24 травня 2019 року м. Рівне №460/687/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, про зобов'язання відповідача відновити виплату пенсії за віком позивачу з 11.10.2017 з врахуванням проведеного перерахунку пенсії з 07.07.2017 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75 % заробітку. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є громадянином, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю, та перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії. Вказує, що на виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі №556/1130/17 відповідачем був проведений перерахунок його пенсії відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 75%, починаючи з 07.07.2017. Однак, з 11.10.2017 відповідач виплачує пенсію позивачу без врахування підвищення, передбаченого ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". З листа відповідача від 11.02.2019 № 296/М-17, позивачу стало відомо, що таке зменшення розміру його пенсії останній мотивує тим, що резолютивна частина рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі №556/1130/17 не містить положень про зобов'язання відповідача здійснювати виплату позивачу відповідного підвищення довічно. Так, у листі відповідач вказує, що 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.12.2017 № 2148-VII, яким норму ч.2 ст.56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами та цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим позивач більше немає права на виплату вказаного виду підвищення. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки зміни, що внесенні до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.12.2017 №2148-VII, набрали чинності після набуття позивачем права на відповідне підвищення розміру пенсії. З огляду на наведене, позивач просить суд позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
У встановлений судом строк відповідач відзив на позовну заяву до суду не подав.
26.03.2019 позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою суду від 29.03.2019 позовна заява залишалася без руху.
22.04.2019 позивач подав до суду документи з метою усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 26.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що позивач є громадянином, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 15.10.2009.
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
На виконання рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі №556/1130/17 відповідачем був проведений перерахунок пенсії позивача з 07.07.2017 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 75%, що підтверджується копією розпорядження від 04.06.2018 № 122433.
31.01.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив відновити з 11.10.2017 виплату йому пенсії з врахування вище вказаного перерахунку.
Листом від 11.02.2019 за № 296/М-21 відповідач повідомив позивачу, що резолютивна частина рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі №556/1130/17 не містить положень про зобов'язання відповідача здійснювати виплату позивачу підвищення пенсії, передбаченого ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довічно. При цьому, відповідач вказав, що 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.12.2017 №2148-VII, яким норму ч.2 ст.56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами та цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим позивач більше немає права на виплату вказаного виду підвищення. Тому, з 11.10.2017 відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача без врахування такого підвищення.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV«Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058, або спеціальним Законом № 796.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку
При цьому, слід зазначити, що починаючи з впровадженням в Україні пенсійної реформи, тобто з 01.01.2004, призначення та перерахунок пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції є неможливим лише на підставі Закону № 796 без врахування положень Закону № 1058.
Застосування окремих положень Закону № 1058, на переконання суду, не є перешкодою до застосування положень Закону № 796 при обрахунку пенсії вказаній категорії осіб.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія за віком та на яких поширюється дія Закону № 796, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 560/675/17.
Посилання відповідача у листі від 11.02.2019 за № 296/М-17 на те, що резолютивна частина рішення Володимирецького районного суду Рівненської області від 21.12.2017 у справі №556/1130/17 не містить положень про зобов'язання відповідача здійснювати виплату позивачу підвищення пенсії, передбаченого частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довічно, а також на те, що з 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148), яким у статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пункт 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», суд вважає безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач набув права на призначення пенсії за віком та підвищення пенсії, передбачене ч.2 ст.56 Закону № 796, значно раніше ніж зміни, що були внесені Законом № 2148 до ч.2 ст.56 Закону № 796, що набрали чинності (тобто, до 11.10.2017), а тому вказані зміни, на переконання суду, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон № 2148 набрав чинності.
За змістом листа від 11.02.2019 за № 296/М-17, відповідач припинив виплату позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ч.2 ст.56 Закону № 796, з 11.10.2017. Вказане також підтверджується наявними в матеріалах справи копіями розпоряджень від 04.06.2018 № 122433 та від 17.07.2018 № 122433.
Тому, забезпечення повного захисту порушеного права позивача вказує на необхідність зобов'язати відповідача відновити виплату позивачу пенсії за віком з урахуванням перерахунку пенсії, проведеного з 07.07.2017 відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796, саме з 11.10.2017.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн згідно з квитанцією від 25.03.2019 № 46, оригінал якої знаходяться в матеріалах адміністративної справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
Позовну заяву задовольнити повністю.
Зобов'язати Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області з 11 жовтня 2017 року відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням перерахунку пенсії, проведеного з 07 липня 2017 року відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 );
2) відповідач - Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, Рівненська обл., Володимирецький р-н, смт. Володимирець, вул. Соборна, 30а, код ЄДРПОУ 40377142).
Повний текст рішення складений 24 травня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.