ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.05.2019Справа № 910/17553/18
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД»
до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ»
про стягнення 221 899,48 грн.
Суддя О.В. Гумега
секретар судового засідання
Мухіна Я.І.
Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» про стягнення 221 899,48 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору про надання послуг № 07596/ЛЗ-2018 від 07.02.2018 року в частині своєчасної доставки вантажу, прийнятого у позивача для перевезення, внаслідок чого позивачем нараховані штрафні санкції в сумі 221 899,48 грн. за прострочку доставки вантажу.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 (суддя Якименко М.М.) постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи за наявними у справі матеріалами.
29.01.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню. Зокрема, відповідачем зазначено, що позивачем неправильно здійснено розрахунок штрафу за накладними № 44341261, № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 40453193, № 40245110, № 40245102, № 40427130. Крім того, у відзиві відповідачем на підставі ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України заявлено клопотання про зменшення розміру штрафу на 50%, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач поніс збитки внаслідок затримки доставки вантажу.
13.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшли додаткові пояснення, зокрема, щодо розрахунку штрафу за накладними, зазначеними відповідачем у відзиві на позовну заяву.
13.02.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд зменшити розмір позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 160 402,47 грн. штрафу. Крім того, згідно наведеної заяви позивач просить суд повернути йому з Державного бюджету України судовий збір, сплачений у більшому розмірі, ніж передбачено Законом України «Про судовий збір». В якості додатків до наведеної заяви подано копію розрахунку штрафу та докази направлення відповідачу заяви про зменшення розміру позовних вимог.
Відповідно до розпорядження В.о. керівника апарату Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 № 05-23/579 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/17553/18, у зв'язку з прийняттям рішення Вищою радою правосуддя від 05.03.2019 № 662/0/15-19 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Господарського суду міста Києва у відставку».
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2019 справу № 910/17553/18 передано на розгляд судді Гумезі О.В.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2019 справу № 910/17553/18 прийнято до провадження судді Гумеги О.В.
В матеріалах справи наявні докази отримання позивачем та відповідачем ухвал Господарського суду міста Києва від 10.01.2019 та від 28.03.2019 у справі № 910/2843/19.
09.04.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшов супровідний лист, яким позивач просив суд долучити до матеріалів справи детальний розрахунок штрафу (з урахуванням зменшення розміру позовних вимог).
24.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшло клопотання, відповідно до якого відповідач просив суд залишити без розгляду заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог. Зазначеним клопотанням відповідач також звернув увагу суд на те, що позивач не спростував доводи відповідача щодо безпідставності включення в позовні вимоги коштів за накладними № 44341261, № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 40453193, № 40245110, № 40245102, № 40427130.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ ГПК України.
Клопотань про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін від останніх до суду не надходило.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 ГПК України).
При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження судом досліджено позовну заяву і додані до неї докази, а також відзив на позовну заяву та додані до нього докази.
Судом також досліджено заяву позивача, подану 13.02.2019 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог.
Судом встановлено, що така заява подана позивачем з дотриманням приписів статті 46 Господарського процесуального кодексу України, що вищенаведені дії позивача не суперечать законодавству та не порушують права і законні інтереси інших осіб, у зв'язку з чим заява позивача про зменшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.
Отже, новою ціною позову, виходячи з якої розглядається спір є 160 402,47 грн.
Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного то обґрунтованого судового рішення, відповідно до ст.ст. 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.
З'ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач, як на підставу своїх заперечень, та дослідивши матеріали справи, суд
07.02.2018 між Публічним акціонерним товариством «Українська залізниця» (відповідач, перевізник) та Товариством з обмеженої відповідальність «ВОГ ТРЕЙД» (позивач, замовник) було укладено Договір № 07596/ЛЗ-2018 про надання послуг, (надалі - Договір або Договір № 07596/ЛЗ-2018 від 07.02.2018) предметом якого, відповідно до п. 1.1, є здійснення перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні цього Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування вагоном перевізника не є орендною платою.
Надання послуг за цим Договором може підтверджуватись залізничною накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю та іншими документами (п. 1.3 Договору).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що сторони Договору несуть відповідальність за невиконання плану перевезень згідно із Статутом залізниць України.
Відповідно до підпункту 8.5.2 Договору, заповнення ЕПЦ УМВС здійснюється відповідно до вимог Додатку 1 до УМВС. Таким чином оформлений ЕПД вважається оригіналом Договору перевезення та має юридичну силу, як доказ у визначених законодавством випадках.
Підтвердженням приймання вантажу до перевезення за ЕПД проводиться шляхом прставляння в ЕПД дати прийняття вантажу до перевезення та накладання ЕЦП. На вимогу замовника перевізник засвідчує дату прийняття вантажу до перевезення шляхом поставляння календарного штемпелю в роздрукованій копії ЕПД. Друк паперової копії ЕПД накладної виконується замовником або на його вимогу перевізником (пп. 8.5.4 п. 8.5. Договору).
Згідно п. 8.8 Договору у разі судового розгляду справи, чи виникненні претензійної практики, використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
Договір вступає в силу з моменту одностороннього підписання замовником договору в електронному вигляді з накладенням ЕЦП в АС «Месплан» або АС «Клієнт УЗ», або вчинення замовником будь-якої дії на виконання умов цього договору і діє з 20.02.2018 до 31.12.2018 (п.12.1 Договору).
На виконання умов Договору протягом липня-серпня 2018 року АТ «Українська залізниця» (відповідач) було здійснено доставку вантажів ТОВ «ВОГ ТРЕЙД» (позивач) за наступними залізничними накладними: № 44341261, № 33416751, № 33234295, № 33234337, № 44029718, № 44389443, № 40380628, № 40427130, № 40245102, № 40245110, № 40453193, № 44615912, № 44038024, № 44401891, № 44457687, № 44445294 разом з відомостями вагонів.
При цьому накладні № 44457687 та № 44445294 є досилочними, тобто підтверджують прибуття частини вагонів за накладною № 44401891 з іншим поїздом.
Суд зазначає, що вказані обставини належним чином підтверджуються наявними в матеріалах справи документами та не заперечується відповідачем.
В обґрунтовання позовних вимог, заявлених з урахування заяви, поданої 13.02.2019 через відділ діловодства суду, про зменшення розміру позовних вимог, позивач вказав, що відповідачем було порушено терміни доставки вантажів, визначені ст. 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу, за накладними № 33234337, № 33234295, № 33416751, № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 44615912, № 40380628, № 40427130, у зв'язку із чим позивач просив суд стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» 160 402,47 грн. штрафу на підставі ст. 116 Статуту залізниць України.
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст.86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно статті 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України, перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно статті 909 Цивільного кодексу України, укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Частинами 1, 2 статті 307 Господарського кодексуУкраїни передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами (ст. 307 Господарського кодексу Укрраїни).
Згідно з «Загальними положеннями» Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Частинами 1, 2, 5 пункту 23 Статуту передбачено, що відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Форма накладної і порядок її заповнення, а також форма квитанції затверджуються Мінтрансом.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 919 Цивільного кодексу України, перевізник зобов'язаний доставити вантаж, пасажира, багаж, пошту до пункту призначення у строк, встановлений договором, якщо інший строк не встановлений транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них, а в разі відсутності таких строків - у розумний строк.
Перевізник зобов'язаний доставити вантаж до пункту призначення у строк, передбачений транспортними кодексами, статутами чи правилами. Якщо строк доставки вантажів у зазначеному порядку не встановлено, сторони мають право встановити цей строк у договорі (ч. 1 ст. 313 Господарського кодексу України).
В силу ст. 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Як встановлено судом, протягом липня-серпня 2018 року відповідачем було здійснено доставку вантажів позивачу, що оформлено залізничними накладними: № 44341261; № 33416751 ; № 33234295 ; № 33234337 ; № 44029718 ; № 44389443 ; № 40380628 ; № 40427130 ; № 40245102 ; № 40245110 ; № 40453193 ; № 44615912 ; № 44038024 ; № 44401891 ,; № 44457687 ; № 44445294 .
Відповідно до пункту 41 Статуту залізниць України, залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки. У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно з пунктами 1.1, 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажу, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (із змінами та доповненнями), зареєстрованих в МЮ України 24.11.2000 № 644 (далі - Правила), термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.
Відповідно до підпункту 1.1.1. Правил обчислення термінів доставки вантажів (статті 41, 116 Статуту залізниць України), у разі перевезення вантажною швидкістю залізниці надається термін доставки вантажу: одна доба на кожні повні та неповні 320 км щодо маршрутних відправок, та одна доба на кожні повні та неповні 200 км щодо вагонних відправок.
Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах. При прийманні від відправника вантажу до перевезення раніше дня, на який призначено навантаження, термін доставки обчислюється з 24-ї години того дня, на який призначено навантаження, про що в накладній робиться відмітка в графі "Навантаження призначено на ____число _____місяць" (п. 2.1. Правил).
Згідно з п. 2.4 наведених Правил, терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.
Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9 Правил).
Відповідно до п. 2.10 Правил, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.
Згідно ст. 23 Закону України «Про залізничний транспорт», у разі невиконання або неналежного виконання зобов'язань за договором про організацію перевезень вантажів перевізники несуть відповідальність за неповну і несвоєчасну подачу вагонів і контейнерів для виконання плану перевезень, а вантажовідправники - за невикористання наданих транспортних засобів у порядку та розмірах, що визначаються Статутом залізниць України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України.
Відповідно до пункту 116 Статуту залізниць України, за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:
10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;
20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;
30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.
Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.
Відповідно до Інформаційного листа ВГСУ України № 01-06/420/2012 від 04.04.2012, нарахування штрафу за несвоєчасну доставку вантажу здійснюється в залежності від кількості повних прострочених діб, але не менш ніж двох діб. Встановлений статтею 116 Статуту штраф застосовується у разі прострочення доставки вантажу на дві доби (більше ніж на 48 годин), на три доби (більше ніж на 72 години) і на чотири доби (більше ніж на 96 годин). Якщо прострочення доставки вантажу допущено залізницею менш ніж на дві доби (не більше 48 годин), що обчислюється з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення, то підстави для нарахування передбаченої статтею 116 Статуту штрафу відсутні.
Згідно п. 8 Правил видачі вантажів оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці або дата подачі вагона під вивантаження, якщо воно здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування.
Як підтверджується календарними штемпелями на накладних, доданих до позовної заяви, вантаж відповідачем доставлено позивачу з порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.
З урахуванням наведеного, приймаючи до уваги наявні в матеріалах справи документи, суд дійшов висновку, щодо наявності обґрунтованих підставі для стягнення з відповідача штрафу за прострочення доставки вантажу за накладними № 33234337, № 33234295, № 33416751, № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 44615912, № 40380628, № 40427130.
Матерали справи містять відзив на позовну заяву, поданий відповідачем 29.02.2019 через відділ діловодства суду. В обґрунтування заперечень, викладених у відзиві, відповідач вказує на те, що позивачем, в порушення ст. 116 Статуту залізниц України, невірно розраховано штраф по накладними № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 40427130, оскільки в графі № 49 є відмітка залізниці про збільшення терміну доставки. Крім того, відповідач зазначає, що за накладною № 44401891 вагони № 74927039 та № 73950933 не перевозились, про що зроблена відмітка залізниці у вагонній відомості.
Дослідивши матеріали справи, суд відхиляє вказані доводи відповідача, з огляду на таке.
Щодо твердження відповідача про те, що за накладною № 44401891 вагони № 74927039 та № 73950933 не перевозились, суд вважає за необхідне зазначити про те, що при оформленні накладної станцією відправлення Кагамлицька провізну плату було стягнуто за всі 3 вагони, в тому числі і за вагони № 74927039, № 73950933, про що свідчать графи 31 накладної № 44401891, та графа 34 досилочної накладної № 44445294 («без стягнення провізних платежів») (накладна, яка підтверджує прибуття частини вагонів за накладною № 44401891 з іншим рухомим складом).
Щодо до накладних № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 40427130, по яких є посилання на графу № 49 із відміткою залізниці про збільшення терміну доставки в процесі перевезення, то суд зазначає, про наступне.
Відповідно п. 2.9 Правил обчислення термінів доставки, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, у разі затримки вантажу в процесі перевезення термін доставки збільшується на термін:
- виконання митних та інших адміністративних правил;
- тимчасової перерви в перевезенні, яка трапилася не з вини залізниці;
- необхідний для ветеринарного огляду та напування тварин;
- вивантаження зайвої маси, виправлення навантаження або упаковки, а також перевантаження, які трапилися з вини відправника;
- інших затримок, які трапилися з вини відправника чи одержувача.
Втім, як встановлено судом по матеріалам справи, наведені причини збільшення термінів доставки при перевезенні вантажів за накладними № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 40427130 були відсутні, відповідачем не подано належних та допустимих доказів на підтвердження протилежного та не доведено зазначених обставин. З огляду на встановлене, суд дійшов висновку, що заперечення відповідача, викладені у відзиві, є безпідставними та необґрунтованими.
Водночас, дослідивши надані сторонами докази, здійснивши власний перерахунок заявленого до стягнення розміру штрафних санкцій, судом встановлено, що позивачем вірно розраховано штрафні санкції в розмірі 160 402,47 грн. за прострочення доставки вантажу за накладними № 33234337, № 33234295, № 33416751, № 44029718, № 44389443, № 44401891, № 44038024, № 44615912, № 40380628, № 40427130.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованим, доведеним і підтвердженим документально, у зв'язку з чим позовні вимоги про стягнення з відповідача 160 402,47 грн. штрафу підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо клопотання відповідача, викладеного у відзиві на позовну заяву, про зменшення штрафу на 50% суд зазначає наступне.
Згідно статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
Відповідно до частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленого до стягнення штрафу є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафу.
Позивач і відповідач є господарюючими суб'єктами і вони несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності. Зменшення (за клопотанням сторони) заявленого штрафу, який нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з статтею 74 ГПК України, статтею 233 ГК України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 по справі № 910/9765/18.
Дослідивши подане відповідачем клопотання про зменшення штрафу за несвоєчасну поставку вантажу, перевіривши доводи, якими обґрунтовується зазначене клопотання, враховуючи розмір несвоєчасно виконаного зобов'язання та розмір нарахованого штрафу, суд не вбачає підстав для зменшення суму нарахованого штрафу.
Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Позивачем не подано попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи, до суду не подав.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що за розгляд позовних вимог (в редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог, поданої 13.02.2019 через відділ діловодства суду) в сумі 160 402,47 грн. позивач повинен був сплатити судовий збір в розмірі 2 406,04 грн., тоді як ним фактично сплачено 3 328,49 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом. Позивачем подане клопотання, викладене в заяві про зменшення розміру позовних вимог, про повернення надміру сплаченого судового збору. Судовий збір буде повернутий позивачу ухвалою Господарського суду міста Києва.
З огляду на наведене та приписи ст.129 ГПК України, враховуючи повне задоволення позову, на відповідача покладається судовий збір в сумі 2 406,04 грн.
Керуючись ст.ст. 56, 58, 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236-238, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «УКРАЇНСЬКА ЗАЛІЗНИЦЯ» (03680, м. Київ, вул. Тверська, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВОГ ТРЕЙД» (43010, Волинська обл., м. Луцьк, вул. Кременецька, буд. 38; ідентифікаційний код 19337044) 160 402,47 грн. (сто шістдесят тисяч чотириста дві гривні 47 коп.) штрафу та 2 406,04 грн. (дві тисячі чотириста шість гривень 04 коп.) судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.
Повне рішення складено 24.05.2019.
Суддя Гумега О.В.