справа № 757/38840/18-ц
провадження № 22-ц/824/5105/2019
23 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суду складі колегії суддів:
судді-доповідача Кирилюк Г. М.,
суддів: Рейнарт І. М., Семенюк Т. А.
за участю секретаря Дуки В. В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі, грошової компенсації за невикористану щорічну відпустку, одноразової грошової допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року в складі судді Писанця В.А.,
встановив:
У серпні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що перебувала у трудових відносинах з Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця", назву якого в подальшому було змінено на Акціонерне товариство "Українська залізниця".
Наказом від 01 серпня 2016 року № 105/ДН-лс її було прийнято на посаду провідного бухгалтера фінансово-економічного сектору відділу сигналізації і зв'язку структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця».
17 липня 2017 року її було звільнено з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.
На день звільнення їй була нарахована, але не виплачена депонована заробітна плата за серпень-вересень 2016 року, заробітна плата за березень 2017 - липень 2017 року, грошова компенсація за невикористану щорічну відпустку, одноразова грошова допомога у розмірі одного середньомісячного заробітку.
Посилаючись на вказані обставини та положення ст. 44, 47, 115-117 КЗпП України просила стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на її користь заробітну плату за вересень - серпень 2016 року в сумі 4 899,43 грн, заробітну плату за березень-липень 2017 р. - 23 576,55 грн, всього 28 475 грн 98 коп.
Також просила стягнути з ПАТ «Українська залізниця» на її користь суму середнього заробітку за період затримки розрахунку при звільненні з 18.07.2017 року по 01.08.2018 року в розмірі 110 105 грн, яку донарахувати по день фактичного розрахунку.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 26 листопада 2018 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 просить скасувати рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Свої доводи мотивує тим, що судом першої інстанції не було надіслано позивачу та представнику копії ухвали про відкриття провадження у справі, чим порушено її права. Провадження у справі було відкрито 08 серпня 2018 року, відзиву відповідач не подав, тому 08 жовтня 2018 року до суду поступила заява про розгляд справи за наявними матеріалами. Відзив на позовну заяву позивач отримав лише 6 листопада 2018 року, через три місяці після відкриття провадження у справі. Суд не надав належної правової оцінки наданим документам та підставам продовження строку підготовки відзиву. Судом не забезпечено розумність строків розгляду справи.
Також зазначив, що у відповіді на відзив він зазначав, що форс-мажорні обставини виникли 20 лютого 2014 року, що підтверджено на законодавчому рівні і не підлягає доведенню. Після висновку торгово-промислової палати, за січень та лютий 2017 року заробітна плата була виплачена працівникам на окупованій території.
Суд першої інстанції помилково дійшов висновку, що відсутність належно оформленої довідки про заробітну плату є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки позивач не винна в тому, що такі довідки їй не видавалась. Судом не враховано документи, надані до відповіді на відзив.
При цьому судом безпідставно зроблено посилання на постанову Кабінету Міністрів України №1266 від 26 вересня 2001 року «Про обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням». Зазначив, що позивач працювала, працездатності не втрачала. Розрахунок середньої заробітної плати потрібно розраховувати на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. №100 «Про порядок обчислення середньої заробітної плати».
Також зазначив, що ОСОБА_1 запросили на засідання комісії по звільненню працівників 17 липня 2017 р. В цей день в її трудовій книжці вчинили запис про звільнення. 27 липня 2017 року їй видали аванс у розмірі 2 374,06 грн за березень 2017 р. та копію відомості на виплату грошей. Керівником дирекції ОСОБА_3 разом з бухгалтером та працівником відділу кадрів підписано табелі використання робочого часу за березень, квітень, травень, червень та липень 2017 р. всім працівникам, у тому числі ОСОБА_4 , підписи завірили печаткою підприємства, а в жовтні 2018 р. - підписано довідку про відсутність нарахувань заробітної плати за вказані місяці.
Відповідач у відзиві зазначив, що має заборгованість по депонованій заробітній платі у розмірі 4 899,43 грн за серпень та вересень 2016 р. Рішення по вказаній заборгованості суд не прийняв.
Просив врахувати наступний розрахунок середнього заробітку, з урахуванням всіх вихідних та святкових днів з 1 березня по 17 липня 2017 р.: період затримки виплати 262 дні х 289,75 грн =75 914 грн; депонована заробітна плата за серпень та вересень 2016 р. - 4 899,43 грн; нарахована та не виплачена заробітна плата у 2017 р. за березень -10 089,18 грн (сплачено аванс 2 374,06 грн), квітень - 1821,64 грн, травень -3 461,12 грн; червень - 0 грн; липень -10 578,67 грн (компенсація за невикористану відпустку - 5 239,92 грн, вихідна допомога - 7459,91 грн, оплата простоїв - 200,99 грн, матеріальна допомога - 240,39 грн). Загальний розмір заборгованості по заробітній платі та іншими нарахуваннями складає 104 389,98 грн.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Українська залізниця» просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги.
Зазначив, що відповідно до науково-правового висновку Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 165.01.2018 р. щодо унеможливлення виконання обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 13 березня 2017 року ПАТ «Українська залізниця» втратило контроль і доступ до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів; особових справ працівників; посадових інструкцій; табелів обліку робочого часу; примірників звітів, що подавались до контролюючих органів. Вказана обставина позбавила можливості ПАТ «Українська залізниця» виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно зі ст. 47, 83, 115 і 116 КЗпП України. Унеможливлення виконання АТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю, спричинено впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), а саме: актами тероризму на територіях міста Донецька Донецької області та міста Луганськ Луганської області.
З 16.03.2017 р., у зв'язку з відсутністю організаційних та технічних умов для здійснення господарської діяльності структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної дирекції «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та виробничих підрозділів підпорядкованих дирекції, викликаних припиненням переміщення вантажу через лінію зіткнення у межах Донецької та Луганської області шляхами залізничного та автомобільного сполучення, відповідно до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 15.03.2017 «Про невідкладні додаткові заходи із протидії гібридним загрозам національній безпеці України», нарахування заробітної плати було припинено.
За період з 01.03.2017 по 15.03.2017 позивачу нараховано та виплачено заробітну плату в сумі 2 374,06 грн. З 16 березня 2017 р нарахування заробітної плати позивачу не проводилось через відсутність первинних документів на підконтрольній українській владі території.
В судове засідання сторони не з'явились, звернулись до суду з заявами з проханням розглядати справу без їх участі.
Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що невиконання відповідачем обов'язків, передбачених статтями 47, 83, 115 та 116 КЗпП України відбулося не з вини ПАТ «Укрзалізниці», а були викликані обставинами непереборної сили, які встановлені висновком Торгово-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16 січня 2018 року. Довідки, які були надані ОСОБА_1 щодо розрахунку заробітної плати за березень 2017, квітень 2017, травень 2017, червень 2017, липень 2017 не можуть вважатися належними доказами, оскільки вони не містять необхідних реквізитів, визначених Порядком обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року №1266, а саме: кутового штампу підприємства, дати, вихідного номеру, підпису керівника, головного бухгалтера та штампу підприємства.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав стверджувати про порушення прав позивача з боку відповідача, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Як вбачається з матеріалів справи, з 02 серпня 2016 року по 17 липня 2017 року ОСОБА_1 перебувала у трудових відносинах з відповідачем, обіймала посаду провідного бухгалтера фінансово-економічного сектору відділу сигналізації і зв'язку структурного підрозділу "Донецька дирекція залізничних перевезень філії "Донецька залізниця " ПАТ "Укрзалізниця" .
17 липня 2017 року ОСОБА_1 звільнена з займаної посади у зв'язку зі скороченням штату, п.1 ст.40 КЗпП України.
16 січня 2018 року Торгово-промисловою палатою України був наданий науково-правовий висновок № 126/2/21-10.2 щодо унеможливлення виконання ПАТ «Українська залізниця», Регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» обов'язків, передбачених законодавством України про працю при вивільненні (звільненні) працівників, спричиненого впливом дії форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), починаючи з 20 березня 2017 року.
Відповідно до ст. 115 КЗпП України, ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Згідно з частиною першою ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.
Відповідно до частини першої ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Згідно зі ст. 4 КЗпП України законодавство про працю складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
Відповідно частина перша статті 9 ЦК України кореспондується з вищевказаною статтею КЗпП України щодо застосування ЦК України до врегулювання відносин, зокрема трудових, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
Враховуючи позовні вимоги у даній справі, зокрема, вимоги щодо виплати заробітної плати, компенсації у зв'язку з несвоєчасною виплатою належних працівникові сум, а також встановлені форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), застосуванню підлягають положення трудового і цивільного законодавства.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини першої ст. 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила але не могла її відвернути, і ця подія завдала збитків.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України підставою відповідальності власника за затримку розрахунку при звільненні є склад правопорушення, який включає два юридичних факти: порушення власником строку розрахунку при звільненні та вина власника.
Згідно зі ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади тощо (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).
Аналогічний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постановах: від 11 листопада 2015 року у справі № 6-2159цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-364цс16, від 11 травня 2016 року, у справі № 6-383цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-948цс16, в яких були встановлені подібні правовідносини та аналогічні фактичні обставини.
Втрата контролю і доступу ПАТ «Українська залізниця» до своїх виробничих потужностей та іншого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі до трудових книжок працівників, оригіналів наказів, особових справ працівників, посадових інструкцій, табелів обліку робочого часу, примірників звітів, що подавались до контролюючих органів, комп'ютерної техніки із встановленим програмним забезпеченням трудових відносин з працівниками, починаючи з 20 березня 2017 року, коли фактично вийшло з під контролю управління зазначеними виробничими потужностями, позбавило можливості ПАТ «Українська залізниця», Регіональну філію «Донецька залізниця» виконати зобов'язання перед вивільненими працівниками згідно зі статтями 47, 83, 115 і 116 КЗпП України, а саме видати належно оформлену трудову книжку і провести розрахунок.
За таких обставин підстави для задоволення вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі ст. 117 КЗпП України відсутні.
На підтвердження доводів щодо нарахування, але не виплати заробітної плати за серпень-вересень 2016 р. позивачем надано розрахункові листи : за серпень 2016 р., де сума до виплати становила 237,33 грн; розрахункові листи за вересень 2016 р., де сума до виплати становила 4 662,10 грн (а.с.24).
Відповідно до відповіді начальника Донецької дирекції залізничних перевезень від 10.02.2017 з приводу колективної заяви стосовно заборгованості по виплаті депонентів, яка виникла з серпня 2016 р., працівниками ІОЦ дирекції розроблено відомість для узагальнення інформації по депонентах по виробничим підрозділам дирекції та ведеться звірка даних, введених в зведену відомість, з довідками по нарахуванню заробітної плати. Після надання фінансування регіональною філією «Донецька залізниця» суми депонентів будуть перераховані працівникам ( а.с. 85).
Відповідачем не надано суду жодного доказу на підтвердження перерахування позивачу нарахованих сум депонентів за серпень - вересень 2016 року.
З огляду на відсутність доказів на підтвердження виплати позивачу нарахованої заробітної плати за серпень-вересень 2016 р., позовні вимоги про стягнення депонованої заробітної плати за вказаний період в сумі 4 899,43 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Про початок простою, крім простою структурного підрозділу чи всього підприємства, працівник повинен попередити власника або уповноважений ним орган чи бригадира, майстра, інших посадових осіб. За час простою, коли виникла виробнича ситуація, небезпечна для життя чи здоров'я працівника або для людей, які його оточують, і навколишнього природного середовища не з його вини, за ним зберігається середній заробіток.
Наказом структурного підрозділу «Донецька дирекція залізничних перевезень» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 17 березня 2017 року № 236/ДНД, який видано відповідно наказу в.о. начальника регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця», встановлено початок простою з 20 березня 2017 року для всіх працівників виробничих підрозділів дирекції. На весь час простою працівникам в табелі обліку використання робочого часу наказано проставляти літерний код «П». Оплату за час простою не з вини працівників провести з розрахунку двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу) за весь час прострою згідно графіку роботи (а.с. 75-76).
Відповідно до відомостей на виплату грошей №32 за березень 2017 р. ОСОБА_1 виплачено 2 374,06 грн (а.с.45).
Відповідно до розрахунку заробітної плати за березень 2017 р. сума до виплати становить 10 089,18 грн ( з урахуванням 9 днів простою); за квітень 2017 р. - 1821,64 грн ( з урахуванням 10 днів простою); за травень 2017 р. - 3461,12 грн ( з урахуванням 20 днів простою); за липень 2017 р. - 10 578,67 грн ( з урахуванням 1 дня простою) (а.с. 25-26).
Вказані розрахунки відповідають даним Табелів обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати за березень - липень 2017 р. (а.с. 77-81).
Оскільки зазначені дані відповідачем не спростовані, а також з огляду на положення частини першої статті 76 ЦПК України, відповідно до якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, висновок суду про не надання позивачем належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів є помилковим.
Відповідно до норм ст. 115, 116 КЗпП України відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Наявність викладених у науково-правовому висновку Торгівельно-промислової палати України №126/2/21-10.2 від 16.01.2018 обставин може бути підставою для звільнення відповідача від відповідальності за несвоєчасне виконання зобов'язання, проте не звільняє роботодавця від обов'язку здійснити оплату праці, що є конституційним правом людини.
Заперечення відповідача про недоведеність позивачем позовних вимог через відсутність первинних документів колегія суддів відхиляє, оскільки письмові докази, зокрема наказ «Про припинення трудового договору» № 11167/ДН-ОС від 14.07.2017, табеля обліку використання робочого часу та розрахунку заробітної плати, не спростовані відповідачем.
В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази щодо недостовірності відомостей, викладених в табелях обліку, які оформлені відповідно до діючого трудового законодавства за підписом керівника структурного підрозділу, провідного інженера відділу кадрів, бухгалтера та затверджені печаткою виробничої одиниці; а відповідачем не надано суду доказів, що на час складання цих документів відповідні посадові особи не мали повноважень, печатка виробничої одиниці визнана недійсною.
Посилання відповідача, що відсутність первинної документації унеможливлює нарахування позивачу сум, щодо яких виник спір, не приймаються з огляду на те, що обов'язок здійснювати нарахування та виплату заробітної плати, інших виплат, належних працівникові, а так само вести бухгалтерський, податковий облік тощо лежить на роботодавці, а не на працівникові. За цих обставин втрата підприємством первинних документів не позбавляє його обов'язку здійснювати нарахування та виплату заробітної плати.
Враховуючи викладені обставини, апеляційний суд вважає, що позивач підтвердила наявність заборгованості відповідача з виплати заробітної плати за період з березня по липень 2017 року: за березень - 7 715,12 грн; квітень - 1 821,64 грн; травень - 3 461,12 грн; липень - 10 578,67 грн. (з урахуванням компенсації за невикористані дні відпустки, оплати простою, вихідної допомоги), а всього з урахуванням відрахованих обов'язкових платежів та податків - 23 576,55 грн, а тому вказані вимоги підлягають задоволенню.
Всього з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості в розмірі 28 475,98 грн ( 23 576,55 грн + 4 899,43 грн).
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Отже, з відповідача у дохід держави стягуються судові витрати пропорційно розміру задоволених вимог (20,55%), що складає 711,95 грн ( 284,78 грн +427,17 грн).
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381- 384 ЦПК України суд
Постановив:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 26 листопада 2018 року скасувати.
Постановити нове судове рішення.
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (вул. Тверська, 5, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ) заборгованість в сумі 28 475,98 грн. Вказана сума зазначена з урахуванням податків та обов'язкових платежів.
В решті позову відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» в дохід держави судовий збір в сумі 711,95 грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24 травня 2019 року.
Суддя-доповідач: Г. М. Кирилюк
Судді: І. М. Рейнарт
Т. А. Семенюк