Справа № 588/162/19
2/588/198/19
16.05.2019 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області в складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Ноздріної В.О., з участю позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
ОСОБА_1 звернувся до суду із указаним позовом, який мотивував тим, що він є власником будинку АДРЕСА_1 , у якому зареєстровані: він, дружина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2
Відповідач за місцем реєстрації не проживає більше одного року без поважних причин, в утриманні житла участі не бере, особистих її речей у будинку немає і взагалі будинком не цікавиться.
Посилаючись на те, що перешкод у користуванні жилим приміщенням відповідачу він не чинив, останні 16 років відповідач не проживає за місцем реєстрації, постійно проживає за іншою адресою, за весь час ні разу не з'являлася за місцем реєстрації, добровільно знятися з реєстрації відмовляється, позивач просить визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком АДРЕСА_1 .
У відповідності до ст.178 ЦПК України, відповідачем був поданий відзив на на позов, у якому остання указала, що позов не підлягає задоволенню. Відзив мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 померла її матір ОСОБА_3 , яка на день своєї смерті була зареєстрована по АДРЕСА_1 . Після смерті матері відкрилася спадщина. За життя матір заповіту не залишила. Відповідач, як спадкоємець першої черги, спадщину після смерті матері прийняла, але юридично не оформила. Будинок №8 АДРЕСА_1 по АДРЕСА_1 побудували її батьки за час перебування у зареєстрованому шлюбі, тому будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Після смерті матері ОСОБА_1 одружився вдруге, після чого їх стосунки погіршилися. Батько не визнає її право на частину будинку, який належав також покійній матері, між ними існує спір про право. Також відповідач указала, що подані позивачем докази на підтвердження права власності на нерухоме майно, зокрема довідка міської ради, перша сторінка технічного паспорта, копія будинкової книги, не підтверджують право позивача на житлове приміщення у якому вона зареєстрована.
У судовому засіданні позивач заявлений позов підтримав, просив його задовольнити, при цьому указав, що реєстрації його доньки у будинку перешкоджає йому у оформленні субсидії.
Відповідач у судовому засіданні позов не визнала із підстав указаних у відзиві на позов, просила відмовити у задоволенні позову. Крім того, відповідач указала, що батько застосовува до неї фізичне насилля та вигнав із будинку. Із 2005 року вона знаходиться у конфліктних відносинах із позивачем.
Суд, заслухавши позицію сторін, пояснення свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
На підставі копії першої сторінки технічного паспорта на житловий будинок по АДРЕСА_1 , судом установлено, що указане домоволодіння рахується за ОСОБА_1 , відповідно до договору забудови, посвідченого 22.07.1976 Тростянецькою держнотконторою та зареєстрованого за №986 (а.с.9).
На підставі інвентарної справи, оглянутої у судовому засіданні, судом установлено, що гр. ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконкому Тростянецької міської ради за №207 від 20.07.1975, була надана у безстрокове користування земельна ділянка для будівництва жилого будинку на праві приватної власності. Дозвіл на будівництво домоволодіння по АДРЕСА_1 було видане ОСОБА_1 30.07.1978. Будівництво будинку завершено у 1992 року та рішенням виконкому Тростянецької міської ради за №10 від 29.01.1992 затверджено акт прийомки жилого будинку в експлуатацію гр. ОСОБА_1
Свідоцтвом про укладення шлюбу судом установлено, що ОСОБА_1 , починаючи із 03.06.1975, перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 (а.с.29).
Отже, будівництво жилого будинку по АДРЕСА_1 здійснювалося подружжям Пихтіних, а тому є спільною сумісною власністю.
У період шлюбу, ІНФОРМАЦІЯ_2 , у подружжя ОСОБА_4 народилася донька ОСОБА_5 (а.с.30).
ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 померла (а.с.31), після смерті якої відкрилася спадщина.
За життя померла ОСОБА_3 заповіту не залишила.
ОСОБА_2 , як спадкоємець першої черги, спадщину після смерті матері прийняла, але юридично не оформила.
Відповідно до повідомлення Тростянецької районної державної нотаріальної контори ОСОБА_2 зверталася до нотаріуса із приводу оформлення спадщини після смерті ОСОБА_3 на частину будинку по АДРЕСА_1 , але документів, які б посвідчували право власності померлої на частину будинку не надала (а.с.54).
Отже, судом установлено, що ОСОБА_2 , як спадкоємиця, має право на частину будинку по АДРЕСА_1 , яка належала за життя її померлій матері на праві спільної сумісної власності. Таким чином, ОСОБА_2 вважається співвласником будинку.
На обгрунтування заявлених вимог позивачем надано як докази довідку про склад сім'ї та копію будинкової книги, згідно яких за адресою по АДРЕСА_1 , крім позивача, із 27.03.1996 зареєстрована донька останнього - ОСОБА_2 , а також до часу смерті була зареєстрована ОСОБА_3 (а.с.8, 10-12).
За клопотанням позивача, були допитані свідки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які підтвердили факт того, що дійсно ОСОБА_2 давно не проживає у будинку по АДРЕСА_1 , із батьком не спілкується, має із ним напружені стосунки.
Відповідачем у судовому засіданні було указано, що вона не проживає за місцем реєстрації, оскільки між нею та батьком у 2004-2005 роках виникли конфліктні ситуації та позивач вчиняв щодо неї протиправні дії, вигнав із будинку.
Перевірити правдивість тверджень відповідача суду не видалося за можливе, оскільки матеріали перевірок за зверненнями ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у 2004, 2005 роках, за повідомленням Тростянецького ВП Охтирського ВП ГУНП в Сумській області, були знищені у 2011 році (а.с.55).
Вирішуючи заявлену позивачем вимогу суд ураховує наступне.
Так, відповідно до ст.47 Конституції України, Кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Відповідно до ч.1,2 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (ч.1 ст.391 ЦК України).
Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усуненні будь-яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.
Також права власника житлового будинку, квартири визначені ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК УРСР, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.
Згідно ст.405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Зважаючи на те, що відповідач була зареєстрована у будинку як член сім'ї позивача, але, як спадкоємиця частини будинку після смерті матері, вважається співвласником будинку, а отже, має право на власний розсуд розпоряджатися належною їй частиною майна.
Таким чином, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, оскільки положення ч.2 ст.405 ЦК України не розповсюджуються на спірні правовідносини.
Питання судових витрат суд вирішує із урахуванням ст.141 ЦПК України та вважає, що судові витрати у справі, від сплати яких позивач, за ухвалою судді від 07.02.2019, був звільнений, у зв'язку із відмовою у задоволенні позову, компенсуються за рахунок держави.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.12,13,141,259,279,264,265,354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Сумського апеляційного суду через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складене 22.05.2018.
Суддя О.С.Линник