П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
23 травня 2019 р.м.ОдесаСправа № 540/2424/18
Головуючий в 1 інстанції: Ковбій О.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Коваля М.П.,
суддів - Димерлія О. О.,
- Єщенка О. В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одеса апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду, яке було прийнято 01 лютого 2019 року у складі суду судді: Ковбій О. В. по справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,-
У листопаді 2018 року Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до Херсонського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з платника податків ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) податковий борг по податку з фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у сумі 242 472,37 грн.
Рішенням Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року в задоволенні вказаного позову було відмовлено.
Не погоджуючись із таким рішенням суду першої інстанції, Головним управлінням Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі подано апеляційну скаргу, в якій апелянт посилається на те, що вказане судове рішення винесене без повного дослідження всіх істотних обставин справи, у зв'язку з чим суд першої інстанції при вирішенні спору дійшов помилкових висновків по справі, та просить, зокрема: скасувати рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року по справі № 540/2424/18 повністю; ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Свої доводи апелянт обґрунтовує тим, що предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язується можливість стягнення податкового боргу платника, та в свою чергу, на думку позивача, вимоги щодо стягнення податкового боргу з відповідача є законними та обґрунтованими.
Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступних висновків.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 01.09.2015 року податковим органом було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питання отримання доходу (додаткового блага) у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2012 по 31.12.2012 року.
На підставі висновків вказаного акту перевірки №408/21-03-17-03/2622316175 від 01.09.2015 року позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.10.2015 р. №0004421703, яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 9782,29 грн., у тому числі за основним платежем на суму 7689,83 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 2092,46 грн.
Також, податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку платника податків ОСОБА_1 з питання отримання додаткового блага у вигляді суми боргу анульованого кредитором за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 року, результати якої викладено у змісті акту від 30.09.2015 року №562/21-03-17-03/2622316175.
На підставі висновків вказаного акту перевірки позивачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 30.11.2015 р. № 0006961703, яким збільшено суму грошового зобов'язання ОСОБА_1 за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування" на суму 232690,00 грн., у тому числі за основним платежем на суму 154446,72 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 78243,36 грн.
Суми податкового боргу за вказаними податковими повідомленнями-рішеннями лягли в основу податкової вимоги форми «Ф» №2566-17 від 25.08.2016 року, та залишаються не сплаченими.
Враховуючи викладене, Головне управління ДФС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі звернулось до суду із вказаним адміністративним позовом.
За наслідками розгляду вказаного спору суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позапланові невиїзні перевірки, за результатами яких прийняті податкові повідомлення-рішення №0004421703 від 12.10.2015 року та №0006961703 від 30.11.2015 року проведені з суттєвими порушення порядку їх проведення, передбаченого Податковим кодексом України, податкова вимога форми «Ф» від 25.08.2016 року №2566-17 позивачем не отримана, що в сукупності, свідчить про відсутність у податкового органу права на стягнення податкового боргу.
Вирішуючи дану справу в апеляційній інстанції, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України), який, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (п. 1.1 ст. 1 ПК України (тут і надалі у редакції, яка діяла станом на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
При цьому, відповідно до змісту пункту 58.3 статті 58 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.
У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.
У разі якщо вручити податкове повідомлення - рішення неможливо через помилку, допущену контролюючим органом, податкове повідомлення - рішення вважається таким, що не вручено платнику податків.
Частиною першою п. 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що в разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Так, як вбачається із матеріалів справи, позивачем було сформовано та надіслано на ім'я ОСОБА_1 податкову вимогу від 25.08.2016 року (а.с. 9), рекомендоване поштове відправлення з якою повернулось на адресу позивача не врученим з відміткою про закінчення строку зберігання (а.с. 9).
Як вбачається зі змісту вказаного поштового відправлення, податкова вимога була відправлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Водночас, відповідно до наявної в матеріалах справи довідки відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Херсонській області від 07.12.2017 року (а.с. 31) вбачається, що ОСОБА_1 з 26.11.2007 року зареєстрований за адресою: Сорокіна 70 АДРЕСА_2 .
Також факт того, що ОСОБА_1 не зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , АДРЕСА_4 підтверджується відповідями відділу реєстрації місця проживання фізичних осіб Херсонської міської ради № 1621/6330 від 03.08.2018 року (а.с. 11) та № 1621/8627 від 20.12.18 року (а.с.67).
З викладеного слідує, що податкову вимогу № 2566-17 від 25.08.2016 року позивач надіслав за адресою, за якою відповідач із 26.11.2007 року не проживає, що свідчить про помилку, допущену контролюючим органом, внаслідок чого вказана податкова вимога є такою, що не вручена платнику податків.
При цьому, колегія суддів критично ставиться до посилань апелянта на статтю 45 ПК України, відповідно до змісту якої платник податків - фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу, з огляду на те, що зміна місця реєстрації ОСОБА_1 відбулася в 2007 році, тобто до моменту набрання чинності вказаної норми Податкового кодексу України.
Окрім цього, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» № 5083-VI від 05.07.2012 Податковий кодекс України був доповнений абзацом першим пункту 70.6 статті 70 із змінами, відповідно до змісту якого органи державної реєстрації актів цивільного стану, органи внутрішніх справ, органи, що здійснюють реєстрацію фізичних осіб зобов'язані подавати відповідним контролюючим органам інформацію щодо зміни даних, які включаються до облікової картки фізичної особи - платника податків, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця.
Так, відповідно до змісту пункту 70.2 ст. 70 ПК України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація: прізвище, ім'я та по батькові; дата народження; місце народження (країна, область, район, населений пункт); місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство; серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.
Відповідно до змісту ч. 2-3 п. 45.1 ст. 45 ПК України податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Таким чином, контролюючий орган наділений можливістю отримання інформації про зміну податкової адреси фізичної особи незалежно від дотримання нею обов'язку визначити свою податкову адресу.
Колегія суддів також критично відноситься до доводів апелянта про направлення податкової вимоги за податковою адресою відповідача саме по адресу: АДРЕСА_5 70/ АДРЕСА_2 , з огляду на відсутність будь-яких доказів такого відправлення, та наявність в матеріалах справи лише рекомендованого поштового відправлення, згідно якого податкова вимога була відправлена відповідачу на адресу: АДРЕСА_1 (а.с. 9).
Тому доводи апелянта в цій частині є такими, що висновків суду першої інстанції не спростовують.
Окрім цього, як вбачається із матеріалів справи, податкова вимога форми «Ф» № 2566-17 від 25.08.2016 року сформована за наслідками несплати відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0006961703 від 30.11.2015 року, винесеного на підставі висновків акту перевірки № 562/21-03-17-03/2622316175 від 30.09.2015 року та податкового повідомлення-рішення № 0004421703 від 12.10.2015 року, винесеного на підставі висновків акту перевірки акту перевірки № 408/21-03-17-03/2622316175 від 01.09.2015 року.
Отже, дотримання позивачем порядку оформлення результатів перевірок та їх проведення також є обставинами, які мають значення для вирішення спору щодо стягнення податкового боргу з відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно змісту ч. 1, 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Частиною 2 ст. 73 КАС України визначено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Таким чином, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції проаналізовано порядок проведення перевірок та оформлення їх результатів в межах предмету доказування у даній справі, та висновки суду в цій частині доводами апелянта не спростовуються.
Відповідно до змісту статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, при цьому доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 292, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі на рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року - залишити без задоволення.
Рішення Херсонського окружного адміністративного суду від 01 лютого 2019 року по справі за позовом Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення постанови в повному обсязі безпосередньо до Верхового Суду.
Головуючий суддя: М. П. Коваль
Суддя: О. О. Димерлій
Суддя: О. В. Єщенко