22.04.2019
Справа № 331/4402/18
Провадження №2/331/158/19
22 квітня 2019 року м. Запоріжжя
Жовтневийрайонний суд м. Запоріжжя у складі
головуючогосудді: Антоненко М.В.
за участю секретаря :Андрієнко С.О.,
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства комерційного банка «ПЕРШИЙ УРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (далі ПАТ «ПУМБ»), треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач ОСОБА_1 працює в Комунальній установі "Запорізька обласна клінічна дитяча лікарня» Запорізької обласної ради, і у липні 2018 року вона дізналась від роботодавця про те, що на адресу лікарні надійшла постанова приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяни Леонідівни (виконавче провадження № 56676816) від 11.07.2018 року про звернення стягнення на заробітну плату боржника (копія постанови додається).
На виконання вказаної постанови із заробітної плати позивача щомісячно відраховується 20 відсотків в рахунок погашення заборгованості перед ПАТ "ПУМБ". Загальна сума заборгованості зазначена - 32 751 грн. 63 коп., а підставою для стягнення є виконавчий напис № 3778, виданий 10.05.2018 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С
Позивач вважає, що вищевказаний виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки вчинений з численним порушенням законодавства, а саме:
-на час вчинення оскаржуваного виконавчого напису у нотаріуса ОСОБА_2 не було письмових доказів на підтвердження направлення ПАТ «ПУМБ» позивачу письмової вимоги про усунення порушень кредитного договору;
-у документах, на підставі яких вчинявся виконавчий напис, були відсутні докази безспірності заборгованості боржника (Позивача) перед кредитором (Відповідачем), нотаріально посвідчений кредитний договір між сторонами не укладався (Відповідачем);
-з моменту настання права вимоги пройшло більше трьох років, що взагалі виключало можливість здійснення виконавчого напису.
Отже, з огляду на викладені в позовній заяві підстави та обставини, позивач просить суд визнати виконавчий напис № 3778 приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Хари Наталії Станіславівни, виданий 10.05.2018 року щодо звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в сумі 32 751 грн. 63 копна користь ПАТ "ПУМБ" (ЄДРПОУ: 14282829 ) - таким, що не підлягає виконанню.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 25 липня 2018 року по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін. Справу призначено у підготовче судове засідання на 24.09.2018 року на 10 год. 30 хв.
Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 13 листопада 2018 року справу призначено до судового розгляду на 04.03.2019 року на 09 год. 00 хв.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надала суду заяву, у якій зазначила, що позов підтримує у повному обсязі та просить його розглянути без її участі.
Відповідач ПАТ «ПУМБ» у судове засідання не з*явився. 03.09.2018 року на адресу суду надіслав відзив на позовну заяву. Просив у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити.
Треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Т.Л. та Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. у судове засідання не з'явились, надали суду заяву з проханням розглянути справу за їх відсутності.
У зв'язку із неявкою в судове засідання сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процес за допомогою звукозаписуючого пристрою не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до переконання, що позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, в зв'язку з такими встановленими судом обставинами та відповідними до них правовідносинами.
Відповідно до п. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5,«…Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця».
Однак, незважаючи на вищенаведені вимоги законодавства, матеріали справи не містять жодних належних доказів на підтвердження того, що ПАТ «ПУМБ» направляв позивачу відповідні вимоги щодо усунення порушень кредитного договору, внаслідок яких у останнього нібито утворилась заборгованість в сумі 32 751 грн. 63 коп (вказана сума зазначена у виконавчому написі). В самому виконавчому написі про існування таких вимог також не зазначено, а отже нотаріус при вчиненні виконавчого напису не володів доказами на підтвердження цього факту. Вказана обставина, відповідно п. 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, на переконання суду, позбавляла нотаріуса права вчиняти оскаржуваний виконавчий напис.
Крім того, суд погоджується з твердженнями позивача стосовно того, що наявні у нотаріуса документи на час вчинення ним виконавчого напису не свідчили про безспірність заборгованості позивача за кредитним договором.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Згідно з частиною першої статті 1 Закону України від 2 вересня 1993 року № 3425-XII «Про нотаріат»(далі - Закон «Про нотаріат») нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 Закону «Про нотаріат»). Цим актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрований у Міністерстві юстиції України22 лютого 2012 року за № 282/20595 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій, Порядок).
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія (пункт 19статті 34 Закону «Про нотаріат»). Порядок вчинення нотаріусами виконавчих написів врегульований Главою 14 Закону «Про нотаріат» та Главою 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з підпунктом 2.1 пункту 2 Глави 16 розділу ІІ Порядку для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису.
Також, у разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача (п.2.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року за № 296/5).
Крім того, підпунктами 3.2, 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку передбачено, що безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172(далі - Перелік документів).
У відповідності до Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться від 29 червня 1999 р. № 1172 у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, затвердженого постановою Кабінету міністрів України (в редакції чинній на момент укладення кредитного договору) не передбачено можливості вчинення виконавчих написів на кредитних договорах, які нотаріально не посвідчені.
Наявними матеріалами справи не спростовується твердження позивача про те, що вона не укладала з відповідачем нотаріально посвідченого кредитного договору.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у вказаному Переліку документів. При цьому цей Перелік документів не передбачає інших умов вчинення виконавчих написів нотаріусами ніж ті, які зазначені в Законі «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій.
Отже, з огляду на те, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження укладання сторонами нотаріально посвідченого кредитного договору, стягнення з позивача на користь відповідача коштів в рахунок погашення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів - застосовано бути не може.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису - це нотаріальна дія, яка полягає в посвідченні права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. При цьому вчинений нотаріусом виконавчий напис не породжує права стягувача на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна, а підтверджує, що таке право виникло в стягувача раніше. Мета вчинення виконавчого напису - надання стягувачу можливості в позасудовому порядку реалізувати його право на примусове виконання зобов'язання боржником.
Отже, відповідне право стягувача, за захистом якого він звернувся до нотаріуса, повинно існувати на момент звернення та заборгованість має бути безспірною.
Вчинення нотаріусом виконавчого напису відбувається за фактом подання стягувачем документів, які згідно із відповідним Переліком є підтвердженням безспірності заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Однак сам по собіцей факт (подання стягувачем відповідних документів нотаріусу) не свідчить про відсутність спору стосовно заборгованості як такого. Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2018 року по справі № 310/293/15.
Тому при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не обмежується лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів.
Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі потрібно перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису ( Постанова Верховного Суду по справі № 310/9293/15ц від 23.01.2018)
Отже, суд вважає, що всупереч наведеному, нотаріус вчинив оскаржуваний напис без належного підтвердження безспірності вимоги кредитора.
Вирішуючи спір, суд також приймає до уваги твердження позивача щодо вчинення оскаржуваного виконавчого напису поза межами строку давності.
Так, статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Згідно з приписами цієї статті, нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
За висновком суду, нотаріус при видачі виконавчого напису не врахував пропуск банком строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов'язаннями з визначеним строком виконання, перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п'ята статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у заінтересованої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Як встановлено, виконавчий напис нотаріусом було вчинено 10.05.2018 року, в той же час, як передбачено ст. 88 ЗУ «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України висловленій у Постанові по справі № 6-27цс15 від 04.03.2015 р.: «Відповідно до статті 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Як зазначено в виконавчому написі, заборгованість була стягнута за період з 26 квітня 2017 року по 26 квітня 2018 року, при чому сам кредитний договір укладався 13 березня 2013 року, терміном на 2 роки, таким чином в період 2017-2018 років жодної заборгованості виникнути не могло, а нотаріус міг розглядати лише ту заборгованість, яка виникла під час дії кредитного договору.
Заборгованість по кредиту згідно умов Договору мала погашатися, щомісячними платежами і позовна давність, щодо кожного платежу починає відраховуватися з першого дня прострочення кожного відповідного платежу.
Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 ЦК України). Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Так, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частина п'ята статті 261 ЦК України).
В Постанові ВСУ від 19 березня 2014 року, справа № 6-20цс14, в якій суд дійшов висновку про те, «що у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів і процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу».
Враховуючи те, що згідно з умовами договору, відповідач мала погашати отриманий кредит шляхом внесення щомісячних періодичних платежів, то, позовна давність в даному спорі мала розраховуватися окремо щодо кожного періодичного платежу.
Як зазначає Верховний суд України в правовій позиції у справі № 6-3006цс15, правова природа пені така, що позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день (місяць) нарахування пені. Право на позов про стягнення пені за кожен день (місяць) виникає щодня (щомісяця) на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня (місяця), коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.
Згідно п. п. 60, 63 Постанови Верховного суду № 444/9519/12 від 28 березня 2018 року: «Перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов'язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Відтак, за наведених умов початок перебігу позовної давності для погашення щомісячних платежів за договором визначається за кожним таким черговим платежем з моменту його прострочення. Вказане унеможливлює визначення початку перебігу позовної давності для погашення всієї заборгованості за договором з моменту спливу строку кредитування».
Такий підхід відповідає правовій позиції, сформульованій Верховним Судом України у постанові від 6 листопада 2013 року у справі № 6-116цс13. Аналогічні висновки були сформульовані Верховним Судом України, зокрема, у постановах від 19 березня 2014 року у справі № 6-20цс14, від 12 листопада 2014 року у справі № 6-167цс14, від 3 червня 2015 року у справі № 6-31цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-154цс15, від 29 червня 2016 року у справі № 6-272цс16, від 23 листопада 2016 року у справі № 6-2104цс16 і від 14 грудня 2016 року у справі № 6-2462цс16.
Таким чином, в порушення вимог ст. 88 Закону України «Про нотаріат», виконавчий напис було вчинено з урахуванням заборгованості за межами трьох років з дня виникнення права вимоги в банку, що, відповідно, свідчить про спірність розміру кредитної заборгованості.
Положеннями статті 50 Закону «Про нотаріат» передбачено право оскарження нотаріальної дії до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.
Згідно зі ст. ст. 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється виключно на засадах змагальності сторін, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору, доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи, що за результатами розгляду спору суд дійшов висновку, що оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом з порушенням чинного законодавства, позовні вимоги Позивача щодо визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141ЦПК України з ПАТ'ПУМБ» необхідно стягнути на користь позивача 704,80 гривень судового збору.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 87, 88 Закону України «Про нотаріат», Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК», треті особи: Приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Вольф Тетяна Леонідівна; Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.
Визнати виконавчий напис від 10.05.2018 р. № 3778, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Наталією Станіславівною, щодо звернення стягнення на грошові кошти ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) в сумі 32 751 грн. 63 коп. на користь Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК»(ЄДРПОУ: 14282829 ) - таким, що не підлягає виконанню.
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (ЄДРПОУ: 14282829 ) на користь ОСОБА_1 (ІПН: НОМЕР_1 ) судовий збір в розмірі 704 грн. 80 коп.
Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в тридцяти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: М.В. Антоненко