21 травня 2019 р.Справа № 480/4068/18
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Спаскіна О.А. ,
за участю: секретаря судового засідання - Ващук Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року (суддя Кунець О.М.; м. Суми; повний текст рішення складено 17.12.2018) по справі № 480/4068/18
за позовом Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства
до Головного управління ДФС у Сумській області
про скасування податкового повідомлення- рішення,
Комунальне підприємство Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства (далі - позивач, КП ВУВКГ) звернулося до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУДФС у Сумській області), в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог від 26.11.2018, просить суд: визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Сумській області №0040841206 від 08.08.2017, яким зобов'язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% у сумі 8899 грн.
Свої вимоги мотивує тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийняте з порушенням вимог п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України, зокрема, відповідачем порушено строк прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Посилаючись на ст.86 ПК України, позивач просить суд врахувати, що податкове повідомлення-рішення мало бути прийнято протягом десяти днів з дня, наступного з дня вручення акту перевірки. Позивач звертає увагу суду на те, що Акт камеральної перевірки було складено 24.07.2018, а податкове повідомлення-рішення №0040841206 від 08.08.2017, тобто в порушення десятиденного строку.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2018 року в задоволенні адміністративного позову Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства - відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12 грудня 2019 року та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач посилається на аналогічні обставини та підстави, що наведені ним у позові. Вказує, що спірне податкове повідомлення-рішення складено з порушенням десятиденного строку визначеного п.86.8 ст.86 Податкового кодексу України.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому він, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
Сторони в судове засідання суду апеляційної інстанції не з'явились, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку.
Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення справи, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не визнана судом обов'язковою, колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що згідно статті 269 Податкового кодексу України позивач є платником земельного податку.
24.07.2018 Головним управління ДФС у Сумській області відповідно до вимог підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 286, статті 287 Податкового кодексу України проведена камеральна перевірка своєчасності сплати самостійно узгодженого грошового зобов'язання земельного податку за 2016, 2017, 2018 роки визначених позивачем у податкових деклараціях поданих до контролюючого органу 02.02.2018 №9008463239, від 13.02.2017 №9016561539, від 13.02.2018 №9018927991.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 24.07.2018 року №4664/18-28- 12-06/03352716 (а.с.27-28). Згідно висновків Акту перевірки позивачем несвоєчасно сплачено самостійно визначені грошові зобов'язання з земельного податку з юридичних осіб (код платежу 180110500) за жовтень-грудень 2016 року, січень-грудень 2017, січень-лютий 2018 в сумі 782650,32 грн., а саме: сплата узгодженого податкового зобов'язання земельного податку визначеного у поданих деклараціях із затримкою від 4 до 30 днів, чим порушено вимоги пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI. Відповідальність платника за встановлені порушення передбачена пунктом 126.1 статті 126 Податкового кодексу України від 02.12.2010 №2755-VI.
Крім того, у Акті перевірки наведений детальний розрахунок визначених строків сплати і сум узгодженого податкового зобов'язання, який був направлений поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача і отриманий ним 26.07.2018 року (а.с.29).
08.08.2018 (датовано 08.08.2017) Головним управлінням ДФС у Сумській області було прийнято податкове повідомлення-рішення №0040841206 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10%, що становить 8899,00грн. за порушення строків плати узгодженого грошового зобов'язання земельного податку (а.с.7).
Не погодившись з прийнятим відповідачем рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушення порядку прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області № 0040841206 від 08.08.2017, що визначений у п.86.8 статті 86 Податкового кодексу України.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, з таких підстав.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України.
Згідно статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно пп.19-1.1.2 п.19-1.1 ст.191 Податкового кодексу України контролюючі органи контролюють своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати податків, зборів та платежів.
Статтею 20 Податкового кодексу України визначені права контролюючих органів, так відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 вказаної статті, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки платників податків.
Згідно статті 36.1 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором і є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.
Компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю визначені Податковим кодексом України (пункт 1.1 статті 1).
Пункт 61.1 статті 61 Податкового кодексу України визначає податковий контроль як систему заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Стаття 62 Податкового кодексу України визначає способи здійснення податкового контролю:
- ведення обліку платників податків;
- інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів; перевірки та звірки відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно п.76.1 ст.76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення кервіника такого органу або направлення на її проведення. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Отже, враховуючи положення підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, камеральною перевіркою (у контексті спірних правовідносин) вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Згідно з п.126.1 статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання (крім випадків, передбачених пунктом 126.2 цієї статті) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:
- при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;
- при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.
Відповідно до пункту 86.8 статті 86 Податкового кодексу України ( в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Зі змісту викладеної норми слідує, що строк прийняття податкового повідомлення рішення обчислюється у робочих днях, а не календарних, як помилково вважає позивач.
Судом встановлено та підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, що акт перевірки був направлений позивачу поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу позивача і отриманий ним 26.07.2018 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.29).
08.08.2018 (датовано 08.08.2017) відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0040841206 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 10%, що становить 8899,00грн. за порушення строків плати узгодженого грошового зобов'язання земельного податку (а.с.7).
Тобто, спірне податкове повідомлення-рішення відповідачем прийнято на 9 робочий день з дня наступного за днем вручення позивачу акта перевірки.
У позовні заяві та апеляційній скарзі позивач зазначає, що акт перевірки ним отримано 24.07.2018 року, проте жодних доказів на підтвердження вказаних обставин позивачем не було надано під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій. Натомість, з наявних у матеріалах справи доказів, наданих відповідачем встановлено, що акт перевірки вручено позивачу 26.07.2018 року.
З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем було дотримано строк і порядок прийняття спірного податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Сумській області №0040841206 від 08.08.2017, що визначений у п.86.8 статті 86 Податкового кодексу України.
Також колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що наявність технічної помилки у даті спірного податкового повідомлення-рішення (08.08.2017 замість вірного 08.08.2018) не може слугувати підставою для його скасування, що узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові №802/1198/16 від 06.08.2018.
Разом з цим, колегія суддів вважає зауважує, що позивачем не заперечується факт порушення строків сплати узгодженого грошового зобов'язання за обставин, викладених у акті перевірки від 24.07.2018 року №4664/18-28-12-06/03352716, висновки якого слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення. Єдиною підставою для скасування прийнятого відповідачем податкового повідомлення-рішення № 0040841206 від 08.08.2017 позивач вказує порушення відповідачем строків його прийняття, що спростовується наявними у матеріалах справи доказами.
Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.
Натомість, відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, що є предметом оскарження позивачем.
В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що приймаючи оскаржуване повідомлення-рішення №0040841206 від 08.08.2017 відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог Комунального підприємства Виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства та відсутність підстав для їх задоволення.
У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -
Апеляційну скаргу Комунального підприємства виробничого управління водопровідно-каналізаційного господарства залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.12.2018 року по справі № 480/4068/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя (підпис)С.П. Жигилій
Судді(підпис) (підпис) Т.С. Перцова О.А. Спаскін
Повний текст постанови складено 24.05.2019 року