24 травня 2019 року м. Рівне №460/984/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Комшелюк Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій,
Позивач, ОСОБА_1 , звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, про визнання протиправними дій відповідача щодо відмови позивачу в призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника та зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію у зв'язку з втратою годувальника - ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Позовні вимоги обґрунтовує тим, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.04.2015 у справі № 569/4572/15-ц, яке набрало законної сили, встановлений факт спільного проживання однією сім'єю позивача з ОСОБА_2 у період з 01.10.1992 по 06.02.2015. Карнаухов ОСОБА_3 , який мав військове звання старший лейтенант та був командиром інженерно-саперного взводу інженерно-саперної роти 57 окремої мотопіхотної бригади військ оперативного командування «Південь», з 06.11.2014 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, та ІНФОРМАЦІЯ_1 загинув в результаті артобстрілу в зоні АТО. Після загибелі ОСОБА_2 , шлюб з іншим чоловіком позивач не укладала. З огляду на вказане, позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Проте, листом від 03.04.2019 №К -211/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відмову в призначенні такої пенсії, мотивуючи це тим, що одним із документів, який визначає право дружини на пенсію у зв'язку з втратою годувальника являється свідоцтво про шлюб. Такі дії відповідача позивач вважає протиправними, оскільки серед документів, які необхідно подати для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пункт 10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1, передбачає довідку про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником. При цьому, за документ, що засвідчує родинні стосунки, приймається паспорт, свідоцтво про народження, свідоцтво про шлюб, довідка про склад сім'ї, а також рішення суду. Відтак, документи, надані відповідачу одночасно із заявою про призначення пенсії, зокрема рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.04.2015 у справі № 569/4572/15-ц, в повній мірі підтверджує право позивача на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". З наведених підстав просив позовну заяву задовольнити повністю.
У встановлений судом строк відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог. На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що відповідно до ст.1-2 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби та військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Згідно з ст.30 вказаного Закону, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Право на пенсію в разі втрати годувальника мають дружини, якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та перебували на їх утриманні. При цьому, умови подачі та оформлення документів для призначення пенсій відповідно до Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" регулює Порядок, затверджений постановою Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1. Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку, заява про переведення з одного виду пенсії на інший подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання. Також, вказаним вище Порядком передбачено, що в разі призначенні пенсії у зв'язку з втратою годувальника, подаються такі документи: заява; копія паспорта; копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомні про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті); копія свідоцтва про смерть годувальника; копія свідоцтва про шлюб; довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк". Разом з тим, відповідач звертає увагу на те, що до заява про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивачем не була додана копія свідоцтва про шлюб з ОСОБА_2 Посилання позивача на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01.04.2015 у справі № 569/4572/15-ц, яким встановлений факт його спільного проживання з ОСОБА_2 однією сім'єю, відповідач вважає безпідставним, оскільки в розумінні Закону "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Таким чином, відповідач стверджує, що в спірних правовідносинах діяв в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що визначенні чинним законодавством та Конституцією України, у зв'язку з чим просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
02.04.2019 позовна заява надійшла до суду.
Ухвалою суду від 05.04.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд виходить з наступного.
Судом встановлено, що рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.04.2015 у справі № 569/4572/15-ц встановлений факт проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.10.1992 по 06.02.2015. Вказане рішення набрало законної сили 15.04.2015.
05.03.2019 позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, ОСОБА_2 , відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Листом від 03.04.2019 за № К-211/07.1-59 відповідач повідомив позивачу про відсутність підстав для призначення йому такої пенсії, мотивуючи це тим, що до заяви позивачем не була додана копія свідоцтва про укладення шлюбу з ОСОБА_2 Також, у листі відповідач звернув увагу на те, що заява про призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та додані до неї документи мають бути представленні позивачем особисто, позаяк, іншого чинним законодавством не передбачено.
Позивач, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 1 статті 46 Конституції України держава гарантує право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб визначає Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-XII (далі - Закон № 2262).
Відповідно до пункту "є" статті 1-2 Закону № 2262, право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають, зокрема, члени сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, у передбачених цим Законом випадках.
Згідно з статтею 29 Закону № 2262, пенсії в разі втрати годувальника сім'ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім'ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім'ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті.
Частиною першою статті 30 Закону № 2262 визначено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31).
За змістом пункту "б" частини четвертої статті 30 Закону № 2262, непрацездатними членами сім'ї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю.
Аналіз вищенаведених норм права дозволяє прийти до висновку, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника на умовах Закону № 2262 може бути призначена дружині (чоловіку) загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262, за умови якщо така дружина (чоловік) досягли пенсійного віку встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" або є особами з інвалідністю та перебували на утриманні загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262.
Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, та постанови Кабінету Міністрів України від 02.11.2006 № 1522 "Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян" регулює Порядок, затверджений постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 № 3-1 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за № 135/13402 (далі - Порядок № 3-1).
Так, пунктом 7 Порядку № 3-1 передбачено, що для призначення пенсії за вислугу років і по інвалідності подаються такі документи:
- заява про призначення пенсії (додаток 1);
- грошовий атестат, або довідка про розмір грошового забезпечення, і довідка про додаткові види грошового забезпечення, які заявник отримував протягом останніх 24 місяців підряд перед місяцем звільнення з військової служби;
- військово-медичні документи про стан здоров'я звільненої особи (за винятком осіб, які не проходили військово-лікарську комісію);
- документи про страховий стаж (при призначенні пенсії згідно з пунктом "б" статті 12 Закону;
- довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;
- копія документа про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті);
- довідка ВАТ "Ощадбанк" або інший документ, що підтверджує відкриття рахунку, назву та номер відділення ВАТ "Ощадбанк";
- копія паспорта.
Крім того, пунктом 10 Порядку № 3-1 встановлено, що для призначення пенсії в разі втрати годувальника подаються такі документи:
- заява;
- копія свідоцтва про смерть годувальника;
- витяг з наказу про виключення годувальника зі списків особового складу у зв'язку зі смертю;
- висновок про обставини загибелі чи смерті внаслідок поранення, контузії, каліцтва, одержаних під час проходження служби при виконанні службових обов'язків (обов'язків військової служби);
- довідка уповноважених органів з місця проживання про перебування членів сім'ї на утриманні померлого (загиблого) годувальника або рішення суду про перебування на утриманні;
- документи, передбачені абзацами третім, шостим - дев'ятим пункту 7 цього Порядку.
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), зазначеним у пунктах "б", "в", "д" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:
- копія свідоцтва про шлюб;
- довідка МСЕК про визнання особи інвалідом;
- копія трудової книжки або довідка органів державної податкової служби про облік платника податків - суб'єкта підприємницької діяльності (для осіб, зазначених у пункті "д" статті 30 Закону.
Для призначення пенсії в разі втрати годувальника батькам, дружині (чоловіку), діду та бабусі, зазначеним у пунктах "б", "в", "г" статті 30 Закону, додатково подаються такі документи:
- довідка МСЕК (за наявності групи інвалідності);
- копія свідоцтва про народження померлого годувальника або рішення суду про встановлення родинних стосунків;
- довідка уповноваженого органу з місця проживання або рішення суду про перебування на утриманні померлого годувальника (для призначення пенсії вітчиму або мачусі).
Із аналізу змісту вищенаведених положень Порядку № 3-1 слідує, що дружина (чоловік) загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262, з метою призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника повинні надати, зокрема, копію свідоцтва про шлюб. Жодного застереження щодо можливості подання взамін копії свідоцтва про шлюб іншого документа вказаний Порядок не містить.
Посилання позивача у позовній заяві на те, що серед документів, які необхідно подати для отримання пенсії у зв'язку з втратою годувальника, пункт 10 Порядку № 3-1 передбачає довідку про склад сім'ї померлого годувальника та копії документів, що засвідчують родинні стосунки члена сім'ї з померлим годувальником, зокрема паспорта, свідоцтва про народження, свідоцтво про шлюб, а також рішення суду, суд оцінює критично, оскільки воно ґрунтується на довільному трактуванні позивачем норм Порядку № 3-1.
Так, пункт 10 Порядку № 3-1 взагалі не містить вказівки про необхідність подання особою, яка звертається із заявою про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, довідки про склад сім'ї померлого годувальника.
Крім того, із аналізу конструкції пункту 10 Порядку № 3-1 слідує, що рішення суду про встановлення родинних стосунків подається лише у разі неможливості надати копію свідоцтва про народження померлого годувальника під час вирішення питання про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника батькам померлого.
Натомість, за змістом позовної заяви, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника позивач обґрунтовує тим, що вона є дружиною померлого військовослужбовця, яка досягла пенсійного віку.
Суд повторює, що відповідно до Порядку № 3-1 з метою вирішення питання про призначення пенсії дружині (чоловіку) у зв'язку з втратою годувальника, останні зобов'язанні надати копію свідоцтва про укладення шлюбу.
Більше того, суд звертає увагу на те, що шлюбні та родинні відносини є різними за своїм змістом та підставою виникнення. Так, в основу шлюбних відносин покладений добровільний, рівноправний союз між жінкою і чоловіком, спрямований на створення сім'ї. Натомість, в основі родинних стосунків лежить кровний зв'язок між двома людьми.
Одночасно, суд зауважує, що вжиті в Законі № 2262 поняття «чоловік» та «дружина» позначають одного з подружжя. За частиною першою статті 21 Сімейного кодексу України (далі - СК України) подружжя утворюється тільки на підставі шлюбу - добровільного сімейного союзу жінки та чоловіка, зареєстрованого в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Згідно зі статтею 36 СК України саме шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до частини другої статті 21 СК України, проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
У повсякденному житті може скластися правова ситуація, коли жінка та чоловік проживають разом, ведуть спільне господарство, разом виховують дітей, ведуть спільний побут, набувають певних взаємних прав та обов'язків, притаманних сім'ї. Але при цьому вони не перебувають у шлюбі. В окремих сферах правовідносин (житлових, цивільно-майнових, сімейних, трудових та інших) такі відносини можуть підпадати під поняття сім'ї, а її учасники визнаватися членами сім'ї, яким з огляду на об'єктивну відмінність їх змісту у відповідних галузях законодавства надаються або не надаються (обмежуються) відповідні права та обов'язки.
Ззовні такі відносини подібні до шлюбних. Однак попри цю схожість, вони не уподібнюються (не ототожнюються) з ними, і жінка та чоловік, які утворили неодружену сімейну пару та за певних унормованих правовідносин можуть вважатися членами сім'ї, що не є рівнозначним поняттям «чоловік» та «дружина», позаяк саме цими термінами закон персоніфікує кожного з подружжя як суб'єкта правовідносин між собою.
У законодавстві про пенсійне забезпечення ясно й однозначно визначено, що право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, з-поміж інших категорій осіб, мають одне з подружжя - чоловік чи дружина, до яких жінка чи чоловік, які разом проживають однією сім'єю без шлюбу, не належать.
Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 01.04.2015 у справі № 569/4572/15-ц встановлений факт проживання позивача та ОСОБА_2 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 01.10.1992 по 06.02.2015. Цей факт за рішенням суду в порядку, передбаченому пунктом 5 частини першої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України (в редакції, чинній на момент прийняття судового рішення), був визнаний такими, що має юридичне значення для вирішення питання про спадкування, а також реалізації прав на соціальні виплати та пільги.
Нормативний підхід до розуміння зазначених положень закону в контексті зазначених обставин справи дає підстави дійти такого правового висновку.
У розумінні пункту "б" частини четвертої статті 30 Закону № 2262, право на призначення пенсії у зв'язку із втратою годувальника мають чоловік або дружина, які перебували в зареєстрованому шлюбі. Жінка та чоловік, які на час смерті померлого годувальника проживали однією сім'єю без шлюбу та/або утримували один одного, не є подружжям, і після смерті того з них, хто за життя утримував другого, той, хто залишився жити, не набуває права на призначення йому пенсійних виплат у зв'язку із втратою годувальника.
Встановлення в судовому порядку факту проживання чоловіка та жінки однією сім'єю без шлюбу і визнання за її учасниками статусу члена сім'ї не легітимізує і не може легітимізувати (узаконити) правове становище неодруженої сімейної пари як подружньої, оскільки за законом подружжя утворюється не від тривалості чи стійкості взаємин, а після реєстрації шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану.
Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд України у постанові від 10.03.2015 по справі № 21-615а14.
Доказів реєстрації між позивачем та ОСОБА_2 шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного стану, у встановленому законом порядку, суду не надано та судом в ході судового розгляду справи не встановлено.
Більше того, зі змісту рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 01.04.2015 у справі № 569/4572/15-ц, яке набрало законної сили, судом встановлено, що шлюб між позивачем та ОСОБА_2 ніколи не реєструвався, що також не заперечується учасниками справи у заявах по суті.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про відсутність у позивача права на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах Закону № 2262.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За результатами розгляду адміністративної справи суд дійшов висновку, що відповідач у спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, встановлений законом, добросовісно та розсудливо, з урахуванням всіх обставин справи.
При цьому, доводи та обґрунтування позивача не спростовують правомірності поведінки відповідача та не дають суду підстав для висновку про вчинення останнім протиправних дій.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що в задоволенні вказаної позовної заяви належить відмовити повністю.
Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до статті 139 КАС України, відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 263 КАС України, суд
В задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинення певних дій, - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
1) позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );
2) відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Короленка, 7, код ЄДРПОУ 21084076).
Повний текст рішення складений 24 травня 2019 року.
Суддя Комшелюк Т.О.