24 квітня 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/4584/18
Полтавський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Головка А.Б.,
за участю:
секретаря судового засідання - Крутько О.В.,
позивача - Голуба ОСОБА_1 ,
представника відповідача - Новоселецької І.Ю.,
розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги.
19 грудня 2018 року ОСОБА_2 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги від 28.11.2018 № Ф-5656-50 на суму 15819,54 грн.
В обгрунтування своїх вимог наполягав на протиправності відповідачем вимоги від 28.11.2018 № Ф-5656-50 щодо нарахування єдиного внеску з підстав його звільнення від виконання обов'язку зі сплати такого внеску у зв'язку з безпосередньою участю ОСОБА_2 в антитерористичній операції у період, щодо якого здійснено відповідне нарахування.
Ухвалою суду від 22.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі. Вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14.02.2019.
13.02.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на дотримання контролюючим органом вимог стосовно формування та направлення спірної вимоги /а.с. 45-48/.
14.02.2019 оголошено перерву у підготовчому засіданні на 06.03.2019.
06.03.2019 відкладено підготовче засідання на 21.03.2019.
У підготовчому засіданні 21.03.2019 судом протокольною ухвалою закрито підготовче засідання та призначено судовий розгляд справи по суті на 11.04.2019.
У судовому засіданні 11.04.2019 оголошено перерву на 24.04.2019.
Позивач своїм правом на надання відповіді на відзив не скористався.
Позивач у судовому засіданні позов підтримав, просив задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у задоволенні позову.
Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.
ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) перебуває на податковому обліку в ДПІ у м. Полтаві з 01.04.1999 та здійснює діяльність на загальній системі оподаткування, свідоцтво про державну реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи № 2539 /а.с. 50-51/. Відповідно до відзиву на позовну заяву державна реєстрація припинення підприємницької діяльності відбулася 12.12.2018.
10.12.2018 позивачем отримано вимогу від 28.11.2018 № Ф-5656-50 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску у розмірі 15819,54 грн /а.с. 6/.
Не погодившись з вимогою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Згідно п.4 ч.1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464 (далі - Закон № 2464) передбачено, що платником єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 8 ст. 9 Закону № 2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у п. 4 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 закону № 2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5 1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
Законом № 1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесено зміни до закону № 2464, які набули чинності з 01 січня 2017 року, зокрема у першому реченні абзацу другого п. 2 частини першої ст. 7 слова «має право самостійно» замінено словом «зобов'язаний».
Тобто, у разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску;
Платники єдиного внеску зобов'язані своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (п. 1 частини другої ст. 6 закону № 2464).
Ставка єдиного внеску для платників єдиного внеску відповідно до норм частини п'ятої ст. 8 закону № 2464 встановлено у розмірі 22 відсотки.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята ст. 9 закону № 2464).
Отже, фізичні особи-підприємці повинні перебувати на обліку в органах доходів і зборів як платники єдиного внеску. При цьому, з 01 січня 2017 року якщо така особа не отримує дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року від незалежної професійної діяльності, вона зобов'язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем. Сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.
Враховуючи зазначене у ОСОБА_2 був обов'язок сплачувати єдиний соціальний внесок.
Відповідно до п.4 ст.25 Закону №2464 передбачено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
На підставі вищевикладеного, згідно карток особового рахунку у ФОП ОСОБА_2 на дату винесення податкової вимоги існував борг з єдиного соціального внеску за період здійснення діяльності, у зв'язку з чим, в межах та на підставі своїх повноважень ГУ ДФС у Полтавській області сформовано та направлено на адресу платника податків вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5656-50 від 28.11.2018.
Стосовно обґрунтувань позивача стосовно його участі в антитерорестичній операції, що підтвердженого відповідними довідками, копії яких долучені до матеріалів справи, суд наголошує на наступному.
Відповідно до п. 92 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2464 передбачено, що під час особливого періоду, визначеного Законом України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону № 2464, призвані на військову службу під час мобілізації або залучені до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, на весь строк їх військової служби звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених пунктом 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", якщо вони не є роботодавцями.
Підставою для такого звільнення є заява фізичної особи - підприємця та копія військового квитка або копія іншого документа, виданого відповідним державним органом, із зазначенням даних про призов такої особи на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, які подаються до органу доходів і зборів фізичною особою - підприємцем протягом 10 днів після її демобілізації.
Всупереч викладеному, ОСОБА_2 не надано належні та допустимі докази, які підтверджують призов на військову службу під час мобілізації, військовий квиток або залучення до виконання обов'язків щодо мобілізації за посадами, передбаченими штатами воєнного часу.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, та такими, що не підлягають задоволенню.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,
Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Полтавській області ( вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36014, ідентифікаційний код 39461639) про визнання протиправною та скасування вимоги повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 06 травня 2019 року.
Суддя А.Б. Головко