вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/342/19
Розглянувши матеріали справи за позовом Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок»
до Фізичної особи-підприємця Красовецької Лідії Василівни
прo стягнення 28 988,97 грн.
Суддя А.Ю.Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: не з'явився
вiдповiдача: Красовецька Л.В.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок» (надалі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Красовецької Лідії Василівни (надалі - відповідач) прo стягнення 28 988,97 грн.
Підставою позову є невиконання відповідачем грошового зобов'язання у вигляді сплати коштів за послуги по утриманню торговельного місця на території Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок», наданої позивачем на підставі договору № 161 про надання послуг з утримання торговельного місця для забезпечення здійснення торгівлі від 01.09.2013.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.02.2019 року відкрито провадження у справі № 911/342/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 12.03.2019 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 06.03.2019 року представником відповідача подано відзив б/н від 05.03.2019 року.
У судовому засіданні 12.03.2019 року представник відповідача проти позову заперечував.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 12.03.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
В судовому засіданні 12.03.2019 року розгляд справи відкладався до 16.04.2019 року.
Позивач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання 16.04.2019 року не з'явився, про причини неявки суд не повідомив. У судовому засіданні 16.04.2019 року представник відповідача проти позову заперечував.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 16.04.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, 21.09.2010 року рішенням виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №1078 було надано дозвіл на встановлення торгівельного павільйону на території Обухівського комунального підприємства «Ринок Піщана».
Позивач в позові зазначає, що 01.010.2009 року між Обухівським комунальним підприємством «Ринок Піщана», в особі директора ОСОБА_1, та відповідачем - Суб'єктом підприємницької діяльності Красовецькою Л.В. був укладений Договір №25 про надання послуг з утримання торгівельного місця для забезпечення здійснення торгівлі (далі - Договір №25).
Згідно з п.1 Договору №25 торгівельне місце відповідача займає площу 10,5 кв.м. Відповідно до п.1.1 Договору торгівельне місце облаштовано тимчасовою нестаціонарною спорудою, яка на праві приватної власності належить відповідачу.
Торгівельне місце згідно з п. «а» п.3 розділу III Договору №25 становить 4 грн. за 2 кв.м, відповідно, за орендовані відповідачем 10,5 кв.м плата за послуги ринку складає 21 грн.
Позивач зазначає, що 28.03.2013 року рішенням Обухівської міської ради Київської області №490-36 на підставі ст.ст. 104, 105, 106, 107 Цивільного кодексу України, ст.ст. 26, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було припинено діяльність Обухівських комунальних підприємств «Ранковий ринок» та «Ринок Піщана» шляхом їх злиття та утворення Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок».
Після чого, 06.08.2013 року рішеннями виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №733, 735 позивачу - Комунальному підприємству Обухівської міської ради «Обухівський ринок» був затверджений тариф на послуги ринку з утримання одного торгівельного місця з розрахунку 3,30 грн. в день та режим роботи ринку. Дане рішення вступило в силу з 01.09.2013 року.
01.09.2013 року Комунальним підприємством Обухівської міської ради «Обухівський ринок», як правонаступником Обухівського комунального підприємства «Ринок піщана», було направлено відповідачу проект Договору №161 про надання послуг з утримання торгівельного місця для забезпечення здійснення торгівлі.
Однак, як стверджує позивач, відповідачем відповідний проект Договору № 161 було отримано, однак не підписано, належним чином оформлений примірник підписаного Договору позивачу не повернуто.
В той же час, відповідач продоввжував здійснювати підприємницьку діяльність в торгівельному павільйоні, який був встановлений на території ринку на підставі рішення виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області №1078 від 21.09.2010 року.
В подальшому рішеннями виконавчого комітету Обухівської міської ради Київської області позивачу - Комунальному підприємству Обухівської міської ради «Обухівський ринок» затверджувались тарифи на послуги ринку з утримання одного торгівельного місця на ринку по вулиці Київській, 166-А у місті Обухові. Зокрема, в період з 07.04.2015 року діяв тариф з розрахунку 2,30 грн. в день, з 04.04.2017 року діяв тариф з розрахунку 3,30 грн. в день.
