24 травня 2019 року м. Київ
Справа № 22-5082 Головуючий у1-й інстанції - Рева О. І.
Унікальний №373/744/17 Доповідач - Пікуль А. А.
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ у складі:
головуючого Пікуль А. А.
суддів Гаращенка Д. Р.
Невідомої Т. О.
розглянувши в порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Моторного (транспортного) страхового бюро України, треті особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди,-
У квітні 2017 року ОСОБА_1 пред'явив в суд позов до Військової частини НОМЕР_1 , МТСБУ, треті особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про відшкодування шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 4 жовтня 2016 року по вул. Дружби в с. Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки "ВАЗ-210994", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки "МАЗ-537", реєстраційний номер НОМЕР_3 , що належить військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ) під керуванням ОСОБА_2 . Внаслідок ДТП автомобіль марки "ВАЗ-210994", реєстраційний номер НОМЕР_2 отримав механічні пошкодження.
Постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно нього, позивача по справі, було закрито за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно водія автомобіля марки "МАЗ-537", реєстраційний номер НОМЕР_3 не складався.
Відповідно до звіту, складеного ТОВ "Сател Груп", вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "ВАЗ-210994", з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, становить 62 657 грн 06 коп.
З огляду на викладені обставини позивач просив стягнути на його користь з Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ) на його користь 13 910 грн 20 коп. відшкодування матеріальної шкоди; стягнути з Моторного (транспортного) страхового бюро України на його користь 48 746 грн 85 коп. відшкодування матеріальної шкоди.
Рішенням Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року позовні вимоги задоволені.
Суд стягнув з військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 13 910 грн 20 коп. матеріальної шкоди та 320 грн судових витрат; з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь ОСОБА_1 48 746 грн 85 коп. матеріальної шкоди та 320 грн. судових витрат.
Не погодившись з рішенням суду, військова частина НОМЕР_1 в особі командира ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі (а.с.208-216).
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 заперечував проти її задоволення та вказав, що рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, з урахуванням усіх обставин справи, повним та всебічним дослідженням доказів.
Відзив аргументований тим, що не притягнення особи до адміністративної відповідальності з будь-яких причин за порушення Правил дорожнього руху не свідчить про відсутність підстав для цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду. У разі відсутності преюдиційного доказу вини особи у завдані шкоди зазначена обставина підлягає встановленню в ході розгляду цивільної справи.
З огляду на викладене, позивач просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін (т.2, а.с.5-12).
Відзиву на апеляційну скаргу інші учасники справи у визначений судом строк не подали.
Рішення суду в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з МТСБУ на його користь 48 746 грн. 85 коп. Моторним (транспортним) страховим бюро України не оскаржується, а тому в апеляційному порядку у цій частині не перевіряється.
За правилами ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року розглядається апеляційним судом у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.
Заслухавши доповідь судді Пікуль А. А., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія доходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.
В рамках даної справи районним судом встановлені наступні обставини.
24 жовтня 2016 року о 10 годині 30 хвилин по вул. Дружби в с. Дівички Переяслав-Хмельницького району Київської області сталася дорожньо-транспортна пригода за участю водія автомобіля марки "ВАЗ-210994", реєстраційний номер НОМЕР_2 , ОСОБА_1 та водія автомобіля марки "МАЗ-537", реєстраційний номер НОМЕР_3 , ОСОБА_2 , що належить військовій частині НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ). Внаслідок ДТП автомобіль марки "ВАЗ-210994", реєстраційний номер НОМЕР_2 , отримав механічні пошкодження.
Відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрите за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 29 листопада 2016 року.
Згідно з листом командира військової частини польова пошта НОМЕР_4 від 02 лютого 2017 року за №373 протокол про адміністративне правопорушення за ст.124 КУпАП відносно водія автомобіля марки "МАЗ-537", реєстраційний номер НОМЕР_3 , не складався.
Відповідно до п.4 висновку експерта Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №12-1/1522 від 12 жовтня 2018 за даних дорожніх обставин, технічна можливість попередження водієм автомобіля "МАЗ-537", військовий номер НОМЕР_3 , зіткнення з автомобілем "ВАЗ-210994", реєстраційний номер НОМЕР_2 , полягала у виконанні ним п. 10.1 та п. п. в) 14.2 Правил дорожнього руху України. Тобто, при виконанні вимог п.10.1 та п. п. в) п.14.2 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля "МАЗ- 537", військовий номер НОМЕР_3 , мав технічну можливість попередити зіткнення з автомобілем "ВАЗ-210994" реєстраційний номер НОМЕР_2 .
Відповідно до п.5 та п. 6 указаного висновку в заданій дорожньо-транспортній ситуації, в діях водія автомобіля "МАЗ-537", військовий номер НОМЕР_3 , вбачаються невідповідності вимогам п.10.1 та п. п. в) п.14.2 Правил дорожнього руху України, які з технічної точки зору, знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Відповідно до звіту №5696/01/17 ТОВ "Сател Груп", вартість відновлювального ремонту автомобіля марки "ВАЗ-210994", з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 62 657 грн 06 коп.
Судом не встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки "MA3-537", реєстраційний номер НОМЕР_3 , була застрахована.
Позивач ОСОБА_1 повідомив Моторне (транспортне) страхове бюро Україна про дорожньо-транспортну пригоду.
Рішення про виплату страхового відшкодування в даному випадку відповідачем прийняте не було.
На час дорожньо-транспортної пригоди за кермом транспортного засобу перебував ОСОБА_2 , який здійснював управління транспортним засобами як військовослужбовець Військової частини НОМЕР_1 (польова пошта НОМЕР_4 ), що підтверджується копією дорожнього листа № 3434.
Автомобіль марки "МАЗ-537", реєстраційний номер НОМЕР_3 , на час ДТП перебував на балансі військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_1 ) і належав їй на праві оперативного управління, що підтверджується копією технічного талону транспортного засобу серії НОМЕР_5 .
Задовольняючи позовні вимоги, пред'явлені до Військової частини НОМЕР_1 , суд виходив з доведеності факту вини ОСОБА_2 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок чого позивачеві була завдана шкода.
Суд дійшов висновку, що збитки від ДТП на користь позивача підлягають стягненню як з МТСБУ, в межах законного ліміту, так і з військової частини НОМЕР_1 , в розмірі різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою за рахунок коштів фонду МТСБУ, оскільки на момент ДТП цивільно-правова відповідальність водія ОСОБА_2 не була застрахована, а законним володільцем зазначеного джерела підвищеної небезпеки була військова частина НОМЕР_1 .
При перевірці указаних висновків районного суду у контексті доводів апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 апеляційний суд виходить з наступного.
Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.
Висновки суду щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.
Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.
Доводи апеляційної скарги про те, що судом проведена неправильна оцінка доказу - висновку експерта №12-1/1522 від 12 жовтня 2018 року, що призвело до неправильного вирішення справи, не можуть бути прийняті судом апеляційної інстанції в якості підстав для скасування оскаржуваного рішення враховуючи наступне.
Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою наявність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_1 позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (т.1, а.с.197-199).
Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 не містить.
Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що експертиза у справі проведена на основі технічно неспроможних даних, а тому не може бути засобом доказування у справі. Крім того, представник відповідача зазначає, що висновок експерта ніяким чином не спростовує наявності в діях ОСОБА_1 порушень вимог ПДР, які перебувають у причинному зв'язку з виникненням даної ДТП.
Відповідно до положень ст.113 ЦПК України, якщо висновок експерта буде визнано неповним або неясним, судом може бути призначена додаткова експертиза, яка доручається тому самому або іншому експерту (експертам).
Якщо висновок експерта буде визнано необґрунтованим або таким, що суперечить іншим матеріалам справи або викликає сумніви в його правильності, судом може бути призначена повторна експертиза, яка доручається іншому експертові (експертам).
Відповідно до встановленого в цивільному судочинстві принципу диспозитивності, учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (ч.3 ст.13 ЦПК України).
В матеріалах справи відсутні відомості про вчинення представником відповідача відповідних процесуальних дій, які б свідчили про незгоду з наданими у висновку експерта №12-1/1522 від 12 жовтня 2018 року відповідями на поставлені судом питання.
Щодо тверджень представника відповідача про порушення ОСОБА_1 правил ПДР, що призвело до настання дорожньо-транспортної пригоди слід зазначити наступне.
За змістом ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрали законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Відповідно до постанови Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито за відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 29 листопада 2016 року.
Відтак обставина відсутності у діях ОСОБА_1 протиправної поведінки щодо вчинення дорожньо-транспортної пригоди доведена при розгляді справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для звільнення від доказування у даній справі.
У свої апеляційній скарзі представник відповідача посилається на те, що на ОСОБА_2 за фактом даної ДТП за порушення ним Правил дорожнього руху протокол про адміністративне правопорушення не складався, відповідно він не був притягнутий до адміністративної відповідальності та не визнавався судом винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
У даному випадку засобом доказування повинна бути постанова суду про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП і нічим іншим вона підміні не підлягає.
Апеляційний суд відхиляє указані доводи апеляційної скарги як неприйнятні виходячи з наступного.
За змістом статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша). Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (частина друга).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1188 ЦК України, шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Юридичною підставою відповідальності, яка виникає внаслідок заподіяння шкоди, є склад цивільного правопорушення. До його елементів належать протиправна поведінка завдавача шкоди, настання шкоди, причинний зв'язок між двома першими елементами і вина завдавача шкоди.
Відсутність свої вини згідно з вимогами частини другої статті 1166 ЦК України має довести особа, яка завдала шкоди.
Правовою підставою покладення на відповідача відповідальності за заподіяну майнову шкоду є доведення факту завдання шкоди і того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.
Доведення цих обставин відбувається на загальних підставах.
Суд першої інстанції дав належну оцінку зібраним у справі доказам та встановив, що обставини дорожньо-транспортної пригоди, дії позивача ОСОБА_1 , що встановлені постановою Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 18 листопада 2016 року у справі про адміністративне правопорушення, та висновок експерта №12-1/1522 від 12 жовтня 2018 вказують на те, що дії водія автомобіля "МАЗ-537", військовий номер НОМЕР_3 , знаходяться в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.
Під час розгляду справи відповідачем у встановленому процесуальним законом порядку не доведена відсутність вини ОСОБА_2 у завданні шкоди позивачеві, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідачі мають нести відповідальність за завдані збитки.
Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.
Враховуючи викладене, апеляційний суд доходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 367-368, 374-375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.
Рішення Переяслав-Хмельницького міськрайонного суду Київської області від 27 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий А. А. Пікуль
Судді Д. Р. Гаращенко
Т. О. Невідома