Справа № 757/59927/18-ц
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/6702/2019
22 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Волошиної В.М., Панченка М.М.,
за участю секретаря судового засідання Макаренко О.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у складі судді Писанець В.А.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, третя особа: Вища рада правосуддя про захист честі, гідності відшкодування моральної та матеріальної шкоди,-
В листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернулася у суд із позовом до Державної казначейської служби України про захист честі, гідності відшкодування моральної та матеріальної шкоди.
Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року відмовлено у відкритті провадження на підставі п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України - заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу районного суду та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що в оскаржуваній ухвалі не правильно викладено зміст позовної заяви та свавільно змінено визначені зацікавленою особою сторони судового процесу.
Посилаючись на вказане та порушення районним судом терміну прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі, а також небажання суду розглядати дану справу, скаржник просить апеляційну скаргу задовольнити.
Про день і час учасники судового розгляду справи повідомлені належно, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у відсутність учасників судового розгляду справи.
Колегія суддів, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у відкритті провадження районний суд виходив з того, що заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорення. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
До прав, які підлягають цивільно-правовому захисту, відносяться всі майнові й особисті немайнові права, які належать суб'єктам цивільного права.
Зі змісту поданого по справі позову убачається, що предметом спору є відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дій судді Львівського окружного адміністративного суду Гуликом А.Г. , пов'язаних з розглядом позову ОСОБА_1
Між тим, відповідно до керівних роз'яснень Верховного Суду України, викладених у п. 10 постанови Пленуму № 8 від 13 червня 2007 року «Про незалежність судової влади», виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в оскаржуваній ухвалі не правильно викладено зміст позовної заяви та свавільно змінено визначені зацікавленою особою сторони судового процесу, а також порушено термін прийняття рішення щодо відкриття провадження у справі, колегія суддів визнає такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до оскаржуваної ухвали, підставою до відмови у відкритті провадження у справі слугувало не зміст позовної заяви та склад осіб, а та обставина, що чинне законодавство не передбачає можливості розгляду судом спору в порядку цивільного судочинства, заявленого щодо дій судді, на вирішенні якого перебувала позовна заява ОСОБА_1
Судом першої інстанції правильно застосовані норми процесуального права, викладені в ухвалі висновки відповідають обставинам справи.
За таких обставин, підстав до задоволення апеляційної скарги й скасування ухвали районного суду, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з моменту складання повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 23 червня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: