23 травня 2019 року м. Дніпросправа № 160/6/19
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Добродняк І.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Кязимової Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області
на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року (суддя Горбалінського В.В.) у справі №160/6/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, що полягають у відмові в нарахуванні вислуги років у пільговому обчисленні за час проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах, час проходження служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області провести перерахунок вислуги років за час проходження служби в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера з урахуванням пільгового обчислення вислуги років для призначення пенсії один місяць за сорок днів;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області провести перерахунок вислуги років за час проходження служби в органах внутрішніх справ на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, заступника начальника в карному розшуку з урахуванням пільгового обчислення вислуги років для призначення пенсії один місяць за півтора місяця;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області від 19.12.2016 № 357 о/с, зазначити вислугу років в календарному та пільговому обчисленні;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області оформити у відповідності з діючим законодавством необхідні документи для призначення пенсії та направити до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.
В обґрунтування заявлених вимог посилався на те, що при його звільненні Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області не врахувало вимоги Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших
осіб” від 09.04.1992 року, приписів постанови Кабінету міністрів України від 17.07.1992 року №393 “Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей”, та не нарахувало пільгової вислуги років, і не направило необхідних документів до Головного управління Пенсійного фонду в Дніпропетровській області для призначення пенсії.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року адміністративний позов задоволено.
За наслідками розгляду справи судом першої інстанції зроблено висновок про наявність у позивача права на обчислення вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах. Такі висновки суд обґрунтував посиланням на положення постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 (із змінами та доповненнями), які позиціє суду, свідчать про необхідність обчислення вислуги років за час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера з урахуванням пільгового обчислення вислуги років один місяць за сорок днів; та необхідність обчислення вислуги років за час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, заступника начальника в карному розшуку з урахуванням пільгового обчислення вислуги років один місяць за півтора місяця.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову.
Фактично позиція відповідача полягає у відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років на підставі ст..12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Таку позицію відповідач обгрунтовує тим, що на час звільнення з Національної поліції вислуга років ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ у період з 27.05.1996 року по 06.11.2015 року складає 19 років 05 місяців 10 днів та служба в Національній поліції у період з 07.11.2015 року по 20.12.2016 року, складає - 1 рік 1 місяць 13 днів. Загальна вислуга років у календарному обчисленні за час служби в органах внутрішніх справ та Національній поліції складає 20 років 06 місяців 22 дні, а тому, на час звільнення з Національної поліції ОСОБА_1 не мав необхідної календарної вислуги років, а саме 23 календарних років і більше у відповідності до п. “а” ст. 12 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-XII.
Крім цього, відповідач вказує на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість обчислення вислуги років за час проходження позивачем служби в органах внутрішніх справ на посаді міліціонера з урахуванням пільгового обчислення вислуги років один місяць за сорок днів. З цього приводу відповідач зазначає про те, що посада «міліціонер полку патрульно-постової служби міліції», яку обіймав позивач, не входить до Переліку посад рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ у підрозділах патрульної служби міліції, час проходження служби на яких зараховується до вислуги років для призначення пенсії на пільгових умовах (один місяць за сорок днів).
Також, не заперечуючи можливість обчислення вислуги років на пільгових умовах стаж служби позивача на посадах оперуповноваженого, старшого оперуповноваженого, заступника начальника в карному розшуку (з 27.10.1997р. по 15.06.2010р.), відповідач вказує на те, що такий пільговий стаж міг би бути врахований лише при розрахунку розміру пенсії, а не при визначенні права на саму пенсію, оскільки таке право прямо пов'язане з наявністю у особи вислуги 23 календарних років і більше, якої на час звільнення не мав позивач.
Крім цього, відповідач звертає увагу на те, що позивач взагалі не звертався до відповідача із заявою про внесення змін до наказу про звільнення, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов безпідставного висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов'язання відповідача внести відповідні зміни до наказу про звільнення в частині визначення календарної та пільгової вислуги років.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.
Фактично позиція позивача полягає у наявності права на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням вислуги років обчисленої на пільгових умовах.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.
Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 проходив службу в органах внутрішніх справ з 27.05.1996 року по 20.12.2016 року. У зв'язку із ліквідацією територіальних органів Міністерства внутрішніх справ України та набранням чинності Закону України "Про Національну поліцію" з листопада 2015 року по день звільнення, позивач проходив службу в підрозділах Національній поліції України.
Згідно з довідки про проходження служби в органах внутрішніх справ та Національної поліції ОСОБА_1 .:
з 27.05.1996 року по 27.10.1997 року - міліціонер полку патрульно-постової служби міліції Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 27.10.1997 року по 28.04.1998 року оперуповноважений відділення територіального обслуговування відділу карного розшуку Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 28.04.1998 року по 02.03.2006 року оперуповноважений відділення по боротьбі з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 02.03.2006 року по 26.09.2007 року старший оперуповноважений відділення по боротьбі з майновими злочинами та крадіжками автотранспортних засобів відділу карного розшуку Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 26.09.2007 року по 18.02.2008 року старший оперуповноважений сектора карного розшуку Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 18.02.2008 року по 30.09.2008 року заступник начальника сектора карного розшуку Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 30.09.2008 року по 15.06.2010 року заступник начальника сектора карного розшуку Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 15.06.2010 року по 21.11.2012 року перший заступник начальника - начальник кримінальної міліції Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 21.11.2012 року по 15.01.2013 року виконуючий обов'язки заступника начальника відділу - начальник кримінальної міліції Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 15.01.2013 року по 10.06.2013 року заступник начальника - начальник кримінальної міліції Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 10.06.2013 року по 06.04.2015 року заступник начальника - начальник кримінальної міліції Жовтневого районного відділу Криворізького міського управління МВС України в Дніпропетровській області;
з 06.04.2015 року по 06.11.2015 року начальник Центрально-Міського районного відділу Криворізького міського управління ГУМВС України в Дніпропетровській області;
з 07.11.2015 року по 01.08.2016 року заступник начальника відділення поліції на станції Кривий Ріг Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області;
з 01.08.2016 року по 20.12.2016 року заступник начальника відділення поліції на станції Кривий Ріг Криворізького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області.
Звільнений зі служби в поліції відповідно до пункту 5 частини 1 статті 77 (через службову невідповідність) Закону України “Про національну поліцію”, з 20.12.2016 року.
27.11.2018 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Національної поліції з вимогою провести перерахунок вислуги років у пільговому обчисленні та направити документи до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області для призначення пенсії.
30.11.2018 року Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області листом за № 20/11-Ш-58;Ш-59 відмовило позивачу у його вимогах та зазначило, що вислуга років на день звільнення з Національної поліції, у календарному обчисленні, у календарному обчисленні складала - 20 років 06 місяців 22 дні, що є недостатнім для призначення пенсії за вислугу років.
Вважаючи вказану відмову протиправною, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.
За наслідками перегляду справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, встановлені обставини справи свідчать про те, що фактично підставою для звернення позивачем до суду із позовом, з тим змістом і обсягом позовних вимог, які у ньому визначені, стала позиція позивача про наявність у нього права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” від 09.04.1992 року №2262-XII.
Така позиція позивача фактично ґрунтується на тому, що його вислуга років в ОВС, враховуючи пільгове обчислення, достатня для призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII.
Таким чином, визначальним у цій справі є встановлення наявності чи відсутності у позивача права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII.
З цього приводу суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.
Умови призначення пенсій за вислугу років визначенні статтею 12 Закону №2262-XII.
Статтею 12 Закону №2262-XII (в редакції до внесення змін Законом № 3668-VI від 08.07.2011) було визначено, зокрема,
пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, незалежно від віку в разі, якщо вони мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше, за винятком осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону.
Таким чином, право на призначення пенсії за вислугу років мали особи, які на день звільнення зі служби мали вислугу 20 років і більше. Тобто, таке право виникало у особи у разі її звільнення зі служби та за наявності вислуги 20 років і більше.
