23 травня 2019 року місто Київ
єдиний унікальний номер справи: 761/10023/16-ц
номер провадження: 22-ц/824/6187/2019
Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Верланова С.М. (суддя - доповідач), суддів: Мережко М.В., Савченка С.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року у складі судді Мальцева Д.О., у справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_1 до викладача Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Захарченко Петро Петрович про зобов'язання надати інформацію, стягнення моральної та майнової шкоди,
У березні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов'язати викладача Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Захарченко П.П. виконати закон - надати повну й належну запитувану інформацію письмово, стягнути моральну шкоду у розмірі 25 000 грн 00 коп. та майнову шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повернуто позивачам для подачі до належного суду, оскільки справа не підсудна до Шевченківського районного суду міста Києва (а.с.8-9).
Ухвалою апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року визнано неподаною і повернуто позивачам (а.с.43-45).
Постановою Верховного Суду від 20 червня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу апеляційного суду міста Києва від 20 травня 2016 року скасовано та передано справу до апеляційного суду міста Києва для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження (а.с.87-88).
Постановою апеляційного суду міста Києва від 11 вересня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Шевченківського районного суду міста Києва від 16 березня 2016 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с.99-102).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачам строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня отримання ухвали суду (а.с.106-108).
Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 повернуто позивачам разом з доданими до неї документами( а.с.125-126).
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції від 22 січня 2019 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Також ОСОБА_1 просить розгляд апеляційної скарги здійснити із повною технічною фіксацією судочинства за участю позивачів.
Відповідно до ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37- 40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Згідно з положеннями ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Однак суд першої інстанції прийняв судове рішення без дотримання норм процесуального права.
З матеріалів справи вбачається, що залишаючи позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без руху, суддя першої інстанції виходив із того, що позовна заява не відповідає вимогам ст.ст.175-177 ЦПК України, а саме:
- позивачі не вказали повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, зокрема, викладача ОСОБА_3 . - викладач Інституту післядипломної освіти КНУ ім. Тараса Шевченка, не зазначили ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;
- позивачі не вказали ціну позову, не надали обґрунтованого розрахунку сум майнової та моральної шкоди, які необхідно стягнути з відповідача;
- позовна вимога про зобов'язання відповідача виконати Закон - надати позивачам повну й належну запитувану інформацію письмово, не конкретизована, не вказано яку саме інформацію відповідачу необхідно надати та в якому обсязі;
- позовна вимога про стягнення моральної та майнової шкоди потребує уточнень, оскільки позивачами не вказано на чию користь необхідно стягнути моральну та майнову шкоду;
- позовна заява не оплачена судовим збором, позивачі не надали суду докази сплати судового збору (оригінал квитанції) або документи, що підтверджують підстави їх звільнення від сплати судового збору та зазначити підстави від сплати судового збору;
- позовна заява не містить попереднього (орієнтованого) розрахунку суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв'язку з розглядом справи;
- позовна заява не містить підтверджень, що позивачами не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав;
- позовна заява надана позивачами лише в одному примірнику, відсутній примірник позовної заяви з доданими до неї документами для відповідача.
Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви, суддя першої інстанції дійшов висновку, що станом на 22 січня 2019 року позивачі у встановлений судом строк недоліки не усунули, вимоги ухвали судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року не виконали.
Однак з такими висновками суду першої інстанції не можна погодитись з наступних підстав.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людини при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, належні учасникам судового процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотної дії в часі (ч.4 ст.3 ЦПК України).
Як вбачається з матеріалів справи, у березні 2016 року ОСОБА_2 , ОСОБА_1 звернулися до суду з позовом, в якому просили зобов'язати викладача Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка - Захарченко П.П. виконати закон - надати повну й належну запитувану інформацію письмово, стягнути моральну шкоду у розмірі 25 000 грн 00 коп. та майнову шкоду у розмірі 10 000 грн 00 коп.
На час звернення до суду з указаним позовом вимоги щодо форми і змісту позовної заяви були встановлені ст.119 ЦПК України (в редакції 2004 року), а перелік документів, що додаються до позовної заяви був передбачений ст.120 ЦПК України.
Як вбачається з ухвали про залишення позовної заяви без руху, суддя першої інстанції керувався статтями 175-177 ЦПК України, які не були чинні на час звернення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 до суду з даним позовом.
Вказані норми процесуального закону встановлюють нові вимоги щодо форми та змісту позовної заяви, а також встановлюють інший перелік документів, що додаються до позовної заяви.
Тобто, статтями 175-177 ЦПК України встановлено нові обов'язки для учасників судового процесу, а тому не мають зворотної дії в часі відповідно до ч.4 ст.3 ЦПК України.
Однак суд першої інстанції на вказані вимоги закону та обставини справи належної уваги не звернув, внаслідок чого дійшов помилкового висновку про залишення позовної заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_1 без руху через її невідповідність вимогам статей 175-177 ЦПК України, які не підлягали до застосування.
Враховуючи те, що ухвала судді Шевченківського районного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року про залишення позовної заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_1 без руху постановлена з порушенням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала судді першої інстанції про повернення позовної заяви від 22 січня 2019 року не може бути залишена в силі та підлягає скасуванню.
Відповідно до положень ст.379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку,що оскаржувана ухвала судді першої інстанції від 22 січня 2019 рокупостановлена з порушенням норм процесуального права і відповідно до ст.379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, оскільки перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Що стосується клопотання ОСОБА_1 про здійснення розгляду його апеляційної скарги із повною технічною фіксацією судочинства за участю позивачів, то воно не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до положень ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Згідно з ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ч.2 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зокрема, про повернення заяви позивачеві (п.6 ч.1 ст.353 ЦПК) розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Оскільки апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи і необхідності такого повідомлення колегія суддів не вбачає, то підстав для технічної фіксації судочинства та слухання справи за участю позивачів, не має.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах,
Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про технічну фіксацію судочинства та слухання справи за участю позивачів.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 22 січня 2019 року скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий
Судді