Справа № 420/1352/19
16 травня 2019 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Радчука А.А.,
за участю секретаря - Ляшенко Ю.В.,
за участю сторін: представника позивача - Нестерової О.В.
представника відповідача - Садардінової І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ” (65020, м. Одеса, вул. Л. Шмідта, 19, код ЄДРПОУ 40358596) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зареєструвати податкові накладні,-
До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ” з позовом до Головного управління ДФС в Одеській області, Державної фіскальної служби України в якому просило:
визнати протиправними та скасувати Рішення комісії про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.12.2018 року за № 1016220/40358596 та від 11.12.2018 року за № 1020423/40358596;
зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 02.11.2018 року та № 2 від 02.11.2018 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ”.
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що в рішеннях про відмову в реєстрації податкових накладних зазначено лише загальний перелік документів, чіткого формулювання, які саме документи ТОВ «МЕССЕМ» не скеровано до контролюючого органу, останнім не зазначено. У позивача наявні передбачені законодавством документи, які свідчать про проведення та реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також факт того, що зазначені документи були надані контролюючому органу, свідчить про те, що останній не мав правових підстав для відмови позивачу у реєстрації податкових накладних.
Відповідачем не прийнято до уваги специфіку діяльності платника податків, яка свідчить про те, що позивач самостійно надає послугу із використанням власних та орендованих основних засобів, у зв'язку із чим обсяг реалізації цієї послуги буде завжди більшим за обсяг її придбання, що при цьому не свідчить про вчинення платником податків ризикових операцій.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної не відповідає принципу повноти, зрозумілості та обґрунтованості, адже не зазначає конкретного критерію ризиковості, а лише містить загальне посилання на п. 1.6. критеріїв ризиковості. Контролюючим органом вказано лише загальне посилання на відповідність податкової накладної/розрахунку коригування критеріям п.п. 1.6 Критеріїв ризиковості платника податків, достатніх для зупинення реєстрації податкових накладних в ЄРПН. Натомість, норми Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних вимагають від контролюючого органу зазначення конкретного виду критерію.
На підставі викладеного Позивач вважає, що відповідачем прийнято рішення про відмову у реєстрації, які, на думку позивача, є необґрунтованим та підлягає скасуванню, а накладні підлягають реєстрації.
Ухвалою суду від 11.03.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду в порядку загального провадження.
02.04.2019 року від представника Відповідачів до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просив у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі, зазначивши, що позивачем направлено на реєстрацію до Єдиного державного реєстру податкові накладні. За отриманою квитанцією єдиного вікна приймання звітності ДФС України, підприємству було повідомлено, що реєстрація податкових накладних зупинена та висловлено пропозицію щодо надання пояснень та/або копії документів, достатніх для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/рахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних. Надалі платник податку, направив повідомлення щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по відмовленим податковим накладним. Проте у зв'язку з не наданням позивачем разом із повідомленнями, всіх необхідних документів, ГУ ДФС в Одеській області прийняло рішення про відмову в реєстрації відповідних податкових накладних.
08.04.2019 року до суду надійшла відповідь на відзив,в якій позивач додатково зазначив, що відповідачем неспростовано доводи позивача, викладені в тексті позовної заяви. Відповідач повністю проігнорував в відзиві посилання позивача на те, що наявність у Позивача власних та орендованих основних засобів, трудового персоналу дозволяє виконувати послуги, на які складено податкові накладні, а також посилання на те, що усі документи, які підтверджують зазначені факти, були надані на стадії зупинення податкових накладних. Тим самим Відповідач не спростував достатність наданих Позивачем документів для прийняття рішення про реєстрації податкових накладних.
09.04.2019 року ухвалою суду, занесеною до протоколу судового засідання було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.
В судовому засіданні 16.05.2019 року представник Позивача підтримав адміністративний позов у повному обсязі та просив задовольнити його з підстав, викладених в тексті позовної заяви та відповіді на відзив.
В судовому засіданні 16.05.2019 року представник Відповідачів заперечував проти адміністративного позову та просив відмовити у його задоволенні у повному обсязі з підстав, викладених в тексті відзиву.
Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов та заперечення на нього, судом встановлено наступне.
26.11.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕССЕМ» було подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 02.11.2018р. за № 1, виписану на користь Замовника ФГ «ТРУД 2012» на загальну суму 100 008,00 грн. за фактом отримання передплати за послуги з обробки полів аміаком.
26.11.2018р. реєстрацію вищевказаної податкової накладної було зупинено, що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, із зазначенням підстави зупинення «обсяг постачання товару/послуги 01.61.10-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 та пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.».
04.12.2018р. ТОВ «МЕССЕМ» скерувало до контролюючого органу Пояснення щодо податкової накладної та документи, що підтверджують реальність здійснюваних із контрагентом-покупцем операцій, а саме:
Договір про надання послуг з ТОВ ФГ «ТРУД 2012» №09.08-2018 від 06.08.2018 року, акт прийому передачі виконаних робіт, рахунок-фактура, банківська виписка, оборотно-сальдова відомість по рахунку 661, оборотно-сальдова відомість по рахунку 104, копії посвідчень про право виконання робіт із підвищеною небезпекою
11.12.2018р. комісія ГУ ДФС в Одеській області прийняла Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1020423/40358596, яким відмовила у реєстрації податкової накладної №1 від 02.11.2018 року, зазначивши про ненадання платником податків копій документів, а саме договорів, довіреностей, актів керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції, первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
12.12.2018р. не погоджуючись із зазначеним рішенням, позивач звернувся зі скаргою на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН в якій зазначено, що реальність операцій за договором на надання послуг за № 09/08-2018 від 14.09.2018р. підтверджується належним чином складеними первинними документами та іншими документами, а також достатньою матеріально-технічною базою, що квитанція про зупинення реєстрації ПН за № 1 від 02.11.2018р. є необгрунтованою, а ТОВ «МЕССЕМ» не відповідає жодному критерію ризиковості, оскаржуване рішення не відповідає критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості: зокрема не підкреслено документи, які не надані з Повідомленням.
21.12.2018р. Комісія з розгляду скарг прийняла рішення за № 53097/40358596/2, яким відмовила у задоволені скарги ТОВ «МЕССЕМ» від 12.12.2018р., а Рішення комісії про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 11.12.2018 року за № 1020423/40358596 залишила без змін.
Крім того, 26.11.2018 року Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕССЕМ» було подано на реєстрацію в ЄРПН податкову накладну від 02.11.2018р. за № 2, виписану на Замовника наданих Позивачем послуг - Приватно-орендне сільськогосподарське підприємство «БУРЛУЦЬКЕ» на загальну суму 247 440,00 грн. за фактом надання послуги за актом здачі приймання виконаних робіт на загальну суму 742 440,00 грн., із урахуванням раніше отриманої попередньої оплати в розмірі 495 000,00 грн.
Реєстрацію вищевказаної податкової накладної було зупинено 26.11.2018р., що підтверджується Квитанцією про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26.11.2018р. за № 9261509018, із зазначенням підстави зупинення «обсяг постачання товару/послуги 01.61.10-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 та пп. 1.6 п. 1 Критеріїв ризиковості платника податку.».
02.12.2018р. ТОВ «МЕССЕМ» скерувало до контролюючого органу Пояснення щодо податкової накладної за № 2 від 02.12.2018р., які відобразило в Повідомленні про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено та додатково письмові пояснення до повідомлення за № 2 від 02.12.2018р. щодо подачі документів про підтвердження реальності здійснення операцій по податковій накладній за № 2 від 02.11.2018р., а також документи, що підтверджують реальність здійснюваних із контрагентом-покупцем операцій, а саме: копію договору з ПОСП «БУРЛУЦЬКЕ» за № 14/09-2018 від 14.09.2018р., копію акту виконаних робіт з ПОСП «БУРЛУЦЬКЕ» за № 35 від 02.11.2018р., копію рахунку ПОСП «БУРЛУЦЬКЕ» за № 48 від 25.09.2018p., копію рахунку ПОСП «БУРЛУЦЬКЕ» за № 68 від 02.11.2018р копію виписки TOB «МЕССЕМ» від 09.10.2018р., копію виписки TOB «МЕССЕМ» від 13.11.2018р., копію оборотно-сальдової відомості ТОВ «МЕССЕМ» по рахунку 661 (заробітна плата), копію оборотно-сальдової відомості ТОВ «МЕССЕМ» по рахунку 104 (основні засоби), копію посвідчень про право виконання робіт з підвищеною небезпекою в кількості - 4 шт., копію договору з ТОВ «Авіамір» за № 14/09 від 14.09.2018р., копію акту приймання-передачі спецтехніки ТОВ «Авіамір» за № б/н від 20.11.2018р., копію рахунку ТОВ «Авіамір» за № 117 від 22.10.2018р., копію Акту ТОВ «Авіамір» за № 93 від 02.11.2018р., копію платіжного доручення ТОВ «Авіамір» за № 1488 від 22.10.2018р., копію договору поставки нафтопродуктів автомобільними партіями за № 2018-163Х від 16.10.2018р., укладеного з ТОВ «Татнєфть», копію додаткової угоди за № 1 від 23.10.2018р., до договору за № 2018-163Х поставки нафтопродуктів від 16.10.2018р. з ТОВ «Татнєфть» копію видаткової накладної за № ТА 000002222 від 23.10.2018р., копію ТТН за № ТА 000002222 від 23.10.2018р., копію платіжних доручень: за № 1490 від 22.10.2018р., за № 1506 від 31.10.2018р., за № 1574 від 15.11.2018р.
07.12.2018р. комісія ГУ ДФС в Одеській області прийняла Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за № 1016220/40358596 від 07.12.2018р., яким відмовила у реєстрації податкової накладної за № 2 від 02.11.2018р., зазначивши про ненадання платником податків копій документів, а саме первинних документів щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційних описів), у тому числі рахунків-фактур/інвойсів, актів приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладних.
08.12.2018р. не погоджуючись із зазначеним рішенням, Позивачем було направлено скаргу на рішення комісії контролюючого органу про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН, в якій зазначено, що реальність операцій за договором на надання послуг за № 14/09-2018 від 14.09.2018р. підтверджується належним чином складеними первинними документами та іншими документами, а також достатньою матеріально-технічною базою, що квитанція про зупинення реєстрації ПН за № 2 від 02.11.2018р. є необгрунтованою, а ТОВ «МЕССЕМ» не відповідає жодному критерію ризиковості, оскаржуване рішення не відповідає критеріям вмотивованості, чіткості та зрозумілості: зокрема не підкреслено документи, які не надані з Повідомленням.
17.12.2018р. Комісія з розгляду скарг прийняла рішення за № 52294/40358596/2, яким відмовила у задоволені скарги ТОВ «МЕССЕМ» від 08.12.2018р., а Рішення комісії про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.12.2018 року за № 1016220/40358596 залишила без змін.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає оскаржувані рішення комісії ГУ ДФС в Одеській області, яка приймає рішення про реєстрацію ПК/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації та комісії з питань розгляду скарг ДФС України не обґрунтованими, а позовні вимоги підлягаючими задоволенню у зв'язку з наступним.
Відповідно до п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Згідно з п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Згідно з п.12 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; наявності підстав для зупинення реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування; дотримання вимог Законів України “Про електронний цифровий підпис”, “Про електронні документи та електронний документообіг” та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.
Відповідно до п.13 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 року № 1246, за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.
Згідно з пп.1.6 п.1 Критеріїв ризиковості платника податку, зазначених у листі ДФС України від 21.03.2018 року № 959/99-99-07-18, комісії головних управлінь ДФС в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДФС можуть розглядати питання щодо встановлення ризиковості платника податків, а саме, якщо: платник податку зареєстрований (перереєстрований) за адресою, що знаходиться на непідконтрольній території України (зона АТО, АР Крим); дата реєстрації платником податку на додану вартість не перевищує трьох місяців з дати такої реєстрації; платник податку-юридична особа, який не має відкритих рахунків у банківських установах, крім рахунків в органах державної казначейської служби України (крім бюджетних установ); платник податку, посадова особа та/або засновник якого був посадовою особою та/або засновником суб'єкта господарювання, якого ліквідовано за процедурою банкрутства протягом останніх трьох років; платником податку не подано контролюючому органу податкову звітність з податку на додану вартість за два останні звітні періоди всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та абзацу першого пункту 49.2 і пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України; платником податку на прибуток не подано контролюючому органу фінансову звітність за останній звітний період всупереч нормам підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 та пункту 46.2 статті 46 Податкового кодексу України; наявна податкова інформація, що свідчить про наявність ознак здійснення ризикових операцій платником.
Відповідно до п.5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, податкова накладна / розрахунок коригування, які підлягають моніторингу, перевіряються на відповідність критеріям ризиковості платника податку, критеріям ризиковості здійснення операцій та показникам позитивної податкової історії платника податку.
Згідно з п.7 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у разі коли за результатами моніторингу податкова накладна / розрахунок коригування відповідають критеріям ризиковості здійснення операції, крім податкової накладної / розрахунку коригування, складених платником податку, який має позитивну податкову історію платника податку, реєстрація таких податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється.
Відповідно до п.п.12-13 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, у разі зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складання податкової накладної / розрахунку коригування; 2) порядковий номер, номенклатура товарів/послуг продавця, код товару згідно з УКТЗЕД / послуги згідно з Державним класифікатором продукції та послуг, зазначені у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрація яких зупинена; 3) критерій(ї) ризиковості платника податку та/або критерій(ї) ризиковості здійснення операцій, на підставі якого(их) зупинено реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, із розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 4) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі.
Як вже було зазначено вище, в квитанціях про зупинення реєстрації податкових накладних зазначено, що відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України реєстрація ПН/РК №1 від 02.11.2018 року та №2 від 02.11.2019 року в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена, обсяг постачання товару/послуги 01.61.10-00.00 перевищує величину залишку обсягу придбання такого товару/послуги та обсягу його постачання, що відповідає вимогам пп. 2.1 п. 2 “Критеріїв ризиковості платника податку”, ПН/РК відповідає вимогам пп.1.6 п.1 “Критеріїв ризиковості платника податку”.
Разом з цим, посилання відповідача на пп.1.6 п.1 “Критеріїв ризиковості платника податку” є досить загальним та не визначає конкретні підстави для зупинення реєстрації податкової накладної або розрахунку коригування, що прямо впливає на можливість надання платником податку в подальшому відповідних необхідних документів для реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Як вже було зазначено вище, ТОВ «МЕССЕМ» направлялись на адресу ГУ ДФС в Одеській області повідомлення про подання пояснень та копій документів щодо податкових накладних/розрахунків коригування, реєстрацію яких зупинено, та надавались копії документів, підтверджуючих реальність здійснення операцій.
Згідно з ч.1 ст.1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Згідно з пп.2.1, пп.2.2 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи).
Як вже було зазначено вище, в оскаржуваному рішенні від 11.12.2018 року № 1020423/40358596 відповідач зазначив, що причиною відмови в реєстрації податкової накладної позивача від 02.11.2018 року № 1 стало ненадання платником податку копій документів: договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
В свою чергу, в оскаржуваному рішенні від 07.12.2018 року № 1016220/40358596 відповідач зазначив, що причиною відмови в реєстрації податкової накладної позивача від 02.11.2018 року № 2 стало ненадання платником податку копій документів: первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні.
Відповідно до п.23 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, комісією регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 15 цього Порядку: щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, менше 30 млн. гривень, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу; щодо платників податку, у яких обсяг постачання, зазначений в податкових накладних / розрахунках коригування, зареєстрованих в поточному місяці у Реєстрі, з урахуванням поданої податкової накладної / розрахунку коригування на реєстрацію в Реєстрі, більше 30 млн. гривень включно, приймається рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування, яке попередньо реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається до комісії центрального рівня.
Разом з цим, на думку суду, в рішенні про відмову в реєстрації податкової накладної відповідачем чітко не зазначено підставу для відмови, як і не зазначено конкретно документів, відсутність яких не дала можливості відповідачу прийняти рішення про реєстрацію податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з п.14 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, перелік документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, включає в себе: договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них; договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлені повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції; первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм та галузевої специфіки, накладні; розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків; документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачена договором та/або законодавством.
Суд зазначає, що на розгляд відповідачу позивачем були надані всі необхідні первинні документи, які стосуються даних операцій, що не мали дефекту форми, змісту або походження, та які в силу вимог Податкового кодексу України, Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, підтверджують здійснення фінансово-господарських відносин позивачем.
Тобто, суд прийшов до висновку, що надані позивачем до відповідача первинні документи на підтвердження реальності здійснення операцій по податковим накладним від 02.11.2018 року № 1 та від 02.11.2018 року № 2 засвідчують факт виконання позивачем та його контрагентом господарських зобов'язань за договорами, укладеними з ФГ «Труд 2012» та ПОСП «Бурлуцьке» відповідно.
Таким чином, ТОВ “МЕССЕМ” виконало обов'язок щодо надіслання до комісії регіонального рівня (ГУДФС в Одеській області) усіх необхідних первинних документів та пояснень на підтвердження факту реальності господарських операції з ФГ «Труд 2012» та ПОСП «Бурлуцьке», які в сукупності підтверджують наявність підстав для реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 року № 1 та від 02.11.2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
З урахуванням зазначеного, суд прийшов до висновку, що у комісії Головного управління ДФС в Одеській області були відсутні встановлені законом підстави для відмови у реєстрації податкових накладної Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ” від 02.11.2018 року № 1 та від 02.11.2018 року № 2 відповідно до рішень від 07.12.2018 року за № 1016220/40358596 та від 11.12.2018 року за № 1020423/40358596.
Таким чином, рішення комісії про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.12.2018 року за № 1016220/40358596 та від 11.12.2018 року за № 1020423/40358596, якими відмовлено у реєстрації податкових накладних від 02.11.2018 року № 1 та від 02.11.2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних є протиправним та належить до скасування.
Згідно з ч.1 та ч.2 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Відповідно до положень ст.9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.
Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу “належного урядування”. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах “Беєлер проти Італії” [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, “Онер'їлдіз проти Туреччини” [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, “Megadat.com S.r.l. проти Молдови” (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і “Москаль проти Польщі” (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах “Лелас проти Хорватії” (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і “Тошкуце та інші проти Румунії” (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.
Крім того, ЄСПЛ у своєму рішення по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що “принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії”. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права ст.1 Протоколу № 1 до Європейської Конвенції з прав людини, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Відповідно до п.24 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 117, комісія центрального рівня протягом семи робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів відповідно до пункту 15 цього Порядку, але не раніше отриманого рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі комісії регіонального рівня, може прийняти інше рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі. Прийняте комісією центрального рівня рішення реєструється в окремому Реєстрі податкових накладних / розрахунків коригування, реєстрація яких зупинена, та надсилається платнику податку у порядку, встановленому статтею 42 Кодексу, а рішення Комісії регіонального рівня скасовується.
З урахуванням зазначеного, суд вважає за необхідне зобов'язати Державну фіскальну служби України зареєструвати податкові накладні Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ” від 02.11.2018 року № 1 та від 02.11.2018 року № 2 в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України” від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії” від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
В пункті 42 рішення Європейського суду з прав людини у справі “Бендерський проти України” від 15 листопада 2007 року, заява № 22750/02, зазначено, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають у достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися в світлі обставин кожної справи.
Згідно з статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.
Згідно зі ст. 249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про те, що адміністративний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до положень ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав Відповідачем у справі, або якщо Відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. У випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Позивачем, за звернення до суду з даним адміністративним позовом, було сплачено судовий збір у розмірі 1921 грн.
У зв'язку з задоволенням даного адміністративного позову суд дійшов висновку про стягнення з Головного управління ДФС в Одеській області на користь Позивача судових витрат зі сплати судового збору в розмірі 1921 грн.
В позовній заяві Позивач просить встановити судовий контроль за виконанням судового рішення в адміністративній справі та зобов'язати Державну фіскальну службу України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Частиною 1 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, який ухвалив рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Тобто положеннями вказаної норм закріплено право саме суду встановлювати контроль за виконанням судового рішення і вирішувати у яких випадках належить подавати відповідний звіт. Більше того, такі вимоги не є способом захисту порушеного права та не належать до позовних вимог, які може містити позовна заява у силу ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України.
Позивач в позовній заяві не навів жодного обґрунтування про необхідність встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, у зв'язку з чим, проаналізувавши обставини справи, суд не вбачає достатніх підстав для встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у вказаній адміністративній справі.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 9, 72, 77, 90, 139, 205, 229, 242-246, 255, 293, 295 КАС України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ” (65020, м. Одеса, вул. Л. Шмідта, 19, код ЄДРПОУ 40358596) до Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646), Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, Львівська площа, 8, код ЄДРПОУ 39292197) про визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання зареєструвати податкові накладні - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати Рішення комісії про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 07.12.2018 року за № 1016220/40358596 та від 11.12.2018 року за № 1020423/40358596.
Зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні №1 від 02.11.2018 року та № 2 від 02.11.2018 року та вважати вказані податкові накладні прийнятими та зареєстрованими протягом операційного дня, коли їх було надіслано платником податку - Товариством з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ”.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 39398646) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МЕССЕМ” (65020, м. Одеса, вул. Л. Шмідта, 19, код ЄДРПОУ 40358596) судові витрати у розмірі 1921 (тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст. 255 КАС України.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки встановлені ст. ст. 293, 295 КАС України.
Повний текст рішення складено та підписано суддею 24.05.2019 року.
Суддя А.А. Радчук.
.