вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"23" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/479/18
За позовом Першого заступника прокурора Київської області (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 27/2) в інтересах держави в особі
1. Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, 15
2. Державного підприємства "Київське лісове господарство", 08114, Київська область, Києво-Святошинський район, село Стоянка, вулиця Лісна, 15
до 1. Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, 08170, Київська область, Києво-Святошинський район, село Віта-Поштова, вулиця Боярська, 4
2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій", 03127, місто Київ, Голосіївський район, вулиця Героїв Оборони, 7
про визнання недійсними рішень та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012
суддя Н.Г. Шевчук
секретар судового засідання Н.С. Матраєва
за участю представників сторін:
від прокуратури: Підяш О.С. (посв. №028911 від 17.09.2014);
від позивача 1: не з'явився;
від позивача 2: не з'явився;
від відповідача 1: не з'явися;
від відповідача 2: Сагідов М.М. (керівник, витяг № 1005041702 від 22.02.2019);
Мусаєв М.Г. (посв. №1901/10 від 26.04.2001; ордер КС № 139170 від 22.03.2019; угода №043/19 від 04.03.2019).
суть спору:
Перший заступник прокурора Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства та Державного підприємства "Київське лісове господарство" звернувся до господарського суду з позовом до Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області та Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій" про визнання недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій", визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" на земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням законодавства при віднесенні частини земель до земель готельно-ресторанного комплексу та передачі першим відповідачем другому відповідачу земельної ділянки в оренду, оскільки такі землі мали лісогосподарське призначення, а відтак відбулась незаконна зміна цільового призначення земель.
Рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 в задоволені позову відмовлено повністю.
Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.02.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2018 та рішенням Господарського суду Київської області від 13.07.2018 скасовано, а справу № 911/479/18 передано на новий розгляд.
При цьому судом касаційної інстанції вказано, що під час нового розгляду необхідно встановити початковий момент перебігу позовної давності заявлених прокурором позовних вимог та дослідити і надати правову оцінку поясненням Віто- Поштової сільради від 04.04.018 № 02-26/275, в контексті наявності чи відсутності вимоги відповідача про застосування позовної давності.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 25.02.2019 справу № 911/479/18 прийнято суддею Шевчук Н.Г. до свого провадження та призначено підготовче засідання.
11.03.2019 Віто-Поштова сільська рада подала клопотання про розгляд справи без участі її уповноваженого представника з урахуванням пояснень, що містяться в матеріалах справи.
18.03.2019 Державне підприємство «Київське лісове господарство» подало додаткові пояснення, які прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи.
25.03.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Каспій" подало відзив на позовну заяву, який прийнято судом до розгляду та залучено до матеріалів справи.
08.04.2019 Віто- Поштова сільська рада повторно подала клопотання про розгляд справи без участі її уповноваженого представника з урахуванням пояснень, що містяться в матеріалах справи.
15.04.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Каспій" письмові пояснення, які прийняті судом до розгляду та залучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні 23.05.2019 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
При новому розгляді справи розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу суд
встановив:
Рішенням 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та надання в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій" затверджено проект землеустрою щодо відведення та надання в оренду ТОВ "Каспій" земельної ділянки площею 0,50 га терміном на 49 років для розміщення готельно-ресторанного комплексу, яка розташована в с. Віта Поштова вздовж автомагістралі Київ-Одеса.
Рішенням Віто-Поштової сільради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін в рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009" внесено зміни до вищезазначеного рішення Віто-Поштової сільради, збільшено розмір орендної плати, яка становить 12 % від грошової оцінки, що в розрахунку становить 187 368, 00 грн і зобов'язано ТОВ "Каспій" укласти та зареєструвати з Віто-Поштовою сільрадою договір оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 .
На виконання цих рішень 08.10.2012 між Віто- Поштовою сільрадою (орендодавець) та ТОВ "Каспій" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, за умовами якого орендодавець зобов'язався надати, а орендар - прийняти в строкове платне користування земельну ділянку площею 0,50 га, розташовану за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Віта Поштова вздовж автомагістралі Київ-Одеса для розміщення готельно-ресторанного комплексу.
Згідно з пунктом 1.2. договору в строкове платне користування передається земельна ділянка площею 0,50 га, кадастровий номер 3222481201:01:002:0215, опис меж: від А до Б землі ШЕД 623, від Б до В землі сільської ради, від В до Г землі загального користування, від Г до А землі сільської ради. Склад угідь: землі запасу.
Відповідно до інформації Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об'єднання ВО "Укрдержліспроект" від 19.06.2017 №330 та матеріалів лісовпорядкування 1993, 2003, 2014 років Васильківського лісництва" ДП "Київське лісове господарство" частина земельної ділянки із кадастровим номером НОМЕР_1 розташована у виділі 3 кварталу 50 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 років та у виділі 11 кварталу 50 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014 року, є земельною ділянкою лісового фонду, покрита лісовою рослинністю.
За інформацією Київського обласного та по місту Києву управління лісового та мисливського господарства від 05.02.2018 № 04-48/300, управління не надавало погодження на зміну цільового призначення земельної ділянки лісогосподарського призначення, кадастровий номер НОМЕР_1 .
За інформацією ДП "Київське лісове господарство" від 06.02.2018 № 02-02/133 з долученими планово-картографічними матеріалами земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 знаходиться в кварталі 50 виділі 11 Васильківського лісництва за матеріалами лісовпорядкування 2014-2015 років, а за матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 років у виділі 3 кварталу 50 Васильківського лісництва, використовується для ведення лісового господарства.
Відповідно до Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" 2004 року спірна земельна ділянка частково покрита лісовою рослинністю та має наступні таксаційні характеристики виділ 3, площа 0,9, складу 9 дерев берези повислої та 1 акації білої, вік 40 років, висота 19 м, діаметр 16 см, запас деревини на 1 га - 180 метрів кубічних.
Згідно з Проектом організації та розвитку лісового господарства ДП "Київське лісове господарство" 2014-2015 років має наступні таксаційні характеристики виділ 11, площа 0,9, складу 9 дерев берези повислої та 1 акації білої, вік 51 рік, висота 22 м, діаметр 22 см, запас деревини на 1 га - 200 метрів кубічних.
Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Таким чином, частина спірної земельної ділянки відноситься до земель лісогосподарського призначення та перебуває у користуванні ДП "Київське лісове господарство", що підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування 1993, 2003 та 2014 років; ДП "Київське лісове господарство", як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, та Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, як орган виконавчої влади з питань лісового господарства, не погоджували вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу.
Відповідно до частини першої статті 15 та частини першої1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
Згідно з частиною першою статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується (частина 1 статті 393 Цивільного кодексу України).
За змістом частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини першої статті 5 Лісового кодексу України у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.
До земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які надані та використовуються для потреб лісового господарства (частина перша статті 55 Земельного кодексу України).
Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (частина перша статті 57 Земельного кодексу України).
Зміна цільового призначення земельних лісових ділянок здійснюється за погодженням з органами виконавчої влади з питань лісового господарства та з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центральних органів виконавчої влади з питань лісового господарства та охорони навколишнього природного середовища (частина третя статті 57 Лісового кодексу України у редакції, чинній на час прийняття оспорюваних рішень).
Відповідно до частини п'ятої статті 116 Земельного кодексу України надання у користування земельної ділянки, що перебуває у власності або у користуванні, провадиться лише після вилучення (викупу) її в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Підставами припинення права користування земельною ділянкою є, зокрема, добровільна відмова від права користування земельною ділянкою, вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом (стаття 141 Земельного кодексу України).
Земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування на підставі та в порядку, передбачених цим Кодексом. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх повноважень (частини перша, друга статті 149 Земельного кодексу України).
За змістом частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 Цивільного кодексу України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для дійсності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Крім того, розпорядженням Кабінету Міністрів України "Деякі питання розпорядження земельними лісовими ділянками" від 10.04.2008 № 610-р, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, зупинено прийняття рішень про надання згоди на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення; відкликано раніше надану згоду на вилучення ділянок, їх передачу у власність та оренду із зміною цільового призначення у разі, коли місцевими органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування не прийнято відповідні рішення або коли за результатами перевірки встановлено, що такі рішення прийняті з порушенням вимог законодавства.
З огляду на встановлені обставини про те, що ДП "Київське лісове господарство" як постійний землекористувач спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення і Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства як орган виконавчої влади з питань лісового господарства не погоджували вилучення та зміну цільового призначення спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення, вкритої багаторічними лісовими насадженнями на землі для розміщення готельно-ресторанного комплексу, суд приходить до висновку, що оспорювані рішення Віто -Поштової сільради прийнято всупереч положень Земельного кодексу України і Лісового кодексу України, оскільки ліси взагалі не можуть надаватися в оренду для інших цілей, ніж визначені у статті 57 Земельного кодексу України, в тому числі для розміщення готельно-ресторанного комплексу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про визнання недійсним рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій", визнання недійсним рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 "Про внесення змін до рішення Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009", визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного між Віто-Поштовою сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" на земельну ділянку площею 0,50 га з кадастровим номером НОМЕР_1 для розміщення готельно-розважального комплексу терміном на 49 років, яка розташована на території Віто-Поштової сільської ради Києво-Святошинського району Київської області.
Проте Віто-Поштовою сільською радою Києво-Святошинського району Київської області у поданих письмових поясненнях № 02-26/275 від 04.04.2018 (т.1, а.с. 79-80) зазначено, що строк позовної давності, передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України на момент пред'явлення прокурором позову сплив.
На підставі вищевказаного з посиланням зокрема на статті 256 та 257 Цивільного кодексу України Віто-Поштова сільська рада просить суд здійснити об'єктивний та неупереджений розгляд справи та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства, в тому числі наведених вище норм Цивільного кодексу.
Наведені обставини розцінюються судом як вимога Віто-Поштової сільської ради про застосування до позовних вимог прокурора позовної давності.
Частиною другою статті 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних відносин є держава Україна, яка згідно зі статтями 167, 170 Цивільного кодексу України набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
У визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (частина третя статті 53 Господарського процесуального кодексу України).
Строк, у межах якого пред'являється позов як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу) Цивільним кодексом України визначено як позовна давність (стаття 256 Цивільного кодексу України).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), перебіг якої, відповідно до частини першої статті 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно з частинами четвертою, п'ятою статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У розумінні наведеної норми позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. Питання щодо поважності цих причин, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом. Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №№ 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою № 14902/04 у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").
Порівняльний аналіз термінів "довідався" та "міг довідатися", наведених у статті 261 ЦК України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов'язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 16.11.2016 у справі № 6-2469цс16).
На позови прокуратури, які пред'являються від імені держави і направлені на захист права державної власності або іншого речового права держави, порушеного незаконними правовими актами органу державної влади, поширюється положення статті 257 Цивільного кодексу України щодо загальної позовної давності, а на підставі частини першої статті 261 цього Кодексу перебіг позовної давності починається від дня, коли держава в особі її органів як суб'єктів владних повноважень довідалася або могла довідатися про порушення своїх прав і законних інтересів. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що позовна давність є строком пред'явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб'єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу). При цьому як у випадку пред'явлення позову самою особою, право якої порушене, так і в разі пред'явлення позову в інтересах цієї особи іншою уповноваженою на це особою, відлік позовної давності обчислюється з одного й того самого моменту: коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі №359/2421/15-ц та постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.02.2018 у справі №32/5009/5385/11, від 10.04.2018 у справі №11/5009/77731/11, від 11.04.2018 у справі №30/5009/7730/11, від 16.04.2018 у справі №18/5009/7393/11).
Так, Верховний Суд у постанові від 11.04.2018 у справі № 30/5009/7730/11 звернув увагу на те, що під час розгляду даної справи слід було достеменно встановити, з якого часу особі, в інтересах якої пред'явлено позов прокурором, стало відомо про порушене право.
Суд встановив, що прокурор звернувся з позовом до суду 06.03.2018, що підтверджується відміткою поштової установи на конверті, в якому надійшла позовна заява (т.1, а.с. 78).
Судом також встановлено, що у відповідності до положень Лісового кодексу України та Порядку ведення державного лісового кадастру та обліку лісів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2017 № 848 (далі - Порядок) до завдань Держлісагенства входить ведення державного лісового кадастру лісовий кадастр та облік лісів за єдиною для усіх лісів системою за рахунок коштів державного бюджету з метою забезпечення ефективної організації охорони і захисту лісів, їх раціонального використання та відтворення, здійснення постійного контролю за якісними і кількісними змінами в лісовому фонді України.
Підприємства, установи, організації та громадяни, що мають у постійному користуванні або у приватній власності ліси, надсилають до 1 березня року проведення чергового державного обліку лісів погоджену з територіальними органами Держгеокадастру та оформлену в установленому порядку документацію первинного обліку лісів відповідним державним лісогосподарським підприємствам Держлісагентства для узагальнення і подання органам Держлісагентства до 1 травня зведеної облікової інформації. Органи Держлісагентства перевіряють повноту і достовірність зазначеної інформації, формують зведені дані кадастру по Автономній Республіці Крим, областях, м. Києву та Севастополю і подають Держлісагентству до 1 серпня року проведення чергового державного обліку лісів (пункт 9 Порядку).
Враховуючи наведені нормативні приписи Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства мало отримати інформацію про відведення та передачу в оренду земельної ділянки ТОВ "Каспій" згідно договору оренди земельної ділянки від 08.10.2012, укладеного на виконання рішення 22 сесії 5 скликання Віто-Поштової сільської ради від 20.10.2009 та рішення Віто-Поштової сільської ради від 10.09.2012 № 20-56 до 1 серпня 2013 року.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що Київське обласне та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства могло довідатися про порушення прав держави шляхом прийняття спірних рішень та договору з 01.08.2013.
Беручи до уваги, викладене, строк позовної давності за даним позовом починає обраховуватись з 02.08.2013.
За таких обставин відповідно до приписів статей 257 та 261 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності сплив 02.08.2016.
Відтак, суд дійшов висновку про пропуск Першим заступником прокурора Київської області позовної давності у вказаній справі та відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку позовної давності.
Згідно частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якого заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Зважаючи на викладене підстави для задоволення позову відсутні.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає наступне
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а також апеляційної і касаційної скарг покладаються на Прокуратуру Київської області.
Крім того, Товариством з обмеженою відповідальністю "Каспій" було заявлено клопотання б/н від 30.10.2018 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом під час розгляду справи в апеляційній інстанції, у розмірі 10 000грн та клопотання б/н від 05.02.2019 про компенсацію витрат на професійну правничу допомогу, надану адвокатом під час розгляду справи в касаційній інстанції у розмірі 8000грн.
До клопотання б/н від 30.10.2018 додано копію договору (угода) №47/18 від 26.10.2018 про правничу допомогу, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 31.10.2018 та видатковий касовий ордер від 31.10.2018, відповідно до якого адвокат (Карпухін Ярослав Володимирович) надав, а клієнт (Товариства з обмеженою відповідальністю "Каспій") прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка письмового відзиву та інших матеріалів на запит суду, участь в судових засіданнях, тощо. Вартість наданих послуг становить 10 000, 00 грн. без ПДВ.
До клопотання б/н від 05.02.2019 додано копію договору (угода) №47/18 від 26.10.2018 про правничу допомогу, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 05.02.2019 та видатковий касовий ордер від 05.02.2019, відповідно до якого адвокат (Карпухін Ярослав Володимирович) надав, а клієнт (Товариство з обмеженою відповідальністю "Каспій") прийняв такі послуги: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка письмового відзиву та інших матеріалів на запит суду, участь в судових засіданнях, тощо. Вартість наданих послуг становить 8000 грн. без ПДВ.
Частиною восьмою цієї статті передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
У судових дебатах представник відповідача ТОВ "Каспій" заявив про стягнення судових витрат товариства.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Пунктом 1 частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з частин статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Пунктом 2 частини першої та пунктом 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Керуючись статтями 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України суд
вирішив:
У позові відмовити повністю.
Дане рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 256-257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Н.Г. Шевчук
Повне рішення складено та підписано: 23.05.2019