36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
24.05.2019 Справа № 917/455/19
Суддя господарського суду Полтавської області Тимощенко О.М., при секретарі судового засідання Отюговій О.І., розглянувши матеріали справи № 917/455/19
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" вул. Гвардійська,103, м. Олешки, Херсонська область,75101
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" вул. Святотроїцька, 11, смт. Нові Санжари, Полтавська область,39300
про стягнення 19 172,26 грн. заборгованості
Без виклику учасників справи
20.03.2019 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" про стягнення 19172,26 грн. заборгованості.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області суду від 25.03.2019 року на підставі ст. 174 ГПК України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Дунапак Таврія" до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Новосанжарський молокозавод" про стягнення 19172,26 грн. заборгованості залишено без руху та надано позивачу строк 5 днів з дня вручення такої ухвали для усунення недоліків.
12.04.2019 року від позивача до суду надійшло клопотання про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 17.04.2019 року відкрито провадження у даній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.167,184 ГПК України. Встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).
Відповідач ухвалу суду про відкриття провадження отримав 19.04.2019 року, що підтверджується поштовим повідомленням (арк. справи 46).
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.
Враховуючи належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за наявними матеріалами.
Згідно положень ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
У відповідності до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Відповідно до ч.2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( ч. 5 ст. 240 ГПК України).
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.
31 жовтня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молокозавод» було укладено Договір поставки №ТА 002178 -18 ( арк. справи 10-15). При укладенні договору сторони, зокрема, узгодили наступне:
- відповідно до пункту 1.1. Договору, за цим Договором Постачальник бере на себе зобов'язання поставляти і передавати у власність Покупцю, а Покупець приймати та здійснювати оплату гофрокартонної продукції (надалі-Товар) на умовах визначених в цьому Договорі.
- згідно пункту 1.4. Договору, Постачальник зобов'язується поставляти Товар окремими партіями, оформленими видатковими накладними, а Покупець зобов'язаний приймати та оплачувати такий Товар. Під партією Товару вважається кількість Товару, відвантажена в один транспортний засіб. Обсяг партії визначається у видатковій накладній.
- в пункті 3.1. Договору зазначено, що Датою отримання Товару є дата підписання товаротранспортної накладної та/або видаткової накладної Покупцем (уповноваженою особо Покупця) або дата доставки Товару силами Постачальника.
- пунктом 3.2. Договору передбачено, що Покупець зобов'язаний здійснити попередню оплату партії Товару у розмірі 100% від вартості замовленої партії Товару згідно узгодженої Заявки - Замовлення або Рахунку, якщо інше не передбачено додатком до Договору.
01 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молокозавод» укладено Додаткову угоду №1 до Договору поставки №ТА 002178-18 від 31.10.2018 та викладено п.3.2. Договору у наступній редакції: Покупець зобов'язаний здійснити післяоплату отриманої партії Товару у розмірі 100% протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання Товару шляхом перерахування коштів у гривнях на розрахунковий рахунок Постачальника.
02 листопада 2018 року між Постачальником і Покупцем було узгоджено і підписано Специфікацію №1 до Договору поставки №ТА 002178-18 від 31.10.2018, яка вступає в силу від дати підписання і діє до моменту підписання нової Специфікації (арк. справи 16).
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Положеннями статей 627, 628 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Враховуючи правову природу укладених договорів, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з договору поставки.
Відповідно ст. 712 Цивільного Кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За приписами ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Якщо продавець зобов'язаний передати покупцеві крім неоплаченого також інший товар, він має право зупинити передання цього товару до повної оплати всього раніше переданого товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства (п. 1 та п. 5 ст. 692 Цивільного Кодексу України).
Статтею 629 Цивільного кодексу України, встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. У відповідності до вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.
Статтею 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк виконання боржником зобов'язання не встановлений, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, а боржник повинен виконати таке зобов'язання у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Як вбачається з матеріалів справи, взяті на себе зобов'язання позивач свої зобов'язання за Договором поставки виконав в повному обсязі та поставив відповідачу товар, що підтверджується видатковою накладною №12367 від 10 листопада 2018 року, товарно-транспортною накладною №12367 від 03 листопада 2018 року, згідно якої поставлено товару на суму 36 986,36 грн. (арк. справи 37-38)
Відповідач свої зобов'язання не виконав, не в повному обсязі оплатив вартість отриманого товару (арк. справи 39-42), внаслідок чого станом на 01 березня 2019 року за Відповідачем обліковується заборгованість в сумі 16 986,36 грн.
Позивач звернувся до Відповідача з Претензією від 06.02.2019 №24 про сплату заборгованості за Договором поставки №ТА 002178-18 від 31.10.2018, направлення Позивачем претензії підтверджується описом вкладення від 06.02.2018. Претензія позивача залишена Відповідачем без реагування.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 Договору, за порушення строків оплати Товару, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості поставленого, але неоплаченого в термін Товару за кожний календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється протягом усього періоду прострочення виконання зобов'язання до моменту здійснення оплати Товару.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати поставленого товару станом на 28 лютого 2019 року позивач нарахував та заявив до стягнення 109,44 грн. пені за період з 11.12.2018 по 14.12.2018 (сума боргу 36 986,36 грн.), 727,07 грн. за період з 15.12.2018 по 30.01.2019 (сума боргу 21 986,36 грн.) та 354,13 грн. за період з 31.01.2019 по 01.03.2019 (сума боргу 16 986,36 грн.), що разом становить 1190,64 грн.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Також позивач просить стягнути з Відповідача інфляційні втрати від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у сумі 295,89 грн. за період з 11.12.2018 по 14.12.2018 (сума боргу 36 986,36 грн.), 397,51 грн. за період з 15.12.2018 по 30.01.2019 (сума боргу 21 986,36 грн.) та 169,86 грн. за період з 31.01.2019 по 01.03.2019 (сума боргу 16 986,36 грн.), що разом становить 863,26 грн. та сума процентів річних за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати у сумі 09,00 грн. за період з 11.12.2018 по 14.12.2018 (сума боргу 36 986,36 грн.), 83,00 грн. за період з 15.12.2018 по 30.01.2019 (сума боргу 21 986,36 грн.) та 40,00 грн. за період з 31.01.2019 по 01.03.2019 (сума боргу 16 986,36 грн.), що разом становить 132,00 грн.
Судом перевірено розрахунок пені, річних та інфляційних позивача, помилок не виявлено.
Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як унормовано приписами частини другої статті 42 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи зобов'язані, зокрема: сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Згідно з приписами частини першої статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідачем відзиву на позовну заяву, контррозрахунку суми позовних вимог та будь-яких заперечень по суті позовних вимог не надано.
Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги є підтвердженими документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.
Крім того, в прохальній частині позову позивачем заявлено до відшкодування судові витрати в сумі 9921 грн.
Витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн.відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Відносно витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 8000 грн. суд зазначає таке.
Частиною 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За ч. ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл вказаної категорії судових витрат є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення позивачем таких витрат. Проте позивачем до матеріалів справи не подано жодних доказів фактичного понесення таких витрат.
За відсутності доказів здійснення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суд позбавлений можливості здійснити розподіл судових витрат в цій частині.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Новосанжарський молокозавод» (39300, Полтавська обл., Новосанжарський р-н, смт. Нові Санжари, вул. Святотроїцька, 11, ідентифікаційний код 40329298) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дунапак Таврія», (75101, Херсонська область, м. Олешки, вул. Гвардійська, 103, ідентифікаційний код 38045226) 16 986,36 грн. - основного боргу, 1190,64 грн. - пені, 863,26 грн. - втрат від інфляції, 132,00 грн. - 3% річних, 1921 грн. витрат по сплаті судового збору.
Повне рішення складено 24.05.2019 року
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.М.Тимощенко