Як зазначає позивач, відповідач, здійснюючи торгівельну діяльність на території належного позивачу ринку, зобов'язання з оплати послуг ринку виконував неналежним чином та не в повному обсязі, остання оплата була проведена відповідачем 21.12.2015 року в сумі 954,32 грн., після чого за відповідачем утворилась заборгованість в сумі 28988,97 грн. з розрахунку фактично діючих тарифів.
Також позивач наголошує, що з часу останньої оплати відповідач свій торгівельний павільйон з території позивача не забрав та продовжував здійснювати торгівельну діяльність.
Для вирішення питання в позасудовому порядку, позивач направив відповідачу 25.09.2018 року претензію №43 про необхідність сплати заборгованості, у відповідь на претензію відповідач заперечував існування договірних відносин надання/отримання послуг ринку, зазначив, що торгівельний павільйон ним не використовується за призначенням.
У зв'язку з чим, позивач стверджує, що послуги ринку не залежать від торгівельної діяльності відповідача в павільйоні, достатнім є саме знаходження павільйону на території ринку.
З огляду на викладене, позивач в позові просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Красовецької Лідії Василівни заборгованість по послугам за утримання торгівельного місця в сумі 28988,97 грн.
Відповідачем в ході розгляду спору подано відзив, в якому відповідач позовні вимоги заперечував, зазначив, що Договір №25 торгівельного місця від 01.10.2009 року укладався строком на один рік, про що вказано у п. 5 Договору.
Згідно з умовою п.5 Договору №25 торгівельного місця від 01.10.2009 року договір вважається укладеним строком на один рік і набуває чинності з моменту його підписання, якщо інше не передбачено договором, якщо за один місяць до закінчення строку дії договору жодна з сторін не вимагає його припинення або переукладення, тоді договір кожного разу вважається подовженим на той же строк і на тих же умовах.
Відповідач зазначила, що у зв'язку із поганим станом здоров'я вона не здійснювала підприємницьку діяльність з січня 2014 року і в кінці 2015 року вирішила остаточно припинити торгівельну діяльність на ринку, у зв'язку з чим, оплатила всі платежі та письмовою заявою від 16.11.2018 року повідомила керівництво Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок» про припинення торгівельної діяльності.
Також, відповідачка надала докази повідомлення листом 21.12.2015 року керівництва Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок» про припинення діяльності на ринку.
З приводу долученого до позовних матеріалів Договору №161 про надання послуг з утримання торгівельного місця для забезпечення здійснення торгівлі, відповідачка зазначила, що відповідний договір не укладала і не підписувала, торгівельну діяльність здійснювала на підставі попередньо укладеного Договору № 25, підстави для припинення якого були відсутні.
При цьому, відповідачка визнала, що її торговельне місце було облаштованеналежною їй на праві власності тимчасовою спорудою, яка встановлена згідно з рішення Обухівської міської ради № 673 від 16.06.2011 року, місцезнаходження об'єкта зазначається в плані території КП Обухівської міськради «Обухівський ринок».
Також відповідачка заперечувала наведений в позові розрахунок на суму 28988,97 грн. за період з 01.07.2013 року по 30.09.2018 року, та зазначала про відсутність Актів приймання-передачі виконаних робіт. Зауважила, що сума вартості послуг залежить від кількості займаних торговельних місць: одне торговельне місце згідно Правил торгівлі на ринках м. Обухова та рішення виконкому Обухівської міської ради № 733 від 06.08.2013 року становить 2 кв. мерів та вартість його обслуговування становить 3,30 грн з ПДВ; в разі зміни вартості послуг, за згодою сторін, вартість підлягає зміні без переоформлення договору.
Крім того, умовами Договору передбачено, що оплата повинна проводиться згідно виставлених рахунків щомісячно шляхом перерахування підприємцем на поточний рахунок КП Обухівської міськради «Обухівський ринок» до 10 числа поточного місяця. Якщо передплата не здійснена підприємцем згідно з даним договором на протязі двох календарних місяців ринок має право заборонити підприємцю здійснювати торговельну діяльність та розірвати умови договору в односторонньому порядку з винесенням питання на виконком Обухівської міської ради про зупинення дії рішення на встановлення торговельного павільйону та його демонтаж.
Однак, як наголошує відповідачка, не зважаючи на нездійснення нею торговельної діяльності протягом тривалого часу, позивач не вживав заходів щодо звільнення торгівельного місця, чим сприяв значному збільшенню заборгованості.
Також, відповідачка зазначає, що позивачем нарахування проведені з 01.07.2013 року з пропуском встановленого ст. 256 Цивільного кодексу України строку позовної давності щодо частини вимог та не подано обґрунтованого клопотання про його поновлення.
Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України унормовано, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Пунктом 3 договору сторони погодили вартість послуг, що надаються відповідачу за плату, та порядок розрахунків за них.
Згідно з пояснень позивача, з метою оплати відповідачем послуг з утримання торговельного місця на виконання умов договору, відповідачу кожного місяця виставлялися рахунки на оплату. Рахунки вручалися відповідачу контролером ринку або шляхом безпосереднього отримання відповідачем рахунків в адміністрації ринку.
Разом з тим, копії рахунків на оплату послуг в матеріалах господарської справи відсутні, оригінали рахунків в судовому засіданні для огляду суду позивачем надані не були.
Також в матеріалах справи відсутні акти прийому-передачі виконаних робіт, посилання на які містяться в аналізі взаєморозрахунків, наданого позивачем.
Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» унормовано, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції є первинний документ.
За визначенням ст. 1 вищевказаного Закону, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію.
Таким чином, за своєю правовою природою акти приймання-передачі виконаних робіт слід розцінювати первинними документами, які посвідчують виконання зобов'язань - констатують (фіксують) певні факти господарської діяльності у правовідносинах між сторонами та мають юридичне значення для встановлення обставин дотримання сторонами умов договору.
Водночас як стверджує судова практика, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Щоб кваліфікувати природу господарських операцій, необхідно оцінити допустимі та належні докази, якими засвідчується стан (якість) таких операцій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України вказано, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
За ст. 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Згідно з приписів ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Натомість суд вказує, що до матеріалів господарської справи позивачем не додано жодного первинного бухгалтерського документа, який би підтвердив суму здійснених відповідачу нарахувань по договору, на підставі якого стягується заборгованість, та суму проведених ним оплат в рахунок погашення заборгованості. Водночас згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 15.12.2015 № 21-4266а15, договір не є первинним обліковим документом для цілей бухгалтерського обліку.
До того ж, з документу позивача (аналізу взаєморозрахунків по рахунку 36 за період з 01.07.2013 по 30.09.2018 по контрагенту) вбачається, що у різні роки одного і того ж періоду вартість нарахованих позивачем відповідачу послуг з утримання торговельного місця різниться у сумах, хоча площа орендованого відповідачем торговельного місця з 2013 по 2018 рік не змінювалась.
В той же час, пп. б п. 3 договору сторони погодили, що зміна вартості послуг може бути проведена без переоформлення договору лише за згодою сторін. Натомість відповідач в судовому засіданні вказав, що жодної згоди на зміну вартості послуг, передбаченої умовами договору, позивачу не надавав, зміни до договору в цій частині не вносилися.
Натомість суд вказує, що існування рішень міської ради про зміну тарифу на послуги з утримання одного торговельного місця на ринку є лише підставою для внесення відповідних змін до договору в частині коригування вартості вказаної послуги, та не засвідчує право позивача на зміну вартості послуги в односторонньому порядку.
З огляду на встановлені судом обставини, а також зважаючи на відсутність в матеріалах господарської справи первинних документів як належних доказів в підтвердження реального обсягу виконання сторонами умов договору та правомірності нарахування суми заборгованості, суд вбачає наявними підстави для відмови позивачу в задоволенні позову, у зв'язку з недоведеністю ним суми боргу, про стягнення якої заявлено позовну вимогу. Оскльки, судом встановлено відсутність підстав для задоволення позову, питання щодо застосування позовної давності не підлягає розгляду.
Керуючись ст.ст. 74-79, 129, 232, 233, 236- 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-
У задоволенні позову Комунального підприємства Обухівської міської ради «Обухівський ринок» до Фізичної особи-підприємця Красовецької Лідії Василівни прo стягнення 28 988,97 грн. заборгованості відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Ю. Кошик