"13" травня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/260/19
Господарський суд Одеської області у складі судді Невінгловської Ю.М.
при секретарі судового засідання: Горнович Л.О.
за участю представників:
від позивача: Карлович О.О. (представник діючий за довіреністю);
від відповідача: не з'явились;
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1);
до відповідача: Малого приватного підприємства “Меркурій” (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 5, кімн. 206)
про розірвання договору оренди, виселення та стягнення 51036,77 грн.
Суть спору: 06.02.2019 року Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача - Малого приватного підприємства “Меркурій”, в якій просив суд розірвати договір оренди нежитлового приміщення № ТМО-253/17 від 27.03.2017р., виселити Мале приватне підприємство “Меркурій” з нежитлового приміщення першого поверху, загальною площею 85,9 кв.м, яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Мічуріна, 9 та стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати в сумі 46283,27 грн. та пеню в сумі 4753,50 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 5763,00 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на істотне порушення відповідачем умов укладеного договору в частині внесення орендної плати та зазначає про наявність у Малого приватного підприємства “Меркурій” заборгованості з орендної плати за період з 01.04.2018 р. до 30.11.2018 року в розмірі 46283,27 грн. При цьому, позивач стверджує, що звертався до відповідача з повідомленням №01-13/4819 від 17.10.2018 року щодо необхідності погашення заборгованості з орендної плати та пені, однак, зазначена вимога залишена відповідачем без задоволення, що стало підставою для звернення позивача з відповідним позовом до суду.
Ухвалою господарського суду від 11.02.2019 року, за даним позовом відкрито провадження у справі №916/260/19 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 01.03.2019 року.
Ухвалою суду від 29.03.2019 року, в порядку ст. 185 Господарського процесуального кодексу України, судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 15.04.2019 року.
02.04.2019 року до суду від відповідача надійшло клопотання вх. ГСОО №6331/19 від 02.04.2019р., згідно якого останній просив суд відкласти розгляд справи, подовжити відповідачу строк для надання відзиву на позов та не розглядати дану справу без представника МПП “Меркурій”. В обґрунтування поданого клопотання відповідач посилається на те, що ним позов не визнається, оскільки підприємство було позбавлено можливості потрапити до орендованого приміщення та наразі ним здійснюються заходи щодо пошуку та формування доказів, які будуть свідчити, що відповідач внаслідок дій позивача був позбавлений можливості потрапити та використовувати за призначенням орендоване майно, а такі дії відповідача ускладнені обставиною, що МПП “Меркурій” перебуває на значній відстані від місця знаходження нерухомого майна.
У судовому засіданні від 15.04.2019р. судом було оголошено перерву у розгляді справи до 13.05.2019 року.
У судовому засіданні від 13.05.2019р. судом було розглянуто клопотання відповідача вх. ГСОО №6331/19 та в його задоволені було відмовлено з підстав його необґрунтованості.
При цьому, суд зазначає, що поважними причинами пропуску строку визнаються лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.
Крім того, суд зауважує, що встановлені Господарським процесуальним кодексом України строки для вчинення певних процесуальних дій сторонами у справі, покликані сприяти ефективному та своєчасному вирішенню судом спорів та запобіганню зловживанню сторонами своїми процесуальними правами.
Більш того, продовження процесуального строку можливе у випадку, коли зазначений строк не сплив.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання відповідача вх. ГСОО № 6331/19.
У судовому засіданні від 13.05.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити у повному обсязі.
Відповідач - МПП “Меркурій” про дату, час та місце судових засідань повідомлявся належним чином шляхом направлення ухвал суду на його юридичну адресу, яка зазначена у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого станом на 11.02.2019 року, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву не надав. Враховуючи зазначені обставини, а також відсутність жодних повідомлень щодо причин неявки представника МПП “Меркурій” у судове засідання, суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до п. 9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні від 13.05.2019 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено 23.05.2019 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:
27.03.2017р. між КП „Теплопостачання міста Одеси” (надалі - орендодавець) та МПП “Меркурій” (надалі - орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення №ТМО-253/17 (надалі - договір), згідно умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлові приміщення першого поверху у вигляді котельні, загальною площею 85,9 м2, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Мічуріна, 9.
У п. 1.3 договору встановлено, що термін дії договору оренди: з 27 березня 2017р. по 14 березня 2020р.
Згідно з п. 2.1 договору, орендна плата визначається на підставі ст.19 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 зі змінами та доповненнями, рішень Одеської міської ради і виконкому Одеської міської ради.
Умовами п. 2.2 договору встановлено, що за орендовані приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату, що становить за перший, після підписання цього договору місяць (що є базовим) 4720,50 грн.(без урахування податку на додану вартість). Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Податок на додану вартість розраховується відповідно до вимог чинного законодавства. Орендні платежі
Згідно умов п. 2.4 договору, орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Пунктом 2.5 договору передбачено, що розмір орендної плати змінюються у випадках зміни методики її розрахунку, цін і тарифів, та в інших випадках, передбачених законодавчими актами України та рішеннями Одеської міської ради, що набрали чинності, в порядку передбаченому чинним законодавством.
Положеннями п. 3.3 договору передбачено право орендодавця виступати з ініціативою розірвання договору оренди у разі невиконання або неналежного виконання орендарем обов'язків, передбачених цим договором, у тому числі несплати орендної плати своєчасно та в повному обсязі.
За умовами п. 4.1 договору, вказані у п. 1.1 приміщення передаються орендодавцем орендарю виключно для розміщення вугільних котельних.
Положеннями п. 5.3 договору визначено, що у разі невнесення орендарем орендної плати на протязі 3-х місяців з дати закінчення терміну платежу, орендодавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення об'єкту оренди. Також, орендодавець має право відмовитись від договору оренди у разі невикористання орендарем приміщення за його профільним призначенням, невиконання поточного та капітального ремонтів, в порядку, передбаченому цим договором та законодавством України. У разі відмови орендодавця від договору оренди, договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.
Умовами п. 7.5 договору встановлено, що зміна або розірвання договору можуть мати місце за погодженням сторін. Зміни та доповнення, що вносяться до договору, розглядаються сторонами на протязі 20 днів і вносяться у тій самій формі, в якій укладено цей договір. Одностороння відмова від виконання умов договору та внесених змін не допускається.
Згідно з умовами п. 7.6 договору, договір може бути розірваний на вимогу однієї із сторін за рішенням господарського суду у випадках, передбачених чинним законодавством та зазначеним договором оренди. У разі розірвання договору в судовому порядку або відмови від договору оренди впродовж його строку, внаслідок невиконання обов'язків за договором, всі невід'ємні поліпшення орендованого майна, які неможливо відокремити від цього майна без нанесення йому збитку, здійснених орендарем при проведені капітального ремонту та реконструкції за час його оренди за рахунок власних коштів, залишаються у власності орендодавця безкоштовно і компенсації не підлягають.
У відповідності до п. 7.9 договору, заяви, пропозиції, повідомлення, претензії, стосовно змін, розірвання, припинення або продовження дії договору оренди на новий термін, надсилаються сторонами цього договору рекомендованими або цінними листами за адресами, зазначеними у цьому договорі.
Пунктом 7.11 договору передбачено, зокрема, що дія договору припиняється внаслідок дострокового розірвання договору за взаємною згодою сторін або за рішенням суду.
Відповідно до п. 7.15 договору, у випадку зміни: юридичної адреси, номерів розрахункових рахунків, місцезнаходження та інших реквізитів, сторони зобов'язані у 10-денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, направленні за юридичною адресою, вважаються отриманими.
На виконання умов договору оренди нежитлового приміщення №ТМО-253/17 від 27.03.2017р. КП „Теплопостачання міста Одеси” передало, а орендар - МПП “Меркурій” прийняв приміщення, загальною площею 85,9 м2, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , згідно акту прийому-передачі приміщення від 27.04.2018р. При передачі приміщення комісією встановлено, що технічний стан - задовільний, майна комунальної власності немає.
Разом з тим, 27.04.2018 року між сторонами у справі укладено додатковий договір №1 про внесення змін до договору оренди від 27.03.2017р. №ТМО-253/17, у відповідності до умов якого керуючись рішенням Одеської міської ради від 26.04.2017р. №1962-VII “Про визнання таким, що втратило чинність, рішення Одеської міської ради від 27.06.2006р. №56-V „Про впорядкування роботи виконавчих органів Одеської міської ради з виконання функцій орендодавця нежилих приміщень, що знаходяться в комунальній власності територіальної громади м. Одеси”, рішенням Одеської міської ради від 26.07.2017р. №2284 VII „Про визначення органу, уповноваженого управляти майном, яке є комунальною власністю територіальної громади міста Одеси” та на підставі акту приймання-передачі 27 квітня 2018р. у преамбулі та розділі „Місцезнаходження сторін” договору назву орендодавця змінити на „Департамент комунальної власності Одеської міської ради”
Згідно п. 1.2 додаткового договору №1, підпункт 2.2 пункту 2 „Порядок розрахунків” договору доповнити наступним „з 01.01.2018р. орендар перераховує орендну плату, у встановленому даним договором розмірі з урахуванням індексу інфляції та ПДВ, на рахунки орендодавця та балансоутримувача. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування розміру орендної плати за минулий місяць на щомісячний індекс інфляції, що друкується Мінстатом України. Розподіл щомісячної суми орендної плати та перерахування її на рахунок балансоутримувача та орендодавця проводиться орендарем у порядку, визначеному рішенням Одеської міської ради про бюджет міста Одеси на відповідний бюджетний рік.
За умовами п. 1.3 додаткового договору №1, орендар зобов'язаний вносити орендну плату щомісячно до 15 числа поточного місяця, незалежно від результатів його господарської діяльності.
Згідно наданого позивачем розрахунку, в порушення вимог зазначеного договору МПП “Меркурій” орендна плата не сплачувалась починаючи з квітня 2018 року, в зв'язку з чим у відповідача рахується заборгованість з орендної плати станом на 27.11.2018р. у розмірі 46283,27 грн.
Разом з тим, позивач зазначає, що враховуючи несплату орендарем плати за користування приміщенням, Департамент комунальної власності Одеської міської ради, звернувся на адресу орендаря з повідомленням від 17.10.2018р. за №01-13/4819, в якому просив сплатити заборгованість з орендної плати та пеню.
Приймаючи до уваги, що зазначене повідомлення було отримано орендарем 13.11.2018р., однак, як стверджує позивач, залишено відповідачем без задоволення, позивач звернувся до суду з позовом про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №ТМО-253/17 від 27.03.2017р., виселення та стягнення заборгованості по орендній платі та пені у судовому порядку.
Суд, розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, дійшов таких висновків:
Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.
Положеннями п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, а в силу вимог ч.1 ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього кодексу сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як вбачається із змісту договору №ТМО-253/17 від 27.03.2017 року, за своєю правовою суттю вказаний договір відноситься до договорів найму, різновидом якого є оренда.
Приймаючи до уваги, що майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, до спірних правовідносин застосовуються також норми Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.
Згідно до п.п.1, 2 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо.
Відповідно до вимог ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч.1,7 ст.193 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, згідно наданого позивачем розрахунку (а.с. 33), у відповідача за період з 01.04.2018р. по 30.11.2018р. наявна заборгованість з орендної плати у розмірі 46283,27 грн.
Частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч.1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частиною 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Між тим, в порушення вимог ст. 73-74 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем не надано доказів, які б свідчили про відсутність факту наявності заборгованості за спірний період у розмірі 46283,27 грн.
За результатами розгляду справи судом встановлено, що в порушення вимог ст.ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, МПП “Меркурій” у встановлений договором строк не здійснило сплату орендної плати у відповідності до умов договору №ТМО-253/17, в зв'язку з чим, вимоги позивача про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 46283,27 грн. є цілком обґрунтованими.
Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Умовами п. 5.2 договору встановлено, що за несвоєчасне внесення орендної плати орендар сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені за прострочення виконання обов'язку припиняється через один рік з дня, коли обов'язок повинен був бути виконаний
Відповідно до ч.1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, суд, перевіривши розрахунок пені у розмірі 4753,50 грн., що наведений у розрахунку позивача (а.с.33), вважає його вірним та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо вимог про розірвання договору оренди нежитлового приміщення від 27.03.2017 року №ТМО-253/17 суд зазначає таке.
Частиною 3 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.
Зазначене цілком кореспондується зі ст. 651 Цивільного кодексу України, відповідно до якої договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Статтею 638 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" однією із істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.
Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Аналізуючи умови договору оренди приміщення, положення якого передбачають обов'язок орендаря сплачувати орендну плату до 15-го числа поточного місяця, суд вважає неналежне виконання даних положень істотним порушенням умов діючого договору.
Як вже було встановлено судом з розрахунку позивача (а.с.33), відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань взагалі не сплачував орендну плату, що обумовило наявність боргу на протязі 8-ми місяців поспіль, що є істотним порушенням умов договору, внаслідок якого друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору, та є відповідно, підставою для його розірвання, у зв'язку з чим позовні вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №ТМО-253/17 від 27.04.2018р., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 2 ст. 202 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Згідно ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.
Із вказаною нормою цілком кореспондуються також положення п. 4.7 договору №ТМО-253/17, яким встановлено, що після закінчення строку дії договору чи у випадку його дострокового розірвання, орендар зобов'язаний у 15-денний термін передати орендодавцю приміщення за актом у належному стані, не гіршому ніж на момент передачі їх в оренду та відшкодувати орендодавцеві збитки у разі погіршення стану або втрати (повної або часткової) об'єкта оренди.
За таких обставин, враховуючи відсутність правових підстав на зайняття МПП “Меркурій” нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 85,9 м2, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , позовні вимоги в частині виселення також підлягають задоволенню.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог зі стягненням з відповідача заборгованості з орендної плати у розмірі 46283,27 грн., пені у сумі 4753,50 грн., розірвання договору оренди нежитлового приміщення №ТМО-253/17 від 27.03.2017р. та виселення відповідача з займаного приміщення.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Позов задовольнити.
2.Розірвати договір оренди нежитлового приміщення №ТМО-253/17 від 27.03.2017 року, укладений між Департаментом комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська,1; код ЄДРПОУ 26302595) та Малим приватним підприємством „Меркурій” (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 5, кімната 206; код ЄДРПОУ 30092436).
3.Виселити Мале приватне підприємство „Меркурій” (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 5, кімната 206; код ЄДРПОУ 30092436) з нежитлового приміщення першого поверху загальною площею 85,9м2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1; код ЄДРПОУ 26302595).
4.Стягнути з Малого приватного підприємства „Меркурій” (93100, Луганська обл., м. Лисичанськ, вул. Ворошилова, буд. 5, кімната 206; код ЄДРПОУ 30092436) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, 1, код ЄДРПОУ 26302595) 46283/сорок шість тисяч двісті вісімдесят три/грн. 27 коп. заборгованості з орендної плати, 4753/чотири тисячі сімсот п'ятдесят три/грн. 50 коп. пені та 5763/п'ять тисяч сімсот шістдесят три/грн. судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду через господарський суд Одеської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 23 травня 2019 р.
Суддя Ю.М. Невінгловська