21 травня 2019 року Справа № 915/1052/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., за участі секретаря судового засідання Матвєєвої А.В., розглянувши матеріали
за позовом: Миколаївської міської ради (вул. Адміральська, 20, м. Миколаїв, 54001)
до відповідача: фізичної особи - підприємця Лигалова Андрія Вікторовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: фізична особа - підприємець Волков Ярослав Романович ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 )
про: зобов'язання знести об'єкт самочинного будівництва та скасування запису про право власності,
за участі представників учасників справи:
від позивача: Валентова К.В ., довіреність №32/02.0201-22/0206/14/19 від 04.01.19,
від відповідача:не з'явився,
від третьої особи: не з'явився,
присутній: ОСОБА_4 -
встановив:
18.04.2019 позивач звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №1680/02.02.01-22/02.06/14/19 від 16.04.2019 до відповідача про:
- зобов'язання фізичної особи-підприємця Лигалова Андрія Вікторовича знести об'єкт самочинного будівництва - зупиночний комплекс із вбудованим торгівельним павільйоном магазину, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 77-а;
- скасувати запис про право власності №1026 в книзі: 10 від 27.10.2011 на зупиночний комплекс із вбудованим торгівельним павільйоном магазину, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка, 77-а, за Лигаловим Андрієм Вікторовичем (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), реєстраційний номер майна: НОМЕР_3 .
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2019, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/1052/19 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 23.04.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 21 травня 2019 року о 11:40, про що повідомлено учасників справи, встановлено позивачу 10-денний строк з дня отримання цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, встановлено учасникам справи процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
Зокрема, судом зазначено про порушення позивачем положень ст. 21 ГПК України щодо недопущення об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час та місце проведення судового засідання.
06.05.2019 на адресу суду надійшло клопотання представника позивача від 06.05.2019 про залучення до участі у справі фізичної особи - підприємця Волкова Ярослава Романовича у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.
06.05.2019 представником позивача подано до господарського суду заяву від 06.05.2019, в якій викладено пояснення щодо усунення недоліків позовної заяви.
17.05.2019 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, яким відповідач просить суд поновити строк для подання відзиву, відмовити у задоволенні позову у справі №915/1052/19.
У підготовчому засіданні представник позивача підтримує обставини, які зазначено у позові та вважає, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та додатково зазначила, що внесення до Державного реєстру запису про право власності на майно за фізичною особою-підприємцем є технічно неможливим, здійснення державної реєстрації права за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем по суті носить формальний характер, адже суб'єктом речового права в даному випадку є особа з реєстраційним номером 2752601577, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , вказані реквізити збігаються для Лигалова А.В. як для фізичної особи, так і для фізичної особи-підприємця.
Повноважний представник відповідача у підготовче засідання не з'явився.
Дослідивши матеріали позовної заяви, заслухавши представника позивача, суд дійшов наступних висновків.
За приписами ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Позивачем у позовній заяві та у клопотанні від 06.05.2019 зазначено третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - фізичної особи - підприємця Волкова Ярослава Романовича .
На обґрунтування підстав залучення фізичної особи - підприємця Волкова Я.Р. позивач посилається на те, що на підставі пп. 9.4 п.9 р.2 рішення Миколаївської міської ради від 14.09.2007 №14/46 між Миколаївською міською радою та приватним підприємцем Волковим Ярославом Романовичем укладено договір оренди землі №5489 від 09.01.2008, за яким в оренду передано земельну ділянку площею 129 кв.м для подальшого обслуговування тимчасово розміщеного зупинкового комплексу з вбудованим торгівельним павільйоном по вул.. Генерала Карпенка, 77-а . В подальшому зупинковий комплекс Волковим Я.Р. відчужено Лигалову А.В. за договором купівлі-продажу від 01.09.2011 №1640.
Відповідно до обставин, якими позивач обґрунтовує позовні вимоги та доказів, наданих на підтвердження зазначених обставин та враховуючи, що рішення в даній справі може вплинути на права та обов'язки Волкова Я.Р. , суд вважає необхідним залучити його до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача.
Стосовно виконання позивачем п. 5 резолютивної частини ухвали господарського суду Миколаївської області від 23.04.2019 щодо усунення позивачем у встановлений судом процесуальний строк недоліків позовної заяви, зазначених у мотивувальній частині ухвали, судом встановлено наступне.
Зокрема, в мотивувальній частині ухвали суду від 23.04.2019 судом зазначено, що між позивачем та відповідачем як фізичною особою - підприємцев можуть існувати господарські правовідносини, які витікають, зокрема, з рішення Миколаївської міської ради №49/36 від 15.09.2015 "Про відмову ФОП Лигалову А. В . у передачі в оренду земельної ділянки для обслуговування зупиночного комплексу з вбудованим торговельним павільйоном по вул. Генерала Карпенка, 77-а".
Отже, за відсутності доказів, які б свідчили про протилежне, спір в цій частині підсудний господарському суду.
Проте, в Реєстрі прав власності на нерухоме майно від 12.04.2019 №163280769 право власності на зупиночний комплекс із вбудованим торгівельним павільйоном магазину, який знаходиться за адресою: м. Миколаїв, вул. Генерала Карпенка , 77-а , зареєстровано за фізичною особою Лигаловим Андрієм Вікторовичем .
Велика Палата Верховного Суду розглянувши касаційну скаргу у справі №817/1048/16 про скасування рішення про реєстрацію права оренди на земельні ділянки, дійшла висновку про те, що такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Так, Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
У п. 24 рішення від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що фраза «судом встановленим законом» поширюється не лише на правову основу самого існування суду, але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Занд проти Австрії» зазначив, що поняття «суд, встановлений законом» у ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, здійснює судовий розгляд на підставі практики, яка не передбачена законом.
Суд, який розглянув справу, що не належить до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні ч. 1 ст. 6 Конвенції.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції, чинній на час прийняття рішення, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.
Скасування запису про право власності обов'язково буде впливати на майнові права тієї фізичної особи, щодо якої ці реєстраційні дії буде скасовано.
Таку ж правову позицію викладено в постановах Верховного Суду України від 14 червня 2016 року у справі № 21-41а16 та від 11 квітня 2017 року у справі № 808/2298/15.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити про таке.
Щодо тверджень позивача про те, що ФОП Лигалов А.В. , будучи зареєстрованим відповідно до закону як фізична особа-підприємець, здійснює свою господарську діяльність на основі належного йому майна, а тому, на думку позивача, розгляд даної справи можливо здійснювати за правилами господарського судочинства.
Велика Палата Верховного Суду розглянувши касаційну скаргу у справі №306/2004/15-ц про визнання недійсними рішень міської ради про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі в оренду, про надання дозволу на викуп земельної ділянки несільськогосподарського призначення, про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки для здійснення підприємницької діяльності, а також припинення права власності на земельну ділянку, дійшла висновку про те, що такий спір має вирішуватися судами за правилами Цивільного процесуального кодексу України.
Дійсно, згідно з частиною першою статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.
Відповідно до статті 42 Господарського кодексу (далі - ГК) України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Відтак, підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності (частина перша статті 320 ЦК України).
Тобто, фізична особа, яка є власником, зокрема, зупиночного комплексу із вбудованим торгівельним павільйоном магазину, має право використовувати її для здійснення підприємницької діяльності.
Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
Відповідно до частини третьої статті 128 ГК України громадянин може здійснювати підприємницьку діяльність безпосередньо як підприємець або через приватне підприємство, що ним створюється.
Згідно з частиною першою статті 128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до статті 58 цього Кодексу.
У відповідності з частиною першою статті 58 ГК України суб'єкт господарювання підлягає державній реєстрації як юридична особа чи фізична особа-підприємець у порядку, визначеному законом.
Набуття статусу підприємця не позбавляє людину як учасника суспільних відносин статусу фізичної особи. Натомість, згідно з частиною восьмою статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» фізична особа-підприємець позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою.
Статтею 51 ЦК України передбачено, що до підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.
Таким чином, цивільні права й обов'язки фізичної особи, зокрема, право власності та право оренди на земельну ділянку, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Зокрема, Великою Палатою Верховного Суду у постанові наведено висновки про правильне застосування норм права:
- Фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом (частина друга статті 50 ЦК України).
- Підприємець - це юридичний статус фізичної особи, який засвідчує право цієї особи на заняття самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
- Наявність у фізичної особи статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту її державної реєстрації як фізичної особи-підприємця вона виступає в такій якості у всіх правовідносинах.
Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Отже, наявність у Лигалова Андрія Вікторовича статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту набуття цього статусу він виступає в такій якості у всіх правовідносинах, цивільні права й обов'язки фізичної особи, зокрема, право власності, набуваються та здійснюються у порядку реалізації цивільної дієздатності цієї особи.
Щодо тверджень позивача про те, що внесення до Державного реєстру запису про право власності на майно за фізичною особою-підприємцем є технічно неможливим суд зазначає, що обставини, наведені позивачем в поясненнях, що здійснення державної реєстрації права за фізичною особою, а не фізичною особою-підприємцем по суті носить формальний характер, пов'язані з особливостями функціонування Державного реєстру, жодним чином не впливають на обсяг прав та законних інтересів відповідача, як фізичної особи, а відтак і на юрисдикцію відповідного спору.
Згідно приписів ст. 21 ГПК України, не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Відповідно до приписів ч. ч. 1, 4 ст. 173 ГПК України , в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги). Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо, зокрема провадження у справі відкрито за заявою, поданою без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172, 173 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у встановлений судом строк.
Таким чином, враховуючи, що провадження у справі відкрито за позовною заявою, поданою без додержанням вимог ст. ст. 21, 173 ГПК України, судом було встановлено позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, позивачем вимоги п.5 резолютивної частини ухвали суду від 23.04.2019 не виконано, недоліки позовної заяви не усунуто, суд дійшов висновку про залишення позовної заяви без розгляду.
Частиною 2 ст. 226 ГПК України встановлено, що про залишення позову без розгляду постановляється ухвала, в якій вирішуються питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.
На підставі вищевикладеного, у зв'язку з залишенням позовної заяви без розгляду, сплачена сума судового збору підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись ст. ст. 12, 162-167, 174, 176, 177, 181, 226, 234, 235 ГПК України, господарський суд, -
1.Залучити до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача фізичну особу - підприємця Волкова Ярослава Романовича ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ).
2.Позов Миколаївської міської ради за вих. №1680/02.02.01.22/02.06/14/19 від 16.04.2019 у справі № 915/1052/19 залишити без розгляду.
3.Повернути виконавчому комітету Миколаївської міської ради (р/р 35411001027733, ЄДРПОУ 04056612, ГУДКСУ у Миколаївській області, МФО 826013) зі спеціального фонду Державного бюджету України (Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), МФО банку 899998, рахунок 34313206083007, одержувач: УК у м. Миколаїв 22030101, ЄДРПОУ 37992781, код класифікації доходів: 22030101, Назва коду класифікації доходів: судовий збір, назва суду: Господарський суд Миколаївської області) судовий збір, сплачений при поданні позову за платіжним дорученням №136 від 05.03.2019, в розмірі 3842,00 грн.
4. Ухвалу направити учасникам справи.
5. Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена у порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено і підписано 24.05.2019.
Суддя В.О.Ржепецький