24 травня 2019 р. № 400/381/19
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Гордієнко Т. О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу
за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1
до відповідача:Виконавчого комітету Миколаївської міської ради, вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001
про:визнання протиправним та нечинним рішення від 25.01.2019№ 66,
Позивач звернувся до суду з позовом до виконавчого комітету Миколаївської міської ради про визнання протиправним та невинним рішення від 25.01.2019 № 66 «Про затвердження переліку об'єктів по головних розпорядниках коштів».
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення прийнято упереджено, без дотримання принципу рівності перед законом, за межами наданих йому повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. В порушення ч.3 ст.15 Закону України « Про доступ до публічної інформації» відповідач не оприлюднив рішення не пізніше, як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття. У затвердженому переліку об'єктів по головних розпорядниках коштів, зокрема департаменту ЖУГ Миколаївської міської ради та Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради розподілені по території міста Миколаєва несправедливо і упереджено. На територіальному виборчому округу № 10 до переліку об'єктів увійшли понад 50 об'єктів, а по територіальних виборчих округах № 6 та № 8 до переліку об'єктів не потрапив жодний об'єкт.
Позивач, вважає, що прийнявши оскаржуване рішення, відповідач вирішив питання про права та законні інтереси позивача щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами міста Миколаєва та щодо своєчасного та повного отримання публічної інформації, фактично позбавив позивача права на участь в громадському обговоренні проекту оскаржуваного рішення.
Позивач, як член територіальної громади, є співвласником, зокрема, доходів бюджету м. Миколаєва та інших коштів, які належать територіальній громаді міста. Будь-які рішення, що стосуються бюджету міста Миколаєва, впливають на права та законні інтереси членів територіальної громади: на права та законні інтереси позивача, як члена територіальної громади, особливо рішення щодо справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами.
Позивач, як депутат місцевої ради, відповідно до Закону України « Про статус депутатів місцевих рад» наділяється всією повнотою прав, необхідних для забезпечення його реальної участі у діяльності ради та її органів. Спірним рішенням відповідач вирішив питання про права, обов'язки та законні інтереси позивача щодо представлення його виборців та інтересів територіальної громади у відповідних органах місцевого самоврядування, зокрема у міській раді.
Відповідач надав відзив, в якому просить відмовити у задоволенні позову, оскільки оскаржуване рішення прийнято відповідно до Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні», Європейської хартії місцевого самоврядування, Бюджетного Кодексу України. Порушення відповідачем Закону України « Про доступ до публічної інформації» щодо порядку офіційного оприлюднення проекту не є підставою для скасування рішення. Відповідач не був суб'єктом розподілу об'єктів між головними розпорядниками. Вказані об'єкти затверджені на підставі наданої від самих розпорядників інформації щодо їх об'єктів, які були визначені самими розпорядниками коштів, а відповідач лише уніфікував такі об'єкти з метою недопущення дубляжу об'єктів між головними розпорядниками. Визначення певного переліку об'єктів по головному розпоряднику належить до дискреційних повноважень самого розпорядника коштів. Позивачем в позовній заяві не зазначено, які саме його права порушені та що ці права порушені саме прийнятим рішенням. Також позивачем не зазначено доводів, які б підтверджували реальність порушення прав з боку відповідача. Обґрунтування позивача є абстрактними та уявними.
Позивач надав суду заяву про розгляд справи за його відсутністю. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про відкладення розгляду справи, в зв'язку з тим, що особа, яка здійснює представництво інтересів відповідача у суді знаходиться на лікарняному. Відповідно до ч.2 ст.205 КАС України суд відкладає розгляд справи в разі першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідачем у справі є юридична особа, у штаті якого перебуває юридичний департамент, тому хвороба ОСОБА_2 не може бути поважною причиною для неявки в судове засідання інших представників юридичного департаменту, тому клопотання відповідача про відкладення розгляду справи задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, справа розглядається у письмовому провадженні. Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Дослідив докази, суд дійшов висновку:
Миколаївська міська рада 21.12.2018 прийняла рішення № 49/31 « Про бюджет м. Миколаєва на 2019», п.2.1 якого передбачено: виконавчому комітету Миколаївської міської ради затвердити перелік об'єктів по головних розпорядниках коштів, крім об'єктів, визначених п.4 цього рішення.
Виконавчий комітет Миколаївської міської ради 25.01.2019 прийняв рішення № 66 «Про затвердження переліку об'єктів по головних розпорядниках коштів» відповідно до Бюджетного Кодексу України, на виконання пункту 2.1 рішення Миколаївської міської ради № 49/31 від 21.12.2018, керуючись підпунктом 1 п. «а» ст.ст.28,52,59 Закону України « Про місцеве самоврядування в Україні».
Відповідно до ч.2 ст.4 Європейської хартії місцевого самоврядування встановлено, що органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене зі сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручено жодному іншому органу.
Згідно ст.143 Конституції України територіальні громади міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування затверджують бюджети відповідних адміністративних одиниць і контролюють їх виконання.
Відповідно до ч.1,8 ст.51Закону України « Про місцеве самоврядування» виконавчим органом міської у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Виконавчий комітет ради є підзвітним і підконтрольним раді, що його утворила, а з питань здійснення ним повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольним відповідним органам виконавчої влади.
До відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать:
а) власні (самоврядні) повноваження: складання, схвалення та подання на розгляд відповідної ради прогнозу місцевого бюджету, складання проекту місцевого бюджету, подання його на затвердження відповідної ради, забезпечення виконання бюджету; щоквартальне подання раді письмових звітів про хід і результати виконання бюджету; підготовка і подання відповідно до районних, обласних рад необхідних фінансових показників і пропозицій щодо складання проектів районних і обласних бюджетів (ст.28 ЗУ№280).
Виконавчий комітет ради координує діяльність відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідної територіальної громади, заслуховує звіти про роботу їх керівників (ст.52 ЗУ №280).
Позивач обґрунтував позов тим, що спірним рішенням затверджено перелк об'єктів по головних розпорядниках коштів, зокрема департаменту ЖКГ Миколаївської міської ради та Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради розподілені несправедливо та упереджено. По територіальному виборчому округу № 10 ввійшло понад 50 об'єктів, а по територіальних виборчих округах №6,№8 жодного.
Відповідач зазначає, у відзиві, що спірним рішенням був затверджений перелік об'єктів, як єдиний перелік по всім розпорядникам на підставі наданої від самих головних розпорядників інформації щодо переліку об'єктів по ним, відповідач не був суб'єктом розподілу об'єктів між головними розпорядниками коштів. З метою забезпечення ефективного та результативного використання бюджетних коштів, недопущення дублювання об'єктів у різних розпорядників бюджетних коштів було прийнято спірне рішення, яке сприяє прозорому та ефективному використанню бюджетних коштів.
Позивач обґрунтовує протиправність спірного рішення тим, що воно прийнято не у спосіб, визначений законами України, з порушенням процедури його прийняття, оскільки всупереч ч.3 ст.15 Закону України « Про доступ до публічної інформації» N 2939-VI, 13.01.2011 проект спірного рішення не був оприлюднений не пізніш як за 20 робочих днів до дати їх розгляду з метою прийняття.
Відповідач погоджується з тим, що проект рішення не був оприлюднений як то передбачено Законом України« Про доступ до публічної інформації» N 2939-VI , але вважає, що це порушення розпорядника інформації щодо порядку офіційного оприлюднення проекту не є підставою для скасування спірного рішення.
Позивач обґрунтовує порушення своїх прав тим, що спірне рішення впливає на права та законні інтереси членів територіальної громади та на права позивача, як члена територіальної громади. Відповідач вирішив питання про права та законні інтереси позивача та це рішення впливає на права та законні інтереси позивача. Також відповідач вирішив питання про права, обов'язки та законні інтереси позивача щодо представлення його виборців та інтересів територіальної громади у відповідних органах місцевого самоврядування.
За змістом статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
За правилами частини 1 статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На підставі частини 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
За змістом пункту 9 частини 5 статті 160 КАС України зазначається, що у позовній заяві повинно бути обґрунтовано порушення оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю прав, свобод або інтересів позивача.
Отже, адміністративне судочинство спрямоване на справедливе вирішення судом спорів з метою захисту саме порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин.
Обов'язковою умовою визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень є доведеність позивачем порушених його прав та інтересів рішенням суб'єкта владних повноважень.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення, що не дозволяє скаржитися щодо певних обставин абстрактно лише тому, що заявник вважає , що спірний пункт рішення начебто впливає на його правове становище. Неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб'єктивне право особи та її юридичний обов'язок.
Відтак, судовому захисту підлягає суб'єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах. Для відновлення порушеного права у зв'язку із прийняттям рішення суб'єктом владних повноважень особа повинна довести, яким чином відбулось порушення її прав.
Порушення вимог Закону рішенням чи діями суб'єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх судом протиправними, оскільки обов'язковою умовою визнання їх протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями чи рішенням з боку відповідача, зокрема наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
З цього слідує, що під час розгляду кожної справи суд повинен встановити чи має місце порушення прав та інтересів позивача, адже без цього не можна виконати завдання судочинства. Якщо позивач не довів факту порушення особисто своїх прав чи інтересів, то навіть у разі, якщо дії суб'єкта владних повноважень є протиправними, підстав для задоволення позову немає.
Звернення до суду є способом захисту порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Правова позиція щодо обов'язкової умови надання правового захисту судом, як то наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду, висловлена Верховним Судом України у постановах від 15.12.2015 року у справі №21-5361а15 та від 01.12.2015 року у справі №21-3222а15.
У даному спорі позивачем не наведено обґрунтованих мотивів та не надано відповідних доказів, яким чином спірний пункт рішення відповідача порушує права або його інтереси, тобто породжують, змінюють або припиняють його права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.
Правовий статус депутата місцевої ради як представника інтересів територіальної громади, виборців свого виборчого органу та рівноправного члена місцевої ради, а також гарантії депутатської діяльності визначені та встановлені Конституцією України, Законом України від 21 травня 1997 року № 280-97/ВР «Про місцеве самоврядування в Україні», Законом України від 11 липня 2002 року № 93-IV «Про статус депутатів місцевих рад».
Відповідно до зазначених положень законів депутат місцевої ради має право реалізувати свої права щодо внесення пропозицій для розгляду їх радою та її органами, пропозицій і зауважень до порядку денного засідань ради та її органів, порядку розгляду обговорюваних питань та їх суті, на розгляд ради та її органів пропозицій з питань, пов'язаних з його депутатською діяльністю. Саме у такий спосіб депутат місцевої ради реалізує своє право на участь у діяльності ради та у прийнятті радою відповідних рішень.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, можна дійти висновку, що депутат ради законодавчо не наділений правом здійснювати представництво інтересів територіальної громади в судах. Нормами чинного законодавства для депутата встановлений особливий спосіб впливу як на прийняття рішень органом місцевого самоврядування, так і на життя мешканців відповідної адміністративно-територіальної одиниці (Аналогічна позиція висловлена Великою палатою Верховного Суду від 30.01.2019 по справі № 803/413/18).
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладених в постановах Верховного Суду.
Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, позов задоволенню не підлягає.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 194, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Виконавчого комітету Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001, ідентифікаційний код 04056612) відмовити.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Строк на апеляційне оскарження рішення суду - 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження - 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається в порядку та строки, визначені ст.ст. 295-297 КАС України і п. 15.5 Перехідних положень КАС України.
Суддя Т. О. Гордієнко