21 травня 2019 р.Справа № 1640/2738/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Присяжнюк О.В. , Перцової Т.С. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року (суддя Слободянюк Н.І.; м. Полтава; повний текст рішення складено 11.02.2019) по справі № 1640/2738/18
за позовом ОСОБА_1
до Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області
про зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 /далі - позивач, ОСОБА_1 / звернулась до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцького міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області /далі - відповідач/ про зобов'язання внести зміни до її актового запису про народження №1528 від 25 червня 1975 року, а саме: змінити національність її батька з "українець" на "німець" /з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, а.с. 144/.
В обґрунтування заявленої вимоги позивачем зазначено, що в актовому записі №1528 від 25 червня 1975 року у графі "національність батька" зазначено "українець". З метою внесення змін до актового запису у графу "національність батька", позивач звернулася до суду з цим позовом.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Кременчуцького міського відділу Державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2018 ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2018 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
23 січня 2019 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що в актовому записі про народження №1528 від 25 червня 1975 року зазначена національність батька позивача "українець", а відтак помилки не допущено. В той же час підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про встановлення неправильного запису в актовому записі цивільного стану /а.с. 122-123/.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує, що судом першої інстанції безпідставно не враховано прямий зв'язок доказів про національність її батька, з яких слідує, що ОСОБА_2 є німцем за національністю. Зазначає, що її батько за життя не встиг звернутися до суду із заявою про встановлення своєї національності «німець», так як через побоювання гоніння осіб німецької національності, що мали місце в післявоєнні часи ним було прийнято рішення погодитись на національність «українець», що зазначається у всіх його документах, а потім за станом здоров'я не було змоги через суд встановлювати належність до національності «німець».
Правом подати до суду відзив на апеляційну скаргу відповідач не скористався.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлені та неоспорені сторонами такі обставини.
Відповідно до відомостей про актовий запис № 1528 від 25 червня 1975 року, що зареєстрований в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133 та 135 Сімейного кодексу України, у графі "національність батька ОСОБА_1 " зазначено "українець" /а.с. 125/.
17.11.2017 позивач звернулася до Кременчуцького міського відділу ДРАЦС Головного територіального управління юстиції у Полтавській області із заявою, в якій просила замінити національність її батька з «українець» та «німець» та видати їй належну довідку про зміну в актовому записі. /а.с. 21/
На звернення позивача, відповідачем надано відповідь листом від 21.11.2017 року № 3030/12.27-04-31 в якій, з посиланням на ст. 22 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», п. 2.15 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України № 96/5 від 12.01.2011 № 96/5, повідомлено заявника, що зміна національності законодавством не передбачена. /а.с. 22/
Не погодившись із таким роз'ясненням позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що внесені до актового запису відомості про народження позивача №1528 від 25 червня 1975 року щодо національності батька, ОСОБА_3 , відповідають дійсності та не містять помилок.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовна вимога про зобов'язання Кременчуцького міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області внести зміни до актового запису №1528 від 25 червня 1975 року задоволенню не підлягає.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
За приписами статті 300 Цивільного кодексу України фізична особа має право на індивідуальність. Фізична особа має право на збереження своєї національної, культурної, релігійної, мовної самобутності, а також право на вільний вибір форм та способів прояву своєї індивідуальності, якщо вони не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.
Відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, визначення засад діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану регулюються положеннями Закону України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 01.07.2010 № 2398-VI (далі - Закон № 2398-VІ).
Відповідно до статті 6 Закону № 2398-VІ відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.
Відповідно до частин 1, 2, 3, 5 ст. 9 Закону №2398-VI, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті. Державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.
Актовий запис цивільного стану - це документ органу державної реєстрації актів цивільного стану, який містить персональні відомості про особу та підтверджує факт проведення державної реєстрації акта цивільного стану.
Правила проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання затверджуються Міністерством юстиції України.
Відповідно до ст.13 Закону №2398-VI, державна реєстрація народження дитини проводиться з одночасним визначенням її походження та присвоєнням їй прізвища, власного імені та по батькові. Державна реєстрація народження дитини проводиться за письмовою або усною заявою батьків чи одного з них.
Порядок внесення змін до актових записів регулюється ст. 22 Закону №2398-VI та Правилами внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 № 96/5 (далі - Правила №96/5).
Частинами 2-4 ст. 22 Закону №2398-VI встановлений спосіб реалізації повноважень відділів щодо внесення змін до актового запису. Вказано, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться за заявою:
- особи, щодо якої складено актовий запис;
- одного з батьків, опікуна, піклувальника дитини;
- опікуна недієздатної особи;
- спадкоємців померлого;
- представника органу опіки та піклування під час здійснення повноважень з опіки та піклування стосовно особи, яка має право на подання такої заяви.
Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається до відповідного органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника, а у випадках, передбачених законодавством, - за місцем зберігання актового запису цивільного стану.
Зміни до актового запису цивільного стану вносяться відділом державної реєстрації актів цивільного стану за місцем зберігання відповідного актового запису.
У Правилах №96/5 містяться аналогічні Закону норми щодо порядку внесення змін до актових записів цивільного стану, а саме, відповідно до пунктів 1.14, 2.1, 2.5, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання щодо померлих проводяться за заявами осіб, які входять до кола спадкоємців за законом або заповітом, згідно з чинним законодавством України. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану подається, крім інших, особою, щодо якої складено актовий запис; спадкоємцем померлого. Заява про внесення змін до актового запису цивільного стану за формою, наведеною в додатку 1, подається до відділу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем проживання заявника.
Згідно пункту 1.1 Правил № 96/5, внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством. У разі відмови у внесенні змін до актових записів цивільного стану у висновку відділу державної реєстрації актів цивільного стану вказуються причини відмови та зазначається про можливість оскарження його у судовому порядку.
Відповідно до пункту 2.12 Правил № 96/5, на підставі зібраних документів та за наслідками перевірки відділ державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису (або декількох актових записів) цивільного стану або про відмову в цьому за формою, наведеною в додатку
У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку мають бути чітко вказані причини відмови та зазначено про можливість її оскарження в судовому порядку.
Згідно з пунктами 2.13.1, 2.13.2 Правил № 96/5, підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є рішення суду про визнання батьківства (материнства), усиновлення (удочеріння), про скасування раніше винесеного рішення суду про визнання батьківства, виключення відомостей про батька (матір) дитини з актового запису про народження, скасування або визнання усиновлення (удочеріння) недійсним, про визнання шлюбу недійсним, установлення неправильності в актовому записі цивільного стану та інші, у яких зазначено про внесення конкретних змін в актові записи цивільного стану; постанова адміністративного суду.
Отже, в даному випадку належними та допустимими доказами має бути підтверджено факт допущення компетентним органом помилки під час відображення в акті цивільного стану відомостей про особу, та безпідставної відмови виправити таку помилку.
Матеріали справи свідчать, що до заяви від 17.11.2017 року про внесення змін до актового запису про народження позивачем було надано наступні документи: копію архівної довідки про реабілітацію ОСОБА_2 , копію архівної довідки «Про долю ОСОБА_2 .», копію свідоцтва про смерть ОСОБА_2 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_3 , копію свідоцтва про смерть ОСОБА_3 , копію свідоцтва про народження ОСОБА_4
Так, у свідоцтві про народження позивача серії НОМЕР_1 , копія якого наявна у матеріалах справи, вказана національність батька, ОСОБА_3 : "українець" /а.с. 20/.
Згідно запису акта про народження № 1528 від 25 червня 1975 року у графі "національність ОСОБА_3 " зазначено: "українець" /а.с. 135/.
Батько позивача, ОСОБА_3 , 1946 року народження , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /а.с. 98/.
Колегія суддів зазначає, що позивачем до заяви не надано жодного документу, в якому було б зазначено національність її батька - ОСОБА_3 , «німець», а не «українець» та який би підтверджував факт наявності помилки щодо національності батька позивача у актовому записі про народження від 25.06.1975 року № 1528. Таких документів не надано позивачем і до матеріалів справи.
Натомість, позивачем визнається факт того, що її батько, ОСОБА_3 , за національністю був українцем, що зазначається у всіх його документах.
Таким чином, виходячи зі змісту наявних у справі доказів, пояснень позивача та доводів апеляційної скарги факт допущення відповідним компетентним органом помилки під час формування відомостей у актовому записі про народження від 25.06.1975 року № 1528 не підтверджується жодним доказом та судом першої інстанції такий факт не було встановлено.
За таких обставин, надані позивачем до Відділу держреєстрації документи, не є достатньою підставою для внесення змін в актовий запис про народження ОСОБА_1 №1528 від 25 червня 1975 року щодо заміни національності батька позивача з "українець" на "німець".
Колегія суддів зауважує, що спосіб, обраний позивачем, як вона зазначає, для захисту її права на відновлення її національності, фактично зводиться до вимоги змінити національність її батька з "українець" на "німець", та у зв'язку з цим внести зміни до актового запису про її народження в графі "національність батька" з "українець" на "німець". Однак, фактично позивач намагається не відновити свою національність відповідно до національності одного з батьків, а встановити факт національності свого батька на підставі доказів, які підтверджують національність батька ОСОБА_3 , тобто її діда.
Колегія суддів звертає увагу, що питання зміни національності громадянами України регулювалося Указом Президента України "Про порядок зміни громадянами України національності" від 31.12.1991 № 24, відповідно до якого національність могла бути змінена особами, які при досягненні 16-річного віку та одержанні паспорта прийняли національність одного з батьків та бажали змінити її відповідно до національності другого з батьків. Зміна національності провадилася відділом внутрішніх справ виконавчого комітету районної, міської, районної у місті ради народних депутатів за місцем проживання заявника. Зміна національності допускалася також і щодо осіб, які обрали національність до прийняття цього Указу. Вказаний Указ втратив чинність на підставі Указу Президента України від 27.01.1999 № 70/99.
В даний час чинне законодавство України не містить вимог про внесення в паспорт громадянина України, у свідоцтво про народження, у свідоцтво про шлюб чи в інші документи відомостей про національність.
Статтею 11 Закону України "Про національні меншини в Україні" від 25.06.1992 № 2494-XII гарантоване право громадян України вільно обирати та відновлювати національність. Примушення громадян у будь-якій формі до відмови від своєї національності не допускається.
Згідно зі статтею 3 Рамкової конвенції держав-членів Ради Європи про захист національних меншин (ратифікована Законом України від 09.12.1997 № 703/97-ВР) кожна особа, яка належить до національної меншини, має право вільно вирішувати, вважатися їй чи не вважатися такою, і таке рішення або здійснення прав у зв'язку з ним не повинно зашкоджувати такій особі.
Надаючи оцінку обставинам справи, суд, в силу положень частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин колегія суддів враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 28.11.18 у справі №822/1064/17, згідно з якими при розгляді справ, пов'язаних з відмовою органу державної реєстрації актів цивільного стану неприпустимим є вихід адміністративного суду за межі публічно-правових аспектів справи і встановлення юридичних фактів, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану. Суд не уповноважений встановлювати достовірність обставин, засвідчених поданими документами, чи іншим способом встановлювати юридичні факти; такі справи належать до цивільної юрисдикції і вирішуються, зокрема, у порядку окремого провадження.
Крім того, колегія суддів враховує, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 14.11.18 у справі №425/2737/17 та від 23.01.19 у справі №807/45/17 зазначила, що у справах про оскарження відмови внести за заявою особи зміни до актового запису цивільного стану суд за правилами адміністративного судочинства вивчає наявність чи відсутність достатніх підстав для прийняття відповідного рішення, зокрема, перевіряє чи відповідні рішення прийняті на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також, чи прийняті вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення. Завдання адміністративного суду у таких справах полягає, насамперед, у перевірці додержання процедури розгляду та прийняття органом реєстрації актів цивільного стану відповідного рішення. Адміністративний суд, розглядаючи такі справи, не вправі вийти за межі їх публічно-правових аспектів і встановлювати юридичні факти, що мають значення для внесення змін до актових записів цивільного стану.
З огляду на встановлені у справі фактичні обставини та досліджені докази, колегія суддів вважає, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені законодавством України, з дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України, та погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2019 року по справі № 1640/2738/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) О.В. Присяжнюк Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 24.05.2019 року