79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
13.05.2019 Справа № 914/366/19
Господарський суд Львівської області у складі судді Мазовіти А.Б. за участю секретаря судового засідання Айзенбарт А.І., розглянув матеріали позовної заяви
за позовом: фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича, с. Верхній Коропець, Закарпатська область
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна», с. Заводське, Львівська область
про стягнення 57 800,00 грн
за участю представників:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
Обставини розгляду справи.
26.02.2019 на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича, с. Верхній Коропець, Закарпатська область до Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна», с. Заводське, Львівська область про стягнення 57 800,00 грн.
Ухвалою суду від 27.02.2019 позовну заяву було залишено без руху.
07.12.2018 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича надійшла заява про усунення недоліків (вх. №10127/19 від 07.03.2019).
Ухвалою від 14.03.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, засідання призначено на 04.04.2019.
26.03.2019 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича надійшло клопотання про долучення документів (вх. №12803/19 від 26.03.2019).
03.04.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна» надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження (вх. №14024/19 від 03.04.2019).
Ухвалою суду від 04.04.2019 задоволенні клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження залишено без задоволення, судове засідання відкладено на 22.04.2019.
19.04.2019 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна» надійшов відзив (вх. №16534/19 від 19.04.2019).
Ухвалою суду від 22.04.2019 судове засідання відкладено на 13.05.2019.
02.05.2019 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича надійшла відповідь на відзив (вх. №17833/19 від 02.05.2019).
06.05.2019 через канцелярію суду від фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича надійшла заява (вх. №18226/19 від 06.05.2019).
Сторонам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 42, 46 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.
Суть спору та правова позиція сторін.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що між позивачем та відповідачем було укладено договір-заявку на перевезення. На виконання умов вказаного договору-заявки на перевезення, позивач надав відповідачу відповідні послуги. Однак, відповідач свої зобов'язання щодо оплати не виконав, станом на дату подання позову заборгованість становить 57 800,00 грн. Таким чином, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 57 800,00 грн боргу та судовий збір і витрати на професійну правничу допомогу.
В судових засіданнях представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, представник відповідача зазначив, що позивачем не було надано докази вивантаження, а також не надано оригінали документів - акт виконаних робіт, рахунок, договір-заявку. Договір-заявка містить некоректну дату, яка не ідентифікує документ. З огляду на те, що позивачем не було надіслано оригіналів документів щодо перевезення згідно договору-заявки №228А, у відповідача не виник обов'язок щодо оплати вартості перевезення. Позивачем також не виконано п. 14.4. Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом.
У процесі розгляду справи суд встановив наступне.
У жовтні 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна» (відповідач) та фізичною особою-підприємцем Хриптою Володимиром Володимировичем (позивач) було укладено договір-заявку №228А.
Відповідно до вказаного договору-заявки позивач зобов'язувався організувати перевезення вантажу за маршрутом с.Заводське, Львівська область, Україна - Фальконара-Мариттіма, Італія. Сторонами погоджена вартість послуг з перевезення у розмірі 57 800,00 грн.
Позивач умови, зазначені в договорі-заявці, виконав повністю, що підтверджується підписом вантажоодержувача про прийняття вантажу на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 16.10.2018.
Згідно умов договору-заявки порядок оплати - перерахунок протягом 14 банківських днів з моменту вивантаження.
26.10.2018 позивач надіслав відповідачу акт виконаних робіт №777 від 19.10.2018, рахунок №777 від 19.10.2018, заявку №228А, CMR від 16.10.2018.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем свого обов'язку щодо оплати вартості послуг, позивач звернувся до суду із позовом про стягнення з відповідача 57 800,00 грн основного боргу.
Дослідивши представлені суду докази, заслухавши пояснення представника сторони, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов'язань, є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (ч. 1 ст. 909 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Частинами 1, 3 статті 181 ГК України визначено, що допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
У відповідності до частини 1 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Сторони є вільними в укладенні договору, а також у визначенні форми договору (усна чи письмова), що підтверджується ст. 218 ЦК України, яка передбачає, що недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорюваних окремих його частин може доводитися, в тому числі, письмовими доказами.
Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 3 ст. 909 ЦК України передбачено, що укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Таким чином, з наведеного вбачається, що між сторонами виникли договірні відносини з перевезення вантажу, що в сукупності підтверджується укладенням договору-заявки №234А, належним чином оформленою міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 16.10.2018.
Факт надання послуг з перевезення підтверджується відміткою вантажоодержувача на міжнародній товарно-транспортній накладній (CMR) від 16.10.2018 в графі про прийняття вантажу.
Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.
Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов'язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.
Судом не беруться до уваги доводи відповідача з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, згідно ст. 207 ЦК України, ст. 181 ГК України, укладення договору допускається у спрощений спосіб, зокрема, шляхом обміну листами за допомогою електронного засобу зв'язку.
Також згідно ст. 909 ЦК України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.
Таким чином, укладення договору перевезення вантажу між сторонами підтверджується договором-заявою №234А та міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 16.10.2018.
Згідно умов договору-заявки №228А порядок оплати - перерахунок протягом 14 банківських днів з моменту вивантаження.
З наведеного вбачається, що умовами вищевказаного договору-заявки обов'язок оплати не ставився в залежність від надсилання відповідачу оригіналів документів. Такий обов'язок у відповідача виникає з моменту вивантаження вантажу. Вивантаження вантажу підтверджується відміткою вантажоодержувача у CMR від 16.10.2018. Слід також зазначити, що умовами договору-заявки №228А не визначено переліку оригіналів документів, які перевізник повинен надіслати замовнику. Зокрема, вищевказаною заявкою не передбачено складення та надсилання акту виконаних робіт, рахунку, заявки.
Водночас, 26.10.2018 позивачем було надіслано відповідачу акт виконаних робіт №777 від 19.10.2018, рахунок №777 від 19.10.2018, заявку №228А, CMR від 16.10.2018, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення на адресу відповідача.
Допущення сторонами описки в даті укладення договору-заявки №234А не спростовує факту існування між сторонами договірних зобов'язань щодо перевезення вантажу та не звільняє відповідача від належного виконання обов'язку щодо оплати вартості здійсненого перевезення.
Слід також зазначити, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач, отримавши документи із недоліками, повідомив позивача про виявлені недоліки та необхідність їх виправлення з огляду на те, що він також є заінтересованою особою щодо належного та правильного відображення господарської операції з перевезення вантажу у бухгалтерському обліку.
Згідно ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» міжнародні перевезення вантажів - перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Відповідно до договору-заявки №228А та CMR від 16.10.2018 перевезення вантажу здійснювалося за маршрутом с.Заводське, Львівська область, Україна - Фальконара-Мариттіма, Італія, тобто, вказане перевезення є міжнародним.
З огляду на наведене, безпідставним є посилання відповідача на невиконання позивачем Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, оскільки відповідно до преамбули вказаних Правил вони не регламентують перевезення вантажів у міжнародному сполученні.
Відповідачем протягом розгляду даної справи не спростовано належними та допустимими доказами фактів здійснення перевезення вантажу згідно договору-заявки №228А, а також узгодження вартості перевезення у розмірі 57 800,00 грн.
З урахуванням наведеного, суд прийшов до висновку, що у відповідача виник обов'язок щодо сплати вартості перевезення вантажу у розмірі 57 800,00 грн.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 57 800,00 грн основного боргу.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 126 ГПК України).
Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частиною 4 ст. 126 ГПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Позивачем на підтвердження його витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 5 700,00 грн надано копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №507, виданого 16.05.2008, договору про правову допомогу від 23.01.2019, акту приймання-передачі наданих послуг від 30.01.2019 на суму 5 700,00 грн, квитанції до прибуткового касового ордеру №04-01 від 30.01.2019 на суму 5 700,00 грн, ордеру серії ТР №042189 від 30.01.2019.
Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 129 ГПК України необхідно покласти на відповідача.
З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 509, 526, 530, 599, 612, 625, 626, 909 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 129, 233, 236, 237, 241, 326, 327 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Олпалети Україна», с. Заводське, вул. Підставська, буд. 1, Буський район, Львівська область (ідентифікаційний код 40201946) на користь фізичної особи-підприємця Хрипти Володимира Володимировича , АДРЕСА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_1) 57 800,00 грн основного боргу, 1 921,00 грн судового збору, 5 700,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.
3. Наказ видати згідно ст. 327 ГПК України.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення.
В судовому засіданні 13.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 20.05.2019.
Суддя Мазовіта А.Б.