ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.05.2019Справа №910/3448/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Блажівської О.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні матеріали справи №910/3448/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля»
(85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600)
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
(03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815)
про стягнення 38 244,88 грн, -
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» 20 березня 2019 року звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 38 244,88 грн.
В обґрунтування позовних вимог, позивачем зазначено, що під час здійснення перевезення вантажу Акціонерним товариством «Українська залізниця» не було здійснено заходів для збереження вантажу під час його перевезення, у зв'язку з чим, Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» просить стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» суму збитків, які виникли у зв'язку із незбереженням вантажу при перевезенні в розмірі 38 244,88 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2019 відкрито провадження у справі №910/3448/19 та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.
18.04.2019 через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача надійшли пояснення по справі №910/3448/19, в яких останній просить відмовити позивачу в задоволенні позовних вимогах по справі №910/3448/19 в повному обсязі, оскільки відповідальність у вигляді відшкодування збитків вимагає її застосування за наявності складу правопорушення, а саме протиправної поведінки, шкідливого результату такої поведінки, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками, вини особи, яка заподіяла збитки, при цьому Акціонерним товариством в особі регіональної філії «Одеська залізниця» зазначено, що в діях відповідача відсутня вина, крім того, відповідачем зазначено, що акти загальної форми та комерційні акти не складались.
Відповідно до ч.5 ст.252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які посилається позивач на підтвердження позовних вимог, а відповідач на підтвердження заперечень на позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (далі - позивач) відповідно до залізничної накладної №51996445 від 26.09.2018 здійснило відправлення вугілля зі станції Добропілля Донецької залізниці на станцію Ладижин Одеської залізниці одержувачу - ПАТ «ДТЕК Західенерго».
03.10.2018 на станції Верхівцеве Придніпровської залізниці проведено комісійну перевірку маси вантажу та за результатами зважування виявлено, що частину товару у вагонах № №52591062, 59822155, 59821967 та 59823393 було втрачено, про що складено комерційний акт №№ 456404/10.
У зв'язку з чим, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» зазначено, що Акціонерне товариство «Українська залізниця», як перевізник, належним чином не виконало зобов'язань щодо збереження вантажу під час перевезення, у зв'язку з чим останній зобов'язаний відшкодувати позивачу збитки у розмірі 38 244,88 грн, заподіяні незбереженням прийнятого до перевезення вантажу згідно залізничною накладною №51996445.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 ст.173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
У відповідності до ст.908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 визначено обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Пунктом 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 (далі - Статут) визначено, що накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Відповідно до ст.909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено, також ч.2 ст.307 Господарського кодексу України.
Матеріалами справи, а саме накладною №51996445, підтверджується прийняття вантажу до перевезення Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) від ДТЕК «Добропіллявугілля» (вантажовідправник) та здійснення його перевезення зі станції відправлення до станції призначення - Ладижин Одеської Залізниці.
Згідно з пунктом 2 статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 920 Цивільного кодексу України обумовлено: у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Відповідно до статті 12 Закону України «Про залізничний транспорт» залізниці повинні забезпечувати збереження вантажів на шляху слідування та на залізничних станціях.
Статтею 23 Закону України «Про залізничний транспорт» передбачено, що перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу в межах, визначених Статутом залізниць України. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з незалежних від них причин.
Стаття 110 Статуту залізниць України передбачає, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття до перевезення і до моменту видачі одержувачу.
Згідно з статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження прийнятого до перевезення вантажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача чи пошкодження виникли з не залежних від перевізника причин.
Згідно статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть служити підставою для матеріальної відповідальності перевізників вантажу засвідчуються актами; порядок і терміни складення актів визначаються Статутом залізниць України.
Статтею 129 Статуту залізниць України передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць; для засвідчення маси і кількості вантажу з даними, зазначеними у транспортних документах, складається комерційний акт.
Відповідно до статті 130 Статуту залізниць України право на пред'явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред'явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
Статтею 133 Статуту залізниць України передбачено, що передача іншим організаціям або громадянам права на пред'явлення претензій та позовів не допускається, за винятком випадків передачі такого права вантажовідправником вантажоодержувачу або вантажоодержувачем вантажовідправнику, а також вантажовідправником або вантажоодержувачем вищій організації або уповноваженій особі, яка виступає від їх імені.
Як встановлено судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» було здійснено відправлення по залізничній накладній №51996445 вагонів з вугіллям кам'яним марки г-газовий одержувачу - Приватному акціонерному товариству «ДТЕК Західенерго».
При надходженні вагонів на станцію Верхівцеве Придніпровської залізниці залізницею проведено комісійне переважування маси вантажу на вагонних вагах, під час якого виявлено, що маса вантажу у вагонах не відповідає масі, вказаній у накладних.
Зокрема, факт нестачі за спірним перевезенням підтверджений комерційним актом №456404/10 від 03.10.2018, у якому зазначено, що за документом значиться: вантаж вугілля кам'яне марки г.
У розділі Д. (опис виявленого із зазначенням кількості недостачі або надлишку) комерційного акту №456404/10 від 03.10.2018 зазначено, що:
- У вагоні №52591062 виявилось брутто - 68450 кг, тара - 21300 кг, нетто - 47150 кг, що менше вантажного документу на 9350 кг. Навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 40-50 мм, мається виїмка довжиною 8,0 м на ширину вагону, глибиною 0,3 м. Маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Просипання вантажу не було;
- у вагоні №59822155 виявилось брутто -70450 кг, тара-22000 кг, нетто -48450 кг, що менше вантажного документу на 11450 кг. Навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 40-50 мм, мається виїмка довжиною 9,0 м, на ширину вагону, глибиною 0,3 м. Маркування відсутнє. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Просипання вантажу не було;
- у вагоні №59821967 виявилось брутто - 80000 кг, тара - 21000 кг, нетто - 59000 кг, що менше вантажного документу на 1500 кг. Навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 40-50 мм. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Просипання вантажу не було;
- у вагоні №59823393 виявилось брутто - 69800 кг, тара - 22300 кг, нетто - 47500 кг, що менше вантажного документу на 8700 кг. Навантаження у вагоні насипом, нижче бортів 10-20 мм, мається виїмка довжиною 9,0 м, на ширину вагону, глибиною 0,3 м. Маркування порушене. Вагон в технічному відношенні справний. Люки зачинені. Просипання вантажу не було.
При цьому, відповідачем усупереч вищевказаним положенням Закону та статті 74 Господарського процесуального кодексу України не спростовано відсутності його вини у незабезпеченні збереження переданого йому вантажу.
Приписами статті 623 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Відповідно до статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України передбачено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства.
За загальним принципом цивільного права особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (частина перша статті 22, стаття 611, частина перша статті 623 Цивільного кодексу України). Для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, як-то: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.
Згідно з частиною другою статті 623 Цивільного кодексу України розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Таким чином, позивачу потрібно довести суду факт заподіяння йому збитків, розмір зазначених збитків та докази невиконання зобов'язань та причинно-наслідковий зв'язок між невиконанням зобов'язань та заподіяними збитками.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов'язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, збитки, причинний зв'язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора, вина боржника.
Відсутність хоча б одного із вище перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.
Суд зазначає, що саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. При цьому, важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.
Відповідно до ч. ч.1,2 ст.1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди (Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.06.2010 № 6-469св10).
Однак, Акціонерне товариство «Українська залізниця» не довело, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ч.3 ст.314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Відповідно до ч.2 ст.114 Статуту залізниць України недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно зі ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 2% маси, зазначеної в перевізних документах, зокрема, щодо вантажів, зданих для перевезення у вологому стані.
З врахуванням норми природної втрати під час перевезення, яка згідно п. 27 Правил видачі вантажів для вантажів у вологому стані складає 2%, нестача вантажу складає:
- у вагоні №52591062 (9350-1130) 8220 кг або 8,22 т;
- у вагоні №59822155 (11450-1198) 10252 кг або 10,252 т;
- у вагоні №59821967 (1500-1210) 290 кг або 0,29 т;
- у вагоні №59823393 (8700-1124) 7576 кг або 7,576 т.
Згідно зі ст. 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. Відповідно до акту приймання-передачі №90678040 від 31.10.2018 та рахунку-фактури №90678040 від 31.10.2018 вартість 1 тони відвантаженого вугілля в кількості 203,149 т (накладна №51996445) з урахуванням знижок за показники якості становить 1210,07 грн. без ПДВ. ПДВ становитиме (1210,07 грн. х 20%) 242,01 грн. Вартість 1 тони з ПДВ - (1210,07+242,01) 1452,08 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №52591062, з урахуванням норми природної втрати, складає 11936,10 грн. із розрахунку: 8,22 т х 1452,08 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №59822155, з урахуванням норми природної втрати, складає 14886,72 грн. із розрахунку: 10,252 т х 1452,08 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №59821967, з урахуванням норми природної втрати, складає 421,10 грн. із розрахунку: 0,29 т х 1452,08 грн.
Вартість недостачі, виявленої у вагоні №59823393, з урахуванням норми природної втрати, складає 11000,96 грн. із розрахунку: 7,576 т х 1452,08 грн.
А разом = 38 244,88 грн (11936,10+14886,72+421,10+11000,96).
Суд перевірив правильність наданого позивачем розрахунку вартості вагової нестачі вантажу і встановив, що останній проведений з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто (2 %) та кількості фактичної недостачі, у зв'язку з чим сума втраченого вантажу у вказаних вагонах становить 38 244,88 грн.
При цьому, Акціонерне товариство «Українська залізниця» не довело, що нестача вантажу виникла з незалежних від перевізника причин.
Відповідно до ст. 113 Статуту залізниць, за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
З урахуванням вищевикладеного, зазначені доводи відповідача, викладені у пояснені по справі №910/3448/19, відхиляються судом.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами ст. ст.76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля».
Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600) суму збитків у розмірі 38 244 (тридцять вісім тисяч двісті сорок чотири) грн 88 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м.Київ, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька область, м.Добропілля, м.Білицьке, вул.Красноармійська, 1а, код ЄДРПОУ 37014600) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд .
СуддяО.Є.Блажівська