ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.05.2019Справа № 910/16445/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., при секретарі судового засідання Вишняк Н.В., розглянувши матеріали господарської справи
за позовом Державного агентства рибного господарства України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ НК"
про стягнення 551 534,58 грн.
Представники:
від позивача: Франків Л.П.
від відповідача: не з'явився
Державне агентство рибного господарства України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл НК" про стягнення збитків у розмірі 539821,20 грн. та пені у розмірі 11713,38 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено умови договору № 27 від 16.05.2018, зокрема п. 5.2 зазначеного договору, у зв'язку з чим позивач поніс збитки. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 539821,20 грн. та пеню у розмірі 11713,38 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2018 суд ухвалив: позовну заяву Державного агентства рибного господарства України залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом зазначення доказів, що підтверджують обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме щодо понесення позивачем збитків у розмірі 539821,20 грн. через невиконання відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю товарів № 27 від 16.05.2018, надання копій/оригіналів таких доказів чи зазначення про неможливість їх надання; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
21.12.2018 до відділу діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи у порядку загального позовного провадження.
Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.01.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 12.02.2019.
У підготовче засідання 12.02.2019 з'явився представник позивача. Представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.
З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні 12.02.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 26.02.2019.
15.02.2019 через відділ діловодства від позивача надійшла заява про зміну предмета позову.
У підготовче засідання 26.02.2019 з'явився представник позивача. Представники відповідача не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
Представник позивача підтримав заяву про зміну предмета позову.
Розглянувши в підготовчому засіданні заяву позивача про зміну предмета позову суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п'ять днів до початку першого судового засідання у справі.
Так, у заяві про зміну предмета позову позивач зазначає, що у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором № 27 від 16.05.2018 позивач скористався свої правом та в односторонньому порядку розірвав зазначений договір. Відтак, у позивача виникло право на повернення попередньої оплати за договором № 27 від 16.05.2018 у розмірі 539821,20 грн. Також, у заяві про зміну предмета позову позивач просить стягнути з відповідача пеню за порушення строків виконання зобов'язань у розмірі 50048,08 грн.
У позовній заяві позивач вказував на те, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань за договором № 27 від 16.05.2018 позивач був змушений придбавати товар у третіх осіб, відтак поніс збитки у розмірі 539821,20 грн., які просив суд стягнути з відповідача, а також просив стягнути з відповідача неустойку за невиконання зобов'язань у розмірі 11713,38 грн.
Суд зазначає, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.
Так, підставами заявленого позову є понесення позивачем збитків через необхідність придбання товару у третіх осіб, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору № 27 від 16.05.2018, предметом заявленого позову є власне стягнення, зокрема, збитків. В свою чергу, підставами вимог, викладених у заяві про зміну предмета позову, є розірвання договору за ст. 693 Цивільного кодексу України та виникнення у позивача права на повернення попередньої оплати за договором № 27 від 16.05.2018 внаслідок його розірвання, предметом зазначеної заяви є, зокрема, стягнення попередньої оплати.
Із зазначеного вбачається, що заява позивача про зміну предмета позову спрямована на одночасну зміну і предмета і підстав позову, у зв'язку з чим, судом відмовлено у прийнятті до розгляду заяви про зміну предмета позову, оскільки одночасна зміна предмета та підстав позову не допускається.
У підготовчому засіданні оголошено перерву до 19.03.2019.
У підготовче засідання 19.03.2019 представники сторін не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання були повідомлені належним чином.
У підготовчому засіданні 19.03.2019 судом з'ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.03.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.04.2019.
У судове засідання 02.04.2019 з'явився представник позивача. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
У судовому засіданні 02.04.2019 оголошено перерву до 14.05.2019.
У судове засідання 14.05.2019 з'явився представник позивача, який підтримав позов. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.
За змістом ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
За наведених обставин, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у судовому засіданні 14.05.2019, за відсутності представника відповідача, запобігаючи при цьому безпідставному затягуванню розгляду справи.
