ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
22.05.2019Справа № 910/3817/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Бугаєнко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15)
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ЛТД" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літ. А)
про зобов'язання вчинити дії та стягнення 304 136,67 грн.
за участю представників
від позивача: Преснякова І.В.
від відповідача: не з'явився
У судовому засіданні 22.05.2019, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Національний університет біоресурсів і природокористування України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" про стягнення зобов'язання вчинити дії та стягнення 304 136,67 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору №1210 від 09.11.2018 у позивача залишились неотоварені талони на бензин А-92 Євро-5 у кількості 4 490 літрів, бензин А-95 Євро-5 у кількості - 2 880 літрів та дизельне паливо у кількості - 4 540 літрів, яке позивач просить суд зобов'язати відповідача передати в належній кількості. Крім того, за порушення строків виконання зобов'язань за договором позивачем було нараховано пеню у розмірі 59 191,59 грн та штраф у розмірі 25 357,08 грн, а також заявлено до стягнення штраф за поставку неякісного товару у розмірі 219 588,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.03.2019 суд прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 910/3817/19 та постановив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження у підготовчому засіданні 24.04.2019.
У судовому засіданні 24.04.2019 представник позивача подав клопотання про долучення до матеріалів справи актів відбору проб від 27.11.2018 та заяву щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу.
У судовому засіданні суд на місці ухвалив долучити до матеріалів справи надані документи, закрити підготовче провадження та призначити розгляд справи по суті на 22.05.2019.
У судове засідання, призначене на 22.05.2019, з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзиву на позовну заяву не надав, клопотань щодо відкладення розгляду справи не направляв, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення №0103050253930.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Зважаючи на те, що неявка представника відповідача та неподання відзиву на позовну заяву не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
09 листопада 2018 року за результатами тендеру між Національним університетом біоресурсів і природокористування України (надалі - покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Техойл ЛТД" (надалі - постачальник, відповідач) було укладено договір № 1210 (надалі - договір).
Пунктом 1.1 договору встановлено, що в порядку та на умова, визначених цим договором, постачальник зобов'язується на підставі попередніх замовлень поставити і передати у власність в обумовлений строк покупцеві 09130000-9 - нафта і дистиляти (Бензини та дизельне паливо різні) (далі - Товар), в асортименті й кількості відповідно до Специфікації (Додаток № 1, що є невід'ємною частиною цього договору), в обумовлені строки та на умовах, визначених у цьому договорі, а покупець зобов'язується прийняти й оплатити такий товар.
Згідно Специфікації постачальник зобов'язався поставити Бензин А-92 Євро-5 у кількості 17 000 літрів бензовозними нормами та 10 000 літрів талонами-картками; Бензин А-95 Євро -5 у кількості 10 000 літрів талонами-картками; Дизельне паливо у кількості 22 000 літрів бензовозними нормами та 10 000 літрів талонами-картками.
Строк поставки товару: протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладення договору (1.4. договору).
Відповідно до п. 2.1. договору загальна ціна договору становить 2 012 340 (два мільйони дванадцять тисяч триста сорок) грн 00 коп. в т.ч. ПДВ 335 390 (триста тридцять п'ять тисяч триста дев'яносто) грн 00 коп.
За умовами п. 2.4. договору розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються в безготівковому порядку шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на підставі виставлених останнім рахунків-фактур та видаткових накладних.
Згідно п. 2.5. договору оплата проводиться по факту отримання товару протягом 45 (сорока п'яти) робочих днів.
Пунктом 3.3. договору встановлено, що поставка товару проводиться в повному обсязі протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту укладання договору за цінами, визначеними за результатами аукціону.
Відповідно до п.п. 3.8., 3.9. договору передача товару по талонах (бланках дозволу) підтверджується накладною підписаною представниками сторін. Термін дії талонів (бланків дозволу) не менше 1 (одного) року з дати передачі їх Покупцю (Позивачу) із можливістю подальшої пролонгації.
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його скріплення печатками сторін, а закінчується 31 грудня 2018 року (п. 9.1. договору).
На виконання умов договору відповідачем 23.11.2018 було поставлено частину товару - дизельне паливо у кількості 13 000 літрів на загальну суму 382 980 грн 00 коп., про що свідчить видаткова накладна № ЛТН-000241 від 23.11.2018 на загальну суму 382 980 грн 00 коп., яка була оплачена позивачем згідно платіжного доручення № 9150 від 29.11.2018.
27 листопада 2018 року відповідачем було також поставлено ще частину товару: дизельне паливо у кількості 9 000 літрів на загальну суму 265 140 грн 00 коп. та Бензин А-92 Євро -5 у кількості 17 000 літрів на загальну суму 449 820 грн 00 коп., що підтверджується видатковою накладною №ЛTH-000251 від 27.11.2018 р. на загальну суму 714 960 грн 00 коп., оплаченою позивачем згідно платіжного доручення № 9151 від 29.11.2018.
28 листопада 2018 року відповідачем передано позивачу талони на: дизельне паливо у кількості 10 000 літрів на загальну суму 304 800 грн 00 коп., Бензин А- 92 Євро -5 у кількості 10 000 літрів на загальну суму 300 000 грн 00 коп. та Бензин А-95 Євро -5 у кількості 10 000 літрів на загальну суму 309 600 грн 00 коп., про що свідчить видаткова накладна № ЛТТ-001003 від 28.11.2018 на загальну суму 914 400 грн 00 коп. та Акт приймання - передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 28.11.2018 згідного договору № 1210 від 09.11.2018. Вищевказаний товар був прийняв та оплачей позивачем згідно платіжного доручення № 9152 від 29.11.2018.
За доводами позивача, передані відповідачем талони (бланки дозволу) отоварені не були, оскільки пальне за талонами на автозаправних станціях не відпускалось.
У зв'язку з невиконанням відповідачем належним чином зобов'язань за договором та з метою досудового врегулювання взаємовідносин, позивачем була направлена претензія від 19.12.2018 № 3040, у якій вимагалось забезпечити належне виконання зобов'язань згідно договору. Проте, дана вимога була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.
27 грудня 2018 року між сторонами була укладена Додаткова угода № 1 до договору № 1210 від 09.11.2018 про розірвання та зменшення ціни договору.
Відповідно до додаткової угоди загальна ціна договору становить 1 500 000 грн 00 коп., у зв'язку з чим Специфікація (Додаток № 1) викладена в новій редакції та здійснено повернення талонів (бланків дозволу) на загальну суму 512 340 грн 00 коп. (бензин А-92 Євро -5 у кількості 5435 літрів, Бензин А-95 Євро -5 у кількості - 6010 літрів, Дизельне паливо у кількості - 5355 літрів), що підтверджується накладною № 4280 від 26.12.2018.
19 лютого 2019 року позивач повторно звернувся до відповідача з претензією № 0372 від 13.02.2019, у якій просив останнього забезпечити належне виконання зобов'язань згідно договору. Проте, 28.02.2019 конверт з вищевказаною претензією був повернений на адресу позивача із зазначенням «інші причини невручення».
Отже, за доводами позивача, внаслідок неналежного виконання відповідачем умов договору у позивача залишились неотоварені талони (бланки дозволу) на бензин А-92 Євро -5 у кількості - 4 490 літрів, бензин А-95 Євро-5 у кількості - 2 880 літрів та дизельне паливо у кількості - 4 540 літрів на загальну суму 362 244 грн 00 коп., що стало наслідком звернення останнього з позовом до суду про зобов'язання відповідача передати вищевказане пальне. Крім того, за прострочення виконання зобов'язання щодо поставки та за поставку неякісного товару позивачем було нараховано пеню та штраф.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип презумпції правомірності правочину, суд приймає договір № 1210 від 09.11.2018 як належну підставу, у розумінні норм статті 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).
Так, у відповідності до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 669 Цивільного кодексу України кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні.
Судом встановлено, що відповідно до умов договору відповідач зобов'язаний був здійснити поставку товару в повному обсязі протягом 5 робочих днів з моменту укладання договору. Враховуючи той факт, що договір № 1210 був укладений 09.11.2018, то поставка товару мала відбутися в період з 09.11.2018 по 15.11.2018.
Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено поставку товару, а саме дизельне пальне у кількості 13 000 літрів на загальну суму 382 980,00 грн, лише 23.11.2018, про що свідчить видаткова накладна № ЛТН-000241 від 23.11.2018. Інша частина товару, а саме дизельне пальне у кількості 9 000 літрів на загальну суму 265 140, 00 грн та бензин А-92 Євро -5 у кількості 17 000 літрів на загальну суму 449 820,00 грн, була також поставлена з порушенням п. 1.4. договору 27.11.2018, що підтверджується видатковою накладною №ЛTH-000251 від 27.11.2018.
Товар за вищевказаними видатковими накладними був оплачений позивачем у повному обсязі, про що свідчать наявні в матеріалах справи платіжні доручення № 9150 від 29.11.2018 та № 9151 від 29.11.2018.
Судом також встановлено, що 28.11.2018 відповідачем було передано позивачу талони на: дизельне паливо у кількості 10 000 літрів на загальну суму 304 800 грн 00 коп., бензин А- 92 Євро -5 у кількості 10 000 літрів на загальну суму 300 000 грн 00 коп. та бензин А-95 Євро -5 у кількості 10 000 літрів на загальну суму 309 600 грн 00 коп.
Факт передачі талонів на вищевказані нафтопродукти підтверджується підписаною видатковою накладною № ЛТТ-001003 від 28.11.2018 на загальну суму 914 400 грн 00 коп. та Актом приймання - передачі талонів (бланків дозволу на отримання пального) від 28.11.2018 згідно договору № 1210 від 09.11.2018. Оплата товару позивачем була здійснена в повному обсязі згідно платіжного доручення № 9152 від 29.11.2018.
У Наказі від 20.05.2008 №281/171/578/155 Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики «Про затвердження Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України» зазначено, що талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою N 17- НП.
На виконання вимог тендерної документації, відповідачем було надано Інформаційну довідку від 19.10.2018 р. вих. № 572-10/18/1, відповідно до якої повідомлялось, що відповідач має талони торгівельної марки «ТЕХОЙЛ» власником (емінтом) товару (талонів та пальне) є ТОВ «Техойл ТРЕЙД». Також в тендерній пропозиції відповідача містилися копії гарантійних листів ПП «АМІК Україна», адресований ТОВ «Техойл ТРЕЙД», де гарантувалось цілодобове, безперебійне здійснення відпуску пального на АЗС протягом 2018-2019 років за талонами «ТЕХОЙЛ». Крім того, в гарантійному листі від 04.12.2017 вих. № 882 ТОВ «МАНГО-ГРУП», що адресований ТОВ «Техойл ТРЕЙД», також гарантувалось цілодобове, безперебійне здійснення відпуску пального на АЗС протягом 2017-2018 років за талонами «ТЕХОЙЛ».
При укладанні договору сторонами було погоджено, що товар передається відповідачем позивачу бензовозними нормами та шляхом надання талонів (бланків дозволу), які у наступному реалізуються позивачем шляхом заправки транспортних засобів на автозаправних станціях. При цьому, позивач отримує товар саме у тій кількості, що оплачена позивачем та зазначена в талонах (бланках дозволу).
Проте, як вбачається із матеріалів справи, талони (бланки дозволу) передані відповідачем отоварені не були, оскільки пальне за талонами відповідача на автозаправних станціях не відпускалось. Таким чином, у позивача залишилися неотоварені талони (бланки дозволу), які були повністю оплачені Національним університетом біоресурсів і природокористування України.
Згідно з ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Отже, враховуючи вищенаведені правові норми та зважаючи на встановлені судом обставини справи, зокрема, порушення відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині видачі товару на АЗС постачальника, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині зобов'язання відповідача передати позивачу бензин А-92 Євро-5 у кількості 4 490 літрів, бензин А-95 Євро-5 у кількості - 2 880 літрів та дизельне паливо у кількості - 4 540 літрів.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня). Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до абз. 2 п. 6.3. договору встановлено, що у разі порушення відповідачем строків виконання зобов'язань за цим договором, з відповідача стягується пеня у розмірі 0,1% вартості товару, з якого допущено прострочення виконання зобов'язання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів, додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної вартості товару.
Так, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору та на підставі ст. 230, ст. 231 Господарського кодексу України, абз. 2 п. 6.3. договору позивачем було заявлено до стягнення з відповідача пені у розмірі 59 191,59 грн та штрафу у розмірі 25 357,08 грн.
Пунктом 4 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
За таких обставин, суд дійшов висновку, що сторони за взаємною згодою визначили вид штрафних санкцій та їх розмір за порушення зобов'язань за договором, беручи до уваги той факт, що дані зобов'язання з приводу поставки товару не є грошовими зобов'язаннями та положення щодо обмеження розміру штрафних санкцій законом на них не поширюються.
Крім того, суд відзначає, що у випадках порушення виконання господарських зобов'язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень можливості передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, чинне законодавство допускає можливість одночасного стягнення з учасника господарських відносин, що порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені, які не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафних санкцій, суд встановив, що останній є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 59 191,59 грн та штрафу у розмірі 25 357,08 грн визнаються судом такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Що стосується заявленої позивачем вимоги про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 219 588,00 грн внаслідок порушення зобов'язання щодо якості товару, суд зазначає наступне.
Згідно п. 4.2., п. 4.6. договору постачальник гарантує якість та безпеку товару відповідно до сертифікатів відповідності та паспортів якості на товар протягом 30 (тридцяти) календарних днів з моменту його отримання.
Як передбачено п. 4.4. договору у випадку невідповідності якості і безпеки товару стандартам, технічним умовам, супровідній документації, а також тендерній пропозиції постачальника, покупець має право відмовитися від прийняття й оплати товару та вимагати поставку товару належної якості й безпеки. При умові, коли товар оплачено, покупець має право вимагати від постачальника повернення сплачених сум або заміну товару на товар належної якості протягом 3 (трьох) календарних днів після отримання вимоги про це від покупця.
Відповідно до п. 4.5. договору якість кожної партії товару на вимогу покупця підтверджується висновком лабораторних випробувань офіційно акредитованих лабораторій, дійсним станом на дату постачання товару. Оплата за отримання висновку здійснюється постачальником.
З матеріалів справи вбачається, що зразки товару поставленого позивачу на загальну суму 1 097 940,00 грн були передані на випробування. Так, згідно Паспорта якості № 850 на зразок бензину автомобільного А-92 був зроблений наступний висновок: за октановим числом моторного методу, густиною, фракційним складом та об'ємною часткою ароматичний вуглеводів зразок не відповідає вимогам ДСТУ 7687:2015 до бензину автомобільного А-92-Євро5-Е5.
Згідно Паспорта якості № 851 на зразок палива дизельного висновок: за температурою спалаху та масовою часткою води зразок не відповідає вимогам ДСТУ 7688:2015 до палива дизельного ДП-3-Євро5.
Внаслідок того, що відповідачем було поставлено товар, який не відповідає хімічному складу ДСТУ 7687:2015, тобто, не відповідає якісним показникам заявленим відповідачем, позивач неодноразово звертався до відповідача з листами (№ 3041 від 19.12.2018 та №0383 від 15.02.2019), у яких вимагав терміново здійснити заміну товару на товар належної якості. Проте, вищевказані листи були залишені без відповіді та задоволення.
За умовами п. 6.3 договору у разі порушення постачальником зобов'язань за цим договором, покупець, який фінансується з Державного бюджету України, має право застосувати до нього наступні штрафні санкції, зокрема, за порушення постачальником умов зобов'язання щодо якості товару, стягнути штраф у розмірі 20 (двадцяти) відсотків вартості неякісного товару, а також, вимагати усунення недоліків товару силами й за рахунок постачальника або заміни неякісного товару в обумовлений строк.
Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суму штрафу у розмірі 219 588,00 грн, суд встановив, що останній є вірним та обґрунтованим, а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Станом на момент розгляду спору відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов'язку передати позивачу паливо та сплатити заявлені до стягнення штрафні санкції за неналежне виконання договірних зобов'язань.
З огляду на вищезазначене, приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про доведеність та обґрунтованість вимог позивача, у зв'язку з чим позовні вимоги Національного університету біоресурсів і природокористування України підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ЛТД" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літ. А, ідентифікаційний код 41850141) передати Національному університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, ідентифікаційний код 00493706) бензин А-92 Євро-5 у кількості 4 490 літрів, бензин А-95 Євро-5 у кількості 2 880 літрів та дизельне паливо у кількості - 4 540 літрів.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕХОЙЛ ЛТД" (01004, м. Київ, вул. Крутий Узвіз, буд. 6/2, літ. А, ідентифікаційний код 41850141) на користь Національного університету біоресурсів і природокористування України (03041, м. Київ, вул. Героїв Оборони, 15, ідентифікаційний код 00493706) пеню у розмірі 59 191 (п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто одну) грн 59 коп., штраф за прострочення виконання зобов'язання за договором у розмірі 25 357 (двадцять п'ять тисяч триста п'ятдесят сім) грн 08 коп., штраф за поставку неякісного товару у розмірі 219 588 (двісті дев'ятнадцять тисяч п'ятсот вісімдесят вісім) грн 00 коп. та судовий збір у розмірі 6 483 (шість тисяч чотириста вісімдесят три) грн 04 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 24.05.2019
Суддя Л. Г. Пукшин