Справа № 182/322/19
Провадження № 2/0182/1210/2019
Іменем України
16.05.2019 року м. Нікополь
Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Багрової А.Г.
за участю секретаря
судового засідання - Снєгульської В.М.
позивача - ОСОБА_1
відповідача - ОСОБА_2 І ОСОБА_3
представника відповідача - адвоката - Швеця С.І.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Нікополя в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовомЗоріної Людмили ОСОБА_4 до виконавчого комітету Нікопольської міської ради, ОСОБА_5 про визнання державних актів про право власності на земельну ділянку незаконними та скасування.
Представників відповідача ОСОБА_6 ОСОБА_7 на підставі довіреності від 20.06.2018 року № 2497(а.с.67), ОСОБА_8 на підставі довіреності від 20.06.2018 року №2494 (а.с.54)
Представник відповідача - адвокат - Швець Станіслав Іванович на підставі ордеру серія ДП №/000011 від 17.04.2019 року (а.с.96)
Заяви по суті справи.
Позивач звернулась до суду з позовними вимогами до відповідачів та просить визнати незаконними та скасувати державні акти про паво власності на землю, видані виконавчим комітетом Нікопольської міської ради на ім'я ОСОБА_5 від 27.05.2004 року, стягнути з відповідачів понесені судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що відповідач ОСОБА_5 є співвласницею житлового будинку АДРЕСА_1 . Між нею та ОСОБА_5 з 2011 року виникають та продовжуються по цей час спори і конфлікти з приводу користування належним їм домоволодінням: то з приводу зливної ями, то з приводу обліку електричної енергії, то з приводу експлуатації та обслуговування вікна, що виходить у двір, з приводу проходу до городу. Тобто між ними існує тривалий спір про право, що торкається як житлового будинку і надвірних прибудов, так і прилеглої до домоволодіння земельної ділянки. У травні 2016 року вона звернулась до суду з позовною заявою про поділ домоволодіння в натурі. У першому ж засіданні дізналась про наявність заочного рішення Нікопольського міськрайонного суду від 14.11.2013 року, яким за відповідачкою було визнано право власності на самовільно збудовані споруди. Не погодившись з даним рішенням, вона оскаржила його в апеляційному порядку і рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.01.2017 року воно було скасоване як незаконне. Отримавши зазначене рішення суду вона дізналась про те, що ОСОБА_5 є нібито власником цієї земельної ділянки по АДРЕСА_2 . У подальшому вона дізналась про те, що ОСОБА_5 має державні акти про право власності на землю від 17.05.2004 року, які ретельно були приховані від неї відповідачкою. Вважає, що дані державні акти про право власності на землю підлягають визнанню незаконними та скасуванню, оскільки вона є власницею 8/15 частини домоволодіння АДРЕСА_1 , а ОСОБА_5 має у власності 7/15 частин цього домоволодіння і при цьому заволоділа усією земельною ділянкою за даною адресою, позбавивши її права власності на частину земельної ділянки, яка повинна належати їй в силу договору та закону. ОСОБА_5 чинить їй перешкоди у користуванні належною їй частиною будинку, що породило собою спір про розподіл будинку в натурі між власниками. Урегулювати мирно даний спір не можливо, а тому вважає, що видані ОСОБА_5 державні акти на право власності на земельну ділянку порушують її права власності на належну частину домоволодіння, у зв'язку з чим підлягають скасуванню (а.с.4-6).
Відповідач - виконавчий комітет Нікопольської міської ради подав відзив на позовну заяву та просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки державні акти на право власності на земельні ділянки площею 0,0628 га та 0,0264 га. по АДРЕСА_2 видані на підставі договору дарування №2912 від 09.12.20002 року, а тому виконавчий комітет є неналежним відповідачем у справі. Окрім того, позивач не надав належних доказів, що співвласниця ОСОБА_5 заволоділа всією земельною ділянкою та інших доказів порушення її прав на користування земельною ділянкою (а.с.42-43, 52-55).
Відповідач ОСОБА_5 відзиву на позов не подавала.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала та просила задовольнити, оскільки відповідач ОСОБА_5 чинить їй перешкоди в користуванні домоволодінням та земельною ділянкою.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_5 та її представник адвокат Швець С.І. проти позову заперечували, оскільки право власності на земельні ділянки ОСОБА_9 набула ще у 2004 році на підставі договору дарування. Про належність земельної ділянки в розмірі 892 кв.м. під 7\15 частин домоволодіння АДРЕСА_1 позивачу було відомо ще під час придбання своєї частини домоволодіння ще у 2007 році, так як зазначені відомості вказані в технічному паспорті на 8/15 частин житлового будинку. Загальна площа земельної ділянки згідно технічного паспорту на домоволодіння складає 1334 кв.м., а тому посилання позивача на те, що відповідач ОСОБА_5 має на праві власності всю земельну ділянку під домоволодінням не відповідає дійсності. Отже позовні вимоги є надуманими та безпідставними. Позивач пропустила строки звернення з цим позовом до суду, оскільки про обставини наявності у володінні ОСОБА_5 частини земельної ділянки позивачу було відомо ще у 2007 році, а з цим позовом вона звернулась лише в січні 2019 року. Просять застосувати наслідки пропущення строку позовної давності до заявлених позивачем вимог та відмовити в позові.
Представник відповідача - виконавчого комітету Нікопольської міської ради подав заяву про розгляд справи без його участі , проти позову заперечує (а.с.66)
Процесуальні дії у справ.
Ухвалою суду від 07.02.2019 року по справі відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження (а.с.31)
Ухвалою суду від 04.04.2019 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про призначення по справі земельно-технічної експертизи (а.с.70)
04.04.2019 року по справі закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.(а.с.74)
Судом встановлено.
Позивач ОСОБА_1 є власницею 8/15 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 28.03.2007 року, право власності зареєстровано 27.04.2007 року (а.с.82-88).
Відповідач ОСОБА_5 є власницею 7/15 частин житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 на підставі договору дарування №2912 від 09.12.2002 року (а.с.29-30, 89-93), а також земельними ділянками для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в розмірі 0,264 га та 0,0628 га згідно державних актів ДП №047003, ДП №047002 виданих на підставі договору дарування №2912 від 09.12.2002 року(а.с.11,12, 60)
Про права власності ОСОБА_5 на земельні ділянки для обслуговування житлового будинку з надвірними будівлями АДРЕСА_1 в розмірі 0,264 га та 0,0628 га згідно державних актів ДП №047003, ДП №047002 виданих на підставі договору дарування №2912 від 09.12.2002 року, що всього складає , 0,0892 га , позивачу ОСОБА_1 було відомо на час реєстрації права власності на свою частину житлового будинку станом на час виготовлення технічного паспорту ІНФОРМАЦІЯ_1 року, оскільки про ці права на земельну ділянку ОСОБА_5 вказано в особливих відмітках (а.с.88 зворот).
Окрім того судом встановлено, що загальна площа земельної ділянки для обслуговування домоволодіння 44 по АДРЕСА_3 складає 1334 кв.м., а тому твердження позивача, що відповідачем ОСОБА_5 отримано на підставі державних актів у власність всю земельну ділянку не відповідають дійсності.(а.с.86)
Відповідно до статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Дослідивши матеріали справи, судом не встановлено, що оспорювані державні акти про право власності на земельну ділянку на ім'я ОСОБА_5 , були видані з порушенням вимог законодавства, не встановлено судом і обставин, що виникнення права власності на частину земельної ділянки відповідача ОСОБА_5 в розмірі 0,0892 га у 2002 році на підставі договору дарування порушило права, свободи чи законні інтереси позивача ОСОБА_1 , яка стала співвласницею житлового будинку у 2008 році та на час придбання частини житлового будинку знала про права на частину будинку та частину земельної ділянки співвласниці ОСОБА_5 .
Суперечки співвласників з приводу перешкод у користуванні частиною домоволодіння та земельною ділянкою не є підставою для визнання державних актів про право власності на земельну ділянку незаконними.
Відповідно до частини 1 статті 5 ЦПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ч.1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
З урахуванням вище викладеного, суд вважає, що позовна заява ОСОБА_1 в межах заявлених нею вимог не підлягає задоволенню відповідно до встановлених судом обставин.
Щодо застосування (незастосування) до спірних правовідносин строків позовної давності, про що заявлено представником відповідача слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Загальна позовна давність (строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу) встановлюється тривалістю у три роки. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ст. ст. 256, 257, 267 ЦК).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що сплив позовної давності, про застосування якої було заявлено стороною, є самостійною підставою для відмови в позові.
Судом дійсно встановлено, що починаючи з 27.04.2007 року позивачу було відомо про наявність права власності у відповідача на частину земельної ділянки, однак до суду ОСОБА_1 звернулась до суду дише 16.01.2019 року , тобто зі спливом трирічного строку позовної давності.
Однак судом встановлено, що позовні вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню в межах заявлених позовних вимог, а отже відмова в позові через необґрунтованість (недоведеність) вимог виключає відмову в позові за пропуском позовної давності.
Керуючись ст. ст.4,5, 10, 12,13 76-83, 263-265,268,273,354 ЦПК України,-
В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити.
На рішення може бути подана апеляція до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його повного складення через Нікопольський міськрайонний суд.
Повне рішення складено до 24.05.2018 року
Дані про учасників справи.
Позивач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 )
Відповідач - Виконавчий комітет Нікопольської міської ради( ЄДРПОУ 04052198, місце знаходження: 53200, Дніпропетровська область. М Нікополь, вул. Електрометалургів, 3)
Відповідач - ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 )
Суддя: А. Г. Багрова