вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"16" квітня 2019 р. м. Київ Справа № 911/86/19
Розглянувши матерали справи за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»
до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс»
прo стягнення 6 713,70 грн.
Суддя А.Ю. Кошик
При секретарі судового засідання: Фроль В.В.
За участю представників:
позивача: Бернацька О.В.
відповідача: Бабіч Я.І.
Обставини справи:
Господарським судом Київської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (надалі - позивач) до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» (надалі - відповідач) прo стягнення 6 713,70 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 11.02.2019 року відкрито провадження у справі № 911/86/19 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 05.03.2019 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 01.03.2019 року представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н б/д.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.03.2019 року розгляд справи № 911/86/19 відкладено на 21.03.2019 року.
До канцелярії Господарського суду Київської області 20.03.2019 року представником позивача подано відповідь на відзив № 14/4-885в від 19.03.2019 року.
В судовому засіданні 21.03.2019 року представник позивача позовні вимоги підтримав. Представник відповідача проти позову заперечував.
В судовому засіданні 21.03.2019 року розгляд справи відкладався до 11.04.2019 року.
В судовому засіданні 11.04.2019 року оголошувалась перерва до 16.04.2019 року.
В судовому засіданні 16.04.2019 року прокурор та позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 16.04.2019 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд
Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що 23.01.2014 року між Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України» (далі - позивач, Продавець) та Приватним комунально-побутовим підприємством «Теплокомунсервіс» (далі - відповідач, Покупець) був укладений Договір №1597/14-КП-17 купівлі-продажу природного газу (далі - Договір).
Відповідно до п.п. 1.1, 1.2 Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2014 році природний газ, надалі - газ, виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається підприємствами, організаціями та іншими суб'єктами господарювання.
На виконання п.2.1 Договору позивач поставив протягом 2014 року, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 773 771,70 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.
До Договору укладалися додаткові угоди №1 від 30.04.2014 року, №2 від 23.05.2014 року, №3 від 10.06.2014 року, №4 від 05.09.2014 року, №5 від 10.11.2014 року, №6 від 05.12.2014 року, якими змінювалась ціна газу на виконання постанов НКРЕКП.
Пунктом 7.2 Договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п.6.1 Договору, відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пунктом 9.3 Договору сторони погодили, що строк, у межах якого Сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у т.ч. щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.
З урахуванням суми та строку прострочення сплати відповідачем основного боргу перед позивачем за Договором, позивач подав позов про стягнення з відповідача пені в сумі 6 047,84 грн. за зобов'язаннями січня, березня, квітня, жовтня, листопада, грудня 2014 року, яка нарахована у відповідності до вимог статті 232 Господарського кодексу України з наступного дня, від дня прострочення основного зобов'язання.
Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.
У зв'язку з тим, що зобов'язання з оплати отриманого природного газу відповідачем виконувались з простроченнями, позивач в позові просить також стягнути 3% річних в сумі 665,86 грн. за зобов'язаннями січня, березня, квітня, жовтня, листопада, грудня 2014 року.
Відповідачем в ході розгляду справи подано відзив, в якому відповідач позовні вимоги заперечував. В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначив про повне погашення основної заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу № 1597/14-КГІ-17 від 23.01.2014 року. Відповідач зазначив, що позов подано про стягнення пені та трьох відсотків річних за неналежне виконання грошового зобов'язання за договором за окремі періоди незначних прострочень в сплаті ще в 2014-2015 роках, які були наслідком несвоєчасних розрахунків населення за спожиті комунальні послуги.
При цьому, зазначив, що позивачем не враховано норми Закон України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», який набрав чинності з 30.11.2016 року.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заборгованість, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, центральне водопостачання та водовідведення та передбачено, що заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності ним Законом (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оскільки розрахунки за поставлений відповідачу природний газ були повністю здійснені до набрання чинності наведеним Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» фактично у 2014 році, відповідно до 30.11.2016 року, відповідач зазначає, що відсутні підстави для нарахування та стягнення пені та 3% річних, а нараховані до відповідної дати суми підлягають списанню.
Відповідної правової позиції з цього питання дотримується і Верховний суд України, зокрема, в Постанові від 7 лютого 2018 року у справі 927/1152/16.
Позивач у відповіді на відзив заперечував наявність підстав для застосування Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», оскільки на думку позивача, відповідач не належить до кола осіб, які мають право на списання заборгованості та нарахувань, оскільки відповідачем не дотриманно умови Закону щодо наявності статусу теплопостачального чи теплогенеруючого підприємства та його включення до Реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Відповідач подав заперечення на відзив, в яких пояснив та надав докази наявності в нього ліцензій на виробництво теплової енергії, зокрема, щодо діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії серія АЕ № 287716 від 12.05.2014 року; на постачання теплової енергії серія АЕ № 287718 від 12.05.2014 року; на транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами серія АЕ № 287717 від 12.05.2014 року.
Також, відповідач зазначив та надав докази, що у період 2009-2014 років відповідач здійснював свою діяльність на підставі ліцензій на виробництво теплової енергії (серія АВ № 391149), постачання теплової енергії Серія АВ №442999) та транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами (серія АВ № 442985 ) виданих Київською обласною державною адміністрацією.
Відповідно до Ліцензійних умов на провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії (крім діяльності з виробництва теплової енергії на теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, атомних електростанціях і когенераційних установках та установках з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії), затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.08.2012 року № 276, провадження господарської діяльності з виробництва теплової енергії можливе в разі наявності у власності або користуванні ліцензіата виробничих об'єктів, де провадитиметься господарська діяльність з виробництва теплової енергії, та відповідного технологічного обладнання і технічної бази для його ремонту та обслуговування або відповідних договорів на виконання ремонтних робіт та надання послуг з обслуговування.
Таким чином, вищенаведені ліцензії свідчать про наявність у відповідача у власності або користуванні виробничих об'єктів, де проводиться господарська діяльність з виробництва теплової енергії та відповідного технологічного обладнання і технічної бази для його ремонту та обслуговування.
Крім того, п.п. 1.2 п. 1 Договору купівлі-продажу природного газу передбачено, що газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва тепловою енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами.
Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Вдповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що застосування приписів ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом, і не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості.
Як вбачається з правової позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 07.02.2018 року у справі 927/1152/16, в якій забезпечуючи єдність судової практики у застосуванні норм матеріального права, Касаційний господарський суд зазначив, що 30.11.2016 року набрав чинності Закон, яким визначено комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до приписів статті 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» заборгованістю, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, зокрема, є кредиторська заборгованість перед постачальником природного газу теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води.
Згідно зі статтею 2 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» дія останнього поширюється на відносини із врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії.
Частиною першою статті 3 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» передбачено, що для участі у процедурі врегулювання заборгованості теплопостачальні та теплогенеруючі організації, підприємства централізованого водопостачання та водовідведення включаються до реєстру, який веде центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері житлово-комунального господарства.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2017 року № 93 затверджено Порядок ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, та користування зазначеним реєстром (далі - Порядок), який визначає механізм формування, ведення реєстру теплопостачальних та теплогенеруючих організацій, підприємств централізованого водопостачання та водовідведення, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості за спожиті енергоносії, а також користування його даними.
Так, відповідно до пункту 14 Порядку у реєстрі відображаються дані про підприємства, зокрема, зазначаються дані про обсяг кредиторської заборгованості, що підлягає врегулюванню згідно із Законом; обсяг не відшкодованої станом на 01.01.2016 року заборгованості з різниці в тарифах, підтверджений протоколами територіальних комісій з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах; обсяг нарахувань із сплати неустойки (штрафу, пені), інших штрафних, фінансових санкцій, а також інфляційних нарахувань і процентів річних, що підлягають стягненню на підставі рішення суду, на заборгованість за спожитий природний газ, електричну енергію, теплову енергію, централізоване водопостачання і водовідведення, що утворилася в період до 01.07.2016 року.
Водночас частиною третьою статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», якою врегульовано питання списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення, передбачено, що на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом (тобто до 30.11.2016 року), неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що частина третя статті 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» є нормою прямої дії, при цьому застосування приписів частини третьої статті 7 Закону (яка є нормою прямої дії) не ставиться у залежність від виконання будь-яких інших умов, окрім погашення боржником заборгованості за отриманий природний газ до набранням чинності Законом. Зокрема, виконання даної норми не потребує включення підприємства до реєстру підприємств, що беруть участь у процедурі врегулювання заборгованості (про що повідомило і Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово - комунального господарства України у межах своєї компетенції).
Крім того, як зазначено в преамбулі Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», цей Закон визначає комплекс організаційних та економічних заходів, спрямованих на забезпечення сталого функціонування теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення.
З огляду на наведене в ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, до такої заборгованості нараховані неустойки (штрафи, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не відносяться.
Виходячи з наведеного в ст. 1 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» визначення процедури врегулювання заборгованості, відповідна процедура включає заходи, спрямовані на зменшення, списання та/або реструктуризацію заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій за спожитий природний газ, підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиту електричну енергію шляхом проведення взаєморозрахунків, реструктуризації та списання заборгованості, тобто стосується основної заборгованості за спожиті енергоносії.
Крім того, підставою для включення до Реєстру є саме наявність основної заборгованості за спожиті енергоносії. За відсутності основної заборгованості, лише наявність підстав для нарахування чи нарахованих неустойки (штрафу, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, які є відповідальністю за прострочення сплати заборгованості, відповідно до суми заборгованості не відносяться, не є підставою для включення підприємства дло Реєстру.
В той же час, ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» окремо врегульовано питання саме списання неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за енергоносії, централізоване водопостачання та водовідведення.
Зокрема, ч. 3 ст. 7 Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії» на заборгованість за природний газ, використаний для виробництва теплової та електричної енергії, надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, погашену до набрання чинності цим Законом, неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
Таким чином, враховуючи, що заборгованість за Договором купівлі-продажу природного газу № 1597/14-КГІ-17 від 23.01.2014 року за період січня, березня, квітня, жовтня, листопада, грудня 2014 року, хоча і погашалась з простроченнями, однак в повному обсязі була погашена станом на момент набрання 30.11.2016 року чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», неустойка (штраф, пеня), інфляційні нарахування, проценти річних не нараховуються, а нараховані підлягають списанню з дня набрання чинності цим Законом.
У зв'язку з чим, відсутні підстави для стягнення з відповідача заявлених у справі 6047,84 грн. пені та 665,86 грн. 3% річних, які нараховані в період і на заборгованість, яка погашена до набрання чинності Законом України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії».
Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, ст.ст. 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» до Приватного комунально-побутового підприємства «Теплокомунсервіс» прo стягнення 6 713,70 грн. відмовити повністю.
Рішення господарського суду може бути оскаржене в апеляційному порядку. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.Ю. Кошик