Справа № 11-сс/824/3154/2019 Слідчий суддя у першій інстанції ОСОБА_1
Категорія: ст. 303 КПК України Суддя-доповідач ОСОБА_2
22 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі ОСОБА_5
за участю: прокурора ОСОБА_6
особи, яка подала скаргу ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року на підставі ч. 4 ст. 304 КПК України відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6 та зобов'язання вчинити певні дії.
Судове рішення мотивоване тим, що вимоги, які містяться у скарзі заявника, зокрема щодо визнання бездіяльності прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6 протиправною та зобов'язання прокурора ОСОБА_6 вручити заявнику витяг з ЄРДР, пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні, не узгоджуються з положеннями ч. 1 ст. 303 КПК України, де зазначено вичерпний перелік випадків та суб'єктів оскарження рішень, дій чи бездіяльності слідчого, прокурора під час досудового розслідування.
В апеляційній скарзі ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року та постановити нову ухвалу про зобов'язання прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6 вчинити дії і залучити його в якості потерпілого у кримінальному провадженні № 42018101060000246 від 22 грудня 2018 року.
На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що згідно з п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність прокурора, а саме про відмову у визнанні потерпілим - особою, якій відмовлено у визнанні потерпілою.
Оскільки прокурор ОСОБА_6 , як зазначає апелянт, відмовив у наданні йому пам'ятки про права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні, що і є невизнанням потерпілим у кримінальному провадженні, а також не надав йому постанову про відмову у залученні в якості потерпілого, чим порушив його права згідно з ч. 2 ст. 55 КПК України, слідчий суддя незаконно відмовив у відкритті провадження за скаргою на бездіяльність прокурора, яка полягає у відмові визнати його потерпілим у кримінальному провадженні та може бути оскаржена на досудовому провадженні.
Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_7 , який підтримав апеляційні вимоги; заперечення прокурора щодо апеляційного прохання, які він обґрунтував тим, що процесуальних рішень про визнання або відмову у визнанні потерпілим ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 42018101060000246 ним не приймалося, 22.12.2018 на виконання ухвали слідчого судді за заявою ОСОБА_7 були внесені відомості в ЄРДР, а 27.12.2018 кримінальне провадження № 42018101060000246 на підставі ч. 7 ст. 214, ч. 4 ст. 216 КПК України направлено для здійснення досудового розслідування до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві, про що заявнику було повідомлено; вивчивши матеріали провадження за скаргою та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження та змісту скарги, 19 лютого 2019 року ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва зі скаргою на бездіяльність органу досудового розслідування, в якій просив визнати бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6 протиправною, зобов'язати прокурора ОСОБА_6 вручити йому витяг з ЄРДР і пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого в кримінальному провадженні № 42018101060000246.
На обґрунтування скарги зазначив, що на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва 22 грудня 2018 року за його заявою про кримінальні правопорушення внесено відповідні відомості до ЄРДР за № 42018101060000246 і в цьому кримінальному провадженні він є потерпілим. Але прокурор ОСОБА_6 порушує його права, передбачені ст.ст. 55, 56 КПК України, оскільки не повідомив про початок досудового розслідування, не надав витяг з ЄРДР, пам'ятку про права і обов'язки потерпілого.
Відмовляючи у відкритті провадження за скаргою, слідчий суддя мотивував свої висновки тим, що вимоги скарги ОСОБА_7 не підлягають розгляду слідчим суддею в порядку ст. 303 КПК України.
З висновками слідчого судді погоджується і колегія суддів, оскільки визнає їх обґрунтованими.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 304 КПК України слідчий суддя відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, що не підлягає оскарженню.
На стадії досудового розслідування кримінального провадження контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні здійснює слідчий суддя відповідно до його повноважень у порядку, передбаченому КПК України, що встановлено п. 18 ст. 3 цього Кодексу.
Згідно з ч. 3 ст. 26 КПК України слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
При цьому ч. 1 ст. 303 КПК України встановлено вичерпний перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування.
Зокрема, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені:
1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк;
2) рішення слідчого, прокурора про зупинення досудового розслідування;
3) рішення слідчого про закриття кримінального провадження;
4) рішення прокурора про закриття кримінального провадження та/або провадження щодо юридичної особи;
5) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;
6) рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки;
7) рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій;
8) рішення слідчого, прокурора про зміну порядку досудового розслідування та продовження його згідно з правилами, передбаченими главою 39 цього Кодексу;
9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування;
10) повідомлення слідчого, прокурора про підозру після спливу одного місяця з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду із обвинувальним актом;
11) відмова слідчого, прокурора в задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктом 91 частини першої статті 284 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 1, ч. 3 ст. 110 КПК України процесуальними рішеннями є всі рішення органів досудового розслідування, прокурора, слідчого судді, суду. Рішення слідчого, прокурора приймається у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених цим Кодексом, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.
Таким чином, в порядку п. 5 ч. 1 ст. 303 КПК України підлягає оскарженню процесуальне рішення прокурора, слідчого у формі постанови про відмову у визнанні потерпілим, а що стосується оскарження бездіяльності слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, то оскаржити до слідчого судді таку бездіяльність можливо лише за наявності зв'язку між обов'язком слідчого, прокурора вчинити визначені КПК України дії та строком, у межах якого зазначена особа зобов'язана їх вчинити.
За змістом ч. 2 ст. 303 КПК України скарги на інші рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора не розглядаються під час досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження у суді згідно з правилами статей 314 - 316 цього Кодексу.
Між тим, зміст та вимоги скарги ОСОБА_7 , на переконання колегії суддів, свідчать, що предмет оскарження виходить за межі судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні відповідно до повноважень слідчого судді, які здійснюються за правилами ст.ст. 303 - 307 КПК України, а доводи апеляційної скарги про протилежне є непереконливими.
Як встановлено колегією суддів, відомості до ЄРДР за заявою ОСОБА_7 щодо службової недбалості слідчого СВ Печерського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_8 під час досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12018100060002419 були внесені 22 грудня 2018 року, 26 грудня 2018 року у цьому кримінальному провадженні визначено старшим групи прокурорів - прокурора Київської місцевої прокуратури № 6 ОСОБА_6 , а 27 грудня 2016 року для подальшого здійснення досудового розслідування кримінальне провадження № 42018101060000246 на підставі ч. 7 ст. 214, ч. 4 ст. 216 КПК України направлено до Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м. Києві.
У кримінальному провадженні № 42018101060000246 прокурорами Київської міської прокуратури № 6 не приймалися процесуальні рішення у формі постанови про відмову у визнанні ОСОБА_7 потерпілим, отже посилання апелянта на те, що він звернувся до слідчого судді зі скаргою на рішення прокурора про відмову у визнанні потерпілим є безпідставним.
Що стосується вимог ОСОБА_7 у скарзі про зобов'язання прокурора вручити йому витяг з ЄРДР і пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, то кримінальний процесуальний закон не визначає строку, у межах якого прокурор, слідчий зобов'язаний вручити потерпілому зазначені документи, а тому бездіяльність, пов'язана з невиконанням таких дій не підлягає оскарженню в порядку ст. 303 КПК України. Вимога ж ОСОБА_7 про визнання бездіяльності прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6 протиправною взагалі не узгоджується з положеннями ч. 2 ст. 307 КПК України, які визначають, що ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: скасування рішення слідчого чи прокурора (п. 1), зобов'язання припинити дію (п. 2), зобов'язання вчинити певну дію (п.3).
Посилання апелянта та те, що прокурори Київської місцевої прокуратури № 6, в тому числі прокурор ОСОБА_6 , протягом тривалого часу порушують його процесуальні права потерпілого, перебувають поза межами як вимог його скарги на бездіяльність прокурора, так і апеляційної скарги, а тому колегією суддів не досліджуються, оскільки слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень КПК України.
Зважаючи на те, що ОСОБА_7 не визначив предмет оскарження виходячи з вимог ч. 1 ст. 303 КПК України, рішення слідчого судді від 19 лютого 2019 року про відмову у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наведених обставин апеляційна скарга ОСОБА_7 задоволенню не підлягає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 19 лютого 2019 року, якою відмовлено у відкритті провадження за скаргою ОСОБА_7 на бездіяльність прокурорів Київської місцевої прокуратури № 6 та зобов'язання вчинити певні дії, - без змін.
Ухвала набирає законної сили з дня оголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
_________________ _________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4