36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
16.05.2019 Справа № 917/1637/18
м. Полтава
За позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", вул. Катерини Білокур,буд. 5/17, м. Київ, 01014
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЛЬФА", вул. Героїв Майдану, 78, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська обл., 37300;
2. Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК", вул. Ковпака, 29, м. Київ, 03150
про визнання поруки припиненою.
Суддя Господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Секретар судового засідання Сілаєва О.Ф.
Представники:
від позивача: Нечіпайло Р.С. (адвокат, ордер ВН №102501);
від відповідача 1: не з'явився;
від відповідача 2: ОСОБА_1 В. (довіреність № 02-03/2898 від 13.11.18);
Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (далі - позивач/ ПАТ "Компанія "Райз") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-АЛЬФА" (далі - відповідач-1/ ТОВ "АГРО-АЛЬФА") та Акціонерного товариства "УКРСОЦБАНК" (далі - відповідач-2/ АТ "УКРСОЦБАНК") про визнання припиненою поруки за договором № 06/1-20/193 від 24.12.2013, що укладений між сторонами по справі. В обґрунтування позову позивач посилається на те, що кредитний договір № 06.1-20/192 від 24.12.2013, який забезпечувався порукою, припинив свою дію.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 16.01.2019 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду, відкрив загальне позовне провадження у справі та призначив підготовче засідання у справі на 19.02.2019.
Ухвалою від 19.02.2019 суд продовжив строк підготовчого провадження на 30 днів та відклав підготовче засідання у справі на 14.03.2019.
14.03.2019 суд за клопотанням відповідача-2 відклав підготовче засідання у справі на 03.04.2019.
Ухвалою від 03.04.2019 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 17.04.2019.
Ухвалою від 17.04.2019 суд відклав розгляд справи на 16.05.2019 у зв'язку з виникненням технічних проблем у суді, що унеможливили проведення відеоконференції 17.04.2019 з Деснянським районним судом міста Києва та за клопотанням позивача.
Відповідач-1 у відзиві позов визнає та просить суд його задовольнити.
Відповідач-2 у відзиві позов заперечує посилаючись на його необґрунтованість.
В судове засідання 16.05.2019 представник відповідача-1 не з'явився, про час, дату та місце проведення судового засідання відповідач-1 повідомлений належним чином, що підтверджується відповідним повідомленням про вручення поштового відправлення.
В судовому засіданні 16.05.2019, яке відбувалося в режимі відеоконференції з Деснянським районним судом міста Києва, представник позивача наполягав на задоволенні позову, представник відповідача-2 проти позову заперечував.
Суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення на підставі ч. 1 ст. 240 ГПК України та повідомив дату виготовлення повного тексту рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд, -
24.12.2013 між ПАТ «Укрсоцбанк» (кредитор за договором) та ПАТ «Компанія «Райз» (позичальник за договором) укладено кредитний договір № 06.1-20/192 (далі - Кредитний договір), за яким кредитор зобов'язується надавати позичальнику грошові кошти з метою фінансування обігових коштів Позичальника.
За умовами п. 1.1 Кредитного договору Банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту 10.000.000,00 доларів США з можливістю отримувати в доларах США та з терміном кредиту до 23.12.2016.
Додатковою угодою № 3 від 18.08.2015 внесено зміни до п. 1.1 кредитного договору та визначено, що Банк надає позичальнику кредит з загальною сумою кредиту еквівалентну 10.000.000,00 доларів США з можливістю отримувати в гривні та доларах США та з терміном кредиту до 31.12.2026.
Вказані обставини встановлені у рішенні Господарського суду м. Києва від 17.10.2017 по справі № 910/14247/17, яке залишено в силі постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та постановою Верховного Суду від 02.05.2018.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
24.12.2013 між AT «Укрсоцбанк» (Банк за договором), ПАТ «Компанія «Райз» (Позичальник за договором) та ТОВ «Агро-Альфа» (Поручитель за договором) укладено договір поруки № 06/1-20/193 (далі - Договір поруки), відповідно до умов п. 1.1 якого у зв'язку із укладенням між Банком та Позичальником кредитного договору № 06.1-20/192 від 24 грудня 2013 року (зі змінами та доповненнями, які можуть вноситись до нього, і разом з усіма додатками до нього далі - «Кредитний Договір»), Поручитель поручається перед Банком за виконання Позичальником в повному обсязі усіх існуючих та майбутніх грошових зобов'язань Позичальника за Кредитним Договором, у тому числі, але не виключно і щодо сплати усіх процентів, комісій, неустойки, регресних та інших сум, що належать до сплати Позичальником у відповідності з Кредитним Договором.
Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного Договору, відповідно до якого Позичальник" зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі 10 000 000,00 (десять мільйонів) доларів США не пізніше « 23» грудня 2016 року, сплатити проценти за процентною ставкою в розмірі, зазначеному у Кредитному Договорі, але не більше 14 (чотирнадцяти) % річних для кредитних коштів, отриманих в доларах США, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного Договору (п. 1.2 Договору поруки).
18.12.2014 сторонами укладено договір про внесення змін № 1 до Договору поруки згідно умов якого поручитель ознайомлений з умовами Кредитного Договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000,00 (десять мільйонів) доларів США не пізніше « 23» грудня 2016 року, сплатити проценти за процентною ставкою, що є змінюваною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена процентна ставка для часток в доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентною ставкою, що є фіксованою для часток в гривні та становить 17 (сімнадцять) % річних, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного Договору.
01.09.2015 сторонами укладено договір про внесення змін № 2 до Договору поруки, відповідно до якого Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного Договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000,00 (десять мільйонів) доларів США не пізніше « 31» грудня 2026 року, сплатити проценти за процентною ставкою, що є змінюваною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена процентна ставка для часток в доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та становить з « 18» серпня 2015 року по « 31» грудня 2016 року - 8% річних; з « 01» січня 2017 року по « 31» грудня 2018 року - 10 % річних; з « 01» січня 2019 року по « 31» грудня 2020 року - 12% річних; з « 01» січня 2021 року по « 31» грудня 2022 року - 14 % річних; з « 01» січня 2023 року по « 31» грудня 2024 року - 16 % річних; з « 01» січня 2025 року по « 31» грудня 2026 року - 18 % річних а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного Договору.
07.10.2015 між сторонами укладено договір про внесення змін № 3 до Договору поруки відповідно до якого Поручитель ознайомлений з умовами Кредитного Договору, відповідно до якого Позичальник зобов'язаний, зокрема, повернути кредитні кошти в сумі еквівалентній 10 000 000,00 (десять мільйонів) доларів США не пізніше « 31» грудня 2026 року, сплатити проценти за процентною ставкою, що є змінюваною для часток в доларах США і складається з: (і) маржі 7 (сім) % річних та (іі) Ставки LIBOR (шестимісячного, відповідно до валюти частки), при цьому максимальний розмір, до якого може бути збільшена процентна ставка для часток в доларах США складає 14 (чотирнадцять) % річних, процентна ставка для часток в гривні є фіксованою та протягом періоду з « 18» серпня 2015 року по « 31» грудня 2016 року - 8% (вісім процентів) річних; з « 01» січня 2017 року по « 31» грудня 2018 року - 10 % (десять процентів) річних; з « 01» січня 2019 року по « 31» грудня 2022 року - 12 % (дванадцять процентів) річних; з « 01» січня 2023 року по « 31» грудня 2026 року - 14 % (чотирнадцять процентів) річних, а також сплатити комісії, неустойку, регресні та будь-які інші суми відповідно до умов Кредитного Договору.
У зв'язку з невиконанням позичальником умов Кредитного договору АТ «Укрсоцбанк» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ «Компанія «Райз» та Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» (поручитель за іншим договором поруки) про дострокове стягнення заборгованості у розмірі 214014654,13 грн.
В свою чергу ПрАТ «Райз-Максимко» звернулося із зустрічним позовом до ПАТ «Укрсоцбанк» та ПАТ «Компанія «Райз» про визнання поруки за договором № 06.1-20/194 від 24.12.2013 припиненою.
17.10.2017 Господарським судом міста Києва у справі № 910/14247/17 прийнято рішення, яким позовну заяву АТ «Укрсоцбанк» задоволено, стягнуто солідарно з ПАТ «Компанія «Райз» і ПАТ «Райз-Максимко» 214014654,13 грн. заборгованості по тілу кредиту; у задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
25.01.2018 Київським апеляційним господарським судом апеляційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз» на рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 по справі № 910/14247/17 залишено без задоволення.
02.05.2018 Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду касаційну скаргу ПАТ «Компанія «Райз» залишено без задоволення, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.01.2018 та рішення Господарського суду міста Києва від 17.10.2017 у справі № 910/14247/17 - без змін.
Таким чином, рішення суду у зазначеній вище судовій справі набрало законної сили.
Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду міста Києва у зазначеній справі № 910/14247/17 встановлено обставину щодо припинення дії кредитниим договором № 06.1-20/192 від 24.12.2013 .
Натомість банківська установа ініціювала порушення судового провадження № 910/14303/18 щодо стягнення грошових коштів за припиненим Кредитним договором з інших поручителів.
Позивач зазначає, що Банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись до суду із позовом про примусове солідарне стягнення цих коштів у судовому порядку із Позичальника - ПАТ «Компанія «Райз» та поручителя - ПрАТ «Райз-Максимко».
Такими діями Банк, як кредитор, на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився й суд, який задовольнив позовні вимоги у судовій справі № 910/14247/17.
Позивач, посилаючись на правову позицію Верховного Суду України (постанова від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц) зазначає, що з огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки.
Також позивач зазначає, що зобов'язання за Договором поруки є припиненим у зв'язку із припиненням забезпеченого нею зобов'язання.
Враховуючи викладене, позивач просить суд визнати припиненою поруку за договором поруки № 06/1-20/193 від 24.12.2013, що укладений між сторонами по справі.
Відповідач-1 - ТОВ «АГРО-АЛЬФА» у відзиві визнає позовні вимоги позивача та просить суд задовольнити їх в повному обсязі.
Відповідач-2 - АТ "УКРСОЦБАНК" у відзиві зазначає, що позовні вимоги є необґрунтованими та бездоказовими, оскільки відповідно до п. 3.8 Договору поруки № 06.1-20/193 від 24.12.2013, чітко встановлено строк дії даного договору, а саме, до 23 грудня 2019 року.
Також відповідач-2 звертає увагу суду, що питання наявності заборгованості ПАТ «КОМПАНІЯ «РАИЗ» за Кредитним договором № 06.1-20/192 від 24.12.2013 (з усіма змінами та доповненнями) уже досліджувалося іншими судами, якими ухвалено рішення про стягнення даної заборгованості у примусовому порядку. Також в провадженні Господарського суду м. Києва перебуває справа за позовом AT « ОСОБА_2 » до ПАТ «КОМПАНІЯ «РАИЗ» та інших поручителів, про стягнення заборгованості за вказаним кредитним договором в межах суми заборгованості, яка була уже стягнута по справі № 910/14247/17, як до солідарних боржників на підставі договорів поруки.
Також відповідач не погоджується із твердженням позивача, що кредитний договір припинив свою дію з дати направлення вимоги боржнику про дострокове погашення заборгованості в повному обсязі, посилаючись на практику Касаційного цивільного суду по справі № 564/2199/15-ц від 14.02.2018 року. Відповідач зазначає, що Касаційній цивільний суд в даній постанові прийшов до висновку, що «позивач втратив право здійснювати нарахування відсотків за кредитним договором, та не позбавлений права щодо стягнення заборгованості з поручителів по тілу кредиту, а наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора надає кредитору право лише на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 Цивільного Кодексу України». Також, в даній постанові касаційний цивільний суд жодним чином не трактує того факту, що порука є припиненою у разі наявності рішення про стягнення заборгованості з позичальника чи поручителів.
Враховуючи викладене, відповідач вважає, що твердження позивача стосовно того, що Банком змінено строк виконання зобов'язання, а також, що AT «Укрсоцбанк» втрачено право на звернення до суду з позовними вимогами за Договорами поруки є бездоказовими та необґрунтованими, оскільки дані положення можуть застосовуватися лише до тих акцесорних зобов'язань, в яких чітко не визначено строку дії договору, натоміть, у вказаному договорі сторонами чітко узгоджено строк його дії.
Щодо позиції Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в постанові по справі № 202/4494/16-ц відповідач звертає увагу суду на те, що Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу саме на суті спору: «Оскільки ПАТ КБ «ПриватБанк» вимог про стягнення з поручителя сплати встановленого індексу інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, а також трьох процентів річних від простроченої суми на підставі положень статті 625 ЦК України, не заявляв, Велика Палата Верховного Суду вважає, що із рішень судів попередніх інстанцій необхідно виключити, посилання на пропуск позивачем визначеного частиною четвертою статті 559 ЦК України строку для пред'явлення вимог до поручителя та припинення поруки, ОСОБА 4, у зв'язку із чим рішення суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду підлягають зміні із зазначенням про відмову у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв'язку з відсутністю підстав для його задоволення». В основу даного рішення, покладено саме факт того, що судами попередніх інстанцій не досліджено, що в договорі поруки встановлено строк її дії « 5-тирічний термін дії договору поруки, а позивач не звертався з вимогами про стягнення 3% річних та інфляційних».
Враховуючи вищевикладене відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, бездоказовими та необґрунтованими та просить суд відмовити у позові повністю.
При вирішенні спору суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 598 ЦК України визначені підстави припинення зобов'язання. Вказаною статтею передбачено, що зобов'язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Частиною 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання. У разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшився обсяг відповідальності боржника, такий поручитель несе відповідальність за порушення зобов'язання боржником в обсязі, що існував до такої зміни зобов'язання.
Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку поруки, встановленого договором поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється у разі виконання основного зобов'язання у повному обсязі або якщо кредитор протягом трьох років з дня настання строку (терміну) виконання основного зобов'язання не пред'явить позову до поручителя. Якщо строк (термін) виконання основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор протягом трьох років з дня укладення договору поруки не пред'явить позову до поручителя. Для зобов'язань, виконання яких здійснюється частинами, строк поруки обчислюється окремо за кожною частиною зобов'язання, починаючи з дня закінчення строку або настання терміну виконання відповідної частини такого зобов'язання.
Отже, за загальним правилом порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки, при цьому лише у разі якщо такий строк у договорі поруки не встановлений застосовується шестимісячний строк, що обраховується з дня настання строку виконання основного зобов'язання.
Судом встановлено, що пунктом 3.8 Договору поруки сторони погодили, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє по 23.12.2019.
Тобто, на день винесення рішення по Даній справі порука по Кредитному договору є чинною.
При цьому твердження позивача щодо того, що оскільки кредитний договір № 06.1-20/192 від 24.12.2013 припинив свою дію, то Договір поруки теж припинив свою дію, судом відхиляються оскільки поняття договір та зобов'язання не є тотожними.
Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із частиною першою статті 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Отже, припинення договору, з якого виникає забезпечене порукою зобов'язання, зіставляються із підставами для припинення поруки. Однак, при цьому слід ураховувати, що відповідно до вимог ст. ст. 526, 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Охоронні зобов'язання, які випливають із основного та забезпечують його, враховуючи не виконання основного зобов'язання не припиняються.
В матеріалах справи відсутні докази виконання зобов'язань по погашенню заборгованості по Кредитному договору у повному обсязі.
Таким чином, у суду відсутні підстави вважати, що зобов'язання по Кредитному договору припинені, а отже і порука є чинною.
Враховуючи викладене, позов є безпідставним та не підлягає задоволенню.
При ухваленні рішення суд керується принципом правової визначеності, зокрема судом врахована практика Верховного Суду (постанова від 02.05.18 по справі № 910/14247/17, постанова від 17.10.2018 по справі № 490/5224/14ц).
Щодо посилання позивача на правові висновки, викладені Верховним Судом України у справі № 202/4494/16-ц щодо того, що: "З огляду на наявність рішення суду про стягнення кредитної заборгованості, оскільки таке рішення саме по собі свідчить про закінчення строку дії договору, на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки", суд зазначає, що наведені правові висновки не відміняють факту чинності поруки щодо зобов'язань по поверненню кредитних коштів, які виникли до винесення судом рішення про стягнення заборгованості за кредитним договором і залишаються невиконаними, крім того враховуючи встановлений та не закінчений строк дії договору поруки.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -
У позові відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 23.05.2019.
Суддя О.С. Семчук