У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
У судовому засіданні 14.05.2019 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши докази, суд
16.05.2018 між Державним агентством рибного господарства України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Техойл НК» (постачальник) укладено договір №27 на закупівлю товарів (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов'язується у 2018 році поставити замовнику товари: код за ДК 021:2015 - 09130000-9 Нафта і дистиляти (бензин А-95 (в талонах або скетч-картах), дизельне паливо (в талонах або скетч-картах), зазначені в Додатку №1 до цього Договору, а замовник - прийняти і оплатити такі товари.
Пунктом 2.1. Договору передбачено, що постачальник повинен надати (поставити) замовнику товар, зазначений у специфікації товару (Додаток 1), якість якого відповідає вимогам державних стандартів України або технічним умовам, що діють на території України та підтверджуються паспортом якості та сертифікатом відповідності (якості), у разі наявності.
Приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до первинних документів: видаткової накладної товару, по якості відповідно до документів, які підтверджують його якість. Товар вважається поставленим по кількості - відповідно до видаткової накладної, по якості - відповідно до паспорту якості та сертифікату якості заводу-виробника, у разі наявності (п. 2.2. Договору).
Згідно з п. 2.3. Договору талони або скетч-карти повинні мати термін дії не менше одного року з моменту їх отримання та гарантованим продовженням їх терміну до одного року.
Ціна цього Договору згідно з протоколом погодження договірної ціни на закупівлю (Додаток 2) становить 856680,00 грн., в т.ч. ПДВ (п. 3.1. Договору).
Відповідно до п. 4.1. Договору оплата за товар здійснюється замовником протягом 10 календарних днів з моменту постачання товару на підставі видаткових накладних.
Строк (термін) поставки (передачі) товару здійснюється партіями відповідно до Календарного плану поставки палива (Додаток 3) з моменту підписання договору до 31.12.2018. Місце поставки (передачі) товару: бензину А-95 та дизельного палива для автотранспортних засобів замовника здійснюється безпосередньо на АЗС постачальника та АЗС партнерів постачальника у м. Києві та по Україні за талонами постачальника (п.п. 5.1., 5.2. Договору).
Згідно з п. 6.4.3. Договору постачальник має право у разі невиконання зобов'язань замовником достроково розірвати цей Договір, письмово повідомивши замовника про це за 10 календарних днів до дати розірвання Договору.
Судом встановлено, що Додатком 1, 2 та 3 сторонами погоджено Специфікацію товару, Протокол погодження договірної ціни та Календарний план поставки палива.
Дослідивши зміст укладеного Договору, суд дійшов висновку, що вказаний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
Судом встановлено, що на виконання Договору сторонами складено та підписано видаткові накладні №НКТ-001137 від 18.05.2018 на суму 51240,00 грн., №НКТ-001517 від 14.06.2018 на суму 749826,00 грн.
Судом встановлено, що 24.05.2018 позивачем перераховано на рахунок відповідача 51240,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №250 від 21.05.2018; 22.06.2018 позивачем перераховано на рахунок відповідача 69,94 грн., що підтверджується платіжним дорученням №327 від 15.06.2018; 22.06.2018 позивачем перераховано на рахунок відповідача 749756,06 грн., що підтверджується платіжним дорученням №331 від 15.06.2018 (копії платіжних доручень подані 15.02.2019).
Судом встановлено, що відповідно до претензії від 14.11.2018 №3-15-17/6986-18 позивач зазначав про труднощі у заправленні паливом службових автомобілів позивача та вимагав у відповідача належного виконання умов Договору.
Листом від 22.11.2018 №3-15-17/7205-18 відповідач повідомив зокрема про те, що починаючи з 14.11.2018 жодна АЗС товар за талонами постачальника не відпускає.
Судом встановлено, що листом від 22.11.2018 №3-15-17/7206-18 позивач повідомив відвідача про розірвання Договору у зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язання за Договором з 03.12.2018.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем було порушено умови договору № 27 від 16.05.2018, зокрема п. 5.2 зазначеного договору, а саме у позивача виникали труднощі щодо заправлення паливом службових автомобілів позивача, що призводило до ускладнення і несвоєчасного виконання працівниками позивача своїх службових обов'язків, у зв'язку з чим позивач з метою належного функціонування змушений був придбавати товар у третіх осіб, а тому позивач поніс збитки, відшкодування яких в силу ст. 226 ГК України він вправі вимагати у відповідача. Зважаючи на це, позивач просить суд стягнути з відповідача збитки у розмірі 539821,20 грн. та пеню у розмірі 11713,38 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як встановлено судом, строк (термін) поставки (передачі) товару здійснюється партіями відповідно до Календарного плану поставки палива (Додаток 3) з моменту підписання договору до 31.12.2018. Місце поставки (передачі) товару: бензину А-95 та дизельного палива для автотранспортних засобів замовника здійснюється безпосередньо на АЗС постачальника та АЗС партнерів постачальника у м. Києві та по Україні за талонами постачальника (п.п. 5.1., 5.2. Договору).
В матеріалах справи наявні копії талонів «Техойл» та актів про відмову в заправці службового автомобіля, а також службові записки працівників позивача, у яких зазначено про відмову у заправленні автомобілів за талонами «Техойл».
Відповідачем будь-яких заперечень з приводу вказаних доказів позивача надано не було.
Більше того, листом від 22.11.2018 №3-15-17/7205-18 відповідач повідомив зокрема про те, що починаючи з 14.11.2018 жодна АЗС товар за талонами постачальника не відпускає.
Разом з тим, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Вимогами ст.22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у разі порушення його цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому збитки визначаються, як втрата, яку особа отримала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила чи повинна зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально отримати при звичайних обставинах, якщо б його право не було порушено (упущена вигода).
Статтею 225 Господарського кодексу України визначений вичерпний перелік складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, зокрема: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково втрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом, вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Заявляючи вимоги про стягнення збитків, позивач зазначав про понесення ним збитків через необхідність придбання товару у третіх осіб, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов Договору, розмір яких складає 539821,20 грн. (купівля бензину марки А-95 у кількості 5920 літрів на загальну суму 160195,20 грн. та дизельного пального у кількості 15700 літрів загальною вартістю 379626,00 грн.).
Разом з тим, позивачем не надано жодних доказів у підтвердження факту придбання товару (бензину марки А-95 та дизельного палива) у третіх осіб через невиконання відповідачем умов Договору.
З огляду на недоведеність викладених у позові обставин, суд дійшов висновку про відсутність обґрунтованих та законних підстав для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок неналежного виконання умов Договору, а тому позов в частині стягнення збитків не підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення пеню у розмірі 11713,38 грн. у зв'язку з неналежним виконанням Договору.
Пунктом 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено що, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Згідно з п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Згідно з нормами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до частин 1 та 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі. Сторони можуть домовитися про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків, передбачених законом.
За змістом ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Згідно з п. 7.2. Договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товару постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від вартості недопоставленого товару за кожний день прострочення.
З розрахунку позивача вбачається, що він здійснює нарахування пені відносно суми 539821,20 грн., однак, вказана сума ним була визначена як збитки, понесені у зв'язку з закупівлею у третіх осіб товару, а саме купівля бензину марки А-95 у кількості 5920 літрів на загальну суму 160195,20 грн. та дизельного пального у кількості 15700 літрів загальною вартістю 379626,00 грн. За відсутності обґрунтування та зазначення у позові вартості непоставленого відповідачем товару за Договором, наведене дає підстави для висновку, що позивач фактично нараховує пеню на суму заявлених ним збитків, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, суд зазначає, що позивач не позбавлений права звернутись з позовом про стягнення з відповідача суми попередньої оплати за Договором з підстав невиконання зобов'язання з поставки у порядку ст. 693 ЦК України.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на позивача з огляду на відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
У позові відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 24.05.2019
Суддя Ю.В. Картавцева