03680 м. Київ , вул. Солом'янська, 2-а
Апеляційне провадження № 22-ц/824/179/2019
11 квітня 2019 року м. Київ
Справа № 382/1313/18
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді-доповідача Ящук Т.І.,
суддів Немировської О.В., Чобіток А.О.,
за участю секретаря судового засідання Даценко М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк», яка подана представником Литвиненко Оленою Леонідівною, на заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року, постановлене у складі судді Кисіль О.А.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
У серпні 2018 року позивач АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» звернувся до Яготинського районного суду Київської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до укладеного договору б/н від 27.01.2012 року відповідач отримав кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
В зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором, відповідач станом на 31.05.2018 року має заборгованість у загальному розмірі 86 577 грн. 51 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 5226 грн. 23 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 73 362 грн. 35 коп., 3400 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 4098 грн. 93 коп. - штрафу (процентна складова). На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов'язань та заборгованості не погашає, в зв'язку з чим просив стягнути з нього на користь банку вищевказану заборгованість та судовий збір.
Заочним рішенням Яготинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором - 9757 грн. 60 коп., а також 193 грн. 82 коп. судових витрат сплачених позивачем. В решті позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду, представник АТ «Комерційний Банк «Приватбанк» Литвиненко О.Л. звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення суду, скасувавши в частині перерахунку відсотків за обліковою ставкою НБУ та ухвалити в цій частині нове судове рішення, задовольнивши позовні вимоги про стягнення відсотків у повному обсязі, в іншій частині залишити без змін, посилаючись на порушення та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Вказувала, що відмовляючи у задоволені позовних вимог щодо стягнення нарахованих процентів у повному обсязі, комісії та штрафів, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, що між сторонами досягнуто згоди щодо розміру відсотків за користування кредитом, пені, комісії та штрафу. Однак, згідно анкети-заяви від 27.01.2012 року відповідач власноручним підписомзасвідчив, що ознайомлений та згодний із Умовами надання банківських послуг, атакож Тарифами банку, що були надані в письмовому вигляді, а також виражає своюзгоду, що ця заява разом з умовами наданням банківських послуг, правиламикористування кредитною карткою, складають між сторонами договір про надання банківських послуг.
Відсутність підпису позичальника на цих Умовах та правилах не свідчить про те, що він не був ознайомлений з ними, не означає відсутність договірних правовідносин між сторонами та відсутність заборгованості. Підпис відповідач поставив саме в заяві позичальника, яким засвідчив те, що він повністю згодний з умовами кредитування та отриманням кредиту саме на таких умовах.
Суд не перевірив розрахунок заборгованості та доводи банку про те, що позичальник користувався грошовими коштами, частково виконував умовикредитного договору, частково сплачував заборгованість за договором, у тому числівідсотки, пеню та комісії (погашення відображені у розрахунку заборгованості вграфі «Сума погашення за наданим кредитом»), а отже визнав свої зобов'язання заугодою та розміри встановлених обов'язкових платежів.
В судовому засіданні представник позивача Штронда А.М . підтримав апеляційну скаргу та просив задовольнити.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, будучи повідомленим про день та час розгляду справи у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважала можливим розглянути справу за його відсутності відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, з'ясувавши обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, представник позивача АТ КБ «Приватбанк» посилався на те, що підписання даного договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами банку», «Правилами користування платіжною карткою», які викладені на банківському сайті, складає між ним та банком Договір, що підтверджується підписом у заяві. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Правил користування платіжною карткою». Одночасно пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин Договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватися банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п. 1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг.
Відповідно до п. 1.1.2.3 Умов до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійснення операції по картрахунках.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг-позичальник зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим Договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за Договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку. Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 1.1.2.7 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п. 2.1.1.7.6 - при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 500 грн.+5 % від суми позову. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 січня 2012 року відповідач ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у Приватбанку.
Відповідно до змісту вказаної Анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 27.01.2012 року відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між нею та банком договір про надання банківських послуг.
Як вбачається з матеріалів справи та не спростовується сторонами, відповідач отримав від позивача кредит у розмірі 6000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну карту зі сплатою відсотків за користування кредитом, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідно до п. 2.1.1.2.3. та п. 2.1.1.2.4. Умов та Правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 року № СП-2010-256, підписання договору являється згодою клієнта відносно прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого банком (а.с. 9-32, 36-40).
Згідно п. 2.1.1.5.5. Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач зобов'язаний погашати заборгованість по кредиту, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором.
У відповідності до п. 2.1.1.5.6. Умов та Правил надання банківських послуг, клієнт зобов'язаний у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту(у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплати винагороди банку.
Також вказаними Умовами та правилами передбачено, що за користування Кредитом Банк нараховує проценти в розмірі, встановленому Тарифами Банку, з розрахунку 360 календарних днів в році, якщо інше не передбачено п. 2.1.1.12.6.
З розрахунку заборгованості судом встановлено, що відповідач в період з 24.02.2012 року по 31.10.2015 року частково здійснював погашення по договору кредиту, після 31.10.2015 року він не здійснював погашення заборгованості.
Станом на 31.05.2018 року відповідачу по укладеному з ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитному договору від 27.01.2012 року нарахована заборгованість на загальну суму 86 577 грн. 51 коп., яка складається із заборгованості за кредитом - 5226 грн. 23 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом - 73 362 грн. 35 коп., 3400 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 4098 грн. 93 коп. - штрафу (процентна складова).
При цьому, з наданого Банком до суду розрахунку вбачається, що розмір відсоткових ставок станом на 27.01.2012 року становив - 30,00 %, станом на 01.09.2014 року - 34,80 %, станом на 01.04.2015 року - 43,20 %. Тобто, Банк, всупереч вимог закону, на власний розсуд, без погодження з відповідачем збільшив розмір відсоткової ставки за користування кредитними коштами.
Задовольняючи позовні вимоги в частині суми заборгованості за кредитом - 5226 грн. 23 коп. та суми процентів - 4531 грн. 37 коп., суд першої інстанції виходив з того, що розмір процентної ставки, її збільшення/зменшення та сплата процентів не врегульовані умовами кредитного договору, однак оскільки між сторонами виникли кредитні правовідносини, то у відповідності до норм цивільного законодавства кредитний договір є завжди оплатним та передбачає обов'язкову сплату відсотків за користування кредитними коштами.
Таким чином, оскільки розмір процентів не визначений умовами кредитного договору, то позивач має право на отримання процентів у розмірі, що визначається на рівні облікової ставки НБУ. Розрахунок процентів за користування кредитними коштами відповідачем ОСОБА_1 за період з 25.02.2012 року по 31.05.2018 року здійснений судом на рівні облікової ставки Національного банку України, у рішенні суду наведений повний розрахунок суми процентів, яка визначена судом в розмірі 4531 грн. 37 коп.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 3400 грн. - заборгованості за пенею та комісією, 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 4098 грн. 93 коп. - штрафу (процентна складова), суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Відповідна правова позиція Верховного Суду України викладена в постанові №6- 2003-цс15 від 23 жовтня 2015 року.
При цьому суд вважав, що позивачем не надано належних і допустимих доказів на підтвердження того, що долучені до матеріалів справи Умови та правила надання банківських послуг є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, і що саме ці Умови та правила надання банківських послуг мав на увазі відповідач підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.
Відповідно до змісту апеляційної скарги, позивачем оскаржується рішення суду першої інстанції лише в частині перерахування відсотків за обліковою ставкою НБУ, позивач просив стягнути нараховані відсотки в повному обсязі, тобто на суму 73 352 грн. 35 коп., а в решті просив рішення залишити без змін.
Таким чином, оскільки в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені, комісії та штрафу рішення суду першої інстанції не оскаржується, то відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України апеляційний суд рішення суду в цій частині не перевіряє.
З висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог щодо стягнення процентів, перерахунок яких здійснено судом за ставкою НБУ, та за період з 25 лютого 2012 року по 31 травня 2018 року визначено в сумі 4531 грн. 37 коп. - колегія суддів погоджується та вважає, що висновки суду відповідають обставинам справи, наявним у матеріалах справи доказам та нормам матеріального права.
Згідно із ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом (частина четверта статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» в редакції, чинній станом на 01 вересня 2014 року).
Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній станом на час укладення договору та на 01 вересня 2014 року, коли була змінена процентна ставка) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.
У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.
Згідно частини першої статті 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною третьою статті 653 ЦК України в разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Отже, якщо сторони кредитного договору досягнули домовленості щодо всіх його умов, у тому числі щодо збільшення банком в односторонньому порядку процентної ставки за кредитом з дотриманням певної процедури, то таке збільшення може відбуватись виключно в разі дотримання передбаченої договором процедури. У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (лише повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.
Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 14 грудня 2016 року № 6-2315цс16, від 30 листопада 2016 року № 6-82цс16.
З урахуванням змісту наведених норм, умови кредитного договору щодо розміру процентної ставки за кредитом та процедура підвищення її розміру мають визначатися між сторонами кредитного договору у письмовій формі.
Разом з тим, матеріали справи не містять доказів тих обставин, що відповідач ОСОБА_1 був ознайомлений під розписку з умовами кредитування - Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна» при укладенні кредитного договору, а також не містять доказів надання письмової згоди відповідачем на збільшення процентної ставки з 01 вересня 2014 року - до 34,8 річних, а з 01 квітня 2015 року - до 43,3 % річних.
Враховуючи викладені обставини, за відсутності в матеріалах справи належних та допустимих доказів розміру процентної ставки, що була визначена при укладенні сторонами кредитного договору від 27 січня 2012 року, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків про стягнення процентів за ставкою, передбаченою ч. 1 ст. 1048 ЦК України - на рівні облікової ставки Національного банку України.
Доводи апеляційної скарги представника позивача про те, що наданим позивачем розрахунком заборгованості підтверджуються умови кредитного договору, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки належним доказом таких обставин у даному випадку може бути виписка по особовому рахунку боржника, яка відповідно до положень статей 1, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» є первинним документом, проте зазначеної виписки позивачем суду надано не було.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині є законним і обґрунтованим. Судом було правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, дана вірна оцінка наявним у матеріалах справи доказам, а тому підстав для скасування оскаржуваного рішення судом апеляційної інстанції не вбачається.
За правилами ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-383 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Комерційний Банк «Приватбанк» - залишити без задоволення.
Заочне рішення Яготинського районного суду Київської області від 19 жовтня 2018 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 21 травня 2019 року.
Суддя - доповідач: Ящук Т.І.
Судді: Немировська О.В.
Чобіток А.О.