№22-ц/824/2419/2019 Головуючий в 1 інстанції - Цокол Л.І.
Унікальний № 757/31504/15-ц Доповідач - Панченко М.М.
22 травня 2019 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді доповідача - Панченка М.М.
суддів - Волошиної В.М., Слюсар Т.А.
при секретарі - Кемському В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового господарства Печерського району м. Києва», Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Київські електромережі», Товариства з обмеженою відповідальністю «НІК-ЕЛЕКТРОНІКА» про відшкодування майнової та моральної шкоди, за участі третьої особи - ОСОБА_2 із самостійними вимогами про відшкодування моральної шкоди,-
В серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовними вимогами до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Печерського району м.Києва «Липкижитлосервіс» про стягнення в рахунок завданої матеріальної шкоди грошових коштів в розмірі 200 000 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказувала на те, що 10 серпня 2012 року внаслідок аварійної ситуації з енергопостачанням, яка сталась в належній їй квартирі, було пошкоджено майно.
28 березня 2016 року до участі у даній справі залучено в якості співвідповідача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
07 червня 2016 року представником Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» подані до суду письмові заперечення щодо вимог позивача. Зокрема представник наголошував на тому, що Керуюча компанія є неналежним співвідповідачем у даній справі, оскільки на період, коли сталась аварійна ситуація з електропостачанням у ОСОБА_1 , даний відповідач не мав жодного відношення до будинку АДРЕСА_4, оскільки будинок на той час знаходився на балансі та обслуговуванні КП УЖГ «Липкижитлосервіс».
09 червня 2016 року до участі у даній справі за клопотанням представника позивача залучено в якості співвідповідача ПАТ «Київенерго».
25 жовтня 2016 року позивачем в особі свого представника - ОСОБА_2 подано заяву про зміну предмету позову, а саме щодо стягнення майнової шкоди в розмірі 200 000 грн. солідарно з усіх відповідачів, та відшкодування немайнової (моральної) шкоди в розмірі 10 000грн. з цих же відповідачів.
Того ж дня, позивач ОСОБА_1 виклала уточнення позовних вимог, зокрема позивач вказує на те, що лише 23.10.2012 через свого представника дізналась про винуватця аварійної ситуації з електропостачанням 10.08.2012 у її квартирі, оскільки саме завдяки складеному акту обстеження було встановлено, що електролічильник вийшов з ладу через відмову електронних компонентів електричної схеми захисту електролічильника, внаслідок перенапруги по фазі «С» в електромережі споживача.
06 лютого 2017 року ОСОБА_2 , як третя особа із самостійними вимогами щодо предмету спору, заявив окремі позовні вимоги. Зокрема, ОСОБА_2 , як особа, яка на момент аварійної ситуації 10 серпня 2012 року проживала разом з позивачем у квартирі АДРЕСА_4 , заявив про свої немайнові вимоги до відповідачів, а саме про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, третя особа вказує на порушення його права на належне та безпечне користування електричною енергією у житловому приміщенні де він проживав.
13 березня 2017 року ухвалою суду першої інстанції до участі у даній справі залучено в якості третьої особи ОСОБА_2 та прийнято до спільного розгляду його позовні вимоги.
17 листопада 2017 року третя особа ОСОБА_2 пред'явив самостійні вимоги щодо відшкодування майнової шкоди у розмірі 200 000 грн. з усіх відповідачів на його користь в солідарному порядку.
14 лютого 2018 року залучено за клопотанням представника позивача в якості співвідповідача ТОВ «НІК Електроніка».
Представником позивача та третьою особою ОСОБА_2 в суді першої інстнації подані письмові докази, в тому числі звіти про незалежну оцінку збитку нанесеного побутовим приладам та устаткуванню розташованого за адресою : АДРЕСА_4 , а також звіт про незалежну оцінку вартості збитку нанесеного житловим приміщенням вказаної квартири, складені 10.05.2018.
22 травня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_2 в частині майнової шкоди зменшені до 170 470 грн., з огляду на вартість збитків визначених поданими звітами.
22 травня 2018 року проведено заміну відповідача ПАТ «Київенерго» його правонаступником ПрАТ «ДТЕК КИЇВСЬКІ ЕЛЕКТРОМЕРЕЖІ».
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року у задоволенні позову та самостійних вимог третьої особи - відмовлено.
При цьому, суд першої інстанції виходив з відсутності факту доведеності вини відповідачів у заподіянні збитків позивачеві.
В поданій апеляційній скарзі позивач з посиланням на доводи позовної заяви просить скасувати указане рішення суду, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та постановити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Скаржник наполягає на тому, що нею доведено факт вини відповідачів у вигляді непрямого умислу та протиправної бездіяльності, що виявилася у відсутності захисту лічильника від можливих перепадів напруги.
Заслухавши доповідь судді Панченка М.М., з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, розпорядженням Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 року № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Печерської районної в місті Києві державної адміністрації» передбачено здійснення перезакріплення об'єктів житлового фонду разом з вбудованими нежилими приміщеннями з балансів комунальних підприємств по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», «Печерська брама», «Хрещатик» та «Печерськжитло» на баланс комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва».
Відповідно до договору від 01.09.2013 № 2 «На утримання житлових будинків та прибудинкової території», який був укладений між комунальним підприємством Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» та комунальним підприємством по утриманню житлового господарства Печерського району м. Києва «Липкижитлосервіс», за яким останнє продовжувало виконувати всі функції та роботи пов'язані з оперативним управлінням та утриманням житлових будинків та прибудинкові території.
Відповідно до рішення Київської міської ради від 09.10.2014р. № 270/270 «Про удосконалення структури управління житлово-комунальним господарством міста Києва», розпорядження Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 28.01.2015р. № 48 «Про перейменування комунального підприємства Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» Комунальне підприємство Печерського району м. Києва «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва» перейменовано в Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
На підставі розпорядження від 24.04.2015 № 200 «Про перезакріплення майна, що перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва переданого до сфери управління Печерської районної у місті Києві державної адміністрації» балансоутримувачем майна, яке перебуває в комунальній власності територіальної громади міста Києва та передано до сфери управління Печерської районної у місті Києві державної адміністрації є комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва».
Отже будинок №3 АДРЕСА_4 станом на 10.08.2012 року знаходився на балансі та обслуговуванні КП УЖГ «Липкижитлосервіс».
Також судом першої інстанції встановлено, що між ОСОБА_1 та АЕК «Київенерго» 12.12.2003 року було укладено договір №02039818307 про користування електричною енергією, відповідно до якого встановлено взаємні права та обов'язки сторін з приводу постачання споживачу електричної енергії за місцем проживання.
23.07.2012 року за адресою: АДРЕСА_4 , було проведено планову заміну електролічильника, при цьому встановлено новий електронний електролічильник типу НІК -2301АП3, №0492545.
10.08.2012 року, зі слів позивача, в квартирі останньої сталася аварійна ситуація, яка супроводжувалася запахом гарі із електролічильника, та унаслідок чого з ладу вийшли електричні прилади побутової техніки.
За викликом Споживача 10.08.2012 року працівниками ЦЕО було проведено обстеження стану приладу обліку. За візуальними ознаками електролічильник має внутрішні пошкодження електричної схеми. Пломбування електролічильника не порушено. Пошкоджений прилад обліку 10.08.2012 замінено на інший.
Листом від 27.09.2012 ПАТ «Київенерго» запропонувало ОСОБА_2 провести експертизу електролічильника за участі споживача, представника заводу-виробника, представника ПАТ «Київенерго», а також надати довідки щодо характеру пошкоджень побутової техніки, електричних приладів та електричного обладнання у помешканні споживача та їх перелік.
23.10.2012 року здійснено обстеження лічильника НІК2301АП3, №0492545,2012 року випуску та складено акт за участі начальника відділу експлуатації та ремонту ТОВ «НІК-Електроніка», начальника виробництва цього ТОВ, начальника дільниці ЦЕУ ОСОБА_3 , споживача ОСОБА_2 .
Під час обстеження лічильника виявлені наступні несправності: лічильник вийшов із ладу внаслідок відмови електронних компонентів електричної схеми захисту електролічильника, внаслідок перенапруги по фазі «С» в електромережі споживача; відмови варистора фази «С»; в результаті нагрівання плати, викликаного нагріванням варистора, виникло самовільне відпаювання проводів живлення плати електролічильника. Після обстеження лічильник було поміщено в пакет, опломбовано та передано представнику ПАТ «Київенерго». Окремо, представником ПАТ «Київенерго» зазначено про сумніви в можливості перенапруги в окремо взятій квартирі. В акті також зазначено про те, що за словами Споживача, внаслідок відмови лічильника, відбулось пошкодження побутових приладів в квартирі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування шкоди, суд першої інстанції, з висновками якого погоджується колегія суддів, виходив з того, що позивачем не доведено факт вини відповідачів у заподіянні шкоди позивачці.
Так, згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
В постанові №6 від 27.03.1992 «Про практику розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди» Пленум Верховного Суду України в пункті 2 зазначив : «Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 440 і 450 ЦК України, шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.»
Отже, як обґрунтовано зазначив суд першої інстанції, при розгляді даної справи доказуванню підлягав не тільки факт заподіяння шкоди, а також його безпосередній зв'язок з діями або бездіяльністю визначених позивачем відповідачами.
Однак, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції, позивачем або третьою особою не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння шкоди побутовим приладам та устаткуванню розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , а також заподіяння збитків житловим приміщенням вказаної квартири.
Слід також зазначити про відсутність достатніх відомостей про причину пошкодження(виходу з ладу)електролічильника.
В апеляційній скарзі позивачем заявлялося клопотання про призначення судової експертизи на предмет встановлення причин виходу з ладу електролічильника, однак в судовому засіданні від 10.04.2019 року указане клопотання відхилено, оскільки сторони не змогли надати суду та, відповідно, у розпорядження експертів об'єкти дослідження, зокрема: пошкоджений електролічильник та електроприлади, вартість яких просила стягнути позивач.
З наданих КП УЖГ «Липкижитлосервіс» пояснень в суді першої інстанції слідує, що жодних скарг від інших мешканців будинку, в якому проживає позивач, 10.08.2012 року не надходило, а отже, відсутні підстави вважати, що 10.08.2012 року мали місце перепади струму по всьому будинку.
В той же час, за змістом п. 11 Правил користування електричною енергією для населення, відповідальність за збереження приладів обліку, встановлених у квартирі, на інших об'єктах споживача, та пломб на них несе споживач.
З приводу майнових претензій позивача до ПАТ «Київенерго» слід зазначити наступне.
Відносини, які виникли між побутовим споживачем - ОСОБА_1 та енергопостачальником - ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» регулюються нормами ст. ст. 24-27 Закону України «Про електроенергетику», п. п. 43, 45, 47, 49-53 Правил користування електричною енергією для населення (надалі - ПКЕЕН), затвердженими постановою Кабінету міністрів України від 26.07.99 № 1357.
Пунктом 49 Правил ПКЕЕН передбачено, що у разі порушення умов договору побутовий споживач викликає представника енергопостачальника для складання та підписання акта-претензії побутового споживача, в якому зазначаються терміни, види, відхилення показників з надання послуг тощо (форму типового акта-претензії наведено у додатку 2).
Згідно із п. 50 ПКЕЕН, акт-претензія складається побутовим споживачем та представником енергопостачальника і скріплюється їхніми підписами. У разі неприбуття представника енергопостачальника протягом 3 днів з дня звернення у містах або 7 днів - у сільській місцевості побутовий споживач має право скласти акт-претензію у довільній формі. У разі відмови представника енергопостачальника від підписання акта, акт вважається дійсним, якщо його підписали не менше ніж три побутові споживачі або побутовий споживач і виборна особа будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.
За умовами п. 52 ПКЕЕН у разі відмови енергопостачальника провести необхідні заміри параметрів якості електричної енергії побутовий споживач має право сам організувати проведення таких замірів. Проводити заміри параметрів якості електроенергії може організація, яка має відповідні повноваження або дозволи. У цьому випадку енергопостачальник повинен відшкодувати витрати побутового споживача.
Таким чином, законодавством у сфері електропостачання визначено чіткий порядок встановлення та підтвердження Споживачами наявних фактів порушення електропостачання або порушення параметрів якості електричної енергії, які повинні відбуватися за участю представників Енергопостачальної організації, а отже інший спосіб підтвердження таких фактів не може бути належним доказом при вирішенні відповідних спорів.
Однак, позивачем в порушення норм вищезазначених Правил, не надано доказів виклику представників ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» для складання акту-претензії та не надано акту-претензії, складеного за участі трьох побутових споживачів або побутового споживача і виборної особи будинкового, вуличного, квартального чи іншого органу самоврядування.
Позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 фактично ґрунтуються на листуванні з ПАТ «Київенерго», яке жодним чином не підтверджує і не може підтверджувати, що шкода майну позивачів завдана саме указаною організацією.
Тобто, позивачем не доведено належними та допустимими доказами того, що їм була нанесена шкода в результаті дій саме ПАТ «Київенерго», що дії Товариства знаходяться за межами правомірних та що ПАТ «Київенерго» винне у заподіянні позивачеві шкоди, тобто, що дії відповідача мають причинно-наслідковий зв'язок із завданням шкоди майну позивача.
Колегія суддів погоджується з критичною оцінкою судом першої інстанції наданих позивачем звітів про оцінку збитку нанесеного побутовим приладам та устаткуванню розташованого за адресою: АДРЕСА_4 , а також вартості збитку нанесеного житловим приміщенням вказаної квартири, складені 10.05.2018, оскільки останні ґрунтуються виключно на даних замовників, тобто позивача та третьої особи.
Докази присутності побутових приладів та устаткування у квартирі позивача на момент пошкодження електролічильника під час судового розгляду надані не були, причинний зв'язок між пошкодженням електролічильника та пошкодженнями побутової техніки позивача не встановлено.
Звіт про визначення збитку нанесеного житловим приміщенням квартири АДРЕСА_4 не містить переліку та обсягу пошкоджень, яких було завдано внаслідок пошкодження електролічильника.
Крім того, слід врахувати, що відповідно до ст. 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду, та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Згідно ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Надані позивачем та третьою особою звіти не є висновками експерта у розмінні положень ст.106 ЦПК України, а тому не можуть бути прийняти судом як належні та допустимими доказами завдання шкоди.
Слід також визнати неналежними доказами надані третьою особою Інструкції, гарантії, товарні чеки та електронні роздруківки зображень, оскільки останні не засвідчують факту знаходження в квартирі позивача електричних приладів станом на 10.08.2012 року, як не доводять і факту їх пошкодження, унаслідок несправності лічильника.
Між тим, згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.
Отже, оскільки обставини, якими обґрунтовувались позовні вимоги не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог щодо відшкодування збитків. Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають як такі, що є похідними від позовних вимог про відшкодування майнової шкоди(збитків).
Крім того, відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються статтею 714 ЦК України, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією для населення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1999 року № 1357.
Ці норми не передбачають відшкодування моральної шкоди в разі порушення зобов'язання з постачання електричної енергії.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним судом України в постанові від 09 листопада 2016 року при розгляді справи №6-1575цс16.
Таким чином, слід дійти висновку про те, що рішення суду першої інстанції ухвалене на повно з'ясованих обставинах з дотриманням норм матеріального і процесуального права та не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.374,375 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Печерського районного суду м. Києва від 10 серпня 2018 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено 24 травня 2019 року.
Суддя-доповідач:
Судді: