вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/338/19
Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім»
прo стягнення 35 693,56 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Виндюк І.Г.
вiдповiдача: Симбірцев Є.В.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016» (надалі - позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» (надалі - відповідач) прo стягнення 35 693,56 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.02.2019 року відкрито провадження у справі № 911/338/19 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.02.2019 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 15.02.2019 року представником позивача подано заяву б/н від 15.02.2019 року про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до ч. 2 ст. 46 Господарськогопроцесуального кодексу України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.02.2019 року підготовче засідання у справі № 911/338/19 відкладено на 19.03.2019 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 28.02.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н б/д.
У підготовчому засіданні 19.03.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував.
Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 19.03.2019 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 16.04.2019 року.
В судовому засіданні 16.04.2019 року оголошувалась перерва в розгляді справи до 23.04.2019 року.
В судовому засіданні 23.04.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав з врахуванням сплати відповідачем основного боргу, представник відповідача підтвердив факт сплати основного боргу та заперечував проти решти уточнених позовних вимог.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 23.04.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 16.11.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» (Покупець) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016» (Постачальник) укладено Договір поставки № 107/18 ПМ (далі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник (позивач) зобов'язується поставити та передати у власність Покупця (відповідача), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити - компресор (надалі - Товар) на умовах, визначених цим Договором та Специфікаціях, що узгоджені Сторонами та є невід'ємною частиною цього Договору (надалі Специфікації).
Відповідно до п. 1.2. Договору в кожній Специфікації Сторони повинні погодити наступні умови: назва Товару, визначена родовими або індивідуальними ознаками, асортимент 1 опару, ціна за одиницю Товару, місце поставки Товару, строк поставки Товару, інші умови та вимоги до якості Товару, поставку якого зобов'язується здійснити Постачальник.
Позивач зазначає, що на виконання п.п. 1.1.-1.2. Договору Сторони узгодили та підписали Додаток № 1 до Договору - Специфікацію № 1. Предметом поставки є Компресор СБ4/Ф-500ЕТ100 REMEZA, виробництва Закритого акціонерного товариства «РЕМЕЗА». ТОВ «ІНТЕГРА-2016» є офіційним представником в Україні з продажу, сервісному обслуговуванню та ремонту компресорних установок, виробництва Закритого акціонерного товариства «РЕМЕЗА».
Відповідно до п. 2.2 Договору Специфікація вважається погодженою Сторонами щодо всіх істотних умов, якщо вона підписана уповноваженими представниками Сторін та на ній проставлено відбиток печаток Сторін. Вартість Товару згідно Специфікації складає 34 200,00 грн. з ПДВ.
Згідно з п. 4.5. Договору оплата здійснюється Покупцем протягом трьох банківських днів з моменту поставки Товару та наданні рахунку-фактури, виставленого Постачальником.
27.11.2018 року позивач поставив на користь відповідача товар - компресорну установку, про що свідчить видаткова накладна від 27.11.2018 року № 221, в якій зазначено Рахунок на оплату № 4761 від 27.11.2018 року. Видаткова накладна від 27.11.2018 року № 221 підписана уповноваженою Покупцем особою, про що свідчить довіреність Покупця на ім'я ОСОБА_3 № 414 від 27.11.2018 року.
Товар Покупцем прийнятий, про що також свідчить прийняття Покупцем податкової накладної № 241 від 27.11.2018 року на суму 34 200,00 грн.
Однак, відповідачем зобов'язання з оплати отриманого товару своєчасно та в повному обсязі не виконані, на момент звернення до суду заборгованість відповідача за Договором складає 34 200,00 грн.
Пунктом 6.5 Договору передбачено, що у випадку порушення строків оплати за поставлений Товар Покупець сплачує Постачальнику неню в розмірі облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення платежу, від суми заборгованості за кожен календарний день прострочення.
Таким чином, оскільки товар за Договором було прийнято відповідачем 27.11.2018 року, який згідно з п. 4.5. Договору мав бути оплачений протягом трьох банківських днів, прострочення відповідача триває з 30.11.2018 року.
15.01.2019 року позивач звертався до відповідача із претензією (вих. № 6) з вимогою про перерахування основного боргу, який складає 34 200,00 грн., пені, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідна претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
Позивач в позові просить стягнути з відповідача 34 200,00 грн. основного боргу за поставлений товар, пеню за період з 30.11.2018 року по 30.01.2019 року в сумі 1 045,68 грн., інфляційні збитки за період з 30.11.2018 року по 30.01.2019 року в сумі 273,60 грн. та 3% річних за період 30.11.2018 року по 30.01.2019 року в сумі 174,28 грн.
В ході розгляду спору позивач подав заяву про зменшення позовних вимог у зв'язку з оплатою відповідачем основного боргу в сумі 34 200,00 грн., що підтверджується випискою з банку від 07.02.2019 року.
В той же час, позивач збільшив період нарахування пені з 30.11.2018 року по 06.02.2019 року (що передував сплаті боргу) і просить стягнути 1 163,74 грн. пені. Також, позивачем донараховано по 06.02.2019 року (що передував сплаті боргу) інфляційні та 3% річних, у зв'язку з чим, позивач просить стягнути 618,34 грн. інфляційних та 193,96 грн. 3% річних.
Відповідач в ході розгляду спору подав відзив, в якому позовні вимоги заперечував, при цьому визнав факт укладення Договору та факт поставки товару (обладнання). Відповідачем надано пояснення та докази оплати товару на суму 34 200,00 грн. згідно з платіжним дорученням № ПД000046 від 07.02.2019 року з відміткою банку.
В обгрунтування заперечень проти позову зазначив, що умовами п. 4.5 Договору визначено, що оплата здійснюється Покупцем протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту поставки Товару та наданні рахунку фактури, виставленого Постачальником.
Однак, як зазначає відповідач, з моменту поставки Товару Постачальником рахунок-фактура на адресу Покупця не був направлений, як це визначено умовами Договору.
У зв'язку з чим, відповідач стверджує, що саме через дії позивача, який не надіслав рахунок для оплати, відповідач не мав можливості оплатити товар, що виключає наявність його вини в простроченні платежу.
У зв'язку з чим, відповідач також заперечував наведений в позові період прострочення та вважає, що обов'язок з оплати згідно п. 4.5 Договору настав 06.02.2019 року.
Позивачем у відповідь на відзив надано пояснення, в яких позивач зазначив, що під час відвантаження Товару та підписання видаткової накладної 27.11.2018 року позивачем передано відповідачу рахунок на оплату № 4761 від 27.11.2018 року, про який зазначено також у видатковій накладній від 27.11.2018 року № 221.
Відповідно до п. 2.1 Договору повідомлення електронною поштою надіслане з контактної адреси однієї сторони на контактну адресу іншої сторони, вважається належною і достатньою формою повідомлення (сповіщення).
У зв'язку з чим, позивач зазначає, що з моменту укладення Договору між сторонами велося електронне листування, зі змісту якого не вбачається зауважень відповідача щодо відсутності рахунку-фактури.
Як визначено п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Погашення відповідачем основної заборгованості в сумі 34200 грн. після подання позову є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині на підставі ст. 231 Господарського процесуального кодексу України.
Таким чином, у зв'язку з самостійним врегулюванням сторонами заявленої до стягнення у справі основної заборгованості в сумі 34200 грн. шляхом її сплати, перестав існувати предмет спору у справі, що згідно з п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України є підставою для закриття провадження у справі у відповідній частині.
В той же час, згідно з ч.1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч.2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п.1 ч.2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, оскільки матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача в сумі 34200 грн. протягом наведених в позові періодів прострочення, відповідач є таким, що порушив виконання зобов'язання, що є підставою для застосування до нього передбаченої Договором та законом відповідальності.
Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Сторонами в Договорі погоджено неустойку за прострочення виконання зобов'язання, яка відповідає ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України та Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань».
Також, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, пеня нарахована за період з 30.11.2018 року по 06.02.2019 року в сумі 1 163,74 грн., інфляційні збитки за період з 30.11.2018 року по 06.02.2019 року в сумі 618,34 грн. та 3% річних за період 30.11.2018 року по 06.02.2019 року в сумі 193,96 грн., відповідні нарахування проведені за фактичні періоди прострочення по кожній простроченій сумі в межах строків, визначених законодавством з врахуванням умов Договору, що є правомірним і відповідає фактичним обставинам.
Також, суд не приймає заперечення відповідача щодо визначеного позивачем періоду прострочення. Зокрема, про наявність рахунку на оплату станом на момент поставки товару свідчить наявність відомостей про рахунок № 4761 від 27.11.2018 року у видатковій накладній від 27.11.2018 року № 221.
Крім того, з огляду на п. 4.5. Договору передбачено оплату товару протягом трьох банківських днів з моменту поставки.
Тобто, відповідач знав про існування наведеного в накладній, яка ним підписана, рахунку на оплату і усвідомлював необхідність оплати вже отриманого товару у визначені Договором строки, однак не вжив всіх необхідних та залежних від нього заходів для забезпечення належного виконання зобов'язання. Зокрема, в разі непорозуміння з рахунком на оплату, про існування якого вбачалось з накладної, відповідач мав звернутись до позивача для з'ясування порядку оплати.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 163,74 грн. пені, 618,34 грн. інфляційних та 193,96 грн. 3% річних правомірні і підлягають задоволенню.
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 1 163,74 грн. пені, 618,34 грн. інфляційних та 193,96 грн. 3% річних, в решті вимог провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, що складає 104,93 грн.
Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю.
Таким чином, решта сплаченого судового збору в сумі 1816,07 грн. з вимог, щодо яких закрито провадження у справі, підлягає поверненню позивачу згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, п.2 ч.1, ч.4 ст.231, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» прo стягнення 35 693,56 грн. задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» (07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Металургів, 27, код ЄДРПОУ 41576871) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016» (01042, м.Київ, вул. Патріса Лумумби, 23/35, кв. 45, код ЄДРПОУ 40575065) 1 163,74 грн. пені, 618,34 грн. інфляційних, 193,96 грн. 3% річних та 104,93 грн. витрат по сплаті судового збору.
3.Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
4. Закрити провадження у справі № 911/338/19 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київський пекарний дім» прo стягнення 34200 грн. заборгованості.
5. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Інтегра-2016» (01042, м.Київ, вул. Патріса Лумумби, 23/35, кв. 45, код ЄДРПОУ 40575065) з Державного бюджету України 1816,07 грн. судового збору (сплаченого за платіжним дорученнями № 13 від 30.01.2019 року, оригінал якого знаходиться в матеріалах судової справи № 911/338/19).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Ю. Кошик