24.05.2019 Справа № 920/287/19
Господарський суд Сумської області у складі головуючого судді Соп'яненко О.Ю., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи № 920/287/19
за позовом: Публічного акціонерного товариства “Сумиобленерго” в особі філії “Тростянецький район електричних мереж” ПАТ “Сумиобленерго”, м.Суми
до відповідача: Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, м.Суми
про стягнення заборгованості в сумі 35302 грн. 55 коп.
Справа розглядається без виклику сторін
встановив:
Відповідно до вимог позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованості за договором про постачання електричної енергії № 41 від 18.04.2007 в сумі 35302 грн. 55 коп., а саме: 28599,34 грн. - пені, 2385,01 грн. - 3% річних, 4318,20 грн. - інфляційних втрат, а також стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою господарського суду від 27.03.2019 відкрито провадження у даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Матеріали справи свідчать, що позивач та відповідач належним чином повідомлені про відкриття провадження у даній справі, що підтверджено поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, які повернулися на адресу суду.
22.04.2019 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву № 1725/9-03 від 19.04.2019, в якому позовні вимоги визнає частково, не погоджується з наданим позивачем розрахунком суми заборгованості та надав контррозрахунок, відповідно до якого позовні вимоги визнає в сумі 16380,75 грн. (11311,18 грн. - пені, 751,37 грн. - 3% річних, 4318,20 грн. - інфляційних втрат). Також відповідач вважає, що постачальник електричної енергії має право на стягнення пені та інших санкцій за несвоєчасну оплату тільки спожитої електричної енергії.
22.05.2019 від позивача надійшла до суду відповідь на відзив № 88-5/275 від 20.05.2019, в якому позовні вимоги підтримує у повному обсязі та надав розрахунок суми позовних вимог.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Враховуючи вищевикладене, суд вирішує справу за наявними в справі матеріалами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:
18.04.2007 між Публічним акціонерним товариством «Сумиобленерго» в особі філії «Тростянецький район електричних мереж» ПАТ «Сумиобленерго» та Концерном радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення був укладений Договір про постачання електричної енергії № 41, відповідно до умов якого стороною договору є Концерн радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, проте безпосереднім одержувачем послуги є Сумська філія Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, за адресою: 40022, Сумська область, м. Суми, вул. Скрябіна, буд. 3.
Відповідно до пункту 3.1. розділу III Положення про Сумську філію Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення, затвердженого наказом Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення № 53 від 08.02.2007 року, філія є відокремленим підрозділом Концерну, який не має статус юридичної особи і здійснює від імені Концерну частину його господарської та іншої діяльності, а також функції представництва в межах повноважень, закріплених цим Положенням.
Для здійснення цілей визначених цим Положенням, філія має право, вступати у господарські та цивільно-правові відношення з підприємствами, установами, організаціями, незалежно від форм власності, відповідно до цілей Положення та інтересів Концерну; за дорученням укладати від імені Концерну будь-які не заборонені цим Положенням та законодавством угоди, договори з будь-якими юридичними особами (п. 4.1. розділу IV Положення).
Відповідно до умов договору Постачальник постачає електричну енергію Споживачу в обсягах, визначених договором (пп. 2.1.2 п. 2.1.), а Споживач оплачує Постачальнику її вартість та інші нарахування, згідно з умовами договору та додатків до договору № 4 «Порядок розрахунків», № 5 «Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії», що є його невід'ємними частинами.
Відповідно до пункту 1 додатку № 4 «Порядок розрахунків» до договору сторони домовились, що покази розрахункових засобів обліку для здійснення розрахунків за спожиту електроенергію знімаються Споживачем щомісячно до 20 числа. Розрахунковим періодом є період з 20 числа місяця до 19 числа наступного місяця включно.
На виконання умов вищевказаного договору позивач, за період з 20.08.2018 по 19.01.2019 поставив, а відповідач отримав 211325 кВт/год активної електричної енергії на загальну суму 547 599,97 грн.
Заявлені вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині своєчасної оплати за активну електричну енергію.
Статтею 193 ГК України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону та інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача актину електричну енергію на загальну суму 547 599,97 грн. Відповідач не заперечує, що отримував електроенергію за вказаним договором, підписував акти, отримував та оплачував рахунки. Також відповідач зазначає, що оплата за поставлену електроенергію була проведена з порушенням строків оплати, у зв'язку з скрутним фінансовим станом, що склався на підприємстві, проте не погоджується з наданим відповідачем розрахунком суми пені та надав контррозрахунок за яким, сума пені становить - 11311,18 грн., 3% річних - 751,37 грн., з розміром інфляційних витрат погодився у повному обсязі. Відповідач вказує на безпідставність включення позивачем у розрахунок день, коли мав бути здійснений платіж та день фактичної оплати наданих послуг.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.2.1. договору, за внесення платежів з порушенням термінів, визначених додатком № 4 «Порядок розрахунків», споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.
Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Однак, відповідач порушив умови договору і несвоєчасно розрахувався за поставлену електричну енергію, у зв'язку з чим останньому нараховано пеню відповідно до умов договору, 3% річних та інфляційні збитки.
Станом на час розгляду справи заборгованість за поставлену електричну енергію відсутня.
Проте, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 ЦК України).
Відповідач вважає, що постачальник електричної енергії має право на стягнення пені та інших санкцій за несвоєчасну оплату тільки спожитої електричної енергії.
Однак, відповідно до пункту 2 додатку 4 «Порядок розрахунків» до договору про постачання електричної енергії № 41 від 18.04.2007, в редакції від 21.05.2018, оплата електричної енергії здійснюється споживачем у формі попередньої оплати у розмірі вартості заявленого обсягу споживання електричної енергії на відповідний розрахунковий або плановий період: « 2. Споживач до початку розрахункового періоду (до 20 числа календарного місяця) здійснює платіж на наступний розрахунковий період у сумі вартості повного заявленого (очікуваного) обсягу споживання активної електричної енергії, визначеного додатком 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу» до Договору на цей період. Рахунок на оплату активної електричної енергії, фактично спожитої впродовж звітного розрахункового періоду, та рахунок на попередню оплату очікуваного споживання активної електричної енергії на наступний розрахунковий період надається ОСОБА_1 одночасно, із зазначенням в рахунках кінцевих дат їх оплати. Сума коштів, які має сплатити Споживач, як попередню оплату, розраховується шляхом множення чинного у розрахунковому періоді рівня тарифу на обсяг активної електричної енергії, заявлений на наступний розрахунковий період, відповідно до додатку 1 «Обсяги постачання (договірні величини) електричної енергії Споживачу та субспоживачу» до Договору.».
Також, відповідач зазначає, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені, що також суперечить дійсним обставинам справи.
Пунктом 9 додатку 4 «Порядок розрахунків» до договору передбачено, що у разі несвоєчасної оплати обумовлених договором платежів, Постачальник проводить Споживачу нарахування за весь час прострочення: пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від розміру простроченого платежу за кожен день прострочення, враховуючи день фактичної оплати; З % річних з простроченої суми. При цьому, сума боргу повинна бути сплачена Споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції.
Отже, день фактичної сплати суми заборгованості включається в розрахунок періоду часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.
Відповідачу щомісяця надавалися рахунки за фактично спожиту електричну енергію та на попередню оплату, відповідно до умов договору (пункт 9 додатку 4). Оскільки відповідачем не своєчасно оплачувались рахунки, в розрахунок пені включались суми заборгованості на початок розрахункового періоду, несплачені суми попередньої оплати, та борг на поточну дату. Суми, на які нараховувалась пеня є фактичною заборгованістю, що залишилась після сплати/часткової сплати відповідачем рахунків, тому вони не можуть відповідати сумам, що були вказані у рахунках.
З наданого відповідачем конррозрахунку вбачається, що відповідачем у розрахунках пені та 3% річних зазначені лише ті суми, які були вказані у рахунках, виставлених позивачем за спожиту активну електричну енергію, не враховуючи сум попередньої оплати та сум неповної сплати заборгованості.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних, перевірено періоди нарахування. Суд погоджується з наданим розрахунком.
Слід зазначити, що відповідач визнав наявну заборгованість по кожному розрахунковому періоду (місяцю), включаючи нараховані суми пені, інфляційних нарахувань та річних, шляхом підписання відповідних актів звірки взаємних розрахунків від 23.10.2018, від 20.11.2018, від 30.11.2018, від 20.12.2018, від 23.01.2019, що були розглянуті та підписані відповідачем без жодних зауважень. Також відповідачем здійснювалися оплати спрямовані на зменшення заборгованості, про що свідчать виписки банку про сплату заборгованості від 22.11.2018; від 10.12.2018; від 28.12.2018; від 11.01.2019; від 18.02.2019 та від 27.02.2019.
Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/1389/18 від 05.03.2019, де серед висновків суду суд зазначив, що підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу.
Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
За змістом статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 2921-ІІІ від 10.01.2002р., розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.
Згідно з поданим розрахунком, за порушення строків оплати відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 28599 грн. 34 коп.
Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачеві нараховано 3% річних в загальній сумі 2385 грн. 01 коп. та 4318 грн. 20 коп. інфляційних збитків.
Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач, з урахуванням всіх обставин справи, подав суду належні докази, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію.
Доводи відповідача спростовуються наведеним вище.
Враховуючи викладене, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 28599 грн.34 коп. пені, 2385 грн. 01 коп. 3% річних, 4318 грн. 20 коп. інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 237, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд,
вирішив:
1.Позов Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» - задовольнити.
2. Стягнути з Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення в особі Сумської філії Концерну радіомовлення, радіозв'язку та телебачення (40022, м.Суми, вул.Скрябіна,3, код ЄДРПОУ 34926850) на користь Публічного акціонерного товариства «Сумиобленерго» (40035, м.Суми, вул. Івана Сірка, 7; код ЄДРПОУ 23293513) 28599 грн. 34 коп. пені, 2385 грн. 01 коп. 3% річних, 4318 грн. 20 коп. інфляційних збитків, 1921 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Копію рішення направити сторонам у справі.
Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, встановленому статтями 256-258 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24.05.2019.
Суддя О.Ю. Соп'яненко