Закупівлі
Аукціони
Увійти до системи
Тарифи та оплата
Про систему вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"22" травня 2019 р. Справа№ 911/651/19
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Коробенка Г.П.
суддів: Кравчука Г.А.
Козир Т.П.
розглянувши у письмовому провадженні
апеляційну скаргу Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури
на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2019
у справі №911/651/19 (суддя Ейвазова А.Р.)
за позовом Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури
до 1) Головного управління Держгеокадастру у Київській області
2) Фермерського господарства "Партнер А"
про визнання недійсними наказів та договорів оренди землі
Заступник керівника Кагарлицької місцевої прокуратури (далі за текстом - прокурор) звернувся до Господарського суду Київської області з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Київській області (далі за текстом - відповідач-1) та Фермерського господарства "Партнер А" (далі за текстом - відповідач-2), в якому просив:
- визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003857 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 35,4352 га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003858 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення в оренду земельної ділянки ОСОБА_1 площею 10,5967 га на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області;
- визнати недійсними накази Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 35,4352 га з кадастровим номером НОМЕР_1 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області та від 10.06.2014 №10-1649/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельної ділянки площею 10,5967 га з кадастровим номером НОМЕР_2 на території Ріжківської сільської ради Таращанського району Київської області;
- визнати недійсним договір оренди б/н від 02.12.2014 щодо земельної ділянки площею 35,4352 га з кадастровим номером НОМЕР_1 , укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області, зареєстрований 13.02.2015 реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, рішення номер 19324652;
- визнати недійсним договір оренди б/н від 16.09.2014 щодо земельної ділянки площею 10,5967га з кадастровий номер НОМЕР_2 , укладений між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області, зареєстрований 18.02.2015 реєстраційною службою Таращанського районного управління юстиції Київської області, рішення номер 19422771.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вищезгадані земельні ділянки були надані у користування з порушенням вимог земельного законодавства, зокрема, ст. ст. 123, 124 Земельного кодексу України, без обов'язкового проведення земельних торгів.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі №911/651/19 позов прокурора повернуто на підставі п.2 ч.5 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України). При цьому суд в ухвалі зазначив, що заявлені вимоги не пов'язані між собою підставою виникнення та всіма поданими доказами, тобто докази, надані у підтвердження вимог за однією групою вимог, не є тотожними доказам, наданим у підтвердження вимог за іншою; дослідження доказів, що стосуються одних вимог, не має значення для з'ясування обґрунтованості вимог, заявленими за іншою групою. Сумісний розгляд позовних вимог суттєво утруднить вирішення спору, оскільки для розгляду таких вимог суду необхідно встановити для кожної групи вимог окремо різних юридичних фактів, які мають значення для правильного вирішення спору.
Не погоджуючись з прийнятою ухвалою суду, прокурор подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі № 911/651/19 та направити справу на розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовано тим, що поза увагою місцевого господарського суду залишено пов'язаність спору з порушенням інтересів держави у зв'язку з незаконним наданням земельних ділянок в оренду. Позовні вимоги спрямовані на оскарження правових підстав надання спірних земельних ділянок в оренду та самих договорів оренди. В даному випадку позовні вимоги пов'язані між собою підставою виникнення права на земельну ділянку та поданими доказами, що свідчить про порушення судом ст. ст. 173, 236 ГПК України.
Відзиви на апеляційну скаргу не надійшли, але відповідно до ч.3 ст. 263 ГПК України відсутність відзиву не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2019 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі №911/651/19 та вирішено здійснювати її розгляд у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового акту, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.
Предметом апеляційного перегляду є ухвала суду першої інстанції, якою повернуто позовну заяву на підставі п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України, у зв'язку з порушенням позивачем правил об'єднання позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 174 ГПК України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи у разі, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст. 173 цього Кодексу).
Відповідно до ч.1 ст. 173 ГПК України в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права. При цьому об'єднанню підлягають вимоги, які пов'язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.
Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтуються вимоги позивача. Отже, вимоги повинні випливати з тих самих фактичних обставин, на яких вони ґрунтуються.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Позивач має право об'єднати в одній позовній заяві кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами. Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які пов'язані з однорідними позовними вимогами і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів), або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.
В оскаржуваній ухвалі суду зазначив про те, що пов'язаними між собою підставою виникнення та доказами є наступні позовні вимоги:
- про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003857 та від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг та договору оренди від 02.12.2014, оскільки стосуються порушень при наданні та передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 ;
- про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003858 та від 10.06.2014 №10-1649/15-14-сг та договору оренди від 16.09.2014, оскільки стосуються порушень при наданні та передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 .
Водночас за висновком місцевого господарського суду, розглядаючи вимоги, які стосуються земельної ділянки № НОМЕР_1 , суд має дослідити відповідні акти щодо неї та спірний договір, а також інші докази, які подані у підтвердження вимог у відповідній частині. Для розгляду таких вимог не має необхідності досліджувати докази, що стосуються порушень при наданні у користування на умовах оренди та у подальшому передачі в оренду земельної ділянки НОМЕР_1 . Аналогічне стосується і розгляду решти вимог, заявлених у позові.
З цього приводу колегія суддів зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем дійсно заявлено вимоги щодо двох земельних ділянок. В той же час вимоги про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагентства у Київській області відносно надання погодження на розробку і затвердження проекту землеустрою, а також надання в оренду земельних ділянок стосуються одного й того ж кола осіб, тобто Головного управління Держземагентства у Київській області та ОСОБА_1 , виникли в один період, передували укладенню між тими ж самими особами договорів оренди та стосуються дотримання вимог земельного законодавства при наданні в користування земельних ділянок, розташованих на одній території, що свідчить про пов'язаність вимог підставами виникнення.
Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що заявлені у позові вимоги не є похідними.
Так, вимоги про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг та №10-1649/15-14-сг про затвердження документації із землеустрою та передачу ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 35,4352 га та 10,5967 га з кадастровими номерами НОМЕР_1 , НОМЕР_2 є похідними від вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 01.08.2013 №КИ/3224485200:03:001/00003857 та №КИ/3224485200:03:001/00003858 про надання дозволу на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду ОСОБА_1 вищевказаних земельних ділянок, оскільки затвердженню документації із землеустрою передувало надання відповідного дозволу на її розробку.
В свою чергу вимоги про визнання недійсними договорів оренди б/н від 02.12.2014 та від 16.09.2014, укладених між ОСОБА_1 та Головним управлінням Держземагенства у Київській області відносно вказаних вище земельних ділянок, є похідними від вимог про визнання недійсними наказів Головного управління Держземагенства у Київській області від 10.06.2014 №10-1650/15-14-сг та №10-1649/15-14-сг, оскільки останні слугували підставою для укладення названих договорів і посилання на накази міститься у пункті 1 оспорюваних договорів оренди.
В оскаржуваній ухвалі зазначено, що дослідження доказів по одним вимогам не має значення для з'ясування обґрунтованості інших вимог.
З цього приводу колегія суддів зазначає, що на стадії відкриття провадження у справі суд позбавлений процесуального права надавати оцінку доказам поданим позивачем в обґрунтування позовних вимог, тому висновки суду першої інстанції про непов'язаність доказів, доданих до позовної заяви доказів є передчасними. При цьому, на стадії відкриття провадження у справі, суд має надавати оцінку доказам, які додані позивачем до матеріалів позовної заяви виключно з мотивів наявності/відсутності підстав для відкриття провадження у справі, тобто належності оформлення позовної заяви відповідно до вимог ГПК України, а не перевіряти докази, надані позивачем в обґрунтування позовних вимог по суті спору (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 08.01.2019 у справі №905/1729/18).
Отже, позовні вимоги, заявлені у цій справі, відповідно до положень ч.1 ст. 173 ГПК України можуть бути об'єднані в одній позовній заяві.
Колегія суддів зазначає, що у даному випадку об'єднання відповідних позовних вимог не матиме наслідком суттєвого утруднення вирішення спору, а навпаки, об'єднання позовних вимог у справі №911/651/19 дає можливість досягти процесуальної економії за однакових обставин.
Крім того, відповідно до ч. 6 ст. 173 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз'єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об'єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання господарського судочинства. Розгляд позовних вимог, виділених у самостійне провадження, здійснює суддя, який прийняв рішення про роз'єднання позовних вимог.
Отже, у разі, якщо суд першої інстанції дійде висновку, що сумісний розгляд об'єднаних вимог перешкоджатиме з'ясуванню прав і взаємовідносин сторін та суттєво утруднить вирішення спору, він не позбавлений можливості роз'єднати позовні вимоги, однак це не є підставою для повернення позову (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 27.03.2019 у справі №910/15326/18).
Місцевим господарським судом не враховано правил поєднання позовних вимог, передбачених ч.1 ст. 173 ГПК України, та підстав виникнення зазначених у позові вимог, що призвело до невірного застосування норм процесуального права і постановлення помилкової ухвали про повернення позовної заяви, що в свою чергу є підставою для скасування оскаржуваної ухвали суду згідно зі ст. 280 ГПК України.
Відповідно до ч.3 ст. 271 ГПК України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.
За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі №911/651/19 - скасуванню, а матеріали справи - переданню на розгляд до Господарського суду Київської області.
У зв'язку з задоволенням апеляційної скарги, витрати по сплаті судового збору підлягають відшкодуванню скаржнику. Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити про те, що оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст. 271 ГПК України, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 129, 271, 275, 277, 280-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Заступника керівника Кагарлицької місцевої прокуратури задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду Київської області від 18.03.2019 у справі №911/651/19 скасувати.
3. Справу №911/651/19 направити на розгляд Господарському суду Київської області.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у порядку і строки, встановлені Господарським процесуальним кодексом України.
Головуючий суддя Г.П. Коробенко
Судді Г.А. Кравчук
Т.П. Козир