справа №380/1424/18 головуючий у І інстанції: Косович Т.П.
провадження 22-ц/824/4421/2019 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
21 травня 2019 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: судді-доповідача Сліпченка О.І., суддів Сушко Л.П., Сержанюка А.С.
розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 листопада 2018 року у справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приват банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У жовтні 2018 Акціонерне товариство комерційний банк «Приват банк» (далі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та/або Банк) звернулося з вищевказаним позовом, який мотивувало тим, що 18 червня 2012 року відповідач по справі підписала анкету-заяву, згідно якої отримала кредит в сумі 2200 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Вказує, що відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
На виконання умов даного договору банк свої зобов'язання виконав належним чином, надавши відповідачу кредит, проте, в порушення умов кредитного договору, ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов'язань, а тому станом на 26 вересня 2018 року має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 21 282,05 грн.
Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором від 18 червня 2012 року в сумі 21 282,05 грн. та судові витрати по справі.
Рішенням Тетіївського районного суду Київської області від 15 листопада 2018 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» - 21 282 грн 05 коп. заборгованості за кредитним договором та 1 762 грн. судових витрат.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Зазначає, що місцевий суд не врахував того, що Банком не надано доказів на підтвердження отримання відповідачем відповідних кредитних коштів, а наявний розрахунок не може бути належним доказом та не є засобом доказування факту надання кредитних коштів.
Крім того, зауважує, що позивач пропустив строк позовної давності, а тому у задоволенні позовних вимог має бути відмовлено.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає не в повній мірі.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що факт укладення кредитного договору підтверджується підписанням відповідачем анкети-заяви, а розрахунок заборгованості здійснено відповідно до умов на правил надання банківських послуг.
З таким висновком, апеляційний суд повністю погодитись не може з огляду на наступне.
АТ КБ «Приватбанк», у зв'язку з тим, що публічно пропонує широкому та необмеженому колу осіб можливість отримання банківських послуг, опублікував на офіційному сайті в мережі Інтернет Умови та правила надання банківських послуг.
Клієнти банку, які виявили бажання отримувати запропоновані банківські послуги, можуть приєднатися до публічної пропозиції укладення договору (оферта).
На підтвердження існування публічної оферти позивач надав до суду першої інстанції витяг з Умов та правил в редакції чинній на день підписання відповідачем по справі безпосередньо Анкети - заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а. с. 10-24).
Приєднання до Умов та правил дозволило в подальшому користуватися усіма переліченими банківськими послугами без укладання окремого договору.
Акціонерне товариство «Комерційний банк «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов'язань Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» про що зазначено у п.1.7 Статуту АТ «КБ «ПриватБанк» (а.с. 112-114).
За умовами п. 1.1.1.37 Умов та правил АТ КБ «Приватбанк» здійснює надання банківських послуг на підставі їх заяви про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 1.1.1.10 Умов та правил банківський рахунок клієнта - це поточний рахунок, який автоматично відкривається кожному клієнту Приватбанку, який пройшов процедуру ідентифікації.
Таким чином, відкриття рахунку для фізичних осіб в АТ КБ «Приватбанк», який відповідно кредитується шляхом приєднання клієнта до Умов та правил надання банківських послуг на підставі Анкети-заяви, не суперечить вимогам чинного законодавства та є таким, що укладений в письмовій формі, враховуючи наступне.
Приписами ст.1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно вимог ст.1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, що були йому передані позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлений договором.
Згідно з ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч.ч.1-2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
Згідно вимог ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Положеннями ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
З матеріалів справи вбачається, що 18 червня 2012 року відповідач по справі підписала анкету-заяву(а.с.8).
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, про що свідчить підпис відповідача у заяві.
Відповідно до підписаної відповідачем Анкети-заяви, остання ознайомлена та згодна з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, їх зміст розуміє, та їх положень зобов'язується неухильно дотримуватись, а також підтвердила, що в подальшому зобов'язується самостійно знайомитися зі всіма змінами Умов та правил надання банківських послуг, Тарифів на сайті Банку www.privatbank.ua.
За таких обставин, підписавши Анкету-заяву, банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому.
Така позиція відповідає позиції Верховного Суду у справах N 441/569/17 від 21.03.2018 року, N 755/18246/15-ц від 07.03.2018 року, 755/2720/16-ц від 06.02.2018 року, де зазначено, що підписання заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у ПАТ «КБ «Приватбанк», свідчить про бажання отримати кредитні кошти та підтвердження, що особа ознайомлена і погоджується з Умовами та Тарифами банку.
При цьому Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці Умови та правила були чинними під час укладення договору.
Відповідно до розрахунку наданого банком, станом на 26 вересня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість по кредитному договору на загальну суму 21 282,05 грн., з яких: 4942,67 грн. - тіло кредиту; 7386,63 грн. - нараховано відсотків за користування кредитом; 7463,13 грн. - нараховано пені; штрафи: 500 грн. (фіксована частина), 989,62 грн. (процентна складова).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг, підписання даного Договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком.
Відповідно до п. 2.1.1.12.6 на боргові зобов'язання за кредитом і овердрафтом банк нараховує відсотки в розмірі встановленому Тарифами банку, з розрахунку 365/366 календарних днів на рік.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг позичальник зобов'язується погашати заборгованість по кредиту, відсоткам за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
Пунктом 2.1.1.5.6 Умов передбачено, що у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу Банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди Банку.
При цьому, у разі виникнення прострочених зобов'язань за борговими зобов'язаннями на суму від 100 грн., клієнт сплачує банку пеню, відповідно до установлених тарифів (п.2.1.1.12.6.1 Умов та правил надання банківських послуг).
Як вбачається з розрахунку наданого банком, у ОСОБА_1 виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 21282 грн 05 коп., з яких: 4942 грн. 67 коп. - заборгованість за кредитом; 7386 грн. 63 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 7463 грн. 13 - пеня, а також штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. (фіксована частина), 989 грн. 62 коп. (процентна складова).
Встановлено, що розрахунок заборгованості містить розмір відсоткової ставки, ставки пені, суми нарахувань за кожний окремий проміжок часу, у тому числі окремо по відсотках, пені, тілу кредиту, суму нарахувань по кожному з видів зобов'язань (а.с.5-7).
Виходячи із наявних у матеріалах справи доказів, і наведених норм законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають до задоволення.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по процентам за користування кредитними коштами суд апеляційної інстанції доходить наступного.
У відповідності до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Як вже було зазначено, відповідач ознайомився з умовами та правилами надання банківських послуг (28 травня 2012 року), а також тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді та погодився з ними, що засвідчив своїм підписом (а.с.8).
Відповідно до ч.1 ст.10561 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із ч. 3 цієї ст.10561 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У ч. 4 указаної ст.10561 ЦК України передбачено, що у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Відповідно до «Умов та правил надання банківських послуг» розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком у випадку інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку та погодження клієнта на нові умови, а також шляхом надсилання СМС-повідомлень.
З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові.
Як вбачається з розрахунку заборгованості (а.с.5-7), змісту позовної заяви, розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами становив, станом на 18 червня 2012 року, 30,00% на суму залишку заборгованості за кредитом, яка діяла по 29 серпня 2014 року (дата, що міститься у розрахунку заборгованості).
У подальшому, з 01 вересня 2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» в односторонньому порядку збільшив процентну ставку до 34,80%, а з 01 квітня 2015 року до 43,20%.
Таким чином, з урахуванням незаконного збільшення відсоткової ставки банком у односторонньому порядку (ст.10561 ЦК України), апеляційний суд вважає, що у відповідача була наявна заборгованість по процентам, нарахована за період з 31 серпня 2010 року (дата визначена позивачем у розрахунку заборгованості) по 29 серпня 2014 року (остання дата, коли проценти нараховувалися по відсотковій ставці 30,00%), що з урахуванням погашення відповідачем кредиту під час даного періоду складає 28,96 грн. як це зазначено в розрахунку наданому позивачем.
Щодо стягнення з відповідача заборгованості по штрафам та пені колегія суддів зазначає наступне.
За правилами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У відповідності до розрахунку заборгованість за штрафами складає 1489,62 грн., що відповідає умовам та правилам банківських послуг.
Колегія суддів зауважує, що відповідно до положень ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Керуючись ст. 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Такі висновки викладені у правовій позиції Верховного Суду України в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі №6-2003цс15.
Таким чином, апеляційний суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 463,13 грн. не підлягають до задоволення, оскільки недотримання положень, закріплених у ст. 61 Конституції України, не допускається.
Доводи апелянта, щодо необхідності застосування строків позовної давності, як підстави для відмови в задоволенні позову, не заслуговують на увагу, оскільки з матеріалів справи вбачається, що відповідач користувався кредитними коштами та останній платіж на погашення заборгованості був здійснений в листопаді 2017 року, а з позовом банк звернувся в жовтні 2018 року.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 уклала кредитний договір з Банком, користувалась коштами, сплачувала кошти в рахунок погашення заборгованості, відомостей щодо несанкціонованого зняття коштів з її платіжної карти не надавалось, а тому твердження апеляційної скарги, що відповідачка не користувалась кредитними коштами не заслуговують на увагу.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором від 18 червня 2012 року у сумі 6 461 грн. 25 коп., яка складається з 4942 грн. 67 коп. - заборгованість за тілом кредиту; 28 грн. 96 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 1489 грн. 63 коп. - штрафи відповідно до п.2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Враховуючи те, що місцевим судом було невірно з'ясовано обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду першої інстанції скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволенні позовних вимог.
Відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а у разі задоволення позову - на відповідача.
Відповідно до задоволених позовних вимог, судовий збір за розгляд справи в судах першої та апеляційної інстанції, який повинен бути покладений на відповідача складає 1337,36 грн., а останнім було сплачено 2643 грн., тому з АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню на користь відповідача судовий збір в розмірі 1305,64 грн.
Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Тетіївського районного суду Київської області від 15 листопада 2018 рокускасувати та ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКППНОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість в сумі 6 461 грн. (шість тисяч чотириста шістдесят одну) грн. 25 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1305 (дві тисячі тридцять дві) грн. 64 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Головуючий
Судді: