Справа № 592/4901/19
22 травня 2019 року Сумський районний суд Сумської області в складі головуючого судді Черних О.М., за участю секретаря судового засідання Скрипка-Соіна О.О., прокурора Чухно А.В., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Управління захисту економіки у Сумській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Суми, громадянки України, українки, працюючої в ТОВ «Астарта», з 22.03.2016 року по 26.05.2018 року працювала комірником - молодшим інспектором відділу нагляду і безпеки в ДУ «Сумська виправна колонія № 116», проживаючої та зареєстрованої в АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,
за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -
Відповідно до наказу в.о. начальника Сумської виправної колонії ДПтС України в Сумській області № 116 № 193/ОС-16 «По особовому складу» від 22.09.2016 року ОСОБА_1 з 22.09.2016 року призначено на посаду молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки. Присягу працівника Державної кримінально-виконавчої служби Ольховська О.В. прийняла 22.02.2016 року, а також під підпис була ознайомлена з положенням ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» та попереджена про кримінальну та адміністративну відповідальність за неподання та несвоєчасне подання декларацій.
В подальшому, наказом начальника виправної колонії № 116 від 26 травня 2017 року № 90/ОС-17 молодшого сержанта внутрішньої служби ОСОБА_2 О. ОСОБА_3 . звільнено зі служби за власним бажанням з 26 травня 2017 року.
Тобто ОСОБА_1 , як молодший інспектор відділу нагляду і безпеки, відносилась до осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, згідно п.п. «д» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції».
Згідно до примітки ст. 172-6 КУпАП, суб'єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов'язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Відповідно до абзацу п'ятнадцятого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання корупції», суб'єкти декларування - особи, зазначені у пункті 1, підпунктах «а» і «в» пункту 2, пунктах 4 і 5 частини першої статті 3 цього Закону, інші особи, які зобов'язані подавати декларацію відповідно до цього Закону.
Абзацом другим ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» зазначено, що особи, які припинили діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3, зобов'язані наступного року після припинення діяльності подавати в установленому частиною першою цієї статті порядку декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік.
Тобто, відповідно до абзацу другого ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», ОСОБА_1 є особою, яка припинила діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, або іншу діяльність, зазначену у підпунктах «а» і «в» пункту 2, пункті 5 частини першої статті 3 Закону, так само і суб'єктом на якого поширюється дія цього Закону.
Як з'ясовано в суді, ОСОБА_1 після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, несвоєчасно, без поважних причин, а саме 05 квітня 2018 року подала декларацію особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, що передбачено ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Відповідно до положень п.п. 8 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про запобігання корупції» (за текстом - Закон), до повноважень Національного агентства віднесено здійснення контролю та перевірки декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування (за текстом -- декларація), зберігання та оприлюднення таких декларацій.
Згідно публічної частини інформаційно-телекомунікаційної системи «Єдиний державний реєстр декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» декларація (після звільнення) ОСОБА_1 зареєстрована в реєстрі 05.04.2018 року о 16-26 годині, що виходить за межі термінів, які визначені у ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції».
Підтвердження несвоєчасного подання електронної декларації ОСОБА_1 (після звільнення) є також лист НАЗК від 23.10.2018 № 44-01/48445/18 з витягом послідовності дій користувача «Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функції держави або місцевого самоврядування, які вчинила ОСОБА_1
Таким чином, з моменту вступу у дію Рішення НАЗК № 2 від 10.06.2016 року «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування», із змінами, внесеними згідно з Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 1 від 18.08.2016, молодший інспектор відділу нагляду і безпеки ОСОБА_1 несвоєчасно подала без поважних причин декларацію осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (після звільнення.
Тобто ОСОБА_1 вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, передбачене ч. 1 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», відповідальність за яке встановлена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свою вину фактично визнала та суду пояснила, що вона заповнювала декларацію 25 та 30 березня, все зробила і вважала, що навіть подала декларацію 30 березня, але через пару днів їй зателефонували з відділу кадрів та повідомили, що в неї не подана декларація. Тоді вона зайшла знову на сайт, переглянула декларацію та остаточно її подала.
У ч. 1 ст. 6 Конвенції Про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Разом з тим, зважаючи на ці положення, приходжу до висновку, що ОСОБА_1 не мала наміру та умислу невчасно подати декларацію, а так вийшло через її необачність.
Такі обставини, суттєво знижують суспільну шкоду вчинку ОСОБА_1 Зазначене правопорушення в даному випадку не спричинило суспільної шкоди, а також цим правопорушенням не було завдано збитків державним чи суспільним інтересам.
За змістом ст. 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.
При цьому зазначена норма закону не містить будь-якого переліку умов або обставин, наявність яких дозволила би судити про малозначність правопорушення, а також застережень щодо неможливості її застосування до окремих складів адміністративних правопорушень.
Оцінюючи в сукупності дії, наслідки та ставлення ОСОБА_1 до вказаних дій, з урахуванням даних, що характеризують її особу, відсутності суспільної шкоди її діяння, вважаю можливим застосувати до ОСОБА_1 положень ст. 22 КУпАП, звільнити її від адміністративної відповідальності у зв'язку з малозначністю вчиненого нею адміністративного правопорушення і обмежитися усним зауваженням.
З огляду на вищенаведене, керуючись ст. ст. 22, 33, 172-6, 283, 284 КУпАП, -
На підставі ст. 22 КУпАП звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та обмежитись усним зауваженням.
Постанова може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги через Сумський районний суд Сумської області до Сумського апеляційного суду протягом 10 (десяти) днів з дня винесення постанови.
Суддя О.М.Черних