Справа №755/2616/19
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/7022/2019
21 травня 2019 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Київського апеляційного суду у складі:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
при секретарі Коліснику В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - Нікулиці Лючиї Трохимівни на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року (суддя Чех Н.А.) у цивільній справі за поданням старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченка Івана Павловича, боржник: ОСОБА_1 , стягувачі: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про тимчасове обмеження права виїзду за межі України,
встановила:
у лютому 2019р. старший державний виконавець відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Голяченко І.П. звернувся до суду з поданням про тимчасове обмеження ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України до виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду.
Обґрунтовуючи подання, державний виконавець зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває зведене виконавче провадження № 56662406, до складу якого входить виконавче провадження № 52375484 з примусового виконання виконавчого листа № 2-4752/09 від 26 березня 2010 року, виданого Жовтневим районним судом міста Маріуполя, про стягнення солідарно з ТОВ «Теплицький молокозавод», ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» заборгованості на загальну суму 4 528 400грн, та виконавче провадження № 52670741 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2173/09 від 26 травня 2009 року, виданого Кіровським районним судом м. Кіровограда про стягнення солідарно з ТОВ «Диво Світ Молоко», ТОВ «Теплицький молокозавод», ОСОБА_4 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості по кредиту у розмірі 6 891 179грн 99коп. та судового збору у сумі 432грн 50коп.
Старший державний виконавець посилався на те, що 28 вересня 2016 року та 26 жовтня 2016 року винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень № 52375484 та № 52670741 за вищезазначеними судовими рішеннями, копії яких направлено сторонам виконавчого провадження, але боржником рішення судів не виконано.
28 вересня 2016 року та 26 жовтня 2016 року з метою забезпечення виконання
рішення суду державним виконавцем винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, у результаті чого було встановлено, що боржнику на праві власності належать автомобілі Seat Toledo, д.н.з. НОМЕР_1 , HondaAccord, д.н.з. НОМЕР_2 , та квартира АДРЕСА_1 , яка була ним відчужена на користь ОСОБА_5 23 вересня 2014 року.
20 грудня 2016р. у зв'язку із відсутністю інформації щодо місця знаходження вищезазначених автомобілів, державним виконавцем винесено постанову про розшук майна боржника.
31 травня 2017р. державним виконавцем повторно винесено постанову про розшук автомобілів боржника.
23 червня 2018р. винесено постанову про об'єднання виконавчих проваджень № 52375484 та № 52670741 у зведене виконавче провадження № 56662406. Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову про арешт коштів боржника.
3 вересня 2018 року державним виконавцем винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження № 52670741 з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Позика».
Старший державний виконавець зазначав, що на адресу боржника надсилались виклики щодо його явки до державного виконавця, представник боржника Нікулиця Л.Т. неодноразово знайомилася з матеріалами виконавчого провадження, однак ОСОБА_1 на виклики не з'явився, неодноразові вимоги щодо виконання рішення суду не виконав, транспортні засоби до відділу не надав, за місцем реєстрації не проживає.
Крім того, старший державний виконавець звертав увагу, що у 2014 році боржник відчужив квартиру АДРЕСА_1 , попри наявність двох рішень суду про стягнення заборгованості.
Враховуючи те, що судові рішення не виконані, боржник ухиляється від їх виконання, що призвело до вжиття до нього заходів примусового виконання, боржник протягом 2017 та 2018 років неодноразово виїжджав за межі України, державний виконавець вважає за необхідне тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за кордон.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року подання задоволено, тимчасово обмежено ОСОБА_1 у праві виїзду за межі України без вилучення паспорта до виконання ним зобов'язання, покладеного судовим рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 вересня 2009 року на суму 4 528 400грн та Кіровського районного суду м. Кіровограда від 23 березня 2009 року на загальну суму 6 891 612грн 49коп.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - Нікулиця Л.Т. просить ухвалу суду скасувати та відмовити у задоволенні подання.
Представник боржника посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, оскільки вона неодноразово з'являлася до державного виконавця, отримувала виклики для боржника, а 6 березня 2019р. разом з боржником прибули до виконавця та надали інформацію, яка ним вимагалася.
Крім того, представник боржника зазначає, що боржник повідомив суду про неможливість виконання рішення суду за рахунок автомобілів, оскільки автомобіль SeatToledo, д.н.з. НОМЕР_1 , був придбаний ОСОБА_1 у шлюбі та знаходиться у користуванні колишньої дружини, а автомобіль Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_2 ніколи не перебував у його власності.
Також представник боржника стверджує, що квартира АДРЕСА_1 , яка на підставі договору дарування від 23 вересня 2014р. належить ОСОБА_5 , ОСОБА_1 не належала і він не був стороною вказаного договору дарування, а факт переходу права власності на дану квартиру у 2014 році поза межами виконавчого провадження, яке розпочато у 2016 році, не є належним доказом умисного ухилення боржника від виконання
судових рішень.
Представник боржника посилається на те, що державним виконавцем не виносилися постанови про накладення штрафу на боржника, що підтверджує відсутність ухилення від виконання покладених на нього обов'язків.
У відзиві на апеляційну скаргу старший державний виконавець Голяченко І.П. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, вважаючи доводи представника боржника безпідставними, а висновок суду щодо наявності підстав для тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межу України правомірним та таким, що відповідає обставинам справи.
Боржник про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлявся на адресою, зазначеною його представником у апеляційній скарзі, хоча з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що він за вказаною адресою не проживає. Однак, судове повідомлення повернулося до апеляційного суду без вручення з відміткою листоноші «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до ч. 5 ст. 130 ЦПК України вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі.
Згідно ч. 6 ст. 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи.
Враховуючи, що ні ОСОБА_1 , ні його представник Нікулиця Л.Т. судові повідомлення за адресами, зазначеними у апеляційній скарзі, не отримали, судове повідомлення про розгляд апеляційної скарги було направлене 17 травня 2019 року на електронну адресу представника ОСОБА_1 - адвоката Нікулиці Л.Т., яка зазначена нею в апеляційній скарзі.
Відповідно до п. 2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи.
Крім того, ухвала колегії суддів про призначення судового розгляду по даній апеляційній скарзі була оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень 6 травня 2019 року ( http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81513949 ).
Враховуючи викладене, колегія суддів визнала, що ОСОБА_1 та його представник - адвокат Нікулиця Л.Т. належним чином повідомлені про день та час розгляду апеляційної скарги, однак у судове засідання не з'явилися, клопотання про його перенесення не подали.
Стягувачі та старший державний виконавець, будучи належним чином повідомленими про день та час розгляду апеляційної скарги (с.с.246-248 том 1), у судове засідання не з'явилися, клопотання про його перенесення не подали.
Виходячи з вказаних обставин та положень ст. 372 ЦПК України, колегія суддів провела судовий розгляд у відсутність учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області перебуває зведене виконавче провадження № 56662406 з виконання виданих Жовтневим районним судом міста Маріуполя та Кіровським районним судом м. Кіровограда виконавчих листів про стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» заборгованості на загальну суму 4 528 400грн та на користь ТОВ «ФК «Позика» заборгованості по кредиту у розмірі 6 891 179грн 99коп. та судового збору у сумі 432грн 50коп. відповідно.
Постановами старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Чертком О.Ф. від 28 вересня 2016 року та 18 жовтня 2016 року відкрито виконавчі провадження № 52375484 та № 52670741 за вищезазначеними судовими рішеннями та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду (с.с.25, 29 том 1).
28 вересня 2016р. та 18 жовтня 2016р. старшим державним виконавцем винесені постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження (с.с.27, 31 том 1).
20 грудня 2016 року та 31 травня 2017 року старшим державним виконавцем були винесені постанови про розшук майна боржника, а саме двох автомобілів SeatToledo, реєстраційний номер НОМЕР_3 , та Honda Accord, реєстраційний номер НОМЕР_4 . (с.с.44, 50 том 1).
6 липня 2017 року старшим державним виконавцем Голяченко І.П. було здійснено вихід за місцем проживання боржника, зазначеним у виконавчих листах, а саме: АДРЕСА_2 , в ході якого було складено акт про те, що зі слів мешканки квартири ОСОБА_1 за даною адресою не проживає, його місце знаходження не відоме (с.с.55 том 1).
Постановою старшого державного виконавця Голяченко І.П. від 23 червня 2018р. об'єднано виконавчі провадження № 52375484 та № 52670741 у зведене виконавче провадження № 56662406 (с.с.73 том 1).
23 червня 2018р. старшим державним виконавцем винесено постанову про накладення арешту на кошти боржника (с.с.78-79 том 1).
Згідно повідомлення Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23 червня 2018р. з січня 2017р. по червень 2018р. ОСОБА_1 п'ять разів виїжджав за межі України, останній раз 21 червня 2018 року здійснив поїздку до м. Брюссель (с.с.88 том 1).
На підставі ухвали Кіровського районного суду м. Кіровограда від 13 квітня 2018 року старшим державним виконавцем Голяченко І.П. 3 вересня 2018 року винесена постанова про заміну сторони виконавчого провадження № 52670741 з ПАТ «УкрСиббанк» на ТОВ «ФК «Позика» (с.с.105 том 1).
Також з копій матеріалів виконавчого провадження вбачається, що ОСОБА_1 неодноразово викликався до державного виконавця, виклики-вимогибули направлені на адресу боржника, його представника, а також за місцем роботи боржника, які були отримані адресатами, однак до старшого державного виконавця Манузін К.О. жодного разу не з'явився і вимоги виконавця не виконав (с.с.51, 82-87, 90-93 том 1).
Задовольняючи подання, суд першої інстанції виходив з того, що з наданих державним виконавцем документів вбачається, що боржник ухиляється від виконання рішення суду.
Колегія суддів вважає, що вказаний висновок суду першої інстанції відповідає обставинам справи та наданим доказам і ґрунтується на нормах права.
Відповідно до п. 19 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, державний виконавець зобов'язаний звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов'язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів.
Згідно частин 1 та 3 статті 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення або рішення інших органів (посадових осіб), що підлягає примусовому виконанню в порядку, встановленому законом.
Суд може постановити ухвалу про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України фізичної особи, яка є боржником за невиконаним нею судовим рішенням або рішенням інших органів (посадових осіб), якщо така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним рішенням, на строк до виконання зобов'язань за рішенням, що виконується у виконавчому провадженні
Тобто законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.
Під ухиленням розуміються такі діяння або бездіяльність боржника, які полягають у навмисному або іншому свідомому невиконанні ним обов'язку по виконанню рішення суду.
З наданих старшим державним виконавцем матеріалів та пояснень представника ОСОБА_1 - Нікулиці Л.Т. вбачається, що боржник обізнаний, як про судові рішення, так і про їх примусове виконання, проте, боржник на виклики державного виконавця не реагує, на його запрошення до державної виконавчої служби не з'являється, незважаючи на те, що про вказані виклики він був повідомлений через свого представника та за місцем роботи, про фактичне місце проживання державного виконавця не повідомляє, доступу до майна, на яке може бути звернене стягнення у рахунок погашення боргу, не надає, з 2016 року не здійснював заходи на погашення заборгованості, хоча за своїм матеріальним станом мав можливість виїжджати за межі України до таких міст, як Франкфурт, Тель-Авів, Мюнхен, Брюссель.
Вказані обставини не були спростовані ні боржником ОСОБА_1 , ні його представником.
Доводи апеляційної скарги, що до старшого державного виконавця неодноразово з'являлася представник ОСОБА_1 - Нікулиця Л.Т. та отримувала виклики для боржника, не спростовують тверджень державного виконавця, що боржник на виклики не з'являвся і необхідну для виконання рішення суду інформацію не надавав.
Та обставина, що 6 березня 2019 року боржник з'явився до державного виконавця і надав необхідну інформацію, не може бути підставою для скасування ухвали суду, так як вказані дії ОСОБА_1 були вчинені після постановлення судом ухвали.
Доводи апеляційної скарги про те, що автомобіль Honda Accord ніколи не належав боржнику, не можуть бути підставою для скасування ухвали суду, оскільки ненадання боржником державному виконавцю відомостей про зазначений автомобіль не було єдиною підставою для обмеження його у праві виїзду за межі України.
При цьому, боржником не повідомлено державному виконавцю про місце знаходження автомобіля Seat Toledo, д.н.з. НОМЕР_1 , який перебуває у його власності, а докази у підтвердження передачі автомобіля колишній дружині у порядку поділу майна не надано.
Твердження представника боржника про те, що квартира АДРЕСА_1 ОСОБА_1 не належала спростовуються відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких вбачається, що вищезазначена квартира належала ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 25 грудня 2004 року та була відчужена 23 вересня 2014 року (с.с.45-46 том 1), тобто після набуття чинності рішеннями судів.
Посилання у апеляційній скарзі на те, що рішення суду можливо виконати за рахунок звернення стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 , місце роботи якого відомо державному виконавцю, суперечать положенням ст. 68 Закону України «Про виконавче провадження».
Доводи апеляційної скарги, що про відсутність в діях ОСОБА_1 ухилення від виконання рішення суду свідчить те, що державним виконавцем не виносилися постанови про накладення на нього штрафу, колегія суддів вважає безпідставними, так як відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» (стаття 63) та Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено право державного виконавця накласти
стягнення у вигляді штрафу за невиконання рішень, за якими боржник зобов'язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, а не за невиконання рішення суду майнового характеру.
Надання представником ОСОБА_1 апеляційному суду ухвали господарського суду Вінницької області від 23 серпня 2016 року про визнання погашеними вимог кредиторів, заявлених до ТОВ «Теплицький молокозавод», не може бути підставою для скасування ухвали суду, так як вказана ухвала не впливає на виконання ОСОБА_1 обов'язку виконати рішення суду.
Також не може бути підставою для скасування ухвали суду прийняття старшим державним виконавцем 11 березня 2019 року постанови про закінчення виконавчого провадження № 52670741, оскільки вказана постанова винесена після постановлення судом ухвали, а у разі відсутності зобов'язання по виконанню рішення суду боржник не позбавлений можливості звернутися до суду із заявою про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.
Колегією суддів встановлено, що у порушення вимог ч. 4 ст. 441 ЦПК України суд не викликав державного виконавця, участь якого при розгляді такого подання є обов'язковою.
Разом з цим, вказаною підставою не була обґрунтована апеляційна скарга і це не призвело до неправильного вирішення питання.
Крім того, колегія суддів враховує, що згідно ч. 1 ст. 441 ЦПК України тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України може бути застосоване судом як захід забезпечення виконання судового рішення.
Представником ОСОБА_1 до апеляційної скарги не додано документи, які б спростували надані державним виконавцем докази, також не надано боржником доказів погашення заборгованості з 2016р. та до часу подання апеляційної скарги, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про обмеження боржника у праві виїзду за межі України.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції повно встановлені обставини справи, оцінені надані докази, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 381- 383 ЦПК України, колегія суддів
постановила:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - Нікулиці Лючиї Трохимівни залишити без задоволення, ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 21 лютого 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 23 травня 2019 року.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк