Справа №348/594/19
21 травня 2019 року м. Надвірна
Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області
в складі: головуючого судді: Міськевич О.Я.
секретаря судового засідання: Нагорняк Г.М.
розглянувши в порядку загального позовного провадження в судовому засіданні в залі суду м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом.
В обґрунтування позову позивачі посилається на те, що вона згідно свідоцтва про право на спадщину є власником домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
В житловому будинку в АДРЕСА_1 крім неї також приписаний її внук ОСОБА_2 , 1973 року народження.
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов її сім'ї ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , однак за вказаною адресою не проживає, так як живе за кордоном.
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 не проживає на даний час у її будинку, також в будинку відсутні його особисті речі та засоби першої необхідності.
Реєстрація відповідача у вказаному будинку порушує її права та законні інтереси як власника, оскільки вона не може в повній мірі розпоряджатися своїм майном.
Позивачка в судове засіданні не з"явилася, однак від неї поступила заява в якій просить справу слухати в її відсутності, позовні вимоги підтримує у повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві та просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким що втратив право користування житловим приміщенням, а саме: домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Позивач не заперечила проти проведення заочного розгляду справи та постановлення заочного рішення.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися заздалегідь та належним чином, у відповідності до ч. 11 ст. 128 ЦПК України, шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.
Про причини неявки відповідач не повідомив, заяви про слухання справи у їх відсутності не поступало. Тому зі згоди сторони позивача суд ухвалює рішення в порядку заочного розгляду справи на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.
Суд, заслухавши показання свідків, дослідивши письмові докази, представлені сторонами на виконання вимог ст.ст. 76, 81 ЦПК України і які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та з'ясувавши фактичні обставини справи, приходить до наступного висновку.
Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися, розпоряджатися своєю власністю.
Відповідно до ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на свій розсуд.
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину позивачка ОСОБА_1 є власником домоволодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Право власності на дану квартиру зареєстроване в Івано-Франківському обласному бюро технічної інвентаризації в книзі 22 номер запису 2117, що підтверджується копією витягу (а.с. 7).
Згідно довідки КП "Надвірянський житловик " від 12.03.2019 року за № 637 про склад сім"ї за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 - 1931 р.н., як власник , ОСОБА_2 ,1973 р.н-внук (а.с. 10 )
Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов сім'ї ОСОБА_1 . ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. ІНФОРМАЦІЯ_2 . ніколи не проживає за адресою АДРЕСА_1 , так як проживає за кордоном в Росії. (а.с. 11).
Вказані обставини також ствердили допитані в якості свідків в судовому засіданні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 показання яких логічні та послідовні, а тому не викликають сумніву в їх правдивості.
За таких обставин, суд вважає, що відповідач ОСОБА_2 , 1973 р.н. втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку в АДРЕСА_1 , так як не проживає у будинку більше одного року, не проводить оплату житлово-комунальних послуг.Також у будинку відсутні його особисті речі та засоби першої необхідності, крім того, власник будинку позивач по справі не бажає , щоб відповідач був зареєстрований у даному будинку.
Таким чином, оскільки позивач ОСОБА_1 є власником зазначеного житлового будинку і на даний час не бажає, щоб відповідач був зареєстрований в ньому, то він відповідно до вимог чинного законодавства, вправі вимагати через суд усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житлом.
Відповідно до вимог Цивільного кодексу України право на проживання відповідача в спірному будинку залежить від права самого власника і є похідним від нього.
Оскільки позивач є власником житлового будинку, вона має право, відповідно до положень ст. 391 ЦК України, вимагати захисту порушеного права від осіб, які перешкоджають їй користуватися та розпоряджатися її майном.
Згідно ч. 2 ст. 405 ЦК України, член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Частиною 1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Враховуючи вищенаведене, суд зауважує, що дієвим способом захисту права власності позивач, виходячи з приписів норм матеріального права, буде усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом визнання відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням, а тому, позов в частині примусового знятя відповідача з реєстраційного обліку в будинку позивача задоволенню не підлягає, оскільки статтею 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11 грудня 2003 року №1382-IV передбачено, що зняття з реєстрації місця проживання здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.
З врахуванням вище наведено, а саме що відповідач не є власником вказаного житлового будинку , не проживає в ньому, витрати на його утримання не несе, за комунальні послуги не сплачує, не є членом сім'ї власника, між позивачем та відповідачем не існує жодних домовленостей щодо збереження за ним права користування житлом у разі його відсутності за місцем реєстрації понад один рік суд прийшов до висновку, що факт реєстрація відповідача у належній позивачу на праві власності житловому будинку створює перешкоду у здійсненні ним права власності, в звязку з чим позовні вимоги в частині визнання особи такою, що втратила право користування житлом підлягають задоволенню, а в позовній вимозі в частині примусового зняття відповідача з реєстраційного обліку в будинку позивача слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 319, 346, 391, ч.2 405 ЦК України, ст.ст. 7, 11 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст.ст. 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 280-289 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житлом - задоволити частково.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , таким що втратив право користування житловим приміщенням в житловому будинку, що знаходиться в АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Надвірнянський районний суд.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , адреса місця проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя Міськевич О.Я.
Повний текст рішення
виготовлений 22.05.2019 року.