21 травня 2019 р.Справа № 440/4632/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Присяжнюк О.В. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
представника відповідача та третьої особи - Бурби К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року (суддя Єресько Л.О.; м. Полтава; повний текст рішення складено 18.02.2019) по справі № 440/4632/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Полтавській області, третя особа: Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області
про визнання протиправною та скасування вимоги,
26 грудня 2018 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), треті особи: Гадяцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі по тексту - третя особа, Гадяцька ОДПІ), в якому просить визнати протиправною та скасувати вимогу від 21.11.2018 № Ф-1577-52 по заборгованості зі сплати єдиного внеску в сумі 2 457,18 грн як з самозайнятої особи адвоката Черкасова Миколи Андрійовича.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідачем не враховано, що за спірний 3 квартал (липень - вересень 2019 року) ОСОБА_1 не отримано доходів як самозайнятою особою, а єдиний внесок на загальнообов'язкове соціальне страхування за вказаний період сплачено його роботодавцями, з якими він перебував у трудових відносинах.
Заперечуючи проти позову, відповідачем подано відзив, в якому він просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування зазначав, що позивач мав нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. Сплата єдиного внеску за позивача як за головного спеціаліста відділу "Гадяцьке бюро правової допомоги" здійснюється роботодавцем не як за адвоката, а як за працівника, який здійснює іншу, відмінну від адвокатської діяльності не заборонену законом. Посилався на те, що позивачу проведено нарахування за ІКПП за кодом бюджетної класифікації 71040000 в сумі 2 457,18 грн (19.10.2018), яке не було сплачено
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року адміністративний позов ОСОБА_1 - задоволено.
Визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Полтавській області від 21.11.2018 № Ф-1577-52 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску в сумі 2 457,18 грн.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 704 грн. 80 коп (сімсот чотири гривні вісімдесят копійки) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 39461639).
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2019 року та ухвалити постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач повинен був нарахувати, обчислити та сплатити єдиний внесок у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. Сплата єдиного внеску за позивача як за головного спеціаліста відділу «Гадяцького бюро правової допомоги» здійснюється роботодавцем позивача не як за адвоката, а як за працівника, який здійснює іншу, відмінну від адвокатської діяльності, діяльність не заборонену законом.
Крім того, відповідач вказує, що Законом № 2464 для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, передбачено процедуру зняття з обліку платників єдиного внеску. Разом з тим, позивач не знятий з обліку осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Також, адвокатська діяльність Черкасова М.А ОСОБА_2 не зупинена та не припинена у встановленому законом порядку.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача та третьої особи, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що на підставі рішення Ради адвокатів Полтавської області від 24.06.2016 № 6 ОСОБА_1 отримано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ПТ НОМЕР_2 (а.с. 25).
За змістом довідки від 02.07.2016 № 1616070700050 (а.с. 27) адвокат ОСОБА_1 узятий на облік у контролюючих органах з 02.07.2016 за № 1986. Згідно із приміткою до вказаної довідки, остання для фізичних осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, є свідоцтвом про реєстрацію у контролюючому органі.
Отже ОСОБА_1 зареєстрований як самозайнята особа, яка провадить незалежну професійну діяльність.
На підставі заяви ОСОБА_3 форми № 1-ЄСВ від 30.06.2016 про взяття на облік платника єдиного внеску, позивача взято на облік в Гадяцькій ОДПІ як платника єдиного внеску (а.с. 26, 51), що підтверджується також повідомленням про взяття на облік платника єдиного внеску від 04.07.2016 № 1616078000002.
13.12.2018 позивачем отримано вимогу ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 21.11.2018 № Ф 1577-52 в розмірі 2 457,18 грн, нарахованої за 3 квартал 2018 року (липень - вересень 2018 року).
За змістом розрахунку ГУ ДФС у Полтавській області єдиний соціальний внесок за 3 квартал щомісячно (мінімальний страховий внесок) становить 819,06 грн (мінімальна заробітна плата з 01.01.2018 в сумі 3723,00 грн *22 % ), відповідно з три місяці 3 кварталу 2018 року (липень - вересень 2018 року) становить 2 457, 18 грн.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суб'єкта владних повноважень, позивач звернулась до суду із даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в спірний період був найманим працівником, за якого роботодавцем нараховано ЄСВ в розмірі не менше мінімального, позивач не отримував доходу від адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплати єдиного внеску у нього як самозайнятої особи в розумінні законодавства про зайнятість населення.
За викладених обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що нарахування позивачу ЄСВ за липень - вересень 2018 року є безпідставним, відтак, оскаржена вимога Головного управління ДФС у Полтавській від 21.11.2018 № Ф-1577-52 є протиправною та підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції з таких підстав.
Відповідно до пп. 14.1.226. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.
Незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків. інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.
Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Згідно ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, для яких звітним періодом є календарний рік.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону. - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Приписами пп. 2 п. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Таким чином, особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.
При цьому, Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.
Так, метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
За змістом витягу з трудової книжки позивача НОМЕР_3 (а.с. 16-17) судом встановлено, що в спірний період, а саме з липня по вересень 2018 року ОСОБА_1 працював:
- в липні 2018 року на посаді юрисконсульта за контрактом в ДНЗ "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" (прийнято на посаду на підставі наказу від 22.05.2015 № 53, звільнено з займаної посади 31.07.2018 на підставі наказу від 31.07.2018 № 19);
- в серпні - вересні 2018 року на посаді головного спеціаліста відділу "Гадяцьке бюро правової допомоги" (Другий Полтавський місцевий центр з надання безоплатної вторинної допомоги) (призначено на посаду з 01.08.2018)
Відповідно до довідки № 24 від 01.02.2019, виданої ДНЗ "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" за липень останнім нараховано заробітну плату позивачу в розмірі 6 715, 36 та здійснено нарахування ЄСВ на заробітну плату ОСОБА_1 в розмірі 1 477,38 грн (а.с. 70).
Згідно з довідкою від 14.12.2018 № ДПМ ДПИ -00025, виданою Другим Полтавським місцевим центром з надання безоплатної вторинної допомоги, за посадою головного спеціаліста відділу "Гадяцьке бюро правової допомоги" позивачу за серпень 2018 року нараховано заробітну плату в розмірі 6 480,00 грн та суму ЄСВ в розмірі 1 425,60 грн , за вересень 2018 року в розмірі 7 344,00 грн та суму ЄСВ в розмірі 1615,68.
Отже, в період з липня по вересень 2018 року ДНЗ "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" та відділом "Гадяцьке бюро правової допомоги", з якими позивач перебував у трудових відносинах у вказаний період, нараховано на заробітну плату єдиний внесок, виходячи з бази нарахування єдиного внеску, встановленого статтею 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", у розмірі 22 %. При цьому нараховані суми ЄСВ є більшими за мінімальний страховий внесок, встановлений на 2018 рік.
Відповідно до індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 (а.с. 66-68), витягу з 1-ДФ позивачем інші доходи в період з липня по вересень 2018 року, окрім вищенаведених, в тому числі за наслідками провадження незалежної професійної діяльності як самозайнятою особою, не отримувалися.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За приписами ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що у позивача відсутній обов'язок по сплаті єдиного внеску у період з липня по вересень 2018 року як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього у спірний період нараховував і сплачував роботодавець - ДНЗ "Гадяцьке вище професійне аграрне училище" та відділ "Гадяцьке бюро правової допомоги", в розмірі не менше мінімального.
Посилання податкового органу на право позивача займатися адвокатською діяльністю, як на підставу сплати єдиного внеску як самозайнятої особи, є необґрунтованими, оскільки право на зайняття діяльністю не означає займатися такою діяльністю.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає вірним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що нарахування позивачу ЄСВ за липень - вересень 2018 року є безпідставним, відтак, оскаржена вимога Головного управління ДФС у Полтавській від 21.11.2018 №Ф-1577-52 є протиправною та підлягає скасуванню.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Полтавській області залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.02.2019 року по справі № 440/4632/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.В. Присяжнюк
Повний текст постанови складено 24.05.2019 року