Кіровоградської області
вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,
тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua
15 травня 2019 рокуСправа № 912/691/19
Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В.В. за участю секретаря судового засідання Солдатової К.І. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/691/19
за позовом: Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6
до відповідача: Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А
про стягнення 351 303,60 грн
Представники:
від позивача - Остапенко В.М., адвокат, довіреність № 14-163 від 30.08.19;
від відповідача - Грибачова А ОСОБА_1 ., керівник.
В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (переіменовано в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", згідно постанови КМУ від 06.03.2019 № 226) (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач) звернулось до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою, яка містить вимоги про стягнення з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, боргу в загальній сумі 351 303,60 грн, у тому числі: пеня у сумі 216 743,24 грн, три проценти річних у сумі 35 232,92 грн, інфляційні втрати у сумі 99 327,44 грн, з покладанням на відповідача витрат по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем Договору постачання природного газу №1827/1617-БО-18 від 27.10.2016 в частині своєчасної оплати за поставлений природний газ.
Ухвалою від 18.03.2019 відкрито провадження у справі № 912/691/19; постановлено справу № 912/691/19 розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначив на 15.04.2019 на 11:00.
15.04.2019 до господарського суду від Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради надійшов відзив на позовну заяву від 04.04.2019 № 34, в якому відповідач визнає позовні вимоги та просить суд зменшити розмір пені на 95% (том І а.с. 224-226).
15.04.2019 господарський суд розпочав підготовче засідання.
В підготовчому засіданні 15.04.2019 у справі № 912/691/19 оголошено перерву до 02.05.2019 на 09.30 год.
23.04.2019 до господарського суду надійшла відповідь на відзив Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" від 18.04.2019 № 14/4-1233 (том І а.с. 239-241), в якому позивач повідомляє наступне:
- згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2019 № 226 "Деякі питання акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" перейменовано Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України". Дата набрання чинності постанови - 20.03.2019;
- позивач також вважає клопотання відповідача про зменшення пені на 95% необґрунтованим та таким, що має бути залишене без задоволення.
02.05.2019 господарський суд продовжив підготовче засідання.
Господарський суд ухвалою від 02.05.2019 закрив підготовче провадження у справі №912/691/19/18; справу № 912/691/19 призначив до судового розгляду по суті на 15.05.2019.
Господарський суд 15.05.2019 відкрив судове засідання з розгляду справи по суті.
В судовому засіданні 15.05.2019 представником позивача підтримано позовні вимоги повністю; відповідачем повідомлено про визнання позову та підтримано клопотання про зменшення пені.
В судовому засіданні 15.05.2019 досліджено докази у справі.
Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, які наведено в обґрунтування підстав позову, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
27.10.2016 між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 1827/1617-БО-18 (далі - Договір) (том І а.с. 11-19), відповідно до пункту 1.1. якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві у 2016-2017 роках природний газ, а споживач зобов'язується оплатити його на умовах цього договору.
За умовами п. 1.2. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами/організаціями.
Відповідно до п. 2.1. Договору постачальник передає споживачу з 01 жовтня 2016 по 31 березня 2017 (включно) природний газ обсягом до 5770 тис куб. метрів, у тому числі за місяцями (тис.куб.м.), згідно наведеної у п. 2.1. таблиці.
Згідно з п. 3.1. Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці імпортований газ (за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз Україна") - у пунктах приймання-передачі газу на газовимірювальних станціях, які знаходяться на кордоні України, та/або в пунктах приймання-передачі газу з підземних сховищ в газотранспортну систему.
Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Відповідно до п. 4.1. Договору кількість природного газу, яка передається споживачу, визначається за показами комерційних вузлів обліку природного газу споживача відповідно до вимог, установлених Кодексом газорозподільних систем, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. №2494.
За умовами п. 5.2. Договору, з урахуванням додаткової угоди № 3 від 30.12.2016 до Договору постачання природного газу) ціна за 1000 куб.м. газу за цим Договором з 23.12.2016 становить 4 942,00 грн, крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20% . До сплати за 1000 куб. м. природного газу з ПДВ - 5 930,40 грн.
Пунктом 5.5. Договору передбачено, що загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із сум вартості місячних поставок природного газу.
Згідно з умовами п. 6.1. Договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
За змістом п. 12.1. Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками, за наявності, і діє в частині реалізації природного газу з 01 жовтня 2016 до 31 березня 2017 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.
Договір постачання природного газу № 1827/1617-БО-18 від 27.10.2016 та додаткові угоди до нього підписано повноважними представниками сторін та скріплено печатками.
На виконання умов договору позивач протягом періоду з жовтня 2016 по березень 2017 включно поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 15 740 206,80 грн, що підтверджується наступними актами приймання - передачі природного газу:
- від 31.10.2016 на суму 1 394 289,98 грн;
- від 30.11.2016 на суму 3 191 095,61 грн;
- від 31.12.2016 на суму 3 730 339,95 грн;
- від 31.01.2017 на суму 3 206 211,46 грн;
- від 28.02.2017 на суму 2 557 224,06 грн;
- від 31.03.2017 на суму 1 661 045,74 грн (том І а.с. 30-35).
Вказані акти підписані та скріплені печатками сторін без зауважень та заперечень до них.
Між тим, як повідомляє позивач, відповідач розрахувався за поставлений природний газ з порушенням встановлених договором строків, що є порушенням зобов'язання, у зв'язку з чим позивач нарахував пеню в розмірі 216 743,24 грн, 99 327,44 грн інфляційних та 35 232,92 грн 3% річних, які просить стягнути згідно поданого позову.
При вирішенні спору у даній справі господарський суд враховує наступне.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 598 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зокрема, стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 625 Цивільного кодексу України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання є нарахування процентів річних від простроченої суми та інфляційних втрат. Так, згідно частини другої наведеної норми боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи з положень статей 524, 533, 625 Цивільного кодексу України, грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів.
Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), які передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування утримуваними ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Кредитор вправі вимагати, в тому числі в судовому порядку, сплати боржником сум інфляційних нарахувань та процентів річних як разом зі сплатою суми основного боргу, так і окремо від неї. Період нарахування вказаних платежів законодавством не обмежений та здійснюється протягом всього часу існування прострочки виконання грошового зобов'язання.
Отже, кредитор вправі вимагати стягнення з боржника в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних до повного виконання грошового зобов'язання.
Суд перевірив розрахунок 3% річних (том І а.с. 25-29) та вважає його обґрунтованим, а суму нарахованих 3% річних у розмірі 35 232,92 грн такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При вирішенні питання щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 99 327,44 грн, згідно розрахунку позивача (том І а.с. 25-29) суд враховує, що інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а входять до складу грошового зобов'язання, відповідно, нарахування інфляційних втрат за наступний період обґрунтовано здійснено позивачем з урахуванням збільшення суми боргу на індекс інфляції попереднього місяця.
Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 17.07.2018 у справі №904/10242/17.
Враховуючи викладене, господарський суд дійшов висновку, що розрахунок інфляційних втраті відповідає зазначеним нормам законодавства та, відповідно, вимога про стягнення з відповідача 99 327,44 грн інфляційних втрат, нарахованих за зобов'язаннями грудень 2016 - березень 2017 підлягає задоволенню.
В силу вимог частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.
У сфері господарювання, згідно з частиною 2 статті 217, частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (стаття 547 Цивільного кодексу України).
У п. 8.2 Договору сторони узгодили, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1. цього Договору він зобов'язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За розрахунком позивача підлягає стягненню пеня за загальний період з 26.01.2017 по 18.12.2017, розрахована за кожним актом окремо, у загальному розмірі 216 743,24 грн.
Перевіркою виконаного позивачем розрахунку пені порушень норм чинного законодавства та умов договору судом не встановлено.
За вказаних обставин, відповідач неналежним чином виконав свої, визначені договором, майново-господарські зобов'язання перед позивачем з оплати поставленого природного газу, чим порушив умови укладеного із позивачем договору та вищевказані приписи чинного законодавства, тому позовні вимоги позивача про примусове стягнення з відповідача пені 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Як вже зазналось вище, відповідачем заявлено про визнання позову.
Згідно з ч.ч. 1,4 ст.191 Господарського процесуального Кодексу України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Враховуючи те, що заява про визнання позову підписана уповноваженою особою відповідача та не порушує права чи інтереси інших осіб, суд вважає, що є всі підстави для прийняття визнання позову відповідачем та задоволення позову в повному обсязі.
Разом з цим, у відзиві на позовну заяву заявлено письмове клопотання про зменшення розміру пені на 95% .
У своїх доводах відповідач посилається на скрутне фінансове становище; через дефіцит коштів державного бюджету не погашена заборгованість перед відповідачем з різниці в тарифах на теплову енергію, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії державним тарифам. Також, відповідач посилається на несвоєчасну сплату населенням та організаціями заборгованості за спожиту енергію, а також на те, що ним повністю оплачено вартість поставленого газу.
Окрім вказаного, відповідачем надано довідку № 309 від 25.03.2019 про наявність дебіторської та кредиторської заборгованості; звіт про фінансовий стан за 2018 рік; баланс (звіту про фінансовий результат) на 31.12.2018 (том І а.с. 226-228).
Із змісту клопотання відповідача про зменшення пені вбачається, що останній просить максимально зменшити розмір нарахованої пені.
Позивач проти задоволення клопотання відповідача заперечив з підстав, викладених у відповіді на відзив, в якій просив суд врахувати, що відповідно до консолідованого звіту про фінансовий стан позивача за 9 місяців 2018 року торгова дебіторська заборгованість (а основним видом діяльності підприємства є продаж газу) становила 42 663,00 грн. Торгова кредиторська заборгованість за 9 місяців 2048 року становила 4 636,00 грн (за аналогічний період 2017 року - 8 137,00 грн), відстрочені податкові зобов'язання складають 69 423,00 грн. Розмір короткострокових позик складає 44 380,00 грн, довгострокових - 8 784,00 грн (дана інформація є публічно-доступною, копія звіту надається том І а.с. 242-244). Наведені дані свідчать про значний обсяг несплаченої заборгованості підприємств, нестачу коштів для здійснення поточної діяльності позивача, у тому числі - для забезпечення підприємств необхідним обсягом природного газу протягом опалювального сезону 2017/2018 років. Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом. Тобто, Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ, а як наслідок - відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Таким чином, несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
Дослідивши доводи відповідача щодо зменшення розміру пені, господарський суд вважає необхідним зменшити її розмір на 30%, враховуючи наступне.
Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").
Правовий аналіз зазначених статей свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків, враховує інтереси обох сторін.
Одночасно, в чинному законодавстві України відсутній вичерпний перелік виняткових випадків, за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку. Отже, вказане питання віршується судом з урахуванням приписів ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Аналіз наданих відповідачем документів на підтвердження обставин, викладених у клопотанні про зменшення пені, дає підстави вважати, що збиткова господарська діяльність відповідача значною мірою зумовлена невиконанням перед ним зобов'язань категорією населення за отримані послуги з централізованого опалення. Наявність такої заборгованості залежить не лише від заявника, а і від виконанням зобов'язань з боку споживачів послуг боржника, а також наявністю категорії населення у місті Олександрія, які користуються пільгами та субсидіями.
Разом з тим, господарський суд приймає до уваги і заперечення та пояснення АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в цій частині. Однак, пеня є лише санкціями за невиконання грошового зобов'язання, а не основним боргом, а тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки позивач не може. Окрім стягнення пені позивач нараховує та стягує також проценти річних та інфляційні, які в певній мірі компенсують знецінення несплачених коштів відповідачем. Тому при зменшенні розміру пені позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
Одночасно господарський суд вважає, що зменшення пені на 95% є значним та нівелює суть відповідальності за порушення зобов'язання. Оцінивши в сукупності доводи позивача та відповідача, а також обставини розрахунку і періоди прострочення, суд вважає за можливе зменшити пеню на 30%.
З підстав викладеного господарський суд згідно клопотання відповідача зменшує пеню на 30%, тобто до 151 720,27 грн.
Відповідно до п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Разом з цим, суд враховує, що частиною 1 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подання позову.
Згідно частини 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Таким чином, 50% судового збору у розмірі 2634,78 грн покладаються на відповідача, інші 50% судового збору у розмірі 2634,77 грн, за наявності відповідного клопотання позивача, підлягають поверненню останньому з Державного бюджету України.
Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 130, 233, 236-241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А, ідентифікаційний код 00185330) на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 151 720,27 грн пені, 35 232,92 грн - 3% річних, 99 327,44 грн інфляційних втрат, а також 2 634,78 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
У задоволенні позову в іншій частині відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Належним чином засвідчені копії рішення направити Акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за адресою: 01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6 та Комунальному підприємству "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради за адресою: 28000, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. Перспективна, 32-А.
Повне рішення складено 24.05.2019.
Суддя В.В.Тимошевська