22 травня 2019 р.Справа № 2040/8079/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,
Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. ,
за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року (ухвалене суддею Мар'єнко Л.М., повний текст якого складено 13.02.2019 року) по справі № 2040/8079/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області, третя особа Національна поліція України, про саксування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (в подальшому - ГУ ДМС України в Харківській області), в якому просив: скасувати рішення ГУ ДМС України в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-2100-14 від 23.08.2018 р.; зобов'язати ГУ ДМС України в Харківській області поновити дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання в Україні.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимог Конституції України, Закону України «Про імміграцію», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи.
Відповідач подав до суду апеляційної інстанції письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У судове засідання третя особа свого представника не направила, про дату, час і місце судового засідання повідомлена своєчасно та належним чином.
У судовому засіданні представник позивача підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати.
У судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на апеляційну скаргу та просив залишити рішення суду першої інстанції без змін.
Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_2 є громадянином Грузії.
27.08.2015 р. позивач звернувся до ГУ ДМС України в Харківській області з заявою про надання йому дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону Україну «Про імміграцію», як чоловіку громадянки України ОСОБА_3 , з якою перебуває у шлюбі з 10.07.2013 р., тобто, понад два роки.
Рішенням ГУ ДМС України в Харківській області від 11.07.2016 р. позивачу надано дозвіл на імміграцію в Україну та документовано посвідкою на постійне місце проживання в Україні серії НОМЕР_1 , терміном дії - безстроково.
20.08.2018 р. до ГУ ДМС України в Харківській області надійшло подання Департаменту карного розшуку Національної поліції України щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до п. п. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» громадянину Грузії ОСОБА_4 , оскільки його дії направлені на порушення громадського порядку і безпеки, створюють загрозу життю, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, у зв'язку з тим, що ОСОБА_2 за час перебування на території України неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за порушення ст. 173 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Крім того, в поданні зазначено, що під час проведення оперативних заходів, спрямованих на встановлення та документування злочинної діяльності осіб, які підтримують злодійський рух ОСОБА_5 ОСОБА_6 , який відносить себе до «злодіїв в законі» та розшукується РФ з 09.01.2018 р., встановлено, що його «правою рукою у східному регіоні України» є ОСОБА_4 , який здійснює контроль над вихідцями з ОСОБА_7 регіонів, які мешкають на території м. Харкова і області та займаються незаконним обміном валюти, контрабандою товарів через кордон з РФ, незаконним переміщенням жінок до країн Азії з метою сексуальної експлуатації. Також Ісмаілов Шахін проводить зустрічі з членами транснаціонального організованого злочинного угрупування з міжнародними зв'язками та тренує кікбоксінгу членів вказаного організованого злочинного угрупування. У вказаному поданні зазначено, що ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, зареєстрованого за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, перевірявся на причетність до вбивства.
За результатами розгляду вказаного подання, відповідачем складено висновок про скасування дозволу на імміграцію в України громадянину Грузії ОСОБА_4 від 23.08.2018 р.
Рішенням ГУ ДМС України в Харківській області № 04/1-2100-14 від 23.08.2018 р. позивачу скасовано дозвіл на імміграцію в Україні, виданий 01.12.2014 р., посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 02.12.2014 р.
Не погоджуючись із рішенням відповідача про скасування дозволу на імміграцію в Україні та посвідки на постійне проживання, ОСОБА_2 звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача обґрунтоване та не підлягає скасуванню, оскільки дії позивача направлені на порушення громадського порядку та безпеки, створюють загрозу життю, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб
Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правовий статус, основні права, свободи та обов'язки іноземців та осіб без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні і порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України регулюється Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», відповідно до статті 4 якого, іноземці та особи без громадянства в порядку, визначеному законом України про імміграцію, можуть, зокрема, іммігрувати в Україну на постійне проживання.
Умови та порядок імміграції в Україну іноземців та осіб без громадянства визначаються Законом України «Про імміграцію».
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про імміграцію», імміграція - прибуття в Україну чи залишення в Україні у встановленому законом порядку іноземців та осіб без громадянства на постійне проживання.
У розумінні статті 1 Закону України «Про імміграцію» іммігрантом є іноземець чи особа без громадянства, який отримав дозвіл на імміграцію і прибув в Україну на постійне проживання, або, перебуваючи в Україні на законних підставах, отримав дозвіл на імміграцію і залишився в Україні на постійне проживання; дозвіл на імміграцію - рішення, що надає право іноземцям та особам без громадянства на імміграцію.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 4 Закону України «Про імміграцію», дозвіл на імміграцію надається в межах квоти імміграції. Квота імміграції встановлюється Кабінетом Міністрів України у визначеному ним порядку по категоріях іммігрантів. Дозвіл на імміграцію поза квотою імміграції надається одному з подружжя, якщо другий з подружжя, з яким він перебуває у шлюбі понад два роки, є громадянином України.
Статтею 6 Закону України «Про імміграцію» встановлено, що Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції: 1) організовує роботу з прийняття заяв разом із визначеними цим Законом документами щодо надання дозволу на імміграцію від осіб, які перебувають в Україні на законних підставах;2) організовує роботу з перевірки правильності оформлення документів щодо надання дозволу на імміграцію, виконання умов для надання такого дозволу, відсутності підстав для відмови у його наданні; 3) організовує роботу з прийняття рішень про надання дозволу на імміграцію, про відмову у наданні дозволу на імміграцію, про скасування дозволу на імміграцію та видання копій цих рішень особам, яких вони стосуються; 4) організовує роботу з видання та вилучення у випадках, передбачених цим Законом, посвідок на постійне проживання; 5) забезпечує ведення обліку осіб, які подали заяви про надання дозволу на імміграцію, та осіб, яким надано такий дозвіл.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 9 Закону України «Про імміграцію», заяви про надання дозволу на імміграцію подаються особами, які перебувають в Україні на законних підставах, до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції.
Статтею 12 Закону України «Про імміграцію» визначені підставі для скасування дозволу на імміграцію. Так, дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: 1) з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; 2) іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; 3) дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; 4) це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; 5) іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;6) в інших випадках, передбачених законами України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2002 р. №1983 затверджено Порядок провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і поданнями про його скасування та виконання прийнятих рішень (в подальшому - Порядок № 1983).
Згідно із п. 21 Порядку №1983, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який прийняв рішення про надання такого дозволу.
Питання щодо скасування дозволу мають право порушувати ДМС, її територіальні органи та територіальні підрозділи, МВС, органи Національної поліції, регіональні органи СБУ, Робочий апарат Укрбюро Інтерполу та Держприкордонслужба або органи, які у межах наданих повноважень забезпечують виконання законодавства про імміграцію, якщо стало відомо про існування підстав для скасування дозволу на імміграцію.
Судовим розглядом встановлено, що рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, виданого громадянину Грузії ОСОБА_8 , на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» прийнято відповідачем за поданням Департаменту карного розшуку Національної поліції України щодо прийняття рішення про скасування дозволу на імміграцію в Україну, відповідно до п. п. 3, 4 ст. 12 Закону України «Про імміграцію» громадянину Грузії ОСОБА_4 , оскільки його дії направлені на порушення громадського порядку і безпеки, створюють загрозу життю, здоров'ю, захисту прав і законних інтересів громадян України та інших осіб, оскільки позивачем вчинені адміністративні правопорушення та існує інформація про причетність ОСОБА_9 до злочинного угрупування та інформація, що ОСОБА_2 в рамках кримінального провадження, зареєстрованого за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, перевірявся на причетність до вбивства.
Проте, відповідачем не надано доказів притягнення позивача до кримінальної відповідальності чи наявності в нього судимості. Тобто, дозвіл на імміграцію в Україну, виданий громадянину ОСОБА_10 , скасований на підставі подання Департаменту карного розшуку Національної поліції України, яке не містить жодних обґрунтувань і доказів вчинення позивачем протиправних дій, які створюють загрозу національній безпеці та громадському порядку України.
Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-2100-14 від 23.08.2018 р. прийнято з порушенням вимог чинного законодавства, у зв'язку з чим належним способом захисту позивача є скасування цього рішення.
Згідно із ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Щодо вимоги апелянта про зобов'язання відповідача у встановлений судом строк подати до суду звіт про виконання судового рішення суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Частиною 1 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
З наведеної норми вбачається, що зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є правом, а не обов'язком суду. Оскільки в ході судового розгляду справи не встановлено необхідності зобов'язувати відповідача подати звіт про виконання судового рішення, то суд апеляційної інстанції відмовляє в задоволенні цієї вимоги позивача.
Згідно п. 2 ч.1 ст. 315, п. 4 ч. 1 ст. 317 Кодексу адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення, у разі неправильного застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає необхідним скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 р. та прийняти постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити частково скасувавши Рішення ГУ ДМС в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-2100-14 від 23.08.2018 р.
Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати за подання адміністративного позову в розмірі 352,40 грн. та за подання апеляційної скарги в розмірі 528,60 грн., а всього 881 грн. підлягають стягненню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області.
Керуючись ст. ст. 243, 308, 315, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 04.02.2019 року по справі № 2040/8079/18 скасувати.
Прийняти нову постанову, якоюпозов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Скасувати Рішення Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області про скасування дозволу на імміграцію в Україну № 04/1-2100-14 від 23.08.2018 р.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби в Харківській області витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 352 (триста п'ятдесят дві) гривні 40 копійки та за подання апеляційної скарги в розмірі 528 (п'ятсот двадцять вісім) гривень 60 копійок, а всього 881 (вісімсот вісімдесят одна) гривню.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
.
Головуючий суддя О.В. Присяжнюк
Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 24.05.2019 року