Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М.
№ 22-ц/824/5032/2019
м. Київ Справа № 761/5710/16-ц
23 травня 2019 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді - Ратнікової В.М.
суддів - Левенця Б.Б.
- Борисової О.В.
при секретарі - Куркіній І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Попенка Дмитра Вікторовича на заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року, ухвалене під головуванням судді Сіромашенко Н.В., у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
13 лютого 2016 року Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулося до Шевченківського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 01.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір №1/1257643 за умовами якого банком було надано позичальнику кредит в сумі 145 837,87 грн., строком дії з 01.11.2012 року до 31.10.2019 року, а позичальник зобов'язався здійснити повернення кредиту згідно з графіком погашення кредиту.
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 01.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 було укладено договір поруки №Р1/1257645, згідно якого поручитель взяв на себе зобов'язання перед позивачем солідарно відповідати в повному обсязі по зобов'язанням позичальника.
Вказував, що банком зобов'язання за кредитним договором виконано належним чином, надано кредитні кошти в сумі 145 837,87грн. Проте позичальником зобов'язання за кредитним договором не виконуються належним чином, у зв'язку з чим, станом на 06.11.2015 року утворилася заборгованість в сумі 114 784,71грн.
З метою досудового врегулювання спору відповідачам надсилалися вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, однак заборгованість погашена не була.
Посилаючись на наведене, просило суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №1/1257643 від 01.11.2012 року в розмірі 114784,71 грн. та судові витрати.
Заочним рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованість за кредитним договором №1/1257643 від 01.11.2012 в загальному розмірі в сумі 114 784,71 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» судовий збір у розмірі 860,88 грн. з кожного.
11 жовтня 2018 року представником ОСОБА_1 подано заяву про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 08 лютого 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.
Не погоджуючись з заочним рішенням суду першої інстанції, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Попенко Дмитро Вікторович подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року та ухвалити нове судове рішення, яким закрити провадження в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що ОСОБА_1 не була повідомлена судом належним чином про час та місце розгляду справи.
Зазначає, що судом першої інстанції відкрито провадження у даній справі з порушенням правил територіальної підсудності та помилково застосовано ст.113 ЦПК України. Вважав, що позивач мав звертатися з даним позовом за місцем проживання ОСОБА_1 (Дзержинський районний суд м. Харкова) або за місцем проживання ОСОБА_2 (АР Крим).
Посилався також на те, що кредитний договір є неукладеним та на припинення договору поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.
Звертав увагу на те, що письмова вимога про погашення кредиту була отримана ОСОБА_1 30.05.2014 року, після отримання даної вимоги вона більше року сплачувала кредит самостійно замість позивальника.
На його думку ОСОБА_1 звільняється від відповідальності за кредитним договором у зв'язку з настанням обставин, що знаходились поза межами контролю сторін, а саме у зв'язку з виїздом позичальника на окуповану територію АР Крим на придбаному за кредитні кошти автомобілі Renault Megane, денржавний номер НОМЕР_1 , який переданий у заставу банку для забезпечення виконання зобов'язань позичальника за договором кредиту.
Також судом при розгляді справи не було враховано факту введення ОСОБА_2 в оману ОСОБА_1 , а тому отримані в кредит кошти повинен повернути саме позичальник.
Підсумовуючи наведене також зазначив, що рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості не відповідає вимогам Закону, суперечить ст.ст.17,19,55 Конституції України, ч.2 ст.2 ЦПК України, за якими банк повинен був звертатися з позовом до ОСОБА_2 або Держави Україна.
В судове засідання сторони повторно не з'явились, про день та час слухання справи судом повідомлені у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 01.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №1/1257643, на підставі якого позивачем було надано відповідачу кредит в сумі 145 837,87 грн., строком з 01.11.2012 року до 31.10.2019 року включно, на придбання транспортного засобу Renault Megane, зі сплатою 18.90% річних та відкрито відновлювальну кредитну лінію з максимальним лімітом кредитування у сумі 11491,74 грн., строком користування з 01.11.2012 року по 31.10.2019 року включно під 21,00% річних. (а.с.5-13)
З метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ПАТ " Креді Агріколь Банк" та ОСОБА_2 було укладено договір застави від 01.11.2012 року №Z/1257643 за умовами якого в заставу банку передано транспортний засіб Renault Megane 2012 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 . (а.с.14-17)
Також 01.11.2012 року між Публічним акціонерним товариством «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_3 було укладено договір поруки №Р1/1257645, згідно якого поручитель взяла на себе зобов'язання перед позивачем солідарно відповідати в повному обсязі за зобов'язаннями позичальника за кредитним договором (а.с.18-19).
Виконання позивачем умов кредитного договору щодо надання кредиту у вказаній сумі підтверджується меморіальними ордерами №70360 та №1/1257643 від 01.11.2012 (а.с.20-21).
Разом з тим, позичальником умови кредитного договору не виконувались належним чином, а тому з метою досудового врегулювання спору, на адреси відповідачів банком направлялись вимоги від 05.10.2015 (а.с.32-34) та від 16.11.2015 (а.с.35-38) про погашення заборгованості. Проте, заборгованість відповідачами погашена не була.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитним договором, станом на 06.11.2015 року, заборгованість відповідача перед позивачем за договором складає 114 784,71 грн., з яких: строкова заборгованість за кредитом - 104 814,51 грн.; прострочена заборгованість за кредитом - 4 337,99грн.; нараховані відсотки - 343,83 грн.; прострочені відсотки - 4 880,08 грн.; пеня за несвоєчасне погашення кредиту та процентів - 408,08 грн. (а.с.4)
Звертаючись до суду з даним позовом, Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» просило стягнути зазначену заборгованість з відповідачів в солідарному порядку.
Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з доведеності та обґрунтованості позовних вимог.
Проте, з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, так як вони зроблені судом з порушенням норм процесуального права, так як відповідача ОСОБА_1 судом першої інстанції не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи і доводи її апеляційні скарги в цій частині є обгрунтованими, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачам, в тому числі ОСОБА_1 , судові повістки судом першої інстанції надсилалися на адресу її зареєстрованого місця проживання, а саме: АДРЕСА_1 . Проте, судові повістки про виклик в судові засідання, призначені на 01 квітня 2016 року, 09 червня 2016 року, вручені відповідачці не були і повернулися до суду із зазначенням причини повернення «за терміном зберігання». (а.с.63,66)
За змістом ст. 130 ЦПК України належним повідомлення учасника справи про час, дату і місце судового засідання є розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення.
Разом з тим, матеріали справи не містять даних про одержання апелянтом судових повісток.
За таких обставин, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була повідомлена судом першої інстанції про дату, час та місце розгляду справи є обґрунтованими та суд першої інстанції дійсно допустив порушення норм процесуального права в частині повідомлення відповідачки про день та час слухання справи..
Пунктом 4 ч.1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно п.3. ч.3 даної статті, порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, зокрема, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Враховуючи те, що справу розглянуто судом за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої належним чином про дату, час і місце розгляду справи та те, що ОСОБА_1 обґрунтовує свою апеляційну скаргу саме таким порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року та ухвалення нового судового рішення, так як вказані порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення.
Вирішуючи справу по суті колегія суддів враховує наступне.
Згідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором Банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а Позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.
У силу статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Однак, в порушення умов кредитного договору та чинного законодавства України Відповідач належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання.
Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Припинення поруки пов'язане, зокрема, із закінченням строку її чинності.
За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України, в редакції Закону, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.
Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).
Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).
Таким чином, умови договору поруки про його дію до повного припинення зобов'язань боржника не свідчать про те, що цим договором установлено строк припинення поруки в розумінні статті 251, частини четвертої статті 559 ЦК України, тому в цьому випадку підлягають застосуванню норми частини четвертої статті 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.
Під виконанням сторонами зобов'язання слід розуміти здійснення ними дій з реалізації прав і обов'язків, що випливають із зобов'язання, передбаченого договором. Отже, «основне зобов'язання» - це не зміст кредитного договору, а реально існуючі правовідносини, зміст яких складають права та обов'язки сторін кредитного договору.
З договору вбачається, що боржник (а відтак і поручитель) узяв на себе зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 31 жовтня 2019 року, сплачуючи її частинами (щомісячними платежами) у розмірі та строки, визначені у графіку платежів.
Отже, поряд з установленням строку дії кредитного договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов'язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов'язання, яке виникло на основі договору.
Строк виконання боржником кожного щомісячного зобов'язання згідно з частиною третьою статті 254 ЦК України спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Якщо умовами кредитного договору передбачено окремі самостійні зобов'язання боржника про повернення боргу щомісяця частинами та встановлено самостійну відповідальність боржника за невиконання цього обов'язку, то в разі неналежного виконання позичальником цих зобов'язань позовна давність за вимогами кредитора до нього про повернення заборгованих коштів повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Оскільки відповідно статті 554 ЦК України поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник, то зазначені правила (з урахуванням положень частини четвертої статті 559 цього Кодексу) повинні застосовуватись і до поручителя.
Таким чином, слід зробити висновок, що в разі неналежного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України строк пред'явлення кредитором вимог до поручителя про повернення боргових сум, погашення яких згідно з умовами договору визначено періодичними платежами, повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.
Відповідно до п.1.1.1.2, п.1.1.2 кредитного договору позичальник повинен був сплачувати платежі за кредитом щомісячно до 1-го числа кожного місяця.
Оскільки кредитним договором передбачено, що чергові платежі боржник повинен був здійснювати кожного місяця, а за договором поруки поручитель відповідає у такому ж розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як установлено кредитним договором, то з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника, та обчислення установленого частиною четвертою статті 559 цього Кодексу шестимісячного строку для пред'явлення вимог до поручителя.
Якщо банк пред'явив вимоги до поручителя більше, ніж через шість місяців після настання строку для виконання відповідної частини основного зобов'язання, то в силу положень частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється в частині певних щомісячних зобов'язань щодо повернення грошових коштів поза межами цього строку.
Разом з тим правовідносини поруки за договором не можна вважати припиненими в іншій частині, яка стосується відповідальності поручителя за невиконання боржником окремих зобов'язань за кредитним договором про погашення кредиту до збігу шестимісячного строку з моменту виникнення права вимоги про виконання відповідної частини зобов'язань.
Таким чином, аналіз частини четвертої статті 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що застосоване в цій нормі поняття «строк чинності поруки» повинне розглядатися як строк, протягом якого кредитор може реалізувати свої права за порукою як видом забезпечення зобов'язання.
Відповідно закінчення строку, установленого договором поруки, так само як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не пред'явить вимоги до поручителя.
З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2014 року поручителем ОСОБА_1 було отримано вимогу про дострокове погашення заборгованості, та в подальшому нею здійснювалося щомісячне погашення простроченої та строкової заборгованості у відповідності до умов кредитного договору.
Як вбачається з розрахунку заборгованості та визнається поручителем ОСОБА_1 , остання сплата коштів за кредитним договором була здійснена нею 05 серпня 2015 року.
Наступне погашення кредиту за умовами п.1.1.1.2, п.1.1.2 кредитного договору мало б відбутися до 1-го вересня 2015 року.
Ураховуючи наведене, з 02 вересня 2015 року починає відраховуватися шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя, який сплинув би 02 березня 2016 року.
З позовом про стягнення заборгованості з позичальника та поручителя банк звернувся до суду 13.02.2016 року, тобто в межах шестимісячного строку, визначеного ч.4 ст.559 ЦК України, в редакції, яка діяла на час ухвалення оскаржуваного рішення.
За таких обставин, порука ОСОБА_1 не є припиненою, тому наявні правові підстави для стягнення заборгованості в сумі 114 784,71 грн., розмір якої апелянтом не оспорюється, з позичальника та поручителя в солідарному порядку на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк».
Зазначеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги про припинення договору поруки на підставі ч.4 ст.559 ЦК України.
