Справа № 420/3086/19
про відмову у вжитті заходів забезпечення позову
23 травня 2019 року м.Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді Бойко О.Я.,
розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України про визнання протиправною та скасування претензії №1 від 22.02.2019 р.,-
22.05.2019 р. до Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Київської міської митниці ДФС України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України про визнання протиправною та скасування претензії №1 від 22.02.2019 р.
Разом з позовною заявою представник позивача надав клопотання про забезпечення позову шляхом:
-зупинення дії претензії №1 від 22.02.2019 року до вирішення судом спору по суті;
-заборони Київській митниці ДФС направляти Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України, Претензію щодо сплати передбачених законодавством сум митних платежів та пені (за наявності) за не доставку товарів під час проведення операції МДП за книжкою МДП YХ80004039.
В обґрунтування заявленого клопотання представник позивача зазначив наступне.
Київською міською митницею ДФС на адресу позивача було направлено Претензію №1 від 22.02.2019 р. про необхідність сплатити митні платежі у розмірі 402424,86 грн. з них: ввізне мито - 18982,31 грн., податок на додану вартість 383 442,55 грн.
Представник позивача вважає, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акту та заборони відповідачу вчиняти дії передбачені Наказом Міністерства фінансів України №953 від 20.11.2017 р. «Про затвердження Порядку реалізації положень Митної конвенції про міжнародне перевезення вантажів із застосуванням книжки МДП (Конвенції МДП) 1975 року та Інструкції про заповнення книжки МДП», а саме направлення претензії гарантійному об'єднанню, для позивача настануть негативні наслідки у вигляді застосування санкцій, передбачених статтею 38 Конвенції МДП, а отже невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити ефективний захист порушених прав позивача за захистом яких він звернувся до суду.
Розглянувши матеріали справи в частині, що стосується вирішення питання про забезпечення позову, суд вважає, що заява позивача не належить до задоволення. При цьому суд виходить з наступного.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.
Також, суд зазначає, що обставини правомірності чи неправомірності оскаржуваної позивачем претензії, можуть бути встановлені судом виключно в ході судового розгляду адміністративної справи по суті, при перевірці правомірності відповідного рішення суб'єкта владних повноважень.
Тобто, забезпечення позову у такий спосіб, без дослідження всіх обставин та доказів у справі на даній стадії, зумовить фактичне вирішення судом спору по суті, що не відповідає завданням правового інституту забезпечення позову.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що наведені позивачем обґрунтування клопотання про забезпечення позову не свідчать про існування обставин, визначених ч.2 ст.150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а отже заява представника позивача про забезпечення позову не належить до задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.150-154 КАС України, суд -
1.У задоволенні клопотання представника позивача Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
2. Копію ухвали направити позивачу.
Порядок і строки оскарження ухвали визначаються ст.ст.293,295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту іі підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти з днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвалу суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Апеляційна скарга подається відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ перехідних положень КАС України до П'ятого апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд.
Суддя: О.Я. Бойко