Законом № 3668-VI від 08.07.2011 внесено зміни до ст..12 Закону №2262-XII, пункт «а» якої, зокрема, викладено в наступній редакції:
пенсія за вислугу років призначається:
а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби:
по 30 вересня 2011 року і на день звільнення мають вислугу 20 років і більше;
з 1 жовтня 2011 року по 30 вересня 2012 року і на день звільнення мають вислугу 20 календарних років та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2012 року по 30 вересня 2013 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік і більше;
з 1 жовтня 2013 року по 30 вересня 2014 року і на день звільнення мають вислугу 21 календарний рік та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2015 року по 30 вересня 2016 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2017 року по 30 вересня 2018 року і на день звільнення мають вислугу 23 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше;
з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки та 6 місяців і більше;
з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.
До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частині другій статті 17 цього Закону.
Вказана редакція п. «а» ст..12 Закону №2262-XII набула чинності з 01.10.2011р.
Таким чином, з 01.10.2011р. законодавцем змінено умови призначення пенсії за вислугу років, оскільки обов'язковою умовою, зокрема, для осіб які звільнялися з 1 жовтня 2016 року по 30 вересня 2017 року (період звільнення позивача) є те, що така особа, на день звільнення, повинна мати вислугу 23 календарних роки і більше.
Тобто, на відмінну від редакції ст..12 Закону до 01.10.2011р., нова редакція ст..12 Закону №2262-XII передбачає необхідність наявності вислуги років, яка визначається саме у календарних роках.
Таким чином, оскільки позивач на час звільнення не мав вислугу 23 календарних років, то суд апеляційної інстанції приходить до висновку про необґрунтованість позиції позивача щодо наявності у нього права на призначення пенсії за вислугу років на підставі положень п. «а» ст..12 Закону №2262-XII.
Посилання позивача на положення постанови КМУ від 17.07.1992р. №393 (із змінами та доповненнями), які прийняв до уваги і суд першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки умови призначення пенсії за вислугу років визначаються саме Законом №2262-XII та оскільки вказаний Закон не передбачає можливості того, що пенсію за вислугу років можливо призначати особам при наявності 23 календарних роки вислуги, обчисленої на пільгових умовах, то така можливість не може бути встановлена постановою КМУ, яка є підзаконним нормативно-правовим актом.
Законом №2262-XII визначено вичерпний перелік видів служби та періоди часу, які зараховуються до вислуги років для призначенні пенсії (ст..17 Закону).
Так, згідно з частиною другої статті 17 Закону № 2262-XII до вислуги років поліцейським, особам офіцерського складу, особам середнього, старшого та вищого начальницького складу органів внутрішніх справ, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсії на умовах цього Закону додатково зараховується час їхнього навчання (незалежно від форми навчання) у цивільних вищих навчальних закладах, а також в інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське (спеціальне) звання, до вступу на військову службу, службу до органів внутрішніх справ, Національної поліції, державної пожежної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції чи Державної кримінально-виконавчої служби України або призначення на відповідну посаду в межах до п'яти років із розрахунку один рік навчання за шість місяців служби.
Таким чином, оскільки позивач станом на час звільнення не мав 23 календарних років, як-то передбачено п.«а» ст..12 Закону №2262-XII, то у нього не виникло право на призначення пенсії за вислугу років.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 27.03.2018р. (справа №295/6301/17), від 19.09.2018р. (справа №725/1959/17), від 22.11.2018р. (справа №161/4876/17), від 31.01.2019р. (справа №295/15121/16-а), від 27.02.2019р. (справа №295/6454/17).
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги підстави заявленого позову, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи і є підставою для скасування рішення з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
На підставі викладеного, керуючись п.2 ч.1 ст.315, ст.ст.317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області - задовольнити.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11 березня 2019 року у справі №160/6/19 - скасувати та прийняти нову постанову.
У задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, які визначені ст.ст.328, 329 КАС України.
Вступну та резолютивну частину проголошено 23.05.2019р.
Повний текст постанови складено 24.05.2019р.
Головуючий - суддя Я.В. Семененко
суддя Н.А. Бишевська
суддя І.Ю. Добродняк