ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.05.2019Справа № 905/125/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 28178,45 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" вартості нестачі вугілля у розмірі 28178,45 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач при перевезенні вугілля кам'яного по залізничним накладним №51307924 від 18.08.2018, №51333425 від 20.08.2018, №51360477 від 21.08.2018 допустив незбереження вантажу у вагонах №56626401, №61674412, №65302366, №60291325. На станції Роя та Добропілля Донецької залізниці було здійснено комісійне переважування маси вантажу, яке показало вагову недостачу у вказаних вагонах, про що складено відповідні комерційні акти №481001/89 від 21.08.2018, №481001/95 від 24.08.2018, №493102/54/68 від 24.08.2018, №493102/55/69 від 24.08.2018.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.01.2019 позовна заява була залишена без руху.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 31.01.2019 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/125/19; постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 18.02.2019 передано матеріали справи № 905/125/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення вартості нестачі вугілля у розмірі 28178,45 грн. за встановленою підсудністю до Господарського суду міста Києва.
За наслідками проведеного 18.03.2019 автоматизованого розподілу справу №905/125/19 передано для розгляду судді Картавцевій Ю.В.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі № 905/125/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 суд ухвалив: прийняти справу № 905/125/19 до розгляду; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
16.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано належних доказів вартості втраченого вантажу.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповідачем у відзиві на позов, суд
Відповідно до накладних № 51307924 від 18.08.2018, № 51333425 від 20.08.2018, № 51360477 від 21.08.2018 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" зі станції відправлення Добропілля (Донецької залізниці) вантажоодержувачу (станція призначення - Роя, Донецька залізниця) було відправлено вагони № 56557929 , 56626401 , 56743669, 58919580, 62965645, 56046246, 62965405, 60622834, 67665505, 67705814, 67869867, 60898319, 65297343, 67668525, 66241183, 60448065, 68703917 з вантажем - вугілля кам'яне, код вантажу 161113.
Судом встановлено, що на станції Роя (Донецька залізниця) було здійснено комісійне перезважування вагонів № 56626401 та № 61674412; на станції Добропілля (Донецька залізниця) було здійснено комісійне перезважування вагонів № 65302366 та № 60291325, про що складено комерційні акти.
У комерційному акті № 481001/89 від 21.08.2018 зазначено, що у накладній № 51307924 від 18.08.2018 вказано тару вагону № 56626401 - 22200 кг, масу вантажу - 68900 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: брутто - 86850 кг, тара вагону - 22200 кг, нетто - 64650 кг, що менше на 4250 кг; у вагоні № 56626401 поверхня вантажу на 20-40 см нижче бортів зі скосами до бортів, нерівномірна, не вкатана, не маркована, потоптана. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. При повторному перезважуванні вага не змінилася.
У комерційному акті № 481001/95 від 24.08.2018 зазначено, що у накладній № 51333425 від 20.08.2018 вказано тару вагону № 61674412 - 23500 кг, масу вантажу - 69900 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: брутто - 90850 кг, тара вагону - 23500 кг, нетто - 67350 кг, що менше на 2550 кг; у вагоні № 61674412 над 3-4 люками є поглиблення розмірами 300х280х60-70 см. У місці поглиблення маркування порушене. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. При повторному перезважуванні вага не змінилася.
У комерційному акті № 493102/54 від 24.08.2018 зазначено, що у накладній № 51360477 від 21.08.2018 вказано тару вагону № 65302366 - 23900 кг, масу вантажу - 68900 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: тара вагону - 23900 кг, нетто - 59900 кг, що менше на 9000 кг; у вагоні № 65302366 над 7 люком є поглиблення довжиною 2,0 м, шириною 2,8 м, глибиною 0,8 м. У місці поглиблення маркування порушене. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
У комерційному акті № 493102/55 від 24.08.2018 зазначено, що у накладній № 51360477 від 21.08.2018 вказано тару вагону № 60291325 - 23800 кг, масу вантажу - 58800 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: тара вагону - 23800 кг, нетто - 65050 кг, що менше на 3750 кг; у вагоні № 60291325 над 7 люком є поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 2,8 м, глибиною 0,6 м. У місці поглиблення маркування порушене. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем не вчинено дій по збереженню вантажу, переданого йому на перевезення за накладними № 51307924 від 18.08.2018, № 51333425 від 20.08.2018, № 51360477 від 21.08.2018, у зв'язку з чим позивач вважає, що йому завдано збитків у вигляді вартості втраченого майна у розмірі 28178,45 грн., які просить стягнути з відповідача.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Як передбачено приписами ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Як встановлено судом, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 28178,45 грн. збитків, які виникли у зв'язку з незбереженням вантажу при перевезенні у вагоні № 56626401 за залізничною накладною № 51307924 від 18.08.2018, вагоні № 61674412 за залізничною накладною № 51333425 від 20.08.2018, вагонах № 65302366, № 60291325 за залізничною накладною № 51360477 від 21.08.2018.
Так, за змістом ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до ст. 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також ч. 2 ст. 307 Господарського кодексу України.
Як встановлено судом, відповідно до накладних № 51307924 від 18.08.2018, № 51333425 від 20.08.2018, № 51360477 від 21.08.2018 відправником - Товариством з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" зі станції відправлення Добропілля (Донецької залізниці) вантажоодержувачу (станція призначення - Роя, Донецька залізниця) було відправлено вагони № 56557929 , 56626401 , 56743669, 58919580, 62965645, 56046246, 62965405, 60622834, 67665505, 67705814, 67869867, 60898319, 65297343, 67668525, 66241183, 60448065, 68703917 з вантажем - вугілля кам'яне, код вантажу 161113.
Згідно із ч. 2 ст. 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
Статтею 105 Статуту визначено, що залізниці, вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
Відповідно до ст. 113 Статуту за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
Статтею 52 Статуту, встановлено, що на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема, у разі прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами перевезення вантажів.
Статтею 110 Статуту передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
У відповідності до ст. 129 Статуту, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. Порядок складання комерційних актів та актів загальної форми встановлюється Правилами.
Як встановлено судом, на станції Роя (Донецька залізниця) було здійснено комісійне перезважування вагонів № 56626401 та № 61674412; на станції Добропілля (Донецька залізниця) було здійснено комісійне перезважування вагонів № 65302366 та № 60291325, про що складено комерційні акти.
Як встановлено судом, у комерційному акті № 481001/89 від 21.08.2018 зазначено, що у накладній № 51307924 від 18.08.2018 вказано тару вагону № 56626401 - 22200 кг, масу вантажу - 68900 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: брутто - 86850 кг, тара вагону - 22200 кг, нетто - 64650 кг, що менше на 4250 кг; у вагоні № 56626401 поверхня вантажу на 20-40 см нижче бортів зі скосами до бортів, нерівномірна, не вкатана, не маркована, потоптана. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. При повторному перезважуванні вага не змінилася.
Як встановлено судом, у комерційному акті № 481001/95 від 24.08.2018 зазначено, що у накладній № 51333425 від 20.08.2018 вказано тару вагону № 61674412 - 23500 кг, масу вантажу - 69900 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: брутто - 90850 кг, тара вагону - 23500 кг, нетто - 67350 кг, що менше на 2550 кг; у вагоні № 61674412 над 3-4 люками є поглиблення розмірами 300х280х60-70 см. У місці поглиблення маркування порушене. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає. При повторному перезважуванні вага не змінилася.
Як встановлено судом, у комерційному акті № 493102/54 від 24.08.2018 зазначено, що у накладній № 51360477 від 21.08.2018 вказано тару вагону № 65302366 - 23900 кг, масу вантажу - 68900 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: тара вагону - 23900 кг, нетто - 59900 кг, що менше на 9000 кг; у вагоні № 65302366 над 7 люком є поглиблення довжиною 2,0 м, шириною 2,8 м, глибиною 0,8 м. У місці поглиблення маркування порушене. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Як встановлено судом, у комерційному акті № 493102/55 від 24.08.2018 зазначено, що у накладній № 51360477 від 21.08.2018 вказано тару вагону № 60291325 - 23800 кг, масу вантажу - 58800 кг, а при перезважуванні фактично виявилось: тара вагону - 23800 кг, нетто - 65050 кг, що менше на 3750 кг; у вагоні № 60291325 над 7 люком є поглиблення довжиною 1,5 м, шириною 2,8 м, глибиною 0,6 м. У місці поглиблення маркування порушене. Вагон технічно справний. Люки зачинені. Течі вантажу немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.
Положеннями Статуту визначено, що залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі (ч. 1 ст. 114 Статуту).
Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).
У матеріалах справи наявна копія акту приймання-передачі вугільної продукції № 90593745 до договору № 25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012 та рахунок-фактура № 90593745 від 31.08.2018 до договору № 25/12-ДУ-12.2-956 від 25.12.2012, відповідно до яких вартість 1 тони вугілля у вагоні № 56626401 (накладна № 51307924 від 18.08.2018) становить 1525,12 грн. без ПДВ (1830,14 грн. з ПДВ); у вагоні № 61674412 (накладна № 51333425 від 20.08.2018) становить 2036,98 грн. без ПДВ (2444,38 грн. з ПДВ); у вагонах № 65302366, № 60291325 (накладна № 51360477 від 21.08.2018) становить 1676,20 грн. без ПДВ (2011,44 грн. з ПДВ).
Зазначені документи є належними та допустимими доказами на підтвердження вартості продукції, що перевозилася у вагонах відповідно до накладних № 51307924 від 18.08.2018, № 51333425 від 20.08.2018, № 51360477 від 21.08.2018, відтак, доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву є необгунтованими та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 Статуту, недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
Згідно із ст. 27 Правил видачі вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21 листопада 2000 року №644, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто.
Так, враховуючи положення ст. 27 Правил видачі вантажів, зважаючи на те, що втраченим вантажем було вугілля кам'яне, яке при навантаженні було вологим, позивачем обґрунтовано застосовано норму природних втрат у розмірі 2 % від маси вантажу.
Так, враховуючи масу вантажу, що перевозився у вагоні № 56626401 - 68900 кг, норму недостачі - 2% (1378 кг), масу фактично доставленого вантажу - 64650 кг, масу недостачі вантажу у вагоні № 56626401 - 4250 кг, вартість тони вантажу (1830,14 грн. з ПДВ), вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 5662401 становить 5256,16 грн. з ПДВ ((4,250 - 1,378) т * 1830,14 грн.).
Враховуючи масу вантажу, що перевозився у вагоні № 61674412 - 69900 кг, норму недостачі - 2% (1398 кг), масу фактично доставленого вантажу - 67350 кг, масу недостачі вантажу у вагоні № 61674412 - 2550 кг, вартість тони вантажу (2444,38 грн. з ПДВ), вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 61674412 становить 2815,93 грн. з ПДВ ((2,550 - 1398) т * 2444,38 грн.).
Враховуючи масу вантажу, що перевозився у вагонах № 65302366 - 68900 кг, норму недостачі - 2% (1378 кг), масу фактично доставленого вантажу - 59900 кг, масу недостачі вантажу у вагоні № 65302366 - 9000 кг, вартість тони вантажу (2011,44 грн. з ПДВ), вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 65302366 становить 15331,2 грн. з ПДВ ((9 - 1,378) т * 2011,44 грн.).
Враховуючи масу вантажу, що перевозився у вагонах № 60291325 - 68800 кг, норму недостачі - 2% (1376 кг), масу фактично доставленого вантажу - 65050 кг, масу недостачі вантажу у вагоні № 60291325 - 3750 кг, вартість тони вантажу (2011,44 грн. з ПДВ), вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагоні № 60291325 становить 4775,16 грн. з ПДВ ((3,75 - 1,376) т * 2011,44 грн.).
Отже, вартість недостачі вантажу, що перевозився у вагонах № 56626401, № 61674412, № 65302366 та № 60291325 становить 28178,45 грн.
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок збитків (вартості недостачі вантажу), суд дійшов висновку в його обґрунтованості.
Відповідно до ст. 131 Статуту залізниць України претензії, що виникли з приводу перевезення вантажів, заявляються залізниці призначення вантажу.
Матеріалами справи підтверджується, що перевезення вантажу на підставі накладних № 51307924 від 18.08.2018, № 51333425 від 20.08.2018, № 51360477 від 21.08.2018 здійснював відповідач.
Частиною 1 статті 127 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця несе матеріальну відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження прийнятого до перевезення багажу, вантажобагажу, а також за прострочення його доставки, якщо не доведе, що втрата, недостача, псування, пошкодження, прострочення відбулися не з її вини.
Виходячи з аналізу ст. 1166 Цивільного кодексу України, шкода відшкодовується за наявності складу цивільного правопорушення, а саме таких його елементів: протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи, шкідливого результату такої поведінки (шкоди), причинного зв'язку між протиправною поведінкою і шкодою та вини особи, яка заподіяла шкоду. Відсутність хоча б одного з елементів складу правопорушення, звільняє боржника від відповідальності (виключає його відповідальність).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність всіх елементів складу правопорушення, а саме протиправної поведінки відповідача, що виявилась у незбереженні вантажу, що перевозився у вагонах № 56626401, № 61674412, № 65302366 та № 60291325, шкідливого результату такої поведінки (шкодою) - недостача товару та причинному зв'язку між протиправної поведінкою та завданою шкодою.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
При цьому, відповідачем не доведено суду належними та допустимими доказами, що недостача вантажу у вагонах № 56626401, № 61674412, № 65302366 та № 60291325 сталась не з його вини (відповідно до ст. 127 Статуту), у зв'язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Добропіллявугілля" про стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» 28178,45 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
При цьому, судом встановлено, що позивачем при поданні позову було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Як передбачено ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2019 рік", прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2019 року складає 1921 гривню.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З огляду на наведене, сума судового збору, яка повинна була бути сплачена позивачем за подання позову майнового характеру про стягнення 28178,45 грн. складає 1921 грн.
Так, позивачем при поданні позову не доплачено суму судового збору у розмірі 159,00 грн., з огляду на що сума судового збору у вказаному розмірі підлягає стягненню з відповідача (на якого покладено витрати по сплаті судового збору) до Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Добропіллявугілля» (85043, Донецька обл., м. Добропілля, м. Білицьке, вул. Красноармійська, 1 А; ідентифікаційний код: 37014600) грошові кошти у розмірі 28178 (двадцять вісім тисяч сто сімдесят вісім) грн. 45 коп. та судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп.
3. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5; ідентифікаційний код: 40075815) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 159 (сто п'ятдесят дев'ять) грн. 00 коп.
4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева