вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"24" травня 2019 р. м. Київ Справа № 911/1289/19
Господарський суд Київської області у складі судді Антонової В.М., розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" від 20.05.2019 вих. № 26 про видачу судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства "Рітейл центр" заборгованості за договором поставки № ЄГО26992 від 18.08.2014 на підставі договору про переведення боргу № 1А_202 від 01.07.2016 в розмірі 19588,48 грн
22.05.2019 Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" подало до Господарського суду Київської області заяву до боржника (Дочірнього підприємства "Рітейл центр") про видачу судового наказу.
Дослідивши подану Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" заяву на предмет відповідності її приписам ст. ст. 147, 150 ГПК України, господарський суд встановив, що наявні підстави для відмови заявнику у видачі судового наказу з огляду на таке.
За ч. 1 ст. 148 ГПК України передбачено, що судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частиною 2 ст. 147 ГПК України встановлено, що із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги.
Частиною 3 ст. 150 ГПК України передбачено, що до заяви про видачу судового наказу додаються, зокрема інші документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Відповідно до ст. ст. 76 - 78 ГПК України належними, допустимими та достовірними доказами є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, в також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Із поданої заявником до суду заяви про видачу судового наказу вбачається, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" про стягнення з Дочірнього підприємства "Рітейл центр" заборгованості у розмірі 19588,48 грн ґрунтуються на укладеному між ним, боржником та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффіус груп" договору № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016, укладеного у письмовій формі, за яким в порядку та на умовах, визначених цим договором, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еффіус груп" перевело на Дочірнє підприємство "Рітейл центр" борг у розмірі 23596,38 грн, який виник за договором № ЭГ026992 від 18.08.2014, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффіус груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш". Дочірнє підприємство "Рітейл центр" прийняло на себе зобов'язання сплатити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" суму боргу на умовах, передбачених договором № ЭГ026992 від 18.08.2014 та договором № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016, а Товариство з обмеженою відповідальністю "Еффіус груп" зобов'язалося в порядку, в строки та на умовах, передбачених договором № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016, відшкодувати понесені Дочірнім підприємством "Рітейл центр" витрати по сплаті його боргу перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш".
01.07.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" та Дочірнім підприємством "Рітейл центр" було укладено акт про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1А_202, відповідно до якого відбулося зарахування зустрічних вимог на суму 4007,90 грн та зменшено розмір заборгованості з договором на вказану суму.
З метою стимулювання боржника до погашення заборгованості, право вимоги якої заявник набув на підставі договору № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016, останній направив на адресу боржника претензію про сплату заборгованості на суму 19588,48 грн та акт звіряння взаємних розрахунків.
Оскільки боржник претензію отримав, однак оплату заборгованості не здійснив, заявник скористався правом на звернення до суду із заявою про видачу судового наказу щодо стягнення з боржника 19588,48 грн боргу.
На підтвердження отримання боржником на підставі договору № ЭГ026992 від 18.08.2014 товару, заявник подав до суду копію видаткової накладної № 286/1 від 27.01.2015 на суму 14693,70 грн, копію товарно-транспортної накладної № 492118760 від 27.01.2015, копію податкової накладної № 49 від 27.01.2015, копію видаткової накладної № 187/4 від 17.04.2015 на суму 4501,20 грн, копію товарно-транспортної накладної № 492128592 від 17.04.2015, копію податкової накладної № 33 від 17.04.2015, копію видаткової накладної № 29/8 від 04.08.2015 на суму 11319,72 грн, копію акту розбіжностей від 07.08.2015, копію товарно-транспортної накладної № 492139159 від 04.08.2015, копію податкової накладної № 26 від 04.08.2015, копію видаткової накладної № 394/8 від 21.08.2015 на суму 3714,60 грн, копію товарно-транспортної накладної № 492140214 від 21.08.2015, копію податкової накладної № 113 від 21.08.2015, копію видаткової накладної № 395/8 від 21.08.2015 на суму 9534,72 грн, копію товарно-транспортної накладної № 492140214 від 21.08.2015, копію податкової накладної № 114 від 21.08.2015, копії квитанцій про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, копію накладної на повернення № 2213289012 від 31.05.2015 на суму 2616,18 грн, копію розрахунку № 55 від 31.05.2015 коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної та копію акта перевірки розрахунків між Товариством з обмеженою відповідальністю "Еффіус груп" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" за період з 01.12.2015 по 31.12.2015.
В підтвердження обставин настання строку виконання боржником свого обов'язку з оплати отриманого товару, заявник у заяві про видачу судового наказу послався на ч. 2 ст. 530 ЦК України, оскільки договором про переведення боргу не встановлено строк (термін) виконання зобов'язання з оплати заборгованості, а також відсутня вказівка на подію, яка неминуче має настати та з настанням якої зобов'язання підлягає виконанню.
За твердженням заявника, оскільки боржник отримав претензію про сплату заборгованості 03.01.2019, тому зобов'язаний був сплатити грошові кошти у семиденний термін з дня отримання вимоги.
Проаналізувавши умови договорів, наданих заявником, як підставу для стягнення з боржника коштів за поставку товару, господарський суд встановив, що за договором № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016 передбачено обов'язок боржника сплатити заявнику суму боргу, що виникла по договору № ЭГ026992 від 18.08.2014 на умовах, передбачених в цьому ж договорі та договорі № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016.
Оскільки в договорі № 1А_202 про переведення боргу від 01.07.2016 не визначено строку (терміну), у який повинно бути виконано боржником зобов'язання з оплати боргу на суму 19588,48 грн, звідси суд дійшов висновку, що при встановлені строку, в межах якого у боржника існує обов'язок по оплаті поставки товару слід керуватися п. 7.9 договору № ЭГ026992 від 18.08.2014, за яким передбачено, що оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника після його реалізації кожні 45 (сорок п'ять) днів. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн з кожного магазину.
Відповідно до п. 7.11 договору № ЭГ026992 від 18.08.2014 встановлено, що зобов'язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку.
З огляду на вищевикладене, суд вказує, що при укладенні договору № ЭГ026992 від 18.08.2014 сторони погодили порядок розрахунку за товар з відкладальною обставиною, тобто сторони пов'язують виникнення прав і обов'язків за таким правочином з певною обставиною, щодо появи якої в майбутньому у сторін існує лише відповідна вірогідність.
Таким чином, на відміну від строку, яким є визначений проміжок часу до відомого моменту або події, яка неминуче має настати, відкладальна обставина має характер такої обставини, що може і не настати.
Слід зазначити, що станом дату подання до суду заяви про видачу судового наказу заявником не доведено настання події (обставини), з якою сторони узгодили настання обов'язку у боржника з оплати отриманого товару.
При цьому, сторони, виходячи з умов договору № ЭГ026992 від 18.08.2014, ніяким чином не визначили порядок інформування боржником заявника про обсяги реалізації товару за певний період або звітування про це, як і права заявника здійснювати перевірку обсягів нереалізованого товару у магазинах (складах) боржника.
Заявником до матеріалів поданої заяви не долучено доказів на підтвердження реалізації товару (інвентаризаційних описів, звітів по реалізації товару, актів нереалізованого товару, оборотно-сальдових відомостей по рахунках по групі товару, що поставлявся, з деталізацією по партіях товару за певний період тощо).
Також судом не розцінюється як доказ, що свідчить про виникнення у боржника обов'язку по оплаті товару, і акт перевірки розрахунків, наданий заявником, оскільки обов'язок боржника по оплаті поставленого товару виникає лише з моменту його реалізації, а посилання на кількість реалізованого та/або нереалізованого товару у вказаному акті відсутні. Крім того, в акті перевірки розрахунків зазначено "залишок на 01.12.2015 за всіма рахунками по взаємовідносинам з постачальником". Таким чином з акту не вбачається, що його складено щодо розрахунків саме по договору № ЭГ026992 від 18.08.2014 і сума товару, який реалізований та/або нереалізований, є актуальною станом на час звернення заявника до суду з даною заявою про видачу судового наказу.
Таким чином, у суду відсутні докази, які підтверджують, що у заявника виникло право грошової вимоги - права на стягнення з боржника заборгованості за поставку товару за договором № ЄГО26992 від 18.08.2014 на підставі договору про переведення боргу № 1А_202 від 01.07.2016, що відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" у видачі судового наказу.
У відповідності до ч. 2 ст. 152 ГПК України передбачено, що про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Згідно з приписів ч. 1 ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
У відповідності до ст. 129 ГПК України судові витрати покладаються на заявника.
Керуючись ст.ст. 129, 148, п. 8 ч. 1, ч. 2 ст. 152, ст. 153, ст. 234 ГПК України, суд, -
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Компанія "Фреш" у задоволенні заяви від 20.05.2019 вих. № 26 про видачу судового наказу про стягнення з Дочірнього підприємства "Рітейл центр" заборгованості за договором поставки № ЄГО26992 від 18.08.2014 на підставі договору про переведення боргу № 1А_202 від 01.07.2016 в розмірі 19588,48 грн
2. Копію ухвали надіслати сторонам у справі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її прийняття та відповідно до ст. 256 ГПК України та підпункту 17.5 пункту 17 частини 1 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її підписання.
З інформацією про дане судове рішення учасники справи можуть ознайомитися на сайті: http://reyestr.court.gov.ua/.
Суддя В.М. Антонова