справа № 368/1153/18
провадження № 22-ц/824/5777/2019
23 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суду складі:
судді-доповідача Кирилюк Г.М.,
суддів: Рейнарт І.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Дуці В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа : ОСОБА_3 , про поділ майна подружжя, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08 січня 2019 року у складі судді Кириченка В. І.,
встановив:
У серпні 2018 р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , посилаючись на ті підстави, що рішенням Переселенської сільської ради народних депутатів № 2/34 від 17.12.1993 року йому було надано в користування земельну ділянку в розмірі 0,25 га для індивідуального житлового будівництва по АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу сільської Ради народних депутатів. Зобов'язано закінчений будівництвом житловий будинок пред'явити комісії для одержання права власності.
Фактичне будівництво будинку було закінчено в 2008 році, а з липня 2008 року він став проживати у вказаному будинку.
В січні 2015 року він познайомився з ОСОБА_2 , яка в лютому 2015 року разом зі своєю матір'ю та неповнолітнім сином переїхали з м. Лисичанська Луганської області до с. Кадомка Кагарлицького району Київської області.
06 червня 2015 року вони з ОСОБА_2 уклали шлюб. В шлюбі у них народилася донька ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 20 липня 2018 року шлюб між ними було розірвано.
Після укладення шлюбу відповідач переконала його оформити право власності на земельну ділянку та будинок саме на неї, оскільки він був зайнятий на роботі.
21 серпня 2015 року він подав до Переселенської сільської ради заяву, в якій просив зняти з нього земельну ділянку по АДРЕСА_1 .
В цей же день відповідачем до Переселенської сільської ради була подана заява про надання дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1
Рішенням Переселенської сільської ради від 17 вересня 2015 року було знято з нього земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 . Відповідачу було надано дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, а згодом було затверджено технічну документацію.
30 січня 2016 р., на підставі рішення Переселенської сільської ради від 05.11.2015 р., відповідачем було отримано у власність земельну ділянку площею 0,2423 га по АДРЕСА_1 , якій було присвоєно кадастровий № НОМЕР_1 , що підтверджується інформаційною довідкою з державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Крім того, за відповідачем було зареєстровано право власності на житловий будинок.
Посилаючись на те, що житловий будинок було побудовано ним до укладення шлюбу з відповідачем, а тому останній є його особистою власністю та за змістом ч.1 ст.57 СК України не підлягає поділу, а саме по собі оформлення права власності на новобудову в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об'єктів права спільної сумісної власності подружжя, просив визнати житловий будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 141,4 кв.м., з надвірними господарськими будівлями та спорудами, його особистою приватною власністю; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_2 на вказаний житловий будинок з надвірними господарським будівлями та спорудами, що зареєстровано за реєстраційним номером 1017604232222, дата та час реєстрації: 18.08.2016 р. о 10:02:51; визнати за ним право власності на вказаний житловий будинок з надвірними господарським будівлями та спорудами.
Оскільки спірна земельна ділянка була виділена йому саме для будівництва спірного житлового будинку, одноособовим власником якого є він, у відповідності до положень ч.1 ст.377 ЦК України, ч. 1 ст.120 ЗК України, ст. 392 ЦК України просив припинити право власності ОСОБА_2 на земельну ділянку, загальною площею 0,2423 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 ; визнати за ним право власності на вказану земельну ділянку.
Також просив відшкодувати судові витрати по справі.
Рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 08 січня 2019 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 , посилаючись на підстави, викладені в позові, просить скасувати рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08 січня 2019 року та прийняте нове про задоволення позову. Вирішити питання про судові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Зазначила, що згодна з висновком суду про те, що вона не надала доказів на підтвердження участі у добудові даного будинку під час перебування у шлюбі з ОСОБА_1 За відсутності доказів порушення прав позивача на житловий будинок і спірну земельну ділянку, вимоги останнього є необґрунтованими та недоведеними.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_4 апеляційну скаргу підтримали та просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 , її представник ОСОБА_6 та третя особа ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Переселенською сільською радою народних депутатів № 2/34 від 17.12.1993 року вирішено надати у користування гр. ОСОБА_1 земельну ділянку в розмірі 0,25 га для індивідуального житлового будівництва по АДРЕСА_1 , за рахунок земель запасу сільської Ради народних депутатів. Зобов'язано ОСОБА_1 будівництво житлового будинку розпочинати після одержання будівельного паспорту, виготовленого архітектурним відділом. Закінчений будівництвом житловий будинок пред'явити комісії для одержання права власності (а.с.23 т.1).
Згідно витягу з розпорядження представника Президента України в Кагарлицькому районі м. Кагарлик про погодження будівництва індивідуальних житлових будинків в населених пунктах № 149 від 17.05.1994 р., ОСОБА_1 погоджено будівництво індивідуального житлового будинку в АДРЕСА_1 (а.с.22 т.1).
Судом встановлено, що позивач завершив будівництво житлового будинку АДРЕСА_1 в липні 2008 року.
Судом також встановлено, що в січні 2015 року позивач познайомився з відповідачем, яка в лютому 2015 року переїхала проживати у спірний житловий будинок.
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб, 06 червня 2015 року ОСОБА_1 зареєстрував шлюб з ОСОБА_2 (а.с.27 т.1).
Відповідно до свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_5 , батьками якої зазначено ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с. 28 т.1).
21 серпня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Переселенської сільської ради з заявою, в якій просив зняти з нього земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а.с.50 т.1).
21 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернулася до Переселенської сільської ради з заявою, в якій просила надати дозвіл на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 (а.с.52 т.1).
17 вересня 2015 року Переселенська сільська рада VІІ скликання, розглянувши заяву ОСОБА_1 про відмову від земельної ділянки в АДРЕСА_1 , прийняла рішення № 116-1-VI про зняття з гр. ОСОБА_1 вказаної земельної ділянки. Перевести дану земельну ділянку в землі запасу сільської ради (а.с. 51 т.1).
17 вересня 2015 року Переселенська сільська рада VІІ скликання, розглянувши заяву ОСОБА_2 від 21 серпня 2015 р., прийняла рішення № 117-L-VI про надання ОСОБА_1 дозволу на виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення ( відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд по АДРЕСА_1 в межах населеного пункту (а.с. 53 т.1).
Рішенням Переселенської сільської ради від 05.11.2015 р. затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0, 2423 га, кадастровий номер НОМЕР_1 , по АДРЕСА_1 . Передано у власність гр. ОСОБА_2 земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с. 54 т.1).
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно станом на 09.08.2018 року, за ОСОБА_2 на праві приватної власності зареєстровано:
- житловий будинок з надвірними господарськими будівлями та спорудами, рік побудови 2016, загальною площею 141,4 кв.м., житловою площею 96,3 кв.м., розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: декларація про готовність об'єкта,будівництво якого здійснено на підставі будівельного паспорта , серія та номер: НОМЕР_2 , виданий 12.08.2016, видавник: Департамент державної архітектурної інспекції у Київській області; технічний паспорт, виданий 04.07.2016, видавник ФОП ОСОБА_9, інформаційна довідка з державного реєстру речових прав на нерухоме майно, серія та номер: НОМЕР_3 , виданий 05.02.2016, видавник: державний реєстратор;
- земельна ділянка, кадастровий номер НОМЕР_1 , площею 0,2423 га, дата державної реєстрації :13.10.2015, орган , що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки : Управління Держгеокадастру у Кагарлицькому району ; цільове призначення : для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ( присадибна ділянка); адреса : АДРЕСА_1 . Підстава виникнення права власності: витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, серія та номер : НОМЕР_4 , виданий 13.10.2015; рішення органу місцевого самоврядування № 133- LІV-VІ від 05.11.2015, видавник Переселенська сільська рада (а.с. 60-61 т.1).
Рішенням Кагарлицького районного суду Кагарлицької області від 20 липня 2018 року шлюб між сторонами розірвано.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що відповідач набула право власності на спірну земельну ділянку та розташований на ній будинок внаслідок відмови позивача від вказаного нерухомого майна. Новостворений житловий будинок, а також земельна ділянка, яка була одержана відповідачем у власність внаслідок приватизації, не є спільною сумісною власністю подружжя, а тому не може бути предметом поділу.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Право на звернення до суду (право на захист у процесуальному розумінні) гарантується Конституцією України та законами України, у тому числі статтями 15, 16 ЦК України і може бути реалізоване, зокрема, коли особа вважає, що її право не визнається. У разі доведення в установленому законодавством порядку обставин, якими обґрунтовувалися вимоги, особа має суб'єктивне матеріальне право на їх задоволення.
За правилами ст. 392 ЦК України позов про визнання права власності може бути пред'явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.
Позивачем у позові про визнання права власності є власник - особа, яка має право власності на майно (тобто вже стала його власником, а не намагається ним стати через пред'явлення позову).
Отже, ураховуючи, що відповідно до ст. 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов'язує виникнення в особи суб'єктивного права власності на певні об'єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб позивач набув право власності на спірний об'єкт та чи підлягає це право захисту в порядку, визначеному ст. 392 ЦК України.
Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року № 6-688цс15.
Відповідно до роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ (зі змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року №2) відповідно до положень статей 81,116 ЗК України окрема земельна ділянка, одержана громадянином в період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.
Якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК, 377 ЦК України.
Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження факту набуття ним спірного будинку у власність до шлюбу з відповідачем.
З огляду на те, що позивач добровільно відмовився на користь відповідача від права на набуття у власність спірної земельної ділянки та житлового будинку, який було на ній побудовано, останній не може бути предметом поділу в порядку, передбаченому ст. 60, 69 СК України.
Законність набуття відповідачем у власність житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , позивачем оспорено не було.
З огляду на обраний позивачем спосіб захисту порушеного права , суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову про визнання за позивачем права власності на житловий будинок, як на майно, набуте останнім до шлюбу та припинення права власності відповідача на спірну земельну ділянку, на якій він розташований.
Наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права чи порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Кагарлицького районного суду Київської області від 08 січня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови складено 24 травня 2019 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк