15 травня 2019 року
м. Київ
справа № 755/17502/18
провадження № 22-ц/824/3909/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБолотова Є.В., Желепи О.В.,
за участю секретаря судового засідання Потапьонок К.В.,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року /суддя Галаган В.І./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації про надання дозволу на тимчасовий в'їзд та виїзд неповнолітньої дитини без згоди батька та виготовлення проїзного документу, -
Позивач звернулась з вимогами про надання дозволу на виїзд за кордон з території України до Російської Федерації, Республіки Білорусь, Туреччини, до держави Ізраїль та Країн Шенгенської угоди, Великої Британії , Єгипту , В'єтнаму, Об'єднаних Арабських Еміратів, Кіпру, Греції та назад до України малолітній особі - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , без згоди та супроводу батька ОСОБА_2 , у супроводі матері ОСОБА_1 , до досягнення дитиною 16-річного віку. /а.с. 4/
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 18.12.2018 року у задоволенні позовних вимог відмовлено./а.с. 64-68/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18.12.2018 року, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
На підтвердження вимог, викладених в апеляційній скарзі, апелянт посилалась на необґрунтованість висновків суду першої інстанції. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, її розвитком не цікавиться, відмовляється від надання матеріальної допомоги на утримання дитини. Також, зазначила, що ОСОБА_2 з 2017 року проживає у США та відмовляється надати дозвіл на тимчасовий в'їзд/виїзд доньки за кордон для відпочинку та оздоровлення.
Відповідно до ч. 8 ст. 130 ЦПК України, особам, які проживають за межами України, судові повістки вручаються в порядку, визначеному міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, в разі відсутності таких - у порядку, встановленому статтею 502 цього Кодексу.
У порушення вказаних вимог, будучи обізнаною про місце знаходження відповідача, позивач зазначає адресу для листування та отримання кореспонденції у місті Києві, як у позовній заяві так і в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про розірвання шлюбу від 12.09.2006 року, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 990, 12.09.2006 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 - розірвано. /а.с. 9/
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 мають малолітню доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 31.07.2012 року, актовий запис № 1815. /а.с. 10/
Згідно квитанцій, ОСОБА_1 здійснює оплату позашкільних занять та лікування малолітньої ОСОБА_6 /а.с. 21-34; 36-47/
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції вірно керувався нормами ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1989 року, відповідно до якої держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини; ст. 3 Конвенції про права дитини, якою передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; ч. 1, ч. 2 ст.155 СК України, згідно якої, здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини; ст. 141 СК України, яка передбачає, що мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини і розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав та не звільняє від обов'язків щодо дитини; ст. 157 СК України, відповідно до якої, питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини; ст. 313 ЦК України згідно якої, особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.
Встановивши, що предмет спору носить загальний характер, не містить чіткого визначення держави, до якої позивач має намір вивезти дитину, з метою сприяння її загальному розвитку, позивачем не зазначено, на який проміжок часу вона має намір вивезти дитину за межі України, що є порушенням діючого законодавства Україна, яке регулює спірні правовідносини, в тому числі Правил перетинання державного кордону громадянами України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Так, 03.07.2018 року було прийнято Верховною Радою ЗУ "Про внесення змін до деяких актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту дитини на належне утримання".
Крім того, 22.08.2018 року було прийнято постанову №619 "Про внесення змін до Правил перетинання державного кордону громадянами України".
За змістом вказаних змін, той з батьків, який проживає з дитиною, може самостійно вирішувати питання тимчасового виїзду дитини за кордон за наявності заборгованості зі сплати аліментів іншого з батьків більше 4 місяців.
Також, передбачена можливість виїзду дитини за кордон строком до 1 місяця з тим із батьків, з ким проживає дитина, не лише на лікування, навчання і відпочинок, але й з метою її участі в дитячих змаганнях, фестивалях, учнівських олімпіадах та конкурсах за кордоном, у тому числі в складі організованої групи дітей.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 77-80 ЦПК України.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, позивач не надала доказів щодо стягнення аліментів з ОСОБА_2 на її користь для утримання спільної доньки або заборгованості по аліментах, у зв'язку із ухиленням від їх сплати.
Крім того, ОСОБА_1 посилається на ті підстави, що ОСОБА_2 виїхав на постійне місце мешкання до США і відмовляється спілкуватися з нею та дитиною, однак на підтвердження даних обставин не надає жодного доказу, а тому колегією суддів не приймаються вказані доводи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року- залишити без задоволення.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 18 грудня 2018 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий: Судді: