вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"06" травня 2019 р. Справа № 911/217/19
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., при секретарі судового засідання Литовці А.С., розглянувши матеріали справи
за позовом Акціонерного товариства «Банк Альянс»
до Приватного підприємства «Укрзіз»
про стягнення 162263,24 грн.
за участю представників
позивача: Башаров В.Є . - предст. за дов. № 1 від 02.01.2019;
відповідача: не з'явився.
До господарського суду Київської області звернулось Акціонерне товариство «Банк Альянс» (далі - позивач, АТ «Банк Альянс») з позовом до Приватного підприємства «Укрзіз» (далі - відповідач, ПП «Укрзіз») про стягнення 162263,24 грн. заборгованості, яка складається з гарантійного платежу в сумі 152414,20 грн., 30% річних в розмірі 4509,79 грн. та пені в сумі 5339,25 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання гарантії № 2888-18 від 18.05.2018, в частині відшкодування позивачу виплаченої гарантії Акціонерному товариству «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця», у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за Договором поставки ПЗ/НХ-18861/НЮ від 21.05.2018.
Ухвалою господарського суду Київської області від 22.01.2019 відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 18.02.2019.
З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, підготовче засідання неодноразово відкладалось.
На підставі ухвали господарського суду Київської області від 25.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.04.2019.
Ухвалою суду від 15.04.2019 розгляд справи по суті відкладено на 06.05.2019.
Присутній в судовому засіданні 06.05.2019 представник позивача обгрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов в повному обсязі.
Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, причин неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. Ухвали суду в даній справі надсилалась судом на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 08131, Київська обл., Києво-Святошинський р- н , с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, буд. 7, кв. 29 . Однак, відділення поштового зв'язку відповідні ухвали повернуло на адресу суду, у зв'язку із закінченням терміну зберігання поштового відправлення.
Пунктом 4 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.
Водночас, враховуючи позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, суд зазначає, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.
Оскільки судом було вчинено всі дії для належного повідомлення відповідача про час та місце судових засідань, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
08.04.2019, після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
встановив:
18.05.2018 між Публічним акціонерним товариством «Банк Альянс» (банк) та Приватним підприємством «Укрзіз» (принципал) укладено договір про надання гарантії № 2888-18 (далі - договір № 2888-18), відповідно до п. 1.1. якого за заявою принципала банк надає на користь банефіціара гарантію, за якою зобов'язується сплатити бенефіціару на його письмову вимогу грошову суму у разі гарантійного випадку та дотримання умов гарантії та цього договору.
Згідно з п. п. 1.2., 1.3., 1.4. договору № 2888-18 сума гарантії складає 152414,20 грн. Відповідальність банку за гарантією та/або у зв'язку із цим договором обмежується сумою гарантії. Гарантія вступає в силу з 18.05.2018 та діє до 31.01.2019 включно (надалі - строк дії гарантії).
За умовами п. 3.2. договору № 2888-18 письмова вимога бенефеціара може бути пред'явлена лише до закінчення строку дії гарантії.
Гарантія є безвідкличною (п. 3.3. договору № 2888-18).
Банк розглядає вимогу бенефеціара із доданими документами протягом 5 (п'яти) робочих днів з дати її отримання. Протягом 1 (одного) робочого дня від дати отримання вимоги бенефеціара по гарантії, банк письмово повідомляє принципала про отримання такої вимоги та направляє її копію (разом із копіями документів, якими вона супроводжувалась, якщо подання таких документів передбачалось умовами гарантії). Принципал в строк, визначений у письмовій вимозі банка зобов'язаний:
- перерахувати банку грошові кошти в сумі, зазначеній гарантом та необхідній для виконання вимоги бенефеціара на оплату по гарантії, на рахунок, зазначений банком;
- письмово повідомити банк про виявлені невідповідності у вимозі та у доданих до вимоги бенефеціара документах умовам гарантії (п. 3.5. Договору).
Пунктом 3.6. договору № 2888-18 обумовлено, що після розгляду вимоги бенефеціара банк: або переказує на рахунок бенефеціара суму, розмір якої не перевищує суму гарантії (п. 1.2. цього договору та з урахуванням п. 1.3. цього договору); або повідомляє бенефеціара про відмову у задоволенні його вимоги.
Відповідно до п. 4.2. договору № 2888-18, якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 1 (одного) робочого дня, повністю відшкодувати банку (позивачу) такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, у валюті гарантії. До повного такого відшкодування принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році-365(366) у валюті гарантії, за період з дати здійснення платежу по гарантії до моменту погашення принципалом суми боргу на належні рахунки банку за цим договором.
Банк має нічим не обмежене право на зворотну вимогу до принципала (регрес) у розмірі суми гарантії, процентів та будь-яких витрат (збитків) (п. 4.4. договору № 2888-18).
Пунктом 6.1. договору № 2888-18 визначено, що останній є укладений з дня його підписання представниками сторін та діє до повного виконання зобов'язань сторонами по цьому договору.
Будь-які повідомлення, попередження та інший обмін інформацією між сторонами, що стосуються цього договору мають юридичну силу, якщо вони викладені письмово і доведені до відома іншої сторони кур'єром під розписку та/або рекомендованим листом, та/або цінним листом (телеграмою), на адресу сторони отримувача (адреса фактичного проживання), зазначену в розділі 8 цього договору (п. 7.9. договору № 2888-18).
Відповідно до розділу 8 договору № 2888-18 адресою місцезнаходження та адресою для листування принципала є: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, пров. Академіка Амосова, буд. 32/2.
На підставі договору № 2888-18 позивачем видано Банківську гарантію № 2888-18 на суму 152414,20 грн. на користь бенефеціара - Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», з метою забезпечення невиконання або неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки, згідно з тендерною документацією щодо підготовки пропозицій до участі у процедурі відкритих торгів на закупівлю 18141000-9 Робочі рукавиці (Рукавиці комбіновані, рукавиці брезентові) (Ідентифікатор закупівлі UA-2018-04-13-000043-а).
Відповідно до умов наданої гарантії позивач взяв на себе безвідкличні та безумовні зобов'язання виплатити бенефеціару будь-яку суму в межах загальної суми гарантії (152414,20 грн.) протягом п'яти банківських днів після дня отримання від бенефіціара оригіналу належно оформленої письмової вимоги, яка буде містити суму, яку бенефеціар вимагатиме сплатити та твердження бенефеціара, що принципал не виконав своїх зобов'язань за договором, а саме: не виконав та/або неналежно виконав свої зобов'язання за договором, в тому числі не здійснив поставку товару у встановлений термін. Письмова вимога бенефеціара повинна бути відправлена реєстрованою/кур'єрською поштою на поштову адресу гаранта: Україна, м. Київ, вул. Січових Стрільців, буд. 50.
Крім того, умовами гарантії було передбачено, що письмова вимога бенефіціара повинна бути пред'явлена гаранту до закінчення строку гарантії, тобто не пізніше 31.01.2019 включно.
За результатами тендерних торгів між ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Південно-Західна залізниця» ПАТ «Українська залізниця» та ПП «Укрзіз» був укладений договір поставки ПЗ/НХ-18861/НЮ від 21.05.2018.
26.11.2018 бенефіціар звернувся до гаранта з вимогою за № НХ-4/3672 від 22.11.2018 про сплату гарантійного платежу за гарантією в сумі 152414,20 грн., яка містила твердження, що принципал не виконав своїх зобов'язань за договором, із зазначенням суті невиконаних принципалом зобов'язань.
Відповідно до п. 3.5. договору гарантії позивач письмово, шляхом направлення повідомлення за вих. № 211/2-2645 від 29.11.2018, повідомив принципала (відповідача) про отримання вимоги бенефіціара з направленням копій документів, доданих до вимоги.
04.12.2018 банк отримав відповідь принципала (вих. № 30/11-1 від 30.11.2018) на повідомлення за вих. № 211/2-2645 від 29.11.2018, відповідно до якої принципал повідомив про необґрунтованість та невідповідність умовам гарантії вимоги бенефеціара за № НХ-4/3672 від 22.11.2018 стосовно невиконання принципалом зобов'язань за договором ПЗ/НХ-18861/НЮ від 21.05.2018.
Як зазначив позивач, здійснивши аналіз вимоги бенефеціара та копій наданих документів до неї, банк дійшов висновку, що вказана вимога підлягає виконанню та оплаті.
Платіжним дорученням № 2 від 05.12.2018 банк сплатив на користь бенефеціара кошти за гарантією в сумі 152414,20 грн.
Банк 06.12.2018 направив принципалу вимогу за вих. № 05/04-2726 про сплату регресу, якою вимагав від принципала відшкодувати суму коштів, сплачену за гарантією в розмірі 152414,20 грн.
Позивачем вказану вимогу було направлено цінним листом з повідомленням про вручення на адресу для листування: 08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н., м. Вишневе, пров. Академіка Амосова, буд. 32/2 (направлення вимоги підтверджується доданими до позовної заяви копіями опису вкладення за формою 107 та чеку АТ «Укрпошта», трек-номер 0405340526724).
Вимога також направлялась банком цінним листом з повідомленням про вручення принципалу за адресою, вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 08131, Київська обл., Києво- Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, буд. 7, квартира 29 (відправлення підтверджується наявними в матеріалах справи копіями опису вкладення за формою 107 та чеку АТ «Укрпошта», трек-номер 0405340526708).
Станом на день розгляду справи вимоги банку залишені без задоволення, у зв'язку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача 152414,20 грн. сплаченого гарантійного платежу, 4509,79 грн. 30% річних, 5339,25 грн. пені, з них: 5261,42 грн. - пеня за прострочення сплати заборгованості, 77,83 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина 2 ст. 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Згідно з положеннями ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.
За змістом ст. 560 ЦК України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У відповідності до ст. 561 ЦК України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.
У розділі І Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 639, визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант приймає на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром (оформлене в письмовій формі або у формі повідомлення) сплатити кошти за принципала в разі невиконання останнім своїх зобов'язань у повному обсязі або їх частину в разі пред'явлення бенефіціаром вимоги та дотримання всіх вимог, передбачених умовами гарантії. Зобов'язання банку-гаранта перед бенефіціаром не залежить від основного зобов'язання принципала (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли посилання на таке зобов'язання безпосередньо міститься в тексті гарантії. Гарантійний лист - це гарантія, що оформлена належним чином на паперовому носії.
Відповідно до ст. 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання(його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
Частинами 1, 2, 3 статті 563 ЦК України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред'являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Відповідно до ч. 1 ст. 565 ЦК України передбачено, гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора, якщо вимога або додані до неї документи не відповідають умовам гарантії або якщо вони подані гарантові після закінчення строку дії гарантії.
Отже, з умов гарантії та норм права слідує, що обов'язок гаранта сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії настає за умови порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, та направлення кредитором письмової вимоги гаранту разом із зазначеними в гарантії документами. За відсутності однієї із вказаних умов відповідальність гаранта не настає.
Згідно з положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Пунктом 4.2. договору № 2888-18 передбачено, якщо на вимогу бенефіціара банк виплачує кошти за гарантією, принципал зобов'язаний протягом 1 (одного) робочого дня, повністю відшкодувати банку такі виплати та усі пов'язані з цим витрати банку, у валюті гарантії.
Банк виплатив бенефіціару гарантію 05.12.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 2, яке міститься в матеріалах справи. Відповідач не надав суду доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову. Враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача суми гарантії в розмірі 152414,20 грн. підлягають задоволенню.
Позивач просить також стягнути з відповідача 4509,79 грн. 30% річних, нарахованих у відповідності до п. 4.2. договору № 2888-18.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Пунктом 4.2. договору № 2888-18 передбачено, що до повного відшкодування гарантії принципал сплачує банку проценти від суми боргу в розмірі 30% (тридцять) процентів річних (за методом факт/факт (фактична кількість днів у місяці/фактична кількість днів у році-365(366) у валюті гарантії, за період з дати здійснення платежу по гарантії до моменту погашення принципалом суми боргу на належні рахунки банку за цим договором.
Відповідно до розрахунку позовних вимог позивачем нараховані проценти за ставкою 30% річних від суми боргу 152414,20 грн. за період з 05.12.2018 по 09.01.2019 в розмірі 4509,9 грн.
Однак здійснений позивачем розрахунок, не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки укладаючи договір № 2888-18, сторонами погоджено, що 30% річних сплачуються за період з дати здійснення платежу по гарантії до моменту погашення принципалом суми боргу. Відтак датою, з якої слід нараховувати 30% річних слід вважати 06.12.2018.
У зв'язку з наведеним суд здійснив власний розрахунок та встановив, що стягненню з відповідача підлягає 30% річних у розмірі 4384,52 грн.
Крім того, позивач на підставі п. 5.1. договору № 2888-18 просить також стягнути з відповідача пеню у розмірі 5339,25 грн. пені, з яких: 5261,42 грн. - пеня за прострочення сплати заборгованості, 77,83 грн. - пеня за прострочення сплати процентів. Розрахунок пені проведено за період з 06.12.2018 по 09.01.2019.
Відповідно до п. 5.1. договору гарантії, за порушення строків повернення банку коштів, сплачених банком за гарантією/сплати процентів, комісій та/або інших платежів за цим договором, принципал сплачує банку пеню від суми заборгованості у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочки, що діяла в період, за який нараховується пеня.
Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частина 2 ст. 551 ЦК України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом зокрема сплата неустойки.
Суд, перевіривши розрахунки надані позивачем, встановив, що вони є арифметично вірними, а відтак вимоги про стягнення з відповідача 5339,25 грн. пені, з яких: 5261,42 грн. - пеня за прострочення сплати заборгованості, 77,83 грн. - пеня за прострочення сплати процентів, підлягають задоволенню.
Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення заборгованість.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного підприємства «Укрзіз» (08131, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Софіївська Борщагівка, вул. Боголюбова, буд. 7, кв. 29, код ЄДРПОУ 39032930) на користь Акціонерного товариства «Банк Альянс» (04053, м. Київ, вул. Січових стрільців, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360506) 152414 (сто п'ятдесят дві тисячі чотириста чотирнадцять) грн. 20 коп. боргу, 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 52 коп. 30% річних, 5339 (п'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн. 25 коп. пені та 2432 (дві тисячі чотириста тридцять дві) грн. 12 коп. судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 24.05.2019.
Суддя О.В. Щоткін