ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
21.05.2019Справа № 910/2437/19
за позовом Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування»
до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна»
про стягнення 15441,40 грн.
Суддя Картавцева Ю.В.
Без повідомлення (виклику) учасників справи.
Приватне акціонерне товариство «Просто-Страхування» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» про стягнення 15441,40 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту серії PKS № 1800659 від 27.04.2018 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Audi S3», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Країна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/7190519, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15441,40 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.03.2019 суд ухвалив: позовну заяву Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» залишити без руху; встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: зазначення, якими конкретними доказами підтверджуються твердження позивача про зарахування 25692,00 грн. як частини недоплаченої страхової премії шляхом взаємозаліку із Управлінням по роботі зі страховими брокерами та мережними посередниками АТ «Просто-Страхування» та твердження щодо часткової сплати відповідачем страхового відшкодування у розмірі 30036,87 грн., надання таких доказів чи зазначення про неможливість їх подання; зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; встановити позивачу строк для усунення недоліків - протягом семи днів з дня вручення даної ухвали.
21.03.2019 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п'яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.
Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
З огляду на наведене, оскільки у справі №910/2437/19 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, враховуючи клопотання позивача, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.
Крім того, у прохальній частині позову позивач просить витребувати у МТСБУ відомості щодо укладання полісу № АК/7190519 Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна».
За змістом ст. 81 Господарського процесуального кодексу України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.
Відтак, враховуючи предмет спору у даній справі, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд доходить висновку про обґрунтованість клопотання позивача про витребування доказів та задовольняє вказане клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2019 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; витребувати у Моторного (транспортного) страхового бюро України відомості щодо укладання полісу № АК/7190519 Публічним акціонерним товариством «Страхова компанія «Країна»; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив.
08.04.2019 через відділ діловодства суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли документи на виконання вимог ухвали суду від 21.03.2019.
11.04.2019 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог з тих підстав, що розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу складає 30036,87 грн. (коефіцієнт зносу - 0,436), вказана сума була сплачена позивачу в досудовому порядку. Також відповідач просив суд відмовити в стягненні витрат на правничу допомогу адвоката.
16.04.2019 до відділу діловодства суду від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач зазначає, що відповідачем не надано доказів факту ДТП, характеру пошкоджень та характеру здійснення ремонтних робіт.
У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві та відповіді на відзив, а відповідачем - у відзиві, суд
27.04.2018 між АТ «Просто-Страхування» та ОСОБА_1 було укладено договір «Просто Каско Плюс» (Договір), предметом страхування за цим Договором виступають майнові інтереси ОСОБА_1 , пов'язані з володінням, експлуатацією і розпорядженням транспортним засобом «Audi», державний номер НОМЕР_3 від страхових ризиків.
Згідно з постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2018, 26.07.2018 о 17 год. 30 хв. в м. Києві по проспекту Перемоги сталась дорожньо-транспортна пригода - зіткнення за участю автомобілів «Audi», державний номер НОМЕР_3 та автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_4 , яким керував ОСОБА_2
ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, якого визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2018.
До АТ «Просто-Страхування» звернувся страхувальник із заявою про виплату страхового відшкодування в зв'язку з пошкодженням застрахованого транспортного засобу внаслідок ДТП, що відповідно до умов договору страхування є страховим випадком.
Відповідно до страхового акту № 130339 від 07.08.2018 та страхового акту №130339 на доплату від 29.08.2018 позивач визначив розмір страхового відшкодування у сумі 45478,27 грн., частина з яких у розмірі 25692,00 грн. зараховані в суму несвоєчасно сплачених страхових платежів за Договором, інша частина - грошові кошти у розмірі 19786,27 грн. сплачені за платіжними дорученнями №14116 від 08.08.2018 на суму 15131,61 грн. та №15353 від 29.08.2018 на суму 4654,66 грн.
Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін
Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою односторонній правочин та має своїм наслідком припинення зобов'язань.
Згідно з частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
За змістом статті 203 Господарського кодексу України, статті 601 Цивільного кодексу України зарахування можливе за наявності умов зустрічності та однорідності вимог, настання строків виконання зобов'язання, а також відсутності спору відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.
Таким чином, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе, часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання.
За правовою природою припинення зобов'язання зарахуванням зустрічної вимоги це - одностороння угода, яка оформляється заявою однієї з сторін. Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам: бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань по передачі родових речей, зокрема грошей); строк виконання щодо таких вимог настав.
Згідно з частиною 1 статті 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Дана норма кореспондується із статтею 979 Цивільного кодексу України, якою визначено, що за договором страхування страховик зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Нормами статті 5 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У відповідності до пункту 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" встановлено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
Відповідно до частини 2 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
Згідно з нормами статті 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
У зв'язку з виплатою страхового відшкодування страхувальнику за Договором добровільного страхування, позивач набув право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток, оскільки відповідно до статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування перейшло право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Згідно зі Звітом №130339 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеним суб'єктом оціночної діяльності ФОП Карета О.Є. , матеріальний збиток, заподіяний власнику після аварійного пошкодження автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_3 , становить 53743,03 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,00.
Судом встановлено, що позивач звертався до відповідача з заявою про страхову відшкодування №04-2966 від 24.09.2018 щодо спірного страхового випадку, у якій вимагав перерахувати 45478,27 грн.
Як зазначали сторони, що за спірною дорожньо-транспортною пригодою відповідачем здійснено перерахування позивачеві 30036,87 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ним здійснено виплату страхового відшкодування за договором добровільного страхування наземного транспорту серії PKS № 1800659 від 27.04.2018 через настання страхового випадку - пошкодження транспортного засобу «Audi S3», державний номер НОМЕР_1 внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участю транспортного засобу «Skoda Octavia», державний номер НОМЕР_2 , цивільно-правова відповідальність водія якого застрахована у Публічному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Країна» згідно з полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності №АК/7190519, у зв'язку з чим позивач на підставі ст. 993 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 15441,40 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи підтверджується, що транспортний засіб - автомобіль «Skoda», державний номер НОМЕР_4 , яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Audi», державний номер НОМЕР_3 , знаходився під керуванням ОСОБА_2
Цивільно-правова відповідальність в частині заподіяння шкоди майну внаслідок експлуатації автомобіля «Skoda», державний номер НОМЕР_4 застрахована у ПАТ «СК «Країна» на підставі укладеного договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/7190519).
Вина водія ОСОБА_2 , який керував автомобілем «Skoda», державний номер НОМЕР_4 , підтверджується постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 08.10.2018.
Пунктом 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.
Таким чином відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_3 відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності (поліс № АК/7190519), а до АТ «Просто-Страхування» як страховика, який виплатив страхове відшкодування за Договором, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до ОСОБА_2 як особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно зі статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Водночас відповідач у поданому суду відзиві на позов заперечував проти заявлених вимог, а саме зазначав про застосування до розрахунку страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля, який, за розрахунком відповідача, склав 0,436.
У підтвердження таких доводів відповідачем подано додаток до розрахунку №50575 щодо автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_3 . Підставою для застосування коефіцієнту фізичного зносу став п. 7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів (складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації), що, за твердженням відповідача підтверджується ремонтною історією автомобіля в AudaHistory Details.
З цього приводу суд зазначає, що відповідно до п.п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення Е приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує:5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів; 5 років - для мототехніки.
Винятком стосовно використання зазначених вимог є:
а) якщо КТЗ експлуатуються в інтенсивному режимі (фактичний пробіг щонайменше вдвічі більший за нормативний);
б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;
в) якщо КТЗ експлуатувалося в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 4 (7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів).
Відповідно до п. 8.3. Методики, вартість матеріального збитку визначається як сума вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу складників КТЗ (С врз) та величини ВТВ за формулою 24: У = Ср + См + Сс (1-Е3) + ВТВ.
Пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).
Виходячи з аналізу зазначених норм, визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц.
Як встановлено судом, згідно зі Звітом №130339 про визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу, складеним суб'єктом оціночної діяльності ФОП Карета О.Є. , матеріальний збиток, заподіяний власнику після аварійного пошкодження автомобіля «Audi», державний номер НОМЕР_3 , становить 53743,03 грн., коефіцієнт фізичного зносу - 0,00.
Відповідач вказані обставини не спростував належними та допустимими доказами.
Як встановлено судом, за спірною дорожньо-транспортною пригодою відповідачем здійснено перерахування позивачеві 30036,87 грн.
За договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № АК/7190519) передбачено, що ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну становить 100000, 00 грн., франшиза - 0,00грн.
Відповідно до п. 12.1. статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Згідно статті 9 Закону України "Про страхування" франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Таким чином, враховуючи передбачений полісом № АК/7190519 ліміт відповідальності за шкоду у розмірі 100000, 00 грн., франшизу у розмірі 0, 00 грн., розмір виплаченого страхового відшкодування - 45478,27 грн., а також розмір сплачених відповідачем на користь позивача коштів - 30036,87 грн., то вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми 15441,40 грн. підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст. 123 ГПК України). До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).
Матеріалами справи підтверджується, що між позивачем (клієнт) та Адвокатським бюро «Синюк та Партнери» (адвокатське бюро) укладено Договір про надання правової допомоги №1 від 16.04.2018, відповідно до п. 1.1 якого клієнт доручає, а адвокатське бюро приймає на себе зобовязання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Пунктом 4.1. договору встановлено, що вартість юридичних послуг адвокатське бюро визначає самостійно після одержання від клієнта замовлення на надання юридичної допомоги та виставляє клієнту відповідний рахунок.
Оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3 днів з моменту отримання клієнтом рахунку від адвокатського бюро (п. 4.2. договору).
За результатами надання юридичної допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін (п. 4.5. договору).
В матеріалах справи міститься долучений позивачем реєстр справ на суму витрат 36000,00 грн. (в тому числі, на справу за спірним страховим випадком - витрати на правову допомогу складають 3000,00 грн.), платіжне доручення № 20022 від 06.11.2018 на суму 36000,00 грн., акт виконаних робіт відносно справ, зазначених у реєстрі справ, від 03.01.2019, а також детальний опис робіт (наданих послуг) від 03.01.2019 щодо спірного страхового випадку.
Перевіривши подані позивачем докази, враховуючи співмірність заявленої позивачем суми із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), суд вважає за можливе покласти на відповідача витрати позивача на оплату послуг адвоката в сумі 3000,00 грн.
Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Країна» (04176, м. Київ, вул. Електриків, 29А; ідентифікаційний код: 20842474) на користь Приватного акціонерного товариства «Просто-Страхування» (04050, м. Київ, вул. Герцена, 10; ідентифікаційний код: 24745673) грошові кошти у розмірі 15441 (п'ятнадцять тисяч чотириста сорок одна) грн. 40 коп., витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 1921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одну) грн. 00 коп.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю.В. Картавцева