1[1]
26 квітня 2019 року місто Київ
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Чорний О.М., за участю захисника Алексєєва О.І., який діє в інтересах ОСОБА_1 , прокурора Безгинського Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві адміністративну справу за апеляційною скаргою захисника Алексєєва О.І. на постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2019 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , -
21 березня 2018 року відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №41-03/94, оскільки встановлено, що ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника Територіального управління Державної судової адміністрації України в Київській області, тобто будучи особою, уповноваженою на виконання функцій держави, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», у приміщенні ТУ ДСА України в Київській області за адресою вул. Жилянська, 58-Б, м. Київ, 26.09.2017 реалізовуючи свої повноваження керівника державної служби щодо матеріального заохочення державних службовців, не повідомив безпосереднього керівника - Голову ДСА України, про наявність в нього реального конфлікту інтересів, який виник під час підписання та прийняття наказу від 26.09.2017 № 109 про преміювання керівництва управління, в тому числі себе, та вчинив дії щодо підписання та прийняття цього наказу, чим порушив вимоги пунктів 1-2 частини першої статті 28 Закону України «Про запобігання корупції».
Постановою судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного правопорушення.
Не погодившись із вказаним рішенням,адвокат Алексєєв О.І. в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року та закрити провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевий суд під час розгляду адміністративної справи внаслідок формального підходу до вирішення справи, не з'ясував важливих обставин справи, що як наслідок призвело до постановлення незаконного судового рішення.
Апелянт вважає, що в складеному протоколі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 відсутнє належне обґрунтування наявності в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7КУпАП.
Захисник зазначає, що під час видання наказу № 109 від 26.09.2017 року у ОСОБА_1 був відсутній реальний конфлікт інтересів, відповідно повідомляти про нього не було жодної необхідності.
Призначення ОСОБА_1 на посаду та видання наказу про затвердження Положення про ТУ ДСА України в Київській області від 25.09.2015 року, Голова ДСА був повідомлений про те, що ОСОБА_1 зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату заробітної плати всім працівникам ввіреного йому органу державної служби, складовою якої відповідно до ст. 50 Закону України «Про державну службу» є премії.
Таким чином, адвокат вважає, що суд першої інстанції не встановив у чому полягає реальній конфлікт інтересів ОСОБА_1 та у якому розмірі, та наявність складу адміністративного правопорушення.
Заслухавши доповідача, пояснення захисника Алексєєва О.І. в інтересах ОСОБА_1 на підтримку доводів апеляційної скарги, прокурора, який перевіривши представлені матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Згідно з вимогами ст. 245 КУпАП, завданням провадження у справі про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Положеннями ст. ст. 251, 252 КУпАП визначено, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Як вбачається з представлених матеріалів справи, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення № 41-03/94, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді начальника ТУ ДСА України в Київській області, не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального конфлікту інтересів та не повідомив безпосереднього керівника - Голову ДСА України про наявність в нього реального конфлікту інтересів, який виник під час підписання та прийняття наказу від 26.09.2017 року № 109 про преміювання керівництва управління, в тому числі стосовно себе, та вчинив дії щодо підписання та прийняття наказу, чим порушив вимоги закону.
У відповідності зі ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Вказаним обставинам, з урахуванням наявних в матеріалах справи письмових доказів, зокрема протоколу про адміністративне правопорушення, які наявні в матеріалах справи, суддя районного суду дав об'єктивну оцінку і дійшов до обґрунтованого висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП.
Диспозиція ч.1 ст. 172-7 КУпАП передбачає відповідальність за неповідомлення особою у встановлених законом випадках та порядку про наявність у неї реального конфлікту інтересів.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого частиною першої статті 172-7 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого умислу.
Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідальність у відповідності до вимог ст. 172-7 КУпАП настає у випадку, коли суб'єктом правопорушення безпосередньо не було повідомлено керівника про наявність конфлікту інтересів.
Відповідно до вимог частини другої статті 35 Закону України «Про запобігання корупції», у разі виникнення реального чи потенційного конфлікту інтересів у особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, прирівняної до неї особи, яка входить до складу колегіального органу (комітету, комісії, колегії тощо), вона не має права брати участь у прийнятті рішення цим органом.
Згідно до абзацу 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», реальний конфлікт інтересів - це суперечність між приватним інтересом особи та її службовими чи представницькими повноваженнями, що впливає на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Таким чином, для реального конфлікту інтересів, характерна наявність чотирьох об'єктивних компонентів: 1) наявність у правопорушника факту приватного інтересу, який має бути чітко сформульований (артикульований) та визначений; 2) наявність факту суперечності між приватним інтересом і службовими чи представницькими повноваженнями із зазначенням того, в чому саме ця суперечність знаходить свій вияв або вплив на прийняття рішення; 3) наявність повноважень на прийняття рішення; 4) наявність факту реального впливу суперечності між приватним та службовим чи представницьким інтересом на об'єктивність або неупередженість рішення.
Реальний конфлікт інтересів має місце тоді, коли особа, користуючись наданими службовими повноваженнями для задоволення приватного інтересу приймає рішення або вчиняє дію на користь себе або третіх осіб.
Суб'єктивна сторона корупційного діяння характеризується тим, що воно вчинюється лише з корисливих мотивів. Особа, яка вчинила таке корупційне діяння, усвідомлює, що вона незаконно використовує свої службові повноваження та незаконно одержує у зв'язку з цим певні матеріальні блага.
Таким чином, навіть при наявності суперечності між особистими інтересами та службовими чи представницькими повноваженнями обов'язковим є встановлення можливості впливу такої суперечності на об'єктивність та неупередженість прийняття рішень, а також на вчинення чи не вчинення дій під час виконання наданих службових чи представницьких повноважень. При цьому конфлікт інтересів має бути реальним і передбачуваним.
Бадахов Н.Я. , перебуваючи на посаді начальника ТУ ДСА України в Київській області, під час виконання повноважень керівника державної служби щодо матеріального заохочення працівників ТУ ДСА України в Київській області, мав приватний інтерес, який полягав у можливості отримання ним певних матеріальних благ, покращенні матеріального становища.
Крім того, п.п. 9, 10 ч. 1 статті 8 Закону України «Про державну службу» на ОСОБА_1 як державного службовця покладено обов'язок додержуватися вимог законодавства у сфері запобігання і протидії корупції та запобігати виникненню реального, потенційного конфлікту інтересів під час проходження державної служби.
Вчинення начальником ТУ ДСА України в Київській області ОСОБА_1 дій щодо підписання та прийняття наказу від 26.09.2017 № 109 про преміювання керівництва управління, в тому числі себе, було обставинами, які викликали суперечність між приватним інтересом ОСОБА_1 та його службовими повноваженнями, що вплинуло на об'єктивність або неупередженість прийняття рішень, або на вчинення чи не вчинення дій під час виконання зазначених повноважень.
Наказом Державної судової адміністрації України № 790 від 06.07.2017 року, затверджено Порядок процедури погодження встановлення стимулюючих виплат, преміювання начальників територіальних управлінь ДСА України - Головою ДСА України. Згідно якого, рішення про преміювання та розмір премії начальників територіальних управлінь ДСА України, їх заступників приймається начальником територіального управління шляхом видання наказу за письмовим погодженням з Головою Державної судової адміністрації України відповідно до подання територіального управління.
Таким чином, висновки місцевого суду що до того, що ОСОБА_1 будучи суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, відповідно до підпункту «в» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог пунктів 1-2 частини першої статті 28 вказаного Закону, не вжив заходів щодо недопущення виникнення реального, потенційного конфлікту інтересів та не повідомив у встановлених законом випадках та порядку про наявність у нього реального конфлікту інтересів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 172-7 КУпАП.
З огляду на викладене, висновки районного суду про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-7 КУпАП та доведеність його вини являються правильними і такими, що підтверджуються достовірними доказами, а тому підстав для скасування постанови судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, апеляційний суд не вбачає.
Керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу захисника Алексєєва О.І. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову судді Голосіївського районного суду міста Києва від 17 жовтня 2018 року, якою закрито провадження у справі відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-7 КУпАП, у зв'язку з закінченням строків накладення адміністративного правопорушення - залишити без зміни.
Постанова апеляційного суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя
Київського апеляційного суду О.М. Чорний
Провадження №33/824/219/2019
Категорія: ч.1 ст.172-7 КУпАП
Головуючий у першій інстанції: Дідик М.В.
Доповідач в апеляційній інстанції: Чорний О.М.