Крім того, на час перегляду оскаржуваного рішення, на підставі Закону № 2478-VIII від 03.07.2018 року частину 4 ст. 559 ЦК України викладено в наступній редакції, за якою, порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що судом відкрито провадження та розглянуто справу з порушення правил територіальної підсудності, оскільки позивач мав звертатися з даним позовом до суду за місцем проживання ОСОБА_1 (Дзержинський районний суд м. Харкова) або за місцем проживання ОСОБА_2 (АР Крим ), огляду на таке.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано банком до Шевченківського районного суду міста Києва на підставі ч.8 ст.110 ЦПК України.
Відповідно ч.8 ст.110 ЦПК України, в редакції на час подачі позовної заяви, позови, що виникають з договорів, у яких зазначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів.
У п.8.12. кредитного договору сторони погодили, що місцем виконання зобов'язань за цим договором є місцезнаходження кредитора: АДРЕСА_2.
З урахуванням того, що АДРЕСА_2 територіально розташована в Шевченківському районі міста Києва, вказана справа підсудна Шевченківському районному суду міста Києва й цим судом не було допущено порушень правил територіальної підсудності.
Доводи апеляційної скарги про те, що кредитний договір є неукладеним також є безпідставними та недоведеними, з огляду на те, що неукладеним є правочин ( договір), у якому відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення ( відсутня згода за всіма істотними умовами договору, не отримано акцепт стороною, що направила оферт, не передано майно, якщо відповідно до законодавства для вчинення такого правочину потрібна його передача, тощо). Згідно із ст.ст. 210, 640 ЦК України не є вчиненим також правочин у разі нездійснення його державної реєстрації, якщо правочин підлягає такій реєстрації. Апелянтом не надано суду доказів наявності таких підстав для визнання договору неукладеним.
Колегією суддів відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що апелянт більше року сплачувала кредит самостійно замість позичальника й звільняється від відповідальності за кредитним договором у зв'язку з виїздом позичальника на окуповану територію АР Крим на переданому у заставу автомобілі, й тому запозичені кошти повинен повернути саме позичальник, а також доводи, що банк повинен був звертатися з позовом до ОСОБА_2 або Держави Україна, оскільки дані доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на приписах законодавства й за правилами ч.2 ст. 556 ЦК України, до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.
Доводи апеляційної скарги про те, що правонаступник Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрфінстандарт» розірвав договір поруки з ОСОБА_1 27 листопада 2018 року, не є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог ПАТ " Креді Агріколь Банк" до ОСОБА_1 , так як банк звернувся до суду з даним позовом 13.02.2016 року і просив стягнути заборгованість за договором, яка виникла станом на 06.11.2015 року, а договір відступлення права вимоги № 111-2018 був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Укрфінстандарт" 30.10.2018 року, копія вказаного договору була надана до апеляційної скарги, додатків до вказаного договору, з яких би вбачався факт переходу до вказаного товариства права вимоги і за договорами, укладеними з відповідачами у даній справі, апеляційному суду не надано, представник банку в судове засідання двічі не з'явився, від представника Товариством з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Укрфінстандарт" клопотання про залучення його до участі в справі в якості правонаступника ПАТ " Креді Агріколь Банк" не надходило. Договір про розірвання договору поруки № 27/11/1 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю " Фінансова компанія " Укрфінстандарт" та ОСОБА_1 27.11.2018 року.
Ураховуючи вище зазначене, колегія суддів вважає, що заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» та стягнення солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» заборгованості за кредитним договором №1/1257643 від 01.11.2012 року в сумі 114 784,71 грн., а також судового збору у розмірі 860,88 грн. з кожного.
Керуючись статтями 526,611, 553,554,559, 1050,1054 ЦК України, ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Попенка Дмитра Вікторовича задовольнити частково.
Заочне рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 09 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзадовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575) заборгованість за кредитним договором №1/1257643 від 01.11.2012 року в розмірі 114 784,71 грн., яка складається з: заборгованості за кредитом в сумі 104 814,51 грн., простроченої заборгованості за кредитом в сумі 4 337,99 грн., нарахованих відсотків в сумі 343,83 грн., прострочених відсотків в сумі 4 880,08 грн., пені в сумі 408,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3 ), ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ) на користь Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575) судовий збір у розмірі 860,88 грн. з кожного.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови.
Повний текст постанови складено 24 травня 2019 року
Головуючий: Судді: